Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №513/607/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/607/26

Провадження № 2-а/513/10/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Сарата Білгород-Дністровського району справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №2884-1 від 15 жовтня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, -

у с т а н о в и в:

у травні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №2884-1 від 15 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУПАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, справу про адміністративне правопорушення закрити; судові витрати стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 ; при підготовці справи до розгляду витребувати в ІНФОРМАЦІЯ_4 копію протоколу про адміністративне правопорушення. який складено відносно ОСОБА_2 за ст.201-1 ч.3 КУПАП та копії інших документів, які стали підставою для винесення постанови №2884-1 від 15 жовтня 2025 року, а також в ІНФОРМАЦІЯ_5 копію повістки, яка була направлена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 (Сарата) та документи, які підтверджують факт не отримання ним повістки, посилаючись на неправомірність дій відповідача.

Позов обґрунтований тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , 15 жовтня 2025 року виніс постанову №2884-1 від 15 жовтня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , де встановив, що він є правопорушником з 26 червня 2025 року, бо не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 (Сарата) по повістці у зазначений строк, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Цією ж постановою на ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 17000 грн. ОСОБА_1 при винесені постанови присутнім не був, так як того ж дня – 15 жовтня 2025 року о 04:00 годині ранку поїхав додому в Одеську область. Про те, що є така постанова йому стало відомо 05 травня 2026 року від працівника Саратського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області після письмового звернення до ДВС про надання йому документів, які стали підставою для накладення арешту на його пенсійну банківську карту. Того ж дня працівником ДВС були надані копії документів серед яких була Постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності. У Постанові є запис про те, що ОСОБА_1 від підпису постанови відмовився, що не відповідає дійсності, так як у описовій частині постанови вказано, що ОСОБА_4 надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Тобто, посадова особа. яка винесла постанову, внесла неправдиві дані в офіційний документ, що підпадає під дію КК Крім того, пояснення ОСОБА_1 про те. що йому не було відомо про повістку, бо він був за кордоном, до уваги прийняті не були.

Свої облікові данні у Резерв+ ОСОБА_1 оновив вчасно, проживає за вказаною там адресою, місце проживання не змінював, офіційно в Україні не працює, працює за кордоном, є особою з інвалідністю ІІ групи, має діючу відстрочку від мобілізації, ОСОБА_1 вину не визнає, винним себе не вважає.

Вважає, що постанова про адміністративне правопорушення складена стосовно ОСОБА_1 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, є незаконною, тому що: поштове відправлення (повістка) від І-го відділу ІНФОРМАЦІЯ_10 (Сарата) він не отримував, а тому не міг з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом, бо в період з 01 вересня 2023 року по 14 жовтня 2025 року перебував за кордоном у Чеській Республіці, що підтверджується штампами у закордонному паспорті; з тексту постанови не вбачається що був складений адміністративний протокол за ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та були роз`яснені йому його права відповідно до вимог ст.268 КУпАП. особливо право на захист.

Крім того, у примітка до ст.210 КУпАП вказано, що Положення статей 210, 210 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 04 червня 2026 року на 08 годину 30 хвилин. Витребувано ІНФОРМАЦІЯ_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення, який складено відносно ОСОБА_2 за ст.201-1 ч.3 КУПАП та копії інших документів, які стали підставою для винесення постанови №2884-1 від 15 жовтня 2025 року; у ІНФОРМАЦІЯ_2 копію повістки, яка була направлена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 (Сарата) та документи, які підтверджують факт не отримання ним повістки.

03 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначає про те, що доводи Позивача, стосовно того, що “На розгляді даної постанови позивач був відсутній, так як того ж дня 15 жовтня 2025 року о 04.00 годині ранку поїхав додому в Одеську область.” є недостовірними, оскільки Позивачем складено та підписано заяву про визнання вини за вчинене правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП з метою отримання можливості сплати 50% суми штрафу за вчинене правопорушення в порядку ст. 300-3 КУпАП. З вказаного слідує, що позивач був обізнаний з його правами та про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв`язку з чим у відповідача не було перешкод розглянути справу в день подачі заяви.

04 червня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов відзив на адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №2884-1 від 15 жовтня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відзив обґрунтований тим, що ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи положення статті 44, 45, 48, 162 КАС України, ІНФОРМАЦІЯ_11 вимоги позивача у позову не визнаються повністю, відповідач 1 заперечує, вважає викладені позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи із таких причин: ІНФОРМАЦІЯ_12 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, але з 19 січня 2024 року у ІНФОРМАЦІЯ_10 доступ до електронного кабінету ЄСІТС відсутній. З відсутністю у доступі до Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» ІНФОРМАЦІЯ_11 може бути не обізнаним у існуванні судового провадження та позбавлений можливості брати участь у справі, отримувати і подавати документи до суду в електронному вигляді. Також, повідомляє важливі обставини: зміна адреси ІНФОРМАЦІЯ_10 , а саме: АДРЕСА_1 .

Так, 22 червня 2025 року під час бойових дій, внаслідок потрапляння безпілотного боєприпасу по будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 було знищено майно та документи, які там знаходились, що підтверджується Актом про пожежу Білгород-Дністровського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області від 22 червня 2025 року (вхідний № 10655 від 25 червня 2025 року). Звертають увагу, що п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 45 передбачає, що подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, аналогічним також є завідомо необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. У позивній заяві викладенні обставини не відповідають дійсності, взагалі відсутні в матеріалах справи будь-які підтвердження, не надано припустимих та належних доказів про протиправні дії чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , а всі зазначені обставини лише є вигадкою та припущенням адвоката, при завідомо безпідставному залучені ІНФОРМАЦІЯ_12 як відповідача.

Згідно з військово-адміністративним поділом зона відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Це спростовує будь-які правовідносини між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_12 у період з 15 жовтня 2025 року по 05 травня 2026 року.

Оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 перебував у цей період на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та не проживає у зоні діяльності відповідача. Доказ з 15 жовтня 2025 року по 05 травня 2026 року позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 , що підтверджено п. 37 витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача. На підтвердження цьому, адвокат в позовної заяви зазначає: «Начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 15 жовтня 2025 року виніс Постанову № 2884-1 від 15 жовтня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 », а також позовні вимоги визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №2884-1 від 15 жовтня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУПАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, справу про адміністративне правопорушення закрити та судові витрати стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач надає до Суду докази: лист ДВС про надання копій документів. лист ДВС про відкриття провадження, копія постанови ДВС, копія листа ІНФОРМАЦІЯ_3 . копія постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 , копія закордонного паспорта, витяг з Резерв+, що підтверджують безпідставне залучення ІНФОРМАЦІЯ_10 як відповідача.

Щодо виконання ухвали Саратського районного суду Одеської області, повідомив, що перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2025 році повісток на адресу ОСОБА_1 не направляли. Відповідно до історії повісток з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача вбачається лише одна повістка для позивача, яка сформована ІНФОРМАЦІЯ_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 ) 15 жовтня 2025 року. У зв`язку з чим, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 04 червня 2026 року повторно витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення, який складено відносно ОСОБА_2 за ст.210-1 ч.3 КУПАП та копії інших документів, які стали підставою для винесення постанови №2884-1 від 15 жовтня 2025 року.

09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких, згідно з абзацом 3 пункту 1 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3) Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення). Оскільки Позивачем складено та підписано заяву про визнання вини за вчинене правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП з метою отримання можливості сплати 50% суми штрафу за вчинене правопорушення в порядку ст. 300-3 КУпАП, то посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не складався протокол про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Власенко Л.В. у судове засідання не з`явилися, від адвоката Власенко Л.В. надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі та участі позивача.

Представники відповідачів будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду, до суду не з`явилися, в своїх відзивах просили суд розглядати справу без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить до такого висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 15 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено постанову №2884-1 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

Відповідно до змісту постанови №2884-1 від 15 жовтня 2025 року, установлено, що 15 жовтня 2025 року близько 02.00 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_16 в супроводі працівників поліції ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області із пункту пропуску «Малий Березний» Чопської митниці. Було встановлено, що ОСОБА_1 , згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є порушником військового обліку з 20 червня 2025 року, ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_17 (Сарата) за повісткою, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. ОСОБА_1 , 15 жовтня 2025 року особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_16 заяву про визнання правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності ст. 279-9 КУпАП та просив застосувати до нього ст. 300-3 КУпАП. В графі – копію постанови від 15 жовтня 2025 року №2884-1 про притягнення до адміністративної відповідальності отримано 15 жовтня 2025 року – від підписання відмовився.

Як вбачається з листа тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_7 від 17 грудня 2025 року №21304, постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 жовтня 2025 року №2884-1 направлена на виконання до Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою заступника начальника відділу Саратського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цурканом Ю.А. від 14 січня 2026 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови №2-884-1 виданої 15 жовтня 2025 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 34000,00 грн, та 14 січня 2026 року дана постанова була скерована на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 242140.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 та відміток у ньому, ОСОБА_1 виїхав за межі території України 01 вересня 2023 року та повернувся до України 14 жовтня 2025 року.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв +), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 має відстрочку від мобілізації до 01 серпня 2026 року, як людина з інвалідністю.

З доданих додатків до відзиву ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що 15 жовтня 2025 року на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 написав заяву, відповідно до якої, заявив, що не виконав вимогу передбачену пунктом 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не з`явився у вказані в повістці дату, час та місце, будучи належним чином оповіщеним згідно пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», та повідомив, що не оспорює допущення порушення, визнає його у повному обсязі, згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності та просить винести постанову по справі в порядку статті 279-9 КУпАП для можливості сплати штрафу у розмірі 50% від загальної суми стягнення санкції статті, відповідно до ст. 300-3 КУпАП.

З акту про пожежу від 22 червня 2025 року наданого ІНФОРМАЦІЯ_12 , вбачається, що 22 червня 2025 року о 04 годині 00 хвилин в будівлі ІНФОРМАЦІЯ_10 за адресою: АДРЕСА_2 виникла пожежа, причина пожежі: потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок бойових дій.

Відповідно з витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є інвалідом другої групи без терміну перегляду. Автоматичне взяття на облік згідно змін від 01 квітня 2025 року до постанови КМУ №932, взято на військовий облік 05 лютого 2009 року у ІНФОРМАЦІЯ_18 (Сарата), та знято з військового обліку 15 жовтня 2025 року (аб. 2 п.2 ч. 5 ст. 37), як особи, які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України та стали на військовий облік за новим місцем проживання. 15 жовтня 2025 року 02:21 ОСОБА_1 взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_14 ( АДРЕСА_4 ) (аб. 5 п.2 ч.1 ст. 37) військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей. 05 травня 2026 року знято з військового обліку, як особу, яка вибула в іншу місцевість і став на військовий облік за новим місцем проживання, та 05 травня 2026 року ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_18 (Сарата), як військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) або з-за кордону на нове місце проживання.

З історії повісток вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 була створена 15 жовтня 2025 року повістка номер 5210524, статус повістки – вручена, дата оновлення статуту 15 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_14 (Великий Березний).

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 означеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Стаття 210 КУпАП (у редакції, діючої на час складення оскаржуваної постанови) визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Як вбачається з матеріалів справи, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковник ОСОБА_8 виніс постанову № 2884-1, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_17 (Сарата) за повісткою.

Суд зазначає, що процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:

- відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;

-повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.

Суд враховує, що матеріали справи не містять ані копії повістки із особистим підписом позивача про її отримання, ані відеозапису процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані акту про відмову від її отримання, ані зворотного повідомлення від установи поштового зв`язку про її надсилання.

Тобто, у даній справі повістка про виклик до ТЦК та СП позивачу вручена не була, та відповідачем зазначається про те, що в період з 01 вересня 2023 року по 14 жовтня 2025 року перебував за кордоном у Чеській Республіці, на підтвердження цьому долучив закордонний паспорт зі штампами.

Крім того, у своїх поясненнях перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що у 2025 році повісток на адресу ОСОБА_1 не направляли. Відповідно до історії повісток з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача вбачається лише одна повістка для позивача, яка сформована ІНФОРМАЦІЯ_14 (Великий Березний) 15 жовтня 2025 року.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

За таких обставин суд позбавлений можливості констатувати поінформованість позивача про виникнення у нього обов`язку прибути за таким викликом, а отже і спрямованість умислу на його невиконання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення йому в установлений законом спосіб про необхідність з`явитись до ТЦК, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.

Разом з цим, в контексті спірних правовідносин, враховуючи заперечення позивача факту вручення йому повістки, саме відповідач на виконання частини 2 статті 77 КАС України повинен доводити належними доказами існування такого факту, та, як наслідок, належне інформування позивача про обов`язок його явки.

Суд бере до уваги, що згідно оспорюваної постанови, на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення, визнає його у повному обсязі, згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17 (2-а/177/23/17), згідно якої сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Суд звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення та наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача, оскільки доказів вручення повістки, яка слугувала підставою для винесення спірної постанови, матеріали справи не місять, що є самостійною підставою для скасування такої постанови.

В свою чергу, суд, між іншим звертає увагу відповідача, що щодо осіб, які вже виконали обов`язки із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, передаються на облік, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може використовуватися для цілей, прямо визначених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

В матеріалах справи відсутня повістка від 20 червня 2025 року, а тому суд позбавлений змоги, визначити необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_17 (Сарата), в якій обов`язково мала бути зазначена причина явки.

У свою чергу, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, категорія обліку військовозобов`язаний, та має відстрочку до 01 серпня 2026 року, як людина з інвалідністю, що також підтверджується витягом з Резерв +. Так, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29 травня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , пройшов повторний огляд, група інвалідності друга, причина інвалідності – загальне захворювання, безстроково.

Крім того, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов`язані, з 17 липня 2024 року, здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. Однак, відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів суду надано не було.

Також, суд зазначає, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі.

Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Як вже зазначалось по тексту постанови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є людиною із інвалідністю з 2019 року, що також відображається у Резерв +.

У примітці до ст.210 КУпАП вказано, що Положення статей 210, 210 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Статтею 77 ч. 2 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не надав доказів правомірності винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, гарантованого ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року, суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.

Досліджені під час судового розгляду докази у їх сукупності, не дають підстави стверджувати про наявність в діях позивача факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП.

Натомість, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З огляду на викладене, суд доходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов`язок відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягаю задоволенню, шляхом скасування постанови та закриття провадження по справі.

Однак, в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно відмовити, як такі, що заявлені до суб`єкта владних повноважень який не порушував права позивача, тобто є не належним відповідачем.

Рішенням Конституційного Суду України (КСУ) № 10-р(ІІ)/2026 від 9 вересня 2026 року, чітко встановлено, що закон не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (штрафу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 72-77, 79, 90, 139, 205, 242-246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210 1, 235, 245, 247, 215, 252, 254, 256, 268, 279, 280, 283, 293 КУпАП, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №2884-1 від 15 жовтня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №2884-1 від 15 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У задоволенні позову в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 18 грудня 2015 року Саратським РС ГУДМС України в Одеській області.

Представник позивача: адвокат Власенко Лілія Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002725, видане на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 16 вересня 2015 року за № 38.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_19 , ЄДРОПУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 14 вересня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова