Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №511/1833/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1833/26

Номер провадження: 2/511/1448/26

08 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Дьяків М.В.,

за участю:

представника позивача - Федорової Д.К. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1633-5707 від 05.12.2025 року станом на 13.05.2026 року у загальному розмірі 29 800,00 грн, яка складається із: 15 000,00 грн заборгованості за кредитом; 5 050,00 грн заборгованості за нарахованими процентами; 7 500,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України; 2 250,00 грн комісії за видачу кредиту, а також просив стягнути 2 662,40 грн судового збору.

Позов мотивовано тим, що 05.12.2025 року між сторонами в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1633-5707. Позивач виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу 15 000,00 грн кредитних коштів на зазначену нею платіжну картку, однак відповідач належним чином не виконала обов`язків щодо своєчасної сплати платежів за договором. Здійснені нею часткові платежі враховані кредитодавцем у поданому розрахунку. Направлена вимога про дострокове повернення кредиту залишена без виконання.

16.06.2026 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому позов визнала частково. Вона підтвердила одержання 15 000,00 грн кредитних коштів, несвоєчасність їх повернення та не заперечувала проти стягнення 15 000,00 грн основного боргу і 5 050,00 грн процентів за користування кредитом. Водночас заперечила проти стягнення 7 500,00 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України та 2 250,00 грн комісії.

На обґрунтування заперечень щодо вимоги за статтею 625 ЦК України відповідач послалася на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за змістом якого у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Щодо комісії відповідач зазначила, що кредитодавець не вправі встановлювати плату за дії, які вчиняються ним у власних інтересах або які відповідно до закону мають надаватися споживачу безоплатно, та послалася на правові висновки Верховного Суду.

У додаткових поясненнях (відповіді на відзив) позивач наполягав на повному задоволенні позову. Зазначав, що істотні умови договору, в тому числі розмір процентної ставки і комісії, були доведені до відома позичальника та погоджені нею шляхом використання одноразового ідентифікатора А5863; комісія включена до загальних витрат за споживчим кредитом; проценти за статтею 625 ЦК України передбачені пунктом 8.2 договору, а їх загальна сума обмежена половиною одержаного кредиту. Позивач вважав, що після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» законодавча заборона на такі нарахування до укладеного 05.12.2025 року договору не застосовується.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 року справу передано на розгляд судді Гринчак С.І.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.07.2026 року явку представника позивача визнано обов`язковою, а судове засідання відкладено на 08.09.2026 року.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 07.09.2026 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 та забезпечено її участь у судовому засіданні 08.09.2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Позиції учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача Федорова Д.К., беручи участь у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві й додаткових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відзиві просила розглянути справу за її відсутності та врахувати викладені у відзиві заперечення.

З огляду на належне повідомлення учасників справи, участь представника позивача та письмову заяву відповідача про розгляд справи за її відсутності суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та оцінка доказів.

Дослідивши письмові та електронні докази у їх сукупності, суд встановив, що 05.12.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником за допомогою вебсайту кредитодавця укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1633-5707.

До укладення договору відповідач пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, зазначила необхідні персональні та платіжні дані, ознайомилася з договором, Правилами відкриття кредитної лінії та Паспортом споживчого кредиту, після чого підписала електронні документи одноразовим ідентифікатором А5863.

Сукупність цих дій відтворює послідовність акцепту електронної пропозиції та дає змогу ідентифікувати особу, яка прийняла умови договору.

За індивідуальними умовами договору сума кредиту становила 15 000,00 грн, базовий період — 17 днів, комісія за видачу кредиту — 15 відсотків від суми кредиту, а проценти за користування кредитом нараховувалися за фіксованою ставкою, визначеною договором. Погоджений розмір одноразової комісії становить 2 250,00 грн (15 000,00 грн ? 15 %).

Факт надання кредиту підтверджується договором, довідкою фінансово-розрахункової установи про успішне перерахування коштів на платіжну картку отримувача, довідкою про відкриття рахунку та розрахунком заборгованості.

Відповідач одержання 15 000,00 грн не заперечує; навпаки, у відзиві прямо підтвердила отримання кредитних коштів і здійснення часткових платежів.

Таке визнання не суперечить іншим матеріалам справи і приймається судом.

Унаслідок порушення строків внесення обов`язкових платежів кредитодавець реалізував передбачене договором та частиною другою статті 1050 ЦК України право вимагати дострокового повернення непогашеної суми кредиту і направив відповідачу відповідну вимогу.

Доказів усунення порушення, повернення кредиту або сплати заявленої до стягнення суми відповідач не надала.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 13.05.2026 року заборгованість становить 29 800,00 грн, з яких:

15 000,00 грн — кредит;

5 050,00 грн — договірні проценти;

2 250,00 грн — комісія за видачу кредиту;

7 500,00 грн — проценти річних за статтею 625 ЦК України.

Розрахунок основного боргу, договірних процентів і комісії відповідає умовам договору та первинним даним про рух заборгованості; у цій частині він не спростований належними та допустимими доказами.

Вимога про 7 500,00 грн підлягає окремій правовій оцінці з урахуванням імперативного регулювання, чинного під час воєнного стану.

Норми права, які застосовує суд.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і диспозитивності, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статей 76–81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні матеріалів справи. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для сторін; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання або не виконав його у встановлений строк.

За статтями 626–628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови та обов`язкові відповідно до законодавства умови; договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, за згодою сторін вважається укладеним у письмовій формі. За статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору в письмовій формі.

Подібний підхід до оцінки електронного кредитного договору викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19: без одержання одноразового ідентифікатора, входу до особистого кабінету та вчинення дій з акцепту такий договір не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю одержану суму у строк і в порядку, встановлених договором, та сплатити проценти, розмір і порядок одержання яких визначаються договором. У разі прострочення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та належних процентів.

Висновки суду щодо основної суми боргу та договірних процентів.

Надані позивачем електронний договір, Паспорт споживчого кредиту, документи про перерахування 15 000,00 грн, розрахунок заборгованості й докази направлення вимоги взаємно узгоджуються та підтверджують виникнення і невиконання кредитного зобов`язання. Відповідач не оспорює факту укладення договору, одержання коштів та розміру боргу за тілом кредиту і договірними процентами.

Визнання відповідачем 15 000,00 грн основного боргу та 5 050,00 грн процентів, з огляду на положення статті 206 ЦПК України, може бути прийняте судом, оскільки воно не суперечить закону, не порушує прав інших осіб і підтверджується дослідженими доказами.

Тому вимоги про стягнення 15 000,00 грн кредиту та 5 050,00 грн процентів є обґрунтованими.

Висновки суду щодо комісії за видачу кредиту.

За пунктом 4 частини першої статті 1 та частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Такі витрати мають бути доведені до відома споживача до укладення договору та враховані при визначенні загальної вартості кредиту.

Водночас статті 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» забороняють встановлювати плату за надання інформації про стан кредиту, яка один раз на місяць має надаватися споживачу безоплатно; умови договору, що звужують передбачені законом права споживача, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 сформульовано висновок про нікчемність умови щодо щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в частині, в якій така плата фактично стягується за інформацію, що повинна надаватися споживачу безоплатно. Зазначений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретного змісту спірної умови та характеру послуги.

У цій справі предметом вимоги є не щомісячна комісія за обслуговування заборгованості та не плата за надання інформації про стан кредиту, а одноразова, наперед визначена комісія за видачу кредиту. Її вид, база нарахування і розмір — 15 відсотків від виданої суми, тобто 2 250,00 грн — прямо зазначені в індивідуальних умовах договору та включені до загальних витрат за кредитом. Комісія нарахована один раз у день видачі коштів і надалі не збільшувалася залежно від тривалості прострочення.

Матеріали справи не свідчать, що спірні 2 250,00 грн є платою за інформацію, яку кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, або що під назвою комісії приховано періодичну плату за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідач не надала доказів іншого характеру цієї плати та не спростувала того, що її розмір був відображений у документах, акцептованих одноразовим ідентифікатором.

Отже, наведені відповідачем правові висновки щодо нікчемності комісії за щомісячне обслуговування кредиту не є тотожними фактичним обставинам цієї справи.

Підстав вважати погоджену одноразову комісію за видачу кредиту платою за заборонену законом послугу суд не встановив, тому вимога про стягнення 2 250,00 грн підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо процентів річних за статтею 625 ЦК України.

Частина друга статті 625 ЦК України встановлює загальне правило, за яким боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 кредитного договору сторони передбачили у разі прострочення сплату 401 500 процентів річних від суми заборгованості на підставі статті 625 ЦК України, з денним і сукупним обмеженнями.

На підставі цієї умови позивач нарахував 7 500,00 грн, що дорівнює половині виданої суми кредиту.

Однак на спірні правовідносини поширюється спеціальне імперативне правило пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до нього у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальникові було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення, нараховані включно з 24.02.2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Кредитний договір укладено 05.12.2025 року, а всі 7 500,00 грн процентів річних нараховані у період дії в Україні воєнного стану саме у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання.

Отже, ці нарахування безпосередньо охоплюються звільненням від відповідальності, передбаченим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Посилання позивача на зміну пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» цього висновку не спростовує. Зміна спеціального регулювання в названому Законі не скасувала та не змінила пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Останній прямо регулює відповідальність за прострочення кредитного грошового зобов`язання під час воєнного стану і підлягає застосуванню судом.

Умова договору про інший розмір процентів річних не може усунути встановлене законом звільнення позичальника від самої відповідальності за статтею 625 ЦК України. Свобода договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України здійснюється з урахуванням імперативних приписів цивільного законодавства, загальних засад справедливості, добросовісності й розумності та особливостей захисту споживача.

Крім того, погоджена ставка 401 500 процентів річних і нарахування у розмірі 50 відсотків основної суми кредиту за нетривалий період прострочення очевидно набувають карального, а не компенсаційного характеру.

Проте самостійною і достатньою підставою для відмови в цій частині є пряма законодавча заборона застосовувати до позичальника відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, у відповідний період.

Таким чином, вимога про стягнення 7 500,00 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Загальний висновок суду та розподіл судових витрат.

Оцінивши докази у сукупності та перевіривши доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: з відповідача підлягає стягненню 22 300,00 грн, з яких 15 000,00 грн — основний борг, 5 050,00 грн — договірні проценти та 2 250,00 грн — комісія за видачу кредиту.

У стягненні 7 500,00 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ціна позову становить 29 800,00 грн, задоволено вимоги на 22 300,00 грн, тобто 74,8322148 % заявленої суми. Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 992,27 грн судового збору: 2 662,40 грн ? 22 300,00 грн ? 29 800,00 грн = 1 992,27 грн (після округлення до копійок).

Керуючись ст. 525, 526, 530, 549, 611, 624, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 4,18,19,76-81, 95, 206, 211, 247, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, оф 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором № 1633-5707 від 05.12.2025 року у розмірі 22 300,00 грн., що складається з: заборгованість за кредитом – 15 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами – 5050,00грн., заборгованість по комісії - 2 250,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ( код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1992,27грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак