Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №511/2938/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2938/26

Номер провадження: 2/511/2029/26

08 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

секретаря судового засідання Ніколас С.О.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадщину,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовної заяви.

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійно непроживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Позовну заяву мотивовано тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки помер її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на :

- на земельну ділянку площею 14,6978 га, кадастровий номер 5123985200:01:003:0047 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Роздільнянської міської ради Одеської області (колишня територія Старостинської сільської ради Роздільнянського району);

- грошові вклади з усіма належними відсотками та нарахуваннями у АТ «Державний ощадний банк України» у наступних установах філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» а саме у ТВБВ №10015/0358 на рахунках всього на суму 111 872,65 грн. які, відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №46/12-05/130261/2025/БТ від 09.10.2025 року належали померлому ОСОБА_3 .

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини (на час його смерті) були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому має місце спадкування за законом. Спадкоємцями першої черги за законом на майно спадкодавця є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька спадкодавця та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька спадкодавця, як успадкували належне батькові майно по частині.

У встановленому порядку та строки позивачка звернулась до приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Іванової А.Й. з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі якої заведено спадкову справу №66/2023. При цьому нотаріус роз`яснила їй, що її сестра (донька спадкодавця) – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 також спадщину прийняла, так як спільно проживала та зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України та відмовила їй у прийняття спадщини повністю, видавши свідоцтва про прав на спадщину лише на частину спадкового майна

Однак позивач зазначає, що ОСОБА_2 , хоч і була зареєстрована за однією адресою разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак з 2012 року в Україні постійно не проживає, тому числі не проживала разом з батьком на день його смерті. За таких обставин, вважає, що відповідач не може вважатись такою, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3 , так як не проживала разом з батьком ОСОБА_3 на день його смерті. Державна реєстрація відповідача ОСОБА_2 у будинку сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання з батьком на момент його смерті.

Оскільки позивачка відповідно до статей 1269, 1270 ЦК України, у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, а її сестра ОСОБА_2 не може вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до статті 1268 ЦК України, натомість нотаріус відмовила позивачці у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом), то взв`язку з цим просила її позовні вимоги задовольнити та визнати за нею право власності на частку спадкового майна земельної ділянки та грошових коштів, яке залишилося після того, як вона оформила свої спадкові права на належну їй частку.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Витребувано від нотаріуса копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано інформацію від ДПСУ щодо перетинання Державного кордону України відповідачем ОСОБА_2 (а.с.35)

Ухвалою суду від 21.08.2026 року закрито підготовче судове засідання і справу призначено до розгляду.(а.с.135)

Позиції сторін в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_5 та її представник на розгляд справи не прибули, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позов просили задовольнити.

Відповідач – ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином по місцю реєстрації на території України, в судове засідання не прибула , про поважні причини неявки суд не повідомила .

Суд, встановивши, що всі учасники розгляду даної справи повідомлені належними чином про час та місце розгляду справи, прийшов до висновку про можливість розгляду справи за даною явкою.

Зі згоди позивача суд вважає за можливе постановити у справі заочне рішення у відсутності відповідача без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом у справі встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.08.2020 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №440.(а.с.10)

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом 83-17 від 29.10.2021 року про зареєстрованих осіб у житловому будинку, виданому відділом ЦНАП Роздільнянської міської ради Одеської області.(а.с.11)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне померлому майно , а саме :

- на земельну ділянку площею 14,6978 га, кадастровий номер 5123985200:01:003:0047 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Роздільнянської міської ради Одеської області (колишня територія Старостинської сільської ради Роздільнянського району), яка належала ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.08.2005 року вартістю 665 997,44 грн, що підтверджуєтьться Витягом №НВ-5100583282026 від 14.05.2026 року;

- грошові вклади з усіма належними відсотками та нарахуваннями у АТ «Державний ощадний банк України» у наступних установах філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» а саме у ТВБВ №10015/0358 на рахунках:

- № НОМЕР_2 – сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 105 322 грн 55 коп.

- №9760/22266 (компенсація 1997 р) – сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 244 грн 40 коп.

- №9760/22267 (компенсація 1997 р) - сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 2889 грн 60 коп.

- 9760/22268 (компенсація 1997 р) - сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 3416 грн 10 коп.

всього на суму 111 872,65 грн, які, відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №46/12-05/130261/2025/БТ від 09.10.2025 року належали померлому ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому має місце спадкування за законом. Спадкоємцями першої черги за законом на майно спадкодавця є:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 09.09.1976 року Первомайською сільською радою Слободзейського району МРСР, актовий запис №57.(а.с.21)

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження від 21.04.2006 року.(а.с.25)

Відповідно до Витягу 83-17 від 28.10.2021 року про зареєстрованих осіб у житловому будинку, вбачається, що разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини (на час його смерті) були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .(а.с.11)

У встановленому порядку та строки позивачка ОСОБА_6 звернулась до приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Іванової А.Й. з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі якої заведено спадкову справу №66/2023, копія якої витребувана судом. (а.с.42).

Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися, заповіт у спадковій справі відсутній .

Також судом встановлено , що позивачка 27.11.2025 року отримала свідоцтва про право на спадщину на частину належного їй спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвами про право на спадщину , виданими приватний нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Івановою А.Й. за №799, 798 (а.с.126, 128)

Між тим нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно після смерті батька позивачки, так як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька спадкодавця зареєстрована по місцю проживання за адресою спадкодавця по АДРЕСА_1 , а тому вважажється такою , що прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

Позивачка надала докази, відповідно до яких відповідач ОСОБА_2 з 2018 року в будинку по АДРЕСА_1 не проживає, а саме ;

-лист ДПС України від 03.08.2026 року , відповідно до якого надано інформацію про те, що з квітня 2018 року ОСОБА_2 виіхала за межі України, на протязі 2018 року по вересень 2019 року приїздила в Україну раз в три місяці на декілька днів, а з 29.09.2019 року виїхала за межі України і не поверталася, і в базі даних відносно неї інформації не виявлено. (а.с.39)

Нормативно-правове обгрунтування та висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Висновки та мотиви суду.

Суд, давши оцінку обгрунтованості заявлених позовних вимог, дослідивши надані у справі письмові докази, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Так відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 суд зазначив, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач і відповідач є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і всі вони були зареєстровані на день смерті спадкодавця з ним в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Між тим наданими у справі доказами, зокрема даними прикордонної служби України позивачем у справі доведено, що фактичне місце проживання відповідачки ОСОБА_2 було відмінним від зареєстрованого, останні роки вона не проживала постійно зі спадкодавцем за цією адресою, а проживала за кордоном, де перебуває по теперішній час.

Наведені обставини сторонами не заперечуються та матеріалами справи не спростовано.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована, проте не проживала, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 як спадкоємець за законом не прийняла своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Оскільки дочка ОСОБА_2 09.01.2020 року не проживала постійно за місцем відкриття спадщини та не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, а тому не є такою , що прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Доказів про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини з підстав поважності відсутності та не проживання зі спадкодавцем на день смерті ОСОБА_3 суду не подала.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20) зроблено висновок, що: «належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням».

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (справа № 175/654/22).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Оскільки позивачка відповідно до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , його інша донька ОСОБА_2 не може вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, нотаріус відмовила позивачці у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом), вимоги ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦК України, позивачкою оплачено судовий збір при зверненні до суду , витрати позивачка не просить стягувати з відповідача по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 81, 141, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадщину, – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності по праву спадкування за законом на частину земельної ділянки площею 14,6978 га, кадастровий номер 5123985200:01:003:0047 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Роздільнянської міської ради Одеської області (колишня територія Старостинської сільської ради Роздільнянського району), яка належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.08.2005 року (яка не охоплена свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 27.11.2025 року приватним нотаріусом Івановою А.Й по спадковій справі 66/2023 спадкоємцю ОСОБА_1 ).

Визнати за ОСОБА_1 право власності по праву спадкування за законом на частину грошових вкладів з усіма належними відсотками та нарахуваннями у АТ «Державний ощадний банк України» у наступних установах філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», а саме у ТВБВ №10015/0358 на рахунках (які не охоплені свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 27.11.2025 року приватним нотаріусом Івановою А.Й по спадковій справі 66/2023 спадкоємцю ОСОБА_1 ):

- № НОМЕР_2 – сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 105 322,55 грн. 55 коп.

- №9760/22266 (компенсація 1997 р) – сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 244 грн 40 коп.

- №9760/22267 (компенсація 1997 р) - сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 2889 грн 60 коп.

- 9760/22268 (компенсація 1997 р) - сума залишку грошових коштів станом на 08.10.2025 року складає 3416 грн 10 коп. які, відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №46/12-05/130261/2025/БТ від 09.10.2025 року належали померлому ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею - 14.09.2026 року.

Суддя Ж. В. Теренчук