Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №523/10696/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10696/26

Провадження №2/523/6531/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої – судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/10696/26 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_2 належить на праві власності житлова квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно наявних офіційних даних із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у реєстрі за майном позивачки, зареєстровано обтяження за № 9288356 у виді арешту нерухомого майна. Вказане обтяження було зареєстровано на підставі постанови Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-12/435 від 26.11.2009 року.

Згідно листа № 141973 від 12.08.2025 року Пересипського відділу ДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) вбачається, що при перевірці Автоматизованої системи виконавчого провадження згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт на майно боржника: квартира АДРЕСА_2 (обтяження № 9288356) накладений постановою № В-12/435 виданий 26.11.2009 видана Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, власник: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 . Проте, надати більше детальну інформацію за виконавчими провадженнями в межах якого накладено арешт не надається можливим, оскільки вказані провадження було знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, який згідно Наказу № 1829/5 від 07.06.2017 року Про затвердження правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями становить три роки.

Оскільки, станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 позбавлена можливості іншим чином захистити свої права, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного на підставі постанови Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-12/435 від 26.11.2009 року.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29.05.2026 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомлення та участю сторін.

Представник позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Однак, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Із будь – якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житлова квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 104/96 від 11.11.1996 року та Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 435552703 від 15.07.2025 року.

Згідно наявних офіційних даних із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у реєстрі за майном позивачки ОСОБА_2 , зареєстровано обтяження за № 9288356 у виді арешту нерухомого майна. Вказане обтяження було зареєстровано на підставі постанови Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-12/435 від 26.11.2009 року.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 435552703 від 15.07.2025 року.

22.07.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до Пересипського відділу ДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна боржника.

Листом № 141973 від 12.08.2025 року Пересипського відділу ДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) вбачається, що при перевірці Автоматизованої системи виконавчого провадження згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт на майно боржника: квартира АДРЕСА_2 (обтяження № 9288356) накладений постановою № В-12/435 виданий 26.11.2009 видана Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, власник: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 . Проте, надати більше детальну інформацію за виконавчими провадженнями в межах якого накладено арешт не надається можливим, оскільки вказані провадження було знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, який згідно Наказу № 1829/5 від 07.06.2017 року Про затвердження правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями становить три роки. А тому, задля вирішення питання про зняття арешту рекомендовано звернутися до суду.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, суд констатує, що позивачка ОСОБА_2 в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку, захистити своє порушене право не може.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Вимоги позивачки, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Згідно положень ст. 50 ч. 2, 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що арешт на нерухоме майно позивачки продовжує існувати, в матеріалах справи відсутні докази наявності на час розгляду справи чинних правових підстав для його збереження. За таких обставин подальше існування арешту обмежує право позивачки на володіння, користування та розпорядження належним їй майном, а тому право позивачки підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів необхідності подальшого застосування арешту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

На підставі та керуючись ст.ст. 56, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту – задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного постановою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-12/435 від 26.11.2009 року.

Скасувати у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження № 9288356, зареєстрований 26.11.2009 року Одеською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-12/435 від 26.11.2009 року.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер