Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №609/929/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/929/26

1-кп/609/103/2026

14 вересня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211010000160 від 08 квітня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бриків, Кременецького району Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , раніше не судимого, не депутата, солдата,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1.Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за таких обставин.

Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 08.10.2025 у справі №609/902/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 5 (п`ять) місяців 8 (вісім) днів.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 298 КУпАП судові рішення, якою є постанова судді про накладення адміністративного стягнення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим з нею та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вказаним рішенням суду, 07 квітня 2026 року близько 18:00 годин, здійснював рух автодорогою в межах вулиці Українська, м. Шумськ, Кременецького району Тернопільської області та керував автомобілем марки «Ford Mondeo», р.н. НОМЕР_2 , де був зупинений нарядом ПОГ СВГ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ про Національну поліцію.

Окрім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність – постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 08.10.2025 у справі №609/902/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 5 (п`ять) місяців 8 (вісім) днів.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 298 КУпАП судові рішення, якою є постанова судді про накладення адміністративного стягнення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим з нею та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вказаному рішенню суду, 23 квітня 2026 року, близько 16:00 години здійснював рух автодорогою в межах вулиці Чирянка, м. Шумськ, Кременецького району Тернопільської області та керував автомобілем марки «Mitsubishi PAJERO», р.н. НОМЕР_3 , де був зупинений нарядом СРПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області на підставі п.п. 2 ч. 1 ст. 35 ЗУ про Національну поліцію.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, а саме – в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

2.Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні процесуальна позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав, щиро розкаявся та під час свого допиту суду пояснив наступне. Йому було відомо про те, що він позбавлений права керувати транспортними засобами постановою Шумського районного суду від 08 жовтня 2025 року. Проте, 07 квітня 2026 року він мав намір поїхати в с. Бриків провідати батьків, тому сів за кермо автомобіля «Ford Mondeo». Рухаючись в м. Шумськ, був зупинений працівниками поліції. 23 квітня 2026 року після ремонту автомобіля «Mitsubishi PAJERO», вирішив сісти за кермо даного автомобіля та перевірити, чи добре його відремонтували. Також пояснив, що всі призначені судом штрафи ним сплачено.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

3.Вирішення питання щодо проведення судового розгляду у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, щодо всіх обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ст. ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.

4.Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч.1 ст.382 КК України, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною. Щодо міри покарання, вказав на необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції за ч. 1 ст. 382 КК України у видіпозбавлення волі строком на 1 рік, із застосуванням вимог ст.ст.75,76 КК України призначити покарання з іспитовим строком. Просив врахувати той факт, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, на даний час знаходиться на реабілітації.

5.Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Згідно із абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (далі постанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженцем с. Бриків Кременецького району Тернопільської області та жителем АДРЕСА_1 , українцем, громадянином України, має середню освіту, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , солдатом, раніше не судимий, депутатом не являється. Згідно із довідкою-характеристикою, наданою Шумською міською радою, ОСОБА_4 за час проживання в м. Шумськ зауважень зі сторони міської ради немає. На обліку у лікаря-психіатра не перебуває, проте перебуває під спостереженням у лікаря-нарколога з 23.04.2021 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, що підтверджується Листом КНП Шумської міської ради «Шумська міська лікарня» від 10.04.2026 №317. Також, згідно із Висновком експерта №448 за результатами судово-психіатричної експертизи від 23.07.2026 Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП СМ МОЗ України»: ОСОБА_4 виявляє ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не сягає рівня хронічного психозу та вираженого недоумства, тому він міг давати звіт своїм діям та керувати ними. ОСОБА_4 виявляє ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не сягає рівня хронічного психозу та вираженого недоумства, тому він може давати звіт своїм діям та керувати ними. ОСОБА_4 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Визнаний таким, що не має судимості.

У судових дебатах прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України, яке передбачене санкцією статті обвинувачення у виді одного року позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України, призначивши обвинуваченому іспитовий термін строком 1 рік та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, визнав, що вчинив порушення, погодився із запропонованою прокурором мірою покарання.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, яке на підставі ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили доведено, і дії обвинуваченого вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України.

Вирішуючи питання відносно покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 ,суд виходить з того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останньою кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень частин другої статті 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості (ч.1 ст.382 КК України), особу винного, його вік, наявність пом`якшуючих покарання обставин.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому підстав для застосування положень статті 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною статтею можуть бути застосовані.

Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності свого вчинку, беручи до уваги наявність цієї пом`якшуючої покарання обставини та враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені ст.76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

6.Вирішення інших питань.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, клопотань щодо його обрання до суду не надходило, а тому беручи до уваги відсутність підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, оскільки відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав, - суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.

Процесуальні витрати - відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, ч.1 ст.382 КК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням лише резолютивної частини вироку.

Суддя: ОСОБА_1