Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №335/5505/25 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 01 вересня 2026 р.

Справа: №335/5505/25

Суддя: Гончар М. С.

Дата документу 02.09.2026 Справа № 335/5505/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/5505/25 Пр. № 22-ц/807/769/26Головуючий у 1 інстанції: Сиротенко В.К. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2026 року про закриття провадження у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі – КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.1-23), в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.02.2023 року по 31.03.2024 рок у сумі 171181,00 грн., від сплати якої відповідачі у добровільному порядку ухиляються, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 24222,40 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю Сиротенко В.К. (т.с. 1 а.с. 24). Ухвалою суду першої інстанції від 16 червня 2025 року провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

25.09.2025 року від представника відповідачів надійшли письмові пояснення по суті спору (т.с.1 а.с. 142-163).

У жовтні 2025 року від представника відповідачів надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України (т.с.1 а.с.182-250, т.с.2 а.с.1-12).

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначав, що відповідачам на праві спільної сумісної власності належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , 131-і. прим. 147. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи - підприємці, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серія В03 №764030, Витягом з реєстру платників єдиного податку №4617 від 15.05.2025 року та інформацією з сайту Міністерства юстиції України, що розміщена в публічному доступі в мережі Інтернет. Перелік видів господарської діяльності, якими займається відповідач як ФОП, за наступними видами діяльності згідно КВЕД є дуже широким, серед яких є в т.ч. 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна з лютого 2022 року по березень 2024 року. Тобто, відповідачі тривалий час займаються підприємницькою діяльністю, будучи зареєстровані як ФОП, в тому числі з використанням майна, - нежитлового приміщення, що розташоване у АДРЕСА_2 , в якому надаються позивачем послуги з теплопостачання, в т.ч. у спірному періоді. У спірний період ОСОБА_1 використовує приміщення як Фізична особа - підприємець, а саме: між ним та ТОВ «СІГМА АВК» укладались договори оренди нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 , прим. 147: №01-0823 від 01.01.2023 року, №01-0124 від 01.01.2024 року. Спірне приміщення передавалось у користування орендаря на підставі Актів приймання-передачі приміщення, Актами приймання передачі наданих послуг тощо. Так само, ОСОБА_2 використовує приміщення як Фізична особа - підприємець, а саме, для розміщення меблевого салону (шоуруму), що підтверджується фотознімками, візитівками, а також укладеним між ним та ТОВ «ФОРМАТ» договором оренди меблів №01/01-023 від 01.01.2023 року, а також Договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного із ФОП ОСОБА_3 №012023 від 01.01.2023 року та актами приймання-передачі наданих послуг. Кожен із Відповідачів отримує дохід від здачі в оренду спірного нерухомого майна та сплачують податки і збори. Зазначені вище обставини є беззаперечними доказами того, що нежитлове приміщення, розташоване у АДРЕСА_2 , використовується відповідачами для підприємницької діяльності.

Від позивача КОНЦЕРНУ «МТМ» надійшли заперечення на клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі (т.с.2 а.с.19-29).

В обґрунтування заперечень позивач зазначав таке. З підстав, встановлених згідно правовстановлюючих документів, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, власниками нежитлового приміщення АДРЕСА_3 є фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Нежитлове приміщення, яке належить відповідачам знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, відповідач є співвласником багатоквартирного будинку за вказаною адресою. З цих підстав з відповідачем було укладено типовий індивідуальний договір як з власником приміщення, яким в даному випадку є фізична особа. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 року у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Позивач заперечує щодо закриття провадження у цивільній справі за позовом КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у зв`язку з тим, що відповідачі є кінцевими споживачами наданої їм послуги з опалення. За таких умов Відповідач, як споживач ЖКП має обов`язок щодо укладення з постачальником договору на постачання теплової енергії. Як було встановлено з правовстановлюючих документів - власником приміщення є фізична особа. Нежитлове приміщення знаходиться в житловому будинку та приєднано до загальної централізованої опалювальної системи, а тому послугу, яку отримує від постачальника Відповідач не використовує для виробничих потреб, а є кінцевим споживачем наданої йому послуги з опалення. А значить він є споживачем у сфері ЖКП. Тому в даному випадку відповідачем не було доказано належним чином, що послугу з постачання теплової енергії він отримує для виробничих потреб. Адреса здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АДРЕСА_4 та адреса здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 є АДРЕСА_5 . Тобто, господарську діяльність відповідачі здійснюють не за місцем надання послуг з постачання теплової енергії.

11.11.2025 року від позивача надійшли заперечення на контррозрахунок відповідачів (т.с.2 а.с.30-39).

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2026 року (т.с.2 а.с.62-66) провадження за вищезазначеним позовом КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач КОНЦЕРН «МТМ» у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.71-87) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про закриття провадження у справі; стягнути з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В автоматизованому порядку 30.01.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.2 а.с.88). Ухвалою апеляційного суду від 30.01.2026 року (т.с.2 а.с.89) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 09.02.2026 року (т.с.2 а.с.92). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с.2 а.с.93), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 20.02.2026 року (т.с.2 а.с.97-100). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03.03.2026 року (т.с.2 а.с.101), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.102), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка – т.с.2 а.с.96).

Відповідачі не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом у цій справі на 22.04.2026 року (а.с. 138), в порядку задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Плецької Ю.В. (т.с. 2 а.с. 127-137) через зайнятість останньої, як захисника, в цей день і час в іншій справі – кримінальному провадженні в інтересах іншої особи в іншому суді із наданням письмових доказів на підтвердження останнього, був відкладений за відсутності всіх учасників цієї справи, з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка – т.с. 2 а.с. 212).

Тому, листом (т.с. 2 а.с. 139) апеляційний суду письмово у цій справі в порядку ст. 12. ч. 5 ЦПК України роз`яснив учасникам цієї справи: «В силу вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: …3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом…У зв`язку із чим, апеляційний суд в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: … , вважає за необхідне роз`яснити відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представнику останніх ОСОБА_4 їх право надати (не надати) апеляційному суду у строк до 22.05.2026 року, належні, допустимі докази (відповідні декларації фізичних осіб – відповідачів чи останніх, як ФОП, квитанції про сплату відповідних податків останніми за період нарахування позивачем заборгованості 01.02.2023 року по 31.03.2024 року від доходу (оренди), отриманого саме за адресою нежитлового приміщення тощо) того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фізичні особи чи фізичні особи-підприємці сплачують податки за період нарахування заборгованості з 01.02.2023 року по 31.03.2024 року від здійснення підприємницької діяльності, яку здійснюють самостійно, за адресою нежитлового приміщення: АДРЕСА_1 , приміщ. 147, чи від доходів від орендної плати від третіх осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також наслідки ненадання останніх, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів…».

Сторони у цій справі скористались роз`ясненим їм апеляційним судом в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України вищезазначеним правом та подали апеляційному суду додаткові письмові пояснення з відповідними додатками, а саме:

-відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Плецьку Ю.В. (т.с. 2 а.с. 163-211): «…Позивачем заборгованості від доходу (оренди), отриманої саме за адресою нежитлового приміщення: АДРЕСА_6 . Під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачі посилались на те, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і ОСОБА_1 і до ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи – підприємці, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серія В03 №764030, Витягом з реєстру платників єдиного податку №46787 від 15.05.2025 та інформацією з сайту Міністерства юстиції України, що розміщена в публічному доступі в мережі Інтернет. Перелік видів господарської діяльності, якими займаються Відповідач як ФОП, за наступними видами діяльності згідно КВЕД є дуже широким, серед яких є в т.ч. 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що кореспондується зі спірним періодом: з лютого 2022 року по березень 2024 року. Тобто, Відповідачі тривалий час займаються підприємницькою діяльністю, будучи зареєстровані як ФОП, в тому числі з використанням майна, - нежитлового приміщення, розташоване у АДРЕСА_2 , в якому надаються Позивачем послуги з теплопостачання, в т.ч. у спірному періоді. У спірний період ОСОБА_1 використовує приміщення як Фізична особа – підприємець, а саме, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВК» укладались договори оренди нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 , прим. 147: №01-0823 від 01.01.2023, №01-0124 від 01.01.2024. Спірне приміщення передавалось у в користування орендаря на підставі Актів приймання-передачі приміщення, Актами приймання передачі наданих послуг тощо (копії долучені до матеріалів справи). Так само, ОСОБА_2 використовує приміщення як Фізична особа – підприємець, а саме, для розміщення меблевого салону (шоуруму), що підтверджується фотознімками, візитівками, а також укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ» договором оренди меблів №01/01-023 від 01.01.2023, а також Договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного із ФОП ОСОБА_3 №012023 від 01.01.2023 та актами приймання-передачі наданих послуг та іншими доказами, як то фотознімками та візитними картками тощо (копії долучаслись до матеріалів справи).Зазначені обставини були враховані судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення (ухвали про закриття провадження по справі). Відповідачі, реалізуючи процесуальні права, закріплені ч. 5 ст. 12, 43, 83 ЦПК України вважають за необхідне надати суду додаткові письмові докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачують податки як фізичні особи-підприємці за період нарахування заборгованості з 01.02.2023 по 31.03.2024, зокрема: відповідні декларації відповідачів як фізичних осіб - підприємців, квитанції про сплату відповідних податків за період нарахування Позивачем заборгованості від доходу (оренди), отриманої саме за адресою нежитлового приміщення: АДРЕСА_6 . Додатково звертаємо увагу шановної колегії суддів на наступне: якщо загальна площа кожного окремого виду майна, яке надається в оренду, не перевищує норми, встановлені п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, то така ФОП, що здійснює діяльність з надання в оренду нерухомості, має право перебувати на спрощеній системі оподаткування. Згідно з п.п. 2 п. 292.1 ПКУ, доходом для платника єдиного податку вважається будь - який дохід, отриманий протягом звітного періоду. Це можуть бути як грошові надходження (готівкові чи безготівкові), так і доходи в матеріальній чи нематеріальній формі, визначені ст. 292 ПКУ. Відповідно до пп. 170.1.1 ПКУ податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. Податковим агентом платника податку – орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 ПКУ (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар (пп. 170.1.2 ПКУ). Звісно, це правило діє, якщо орендар є юридичною особою або само зайнятою фізособою (ФОП або фізособою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, пп. 14.1.226 ПКУ) Аналізуючи в сукупності вищевикладені обставини, очевидним є те, що спірні правовідносини фактично склались між Позивачем та Відповідачами, як суб`єктами господарювання, що свідчить про безпідставність доводів Концерну “МТМ”, викладених в апеляційній скарзі щодо використання спірного нежитлового приміщення Відповідача не для ведення господарської діяльності...»;

- КОНЦЕРН «МТМ» (т.с. 2 а.с. 217-237): «…Підставою для постановлення оскарженої Ухвали були обставини які нібито свідчать про те що нежитлове приміщення, яке належить відповідача, використовується для здійснення господарської діяльності, а тому спір щодо стягнення заборгованості необхідно розглядати в Господарському суді Запорізької, але таки доводи не відповідають дійсності, а саме: Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідачі мають у праві власності нерухоме майно – нежитлове приміщення № 147, літ А(2), А(3), А-15, загальної площі 446,60 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення набуто відповідачами на підставі Договору купівлі-продажу, нежитлового приміщення, серії № 207 виданого 19.02.2020 р. видавник Козирицька О.В. приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу. Кожний відповідач має у власності по ? частини нежитлового приміщення. Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України встановлено що, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Згідно до положень статті 325 ЦК України визначено що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи. Оскільки станом на 19 лютого 2020 року, станом на дату набуття права власності на нерухоме майно, відповідачі придбали нежитлове приміщення саме як фізичні особі, а не як фізичні особі – підприємці, так як в цей час вже не посвідчувались договори купівлі-продажу нерухомого майна в яких покупцем зазначались саме фізичні особі – підприємці. Щодо здійснення господарської діяльності відповідача – ОСОБА_2 , то звертаю увагу суду що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 не має такого виду діяльності (КВЕД 68.20) - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом та податковою декларацією платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за 1 квартал 2023 року та за 1 квартал 2024 року, які були надані представником відповідачів, таким чином відповідач ОСОБА_2 взагалі не має право надавати в орендне користування власне чи орендоване майно. Але, в матеріалах справи містяться копії договорів найму (оренди) де ОСОБА_2 є орендодавцем за договорами. Відповідно до пункту 1.2. Договір найму (оренди) нерухомого майна від 01 січня 2023 року №012023 зазначається що, приміщенням, що буде предметом Договору оренди, є нежитлове приміщення будівлі Літ.А(2), А(3), А(15), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Загальною площею 50,00 кв. м (Додаток № 1 до Договору), що належить Наймодавцеві на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки ? договір купівлі-продажу нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Козиряцька А.В., серія та номер: 207 виданий 19.02.2020 р.) Пунктом 2.1.2 Договору визначено що оплачувати користування Приміщення на умовах та в порядку встановлених статтею 4 цього Договору. Статтею 4 Договору сторони погодили умови оплати за користування нежитловим приміщенням, а саме п. 4.1. Вартість найму (оренди) за користування Приміщенням складає 5000,00 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за кожен місяць користування Приміщенням (надалі – орендна плата) без ПДВ. Пункт 4.2. Договору наймач сплачує Орендну плату у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування суми Орендної плати на розрахунковий рахунок Наймодавця, зазначений у статті 8 цього Договору. Пункт 4.3. Наймач сплачує Орендну плату один раз в місяць, яка складає 100 % від суми зазначеної у п. 4.1. даного Договору до 5-го (п`ятого) числа розрахункового місяця, згідно виставлених рахунків. По закінченню розрахункового року Сторонами підписується акт наданих послуг. Пункт 6.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та діє до 31 січня 2025 р. Тобто, у власності у відповідача ОСОБА_2 є 223,30 кв. м і тільки 50,00 кв. м (за умовами договору) відповідач здає в орендне користування, тоді як відповідно до наявних КВЕД господарську діяльністю щодо надання в орендне користування власного майні він не має право здавати. Щодо ведення господарської діяльності ОСОБА_1 в нежитловому приміщенні, то Договір найму (оренди) нежитлового приміщення, які були надані представником відповідача, умови є ідентичними за умовами з договорами ОСОБА_2 , різниця тільки в площі наданих в орендне користування, а саме 110,00 кв. м, у відповідача ОСОБА_1 так само у власності 223,30 кв. м в орендне користування за договором найму надається 110,00 кв. м. Таким чином, надання в орендне користування та ведення господарської діяльності відповідачів жодним чином не спростовує той факт що нежитлове приміщення АДРЕСА_3 не спростовує того що типовий індивідуальний договір про постачання теплової енергії укладений з відповідачами саме як з фізичними особами, а не з фізичними особами – підприємцями. Також не відповідають договори оренди майну та оплати по ним, так відповідно до Договору найму нежитлового приміщення від 01.01.2024 р. № 01-0124, строк дії договору з 03.01.2024 р. по 31.12.2024 р. Сторонами за договором є ОСОБА_1 орендодавець та ТОВ « СІГМА АВК» і надаються платіжні інструкції про сплату орендної плати, а саме: платіжна інструкція від 06.06.2024 р. на суму 5500,00 грн з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку №7 від 05.06.2024 р. без ПДВ», платіжна інструкція від 06.05.2024 р. № 166 на суму 5500,00 грн з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку №6 від 06.05.2024 р. без ПДВ» платіжна інструкція від 04.04.2024 р. № 92 на суму 5500,00 грн. з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку № 3 від 03.04.2024 р. без ПДВ» платіжна інструкція від 15.03.2024 р. № 6 на суму 5500,00 грн з призначенням платежу «Оплата за оренду, згідно рахунку №2 від 04.03.2024 р без ПДВ» платіжна інструкція від 07.02.2024 р. № 91 на суму 5500,00 грн з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку №1 від 05.02.2024 р. без ПДВ» Таким чином, не всі платіжні інструкції надані на підтвердження в передачу частини нежитлового приміщення в орендне користування підтверджують реальне виконання договірних відносин. Відповідно до постанови Верховного суду у складі Касаційного Господарського суду, справа №904/587/22 від 07.03.2023 р. Зазначається наступне: «Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18. Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. Разом з тим, ВС відзначив, що за положеннями ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст. 320 ЦК України). З урахуванням наведеного, колегія суддів констатувала помилковість висновку суду апеляційної інстанції у цій справі про те, що оскільки зазначене в позові належне відповідачу нерухоме майно має статус нежитлового то таке майно може використовуватися лише з господарською метою. Статус нерухомого майна "нежитловий", з урахуванням різноманітності видів майна та можливостей його використання, а також права власника володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, не зобов`язує власника використовувати таке майно лише з господарською метою, а відтак і не є критерієм для визначення юрисдикції спору.» Отже у цій справі: Дійшовши висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції, з тих підстав, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця, а належне йому майно є нежитловим, судом апеляційної інстанції наведених вище положень законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду не було враховано та не встановлено виступає чи не виступає цей відповідач - фізособа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. 06 червня 2026 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 72229141, тобто за два роки відповідачі не здійснили жодних заходів щодо визначення свого статусу для укладання типового індивідуального договору, а тільки після подання позову до суду відповідачі почали надавати документи що нежитлове приміщенні використовується для ведення господарської діяльності. За для встановлення дійсних обставин справи, Концерн «Міські теплові мережі» звернувся з запитом до Вільнянського центру обслуговування платників Запорізької державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Запорізькій області за місцем перебування на податковому обліку ОСОБА_2 та до Центру обслуговування платників №1 Запорізької державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Запорізькій області за місцем перебування на податкову обліку ОСОБА_1 про надання інформації стосовно чи подавали відповідачі до податкової заяву за формою20 – ОПП щодо здійснення господарської діяльності в нежитловому приміщенні № 147 в будинку АДРЕСА_1 (щодо надання в орендне користування власного майна або щодо відкриття магазину) 11 червня 2026 року листом Головне управління ДПС у Запорізькій області вих.. № 22861/6/08-01-1201-04 інформацію надано не було пославшись на обмеження на конфіденційну інформацію. Згідно п.63.3 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податків зобов`язані повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Повідомлення за формою № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Початком перебігу 10-денного строку є дата набуття права платником щодо об`єкту оподаткування відповідно до правовстановлюючих документів чи документів, що підтверджують право користування, розпорядження об`єктом оподаткування. Повідомлення за ф. № 20-ОПП заповнюються наступним чином: • при першому наданні – зазначаються всі об`єкти оподаткування; • при наступному поданні – зазначається новий об`єкт оподаткування або об`єкт оподаткування щодо якого відбулися зміни. Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням згідно з розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588), шляхом подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – повідомлення за ф. № 20-ОПП). Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розд. VII Порядку № 1588 (п. 8.3 розд. VIII Порядку № 1588). Згідно з п. 8.4. розд. VIII Порядку № 1588 повідомлення № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об`єктів оподаткування до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У разі створення нового об`єкта оподаткування за попереднім місцем обліку у графі 2 «Код ознаки надання інформації» розд. 3 повідомлення № 20-ОПП, яка заповнюється із дотриманням Пам`ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (додаток до повідомлення за ф. № 20-ОПП), зазначається код ознаки надання інформації «1» – первинне надання інформації. На підставі проставленої відповідної позначки в графі 11 «Прошу взяти на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням об`єкта оподаткування (необхідно позначити знаком «v» або «+»)», здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням об`єкта оподаткування. Відповідно до п. 8.5 розд. VIII Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування. Крім того, відповідно до інформації з реєстрів Державної податкової служби України у відповідачів відсутні касові апарати (РРО, ПРРО), які б теж могли підтвердити введення господарської діяльності в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , інформація з сайту податкової додається. З огляду на вищевикладене вважаємо що відповідачі не довели того, що вони здійснюють господарську діяльність в нежитловому приміщенні…».

В автоматизованому порядку 01.09.2026 року суддями Сакоян Д.І. та Салтан Л.Г. у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (т.с. 2 а.с. 238-239).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час та місце розгляду цієї справи, у тому числі додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не з`явились, за присутності представника останніх – адвоката Плецької Ю.В (т.с.2 а.с. 131-133) та представника позивача КОНЦЕРНУ «МТМ» - Калініна – Заєць Ю.М. (т.с. 2 а.с. 83).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, які з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судовими рішеннями є: ухвали…, постанови…(ст. 258 ч. 1 ЦПК України).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у цій справі, керувався ст. ст. 142, 247, 255, 256, 259, 260 ЦПК України та виходив із того, що фактично позов ініційовано у зв`язку з існуванням спору між КОНЦЕРНОМ «МТМ», як постачальником послуг з забезпечення споживачів тепловою енергією, та споживачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як фізичними особами-підприємцями щодо користування такими послугами в межах здійснення відповідачами своєї господарської діяльності, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарськогосудочинства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 зроблено висновок про те, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. З урахуванням наведених норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. У цьому випадку Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий суду господарської юрисдикції. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України). З врахуванням викладеного, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження в справі відповідно до норм пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України підлягає закриттю. Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір за подання позову у даній справі підлягає поверненню після надходження відповідного клопотання про повернення сплаченого судового збору.

Проте, із такими висновками суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ухвала суду першої інстанції у цій справі є передчасною та помилковою, оскільки, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню фактичних обставин у цій справі та передчасно помилково встановив, що у цій справі має місце саме вид господарських правовідносин сторін з приводу надання у період з 01.02.2023 року по 31.03.2024 року послуг позивача з постачання теплової енергії у вищезазначене нежитлове приміщення – саме за суб`єктним складом, як між КОНЦЕРНОМ «МТМ», як юридичною особою, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фізичними особами – підприємцями, тобто саме як суб`єктами господарювання.

Оскільки, суд першої інстанції у цій справі не звернув належної уваги на те, що:

- відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вищезазначеним позовом позивача у цій справі не залучались взагалі позивачем саме як фізичні особи – підприємці (т.с. 1 а.с.1), а лише якфізичні особи – співвласники з 19.02.2020 року по частині (тобто по 223,3 кв. м) кожний вищезазначеного нежитлового приміщення загальною площею 446,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (т.с. 1 а.с. 15 зворот – 16).

- хоча останні у тому числі зареєстровані як ФОП:

= ОСОБА_2 з 26.04.2010 року за адресою: АДРЕСА_7 (т.с. 1 а.с. 243), та здає в оренду ФОП ОСОБА_3 лише з 01.01.2023 року по 31.05.2025 року (договір, копія т.с. 2 а.с. 5- 10) і лише 50 кв. м вищезазначеного нежитлового приміщення із 223,3 кв. м, при цьому у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що останній, самостійно саме як ФОП, використовує саме у своїй підприємницькій діяльності решту свого вищезазначеного нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (223,3 кв. м – 50 кв. м),

= ОСОБА_1 з 05.11.2019 року за адресою: АДРЕСА_8 (т.с. 1 а.с. 243), та здає в оренду ТОВ «СІГМА АВК» лише з 01.01.2023 року по 31.12.2024 року (договори, копії т.с. 1 а.с. 186-189, 203-207) і лише 110 кв. м вищезазначеного нежитлового приміщення із 223,3 кв. м, при цьому у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що останній, самостійно саме як ФОП, використовує у своїй підприємницькій діяльності решту свого вищезазначеного нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (223,3 кв. м - 110),

так як апеляційний суд дійшов висновку проте, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , хоча за адресою цього приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , як ФОП, і не перереєструвалися, але кожен з них міг мати відповідний КВЕД діяльності саме відносно цього приміщення та міг сплачувати саме за цю діяльність саме у цьому приміщенні саме у період з 01.02.2023 року по 31.03.2024 року відповідний податок з доходу саме від цієї своєї діяльності, що могло бути підтверджено відповідними деклараціями та платіжними документами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 в цій частині, однак суд першої інстанції від витребування та дослідження останніх у цій справі самоусунувся, останні лише частково були надані у подальшому у цій справі учасниками цієї справи лише апеляційному суду при вищевикладених обставинах за результатами роз`яснення апеляційним судом останнім їх прав та обов`язків в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України.

Оскільки, хоча, суд першої інстанції і встановив, що відповідачі ще раніше вищезазначеного періоду нарахування позивачем їм вищезазначеної заборгованості з оплати фактично наданих послуг у цій справі були зареєстровані як ФОП:

- ОСОБА_2 :… Види економічної діяльності за КВЕД є, зокрема: 31.01. Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 31.09 Виробництво інших меблів; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями;

- ОСОБА_1 : … Види економічної діяльності за КВЕД є, зокрема: 31.01. Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі N 548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Проте, саме за предметом (змістом) правовідносин між КОНЦЕРНОМ «МТМ», як юридичною особою, та саме фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким саме, як фізичним особам на праві власності належить вищезазначене нежитлове приміщення, але яке в цілому могло використовувалось ними в їх підприємницькій діяльності, також може бути господарським (правовий висновок ВП ВС, викладеного у постановах від 03 липня 2019 року у справі ЄУН № 916/1261/1908 та від 25 лютого 2020 року у справі ЄУН №916/385/19 (спір, що виникає з приводу майна, що належить фізичній особі на праві приватної власності, але використовується нею в підприємницькій діяльності, є господарським).

При вищевикладених обставинах, апеляційним судом вбачається, що суд першої інстанції мав можливість встановити у цій справі інший вид господарських правовідносин сторін, ніж той, що він у цій справі помилково встановив при вищевикладених обставинах.

Разом із цим, поза межами компетенції апеляційного суду, передбаченої ЦПК України, є саме постановлення нового рішення про відмову у задоволенні заяви сторони відповідача про закриття провадження у цій справі за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги позивача.

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи, доводи та вимоги апеляційної скарги КОНЦЕРНУ «МТМ» лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення передчасної помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивачем, як апелянтом, при подачі вищезазначеної апеляційної скарги був сплачений судовий збір (платіжна інструкція – т.с. 2 а.с. 86). Проте, в силу вимог ЦПК України в разі скасування вищезазначеної ухвали суду першої інстанції у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 89, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2026 року у цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова апеляційним судом складена 14.09.2026 року, оскільки у період з 12.09.2026 року по 13.09.2026 року включно мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Сакоян Д.І. Салтан Л.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua