Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №580/5344/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа № 580/5344/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання Д.О.Сніцар розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/5344/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

21.05.2026 вх.№27471/26 представник Позивача — адвокат Трунілов Ярослав Олександрович у позовній заяві просить (редакція від 20.08.2026 за вх.№45519/26):

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у сумі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у сумі 1000000 (один мільйон) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

26.05.2026 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), 07.07.2026 здійснив перехід від спрощеного до загального провадження, 17.08.2026 залучив третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.08.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи. 19.08.2026 за вх.№45358/26 представник Відповідача, 20.08.2026 за вх.№45526/26 представник Позивача — адвокат, 02.09.2026 за вх.№47667/26 звернулися до суду із заявою про розгляд справи без участі.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 під час дії правового режиму воєнного стану, у віці до 25 років, проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового і сержантського складу, а під час такої служби брав участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на Позивача поширюються права і гарантії, передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, однак відповідачем протиправно, за наявності передбачених законом підстав, не виплачена одноразова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової винагороди передбаченої постановою №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі від час воєнного стану”, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач 09.06.2026 за вх.№31011/26 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що Позивач не відповідає критерію Постанови №153, укладений контракт 27.09.2019 — за понад два роки до введення воєнного стану. Автоматичне продовження дії контракту 27.09.2022 відповідно до частини восьмої статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” є лише продовженням правовідносин, а не новим прийняттям або призовом на військову службу під час воєнного стану. Станом на 24.02.2022 Позивач перебував на військовій службі за контрактом, укладеним до введення воєнного стану. Факт перебування у віці до 25 років на момент початку широкомасштабної агресії та безперервного проходження служби, а також тривалість участі у бойових діях (348 днів) не дає права на винагороду за умовами Постанови №153, оскільки відсутня умова — прийняття або призов на військову службу саме під час воєнного стану.

02.09.2026 за вх.№47667/26 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надала пояснення та зазначила, що Постановою №153 визначене коло учасників експериментального проекту, якими є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу під час воєнного стану (тобто після 24.02.2022), проте на дату запровадження в Україні воєнного стану (24.02.2022) ОСОБА_1 вже проходив військову службу за контрактом та не може бути стати учасником експериментального проекту, відповідно не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що 27.09.2019 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД від 28.09.2020.

Позивач брав безпосередню участь у бойових діях 348 днів, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_6 від 28.04.2026 №1543кп про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

20.04.2026 представник Позивача вважаючи, що на ОСОБА_1 поширені умови щодо отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану” від 11.02.2025 №153, оскільки проходив військову службу в умовах воєнного стану, має підтверджену участь у бойових діях, здійснював бойові (спеціальні) завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, звернувся до військової частини НОМЕР_2 із зазначеного питання, проте відповіді на звернення адвоката матеріали справи не містять.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно із частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153) та затверджено "Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №153 на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов: які до набрання чинності цією постановою (11.02.2025) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX; проходять військову службу; брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11.02.2025).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

На час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

ОСОБА_1 у 2019 році підписав контракт із Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. З урахуванням співставлення та аналізу документів наданих позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що Позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі у Збройних Силах України, а не був прийнятий на військову службу в період воєнного стану під час дії постанови №153, тому не дотримана вимога змісту пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153.

Позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у сумі 1000000 гривень, що передбачена постановою КМУ №153, тому суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача у контексті заявлених позивачем позовних вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування (ч.2 ст.77 КАС України) правомірності рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування доводів, тверджень чи заперечень під час звернення з адміністративним позовом, з огляду на принцип змагальності сторін.

Суд не встановив доказів, не виявив обґрунтованих доводів чи аргументів у позовній заяві та за матеріалами справи, не встановив порушеного права позивача і доходить висновку про достатні підстави для відмови у визнанні протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_5 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у сумі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 і похідній вимозі зобов`язального характеру, тому у задоволенні позову потрібно відмовити повністю, зважаючи на відсутність порушеного права, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а).

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно із ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-16, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 [ АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ].

Рішення складене 11.09.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА