Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №517/915/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/915/26

Провадження № 2/517/474/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

секретаря судових засідань Грабової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Твердохліб В.Ю. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються згідно виконавчого листа Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.07.2024 по справі № 517/585/23 на підставі рішення суду від 08.11.2023, яке набрало законної сили 09.12.2023 року, з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі стягнення щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн, на стягнення у частці від заробітку (доходу) ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

В позовній заяві посилається на те, що рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 08.11.2023 року по справі № 517/585/23 ОСОБА_2 зобов`язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки, ОСОБА_3 у розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 09.08.2023 року. Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Великомихайлівському відділі державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Вказує, що у зв`язку зі зростанням цін на продукти харчування та одяг, підвищились ціни на побутові послуги, у зв`язку із чим на утримання дитини необхідно більше коштів. Витрати на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, лікування дитини постійно з роками збільшуються. Розмір отриманих аліментів у розмірі 3000,00 грн. не перекриває навіть половини витрат пов`язаних з утриманням дитини.

Як відомо позивачу, аліменти відповідач більше нікому не платить, стягнення по іншим виконавчим документам не проводяться; інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина немає; здоровий, хронічними захворюваннями не страждає.

Оскільки коштів, визначених рішенням суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дитини, недостатньо для її належного утримання, а відповідач проходить військову службу та отримує заробітну плату у військовій частині НОМЕР_1 , тому позивач вимушена звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 07.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 21).

31 серпня 2026 року від представника відповідача, адвоката Ткаченка Б.Р. до суду надійшла заява про визнання позову, однак в заяві вказує, що вартість наданих позивачу послуг з правничої допомоги у цій справі не є співмірною зі складністю цієї справи, обсягом наданих її адвокатом послуг та виконаних робіт, кількістю підготовлених адвокатом процесуальних документів, кількістю засідань, у яких взяв участь представник позивача, тому у стягненні витрат, які просять стягнути просить відмовити в повному обсязі (а.с. 37-38).

11 вересня 2026 року від представника позивача, адвоката Твердохліба В.Ю. до суду надійшло клопотання про задоволення позову та заперечення проти клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яке мотивоване тим, що заперечення представника відповідача не містить доказів не співмірності та не обґрунтовує повної відмови. Заява представника відповідача не містить: аналізу конкретного обсягу виконаної адвокатом роботи; посилань на середню вартість аналогічних послуг; доказів фінансового стану відповідача; розрахунку співмірної, на його думку, суми; пояснення, чому фактично сплачені 8 000,00 грн. слід не зменшити, а повністю виключити з розподілу. Не заперечено справжність договору, факт оплати, зв`язок послуг зі справою чи подання адвокатом підготовлених документів. Загальне посилання на «складність справи» та «кількість поданих заяв» без будь-яких цифр чи порівняльного аналізу не відповідає стандарту доведення.

Просить у задоволенні клопотання представника відповідача про відмову у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити(а.с. 39-40).

Представник позивача, адвокат Твердохліб В.Ю. у судове засідання не з`явився, до матеріалів справи додавши клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить суд розглядати справу без його участі та без участі позивача (а.с. 41-43).

Представника відповідача, адвоката Ткаченка Б.Р. у судове засідання не з`явився, до матеріалів справи додавши заяву про визнання позову відповідачем (а.с. 37-38).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства, передбачених ч. 3 ст. 2 ЦПК є принцип верховенства права.

Правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Вивчивши матеріли справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 08.11.2023 року по справі № 517/585/23 ОСОБА_2 зобов`язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки, ОСОБА_3 у розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 09.08.2023 року (а.с. 8).

Відповідний виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Великомихайлівському відділі державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) – виконавче провадження № 75555078 (а.с. 9).

Відповідач станом на 28.04.2026 року проходив військову службу та отримував заробітну плату у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується постановою головного державного виконавця Великомихайлівського ВДВС про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.04.2026 року (а.с. 10).

В позовній заяві позивачка зазначає, що відповідач не займається вихованням дитини, не цікавиться її здоров`ям, навчанням. Аліменти відповідач сплачував нерегулярно.

Забезпечити дитину всім необхідним складно, оскільки зросли ціни на продукти харчування та одяг, підвищились ціни на побутові послуги, у зв`язку із чим на утримання дитини необхідно більше коштів. Витрати на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, лікування дитини постійно з роками збільшуються. Розмір отриманих аліментів у розмірі 3000,00 грн. не перекриває навіть половини витрат пов`язаних з утриманням дитини. Всі матеріальні витрати пов`язані з підтриманням належного рівня життєдіяльності (харчування, придбання продукції необхідної для розумового, фізичного та духовного розвитку, придбання одягу, предметів навчання та інше) спільної з відповідачем дитини позивач здійснює самостійно з врахуванням нерегулярно отриманих від відповідача аліментів. Коштів, визначених рішенням суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дитини, недостатньо для її належного утримання та забезпечення належного фізичного, духовного, морального і соціального розвитку, оскільки дитина росте, ходить до школи, отже на її утримання необхідні більші витрати. У зв`язку із військовим станом також зросли витрати на утримання дитини та ціни на предмети першої необхідності для забезпечення нормального розвитку доньки. З метою розвитку дитини, покращення її здоров`я, необхідно залучати на різноманітні секції спорту та гуртки навчання. Все це потребує більших фінансових витрат. У зв`язку з цим існує необхідність у зміні способу стягнення аліментів, що є важливим для дитини для її утримання.

Згідно копії довідки Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 16.07.2026 року № 112, позивач ОСОБА_4 проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 , дитина знаходиться на утриманні матері (а.с. 11).

Стаття 27 Конвенції про права дитини та стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошується на тому, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав; при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182, 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19) зазначено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Окрім цього Верховний Суд також вже неодноразово вказував, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року в справі № 306/2389/16-ц (провадження № 61-31834св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року в справі № 727/6408/16-ц (провадження № 61-21321св18).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. Сімейного кодексу України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає з позивачем та знаходяться на її утриманні. З відповідача на користь позивача на утримання доньки рішенням суду стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн. щомісячно. Відповідач перебуває на військовій службі, отримує грошове забезпечення, є працездатною, фізично здоровою особою, зобов`язаний законодавством та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої доньки, беручи до уваги, розмір аліментів, який стягуються з відповідача в розмірі 3 000 грн., який не дає можливості забезпечити належний рівень життя, необхідний для розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини, що є підставою для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу.

При визначені розміру аліментів, суд враховує матеріальний та сімейний стан сторін, проживання та знаходження на утриманні позивача малолітньої доньки, законодавче встановлення розміру аліментів на дитину та законодавче обмеження загального розміру відрахувань із заробітної плати у виді 70 %, з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача та позивача по справі.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, до матеріалів справи представником позивача долучено договір № 108 про надання правничої допомоги від 01 серпня 2026 року та квитанцію № 621379710493 від 01.08.2026 року про оплату правничої допомоги на загальну суму 8000,00 гривень.

Враховуючи те, що складність справи, що розглянута, є не великою, позовна заява шаблонна, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи вимоги розумності та справедливості, та те, що відповідач визнав позов та просив відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого позивач при поданні позову звільнений законодавством в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються згідно виконавчого листа Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.07.2024 по справі № 517/585/23 на підставі рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 08.11.2023, яке набрало законної сили 09.12.2023 року, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі стягнення щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн, на стягнення у частці від заробітку (доходу) ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2026 року.

Суддя: