Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №521/10524/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/10524/26

Номер провадження 3/521/3436/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я. при секретарі Каліній П.О., захисника Юрченко К.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686947 від 08.06.2026 р., 08.06.2026 р. о 00 годині 55 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, біля будинку 4В, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керувала електросамокатом перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Драгер 7510, результат 1.04 проміле, чим порушила п. 2.9 ПДД. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Івашової К.С. подала до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 р. серії ЕПР1 № 686947, у якому заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить належної ідентифікації транспортного засобу, зокрема його марки, моделі, номерного знака та інших індивідуальних ознак. Крім того, захисник зазначив про відсутність належних доказів факту керування ОСОБА_1 електросамокатом, зокрема відеозапису її руху та зупинки працівниками поліції, а також належної фіксації ознак алкогольного сп`яніння, які передували проведенню огляду. На думку захисту, позитивний результат огляду сам по собі не підтверджує законність дій, що передували його проведенню. Також, захисник посилався на те, що для вирішення питання про наявність складу правопорушення має значення потужність електродвигуна електросамоката. За твердженням захисту, транспортний засіб з електродвигуном потужністю не більше 3 кВт не є механічним транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху, а тому особа, яка ним керує, не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила суду, що 08.06.2026 р. біля 00 години 50 хвилин вона поверталася від подруги, разом з ОСОБА_2 , на орендованому електросамокаті, яким керував останній. Побачивши співробітників патрульної поліції, ОСОБА_2 злякавшись бути доставлений до ТЦК та СП зліз з самокату та побіг у двори будинку, залишивши їй самокат, після чого до неї під`їхали співробітники патрульної поліції та надалі вона проходила всі процесуальні дії за їх вказівкою. ОСОБА_1 заперечила факт керування самокатом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що 08.06.2026 р. близько 00 год. 50 хв. саме він керував електросамокатом, на якому також перебувала ОСОБА_1 . Побачивши патрульний автомобіль працівників поліції, свідок, побоюючись бути доставленим до ТЦК та СП, залишив самокат ОСОБА_1 , а сам побіг у двори будинків.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, свідка, дослідивши уважно усі матеріали справи, відеозаписи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

З оглянутих відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, які відповідно до ст. 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, вбачається, що відеозапис розпочинається з того, що працівники поліції спілкуються з ОСОБА_1 , співробітник поліції зазначає, що вона виглядає «більш-менш тверезою», тобто, фактично не висловлює переконання щодо наявності у неї очевидних ознак алкогольного сп`яніння. Водночас, одразу після цього пропонує їй пройти огляд, пояснюючи, що у разі позитивного результату буде складено протокол. На відеозаписі не зафіксовано рух електросамокату під керуванням саме ОСОБА_1 . Друге відео аналогічне першому, змінений лише ракурс, оскільки знято на реєстратора нагрудної камери іншого співробітника патрульної служби. Моменту переслідування працівниками поліції електросамокату під керуванням саме ОСОБА_1 на відеозаписі немає.

Перебування ОСОБА_1 біля електросамокату під час підходу працівників поліції суд оцінює як непрямий доказ, який сам по собі не підтверджує виконання цією особою функцій водія під час руху електросамокату.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, послідовно пояснив, що саме він керував електросамокатом.

Зазначені пояснення не суперечать об`єктивним відеоматеріалам, оскільки водія під час руху на відеозаписі не ідентифіковано, а записи нагрудних камер починаються лише з моменту спілкування поліцейських з ОСОБА_1 .

Отже, суд не встановлює як беззаперечний факт, що електросамокатом керував саме ОСОБА_2 , однак покази ОСОБА_1 у сукупності з відсутністю відеофіксації особи водія створюють обґрунтовану альтернативну версію події, яка матеріалами, наданими органом поліції, не спростована.

Наявність у протоколі твердження про керування електросамокатом ОСОБА_1 , її подальший огляд на стан алкогольного сп`яніння або відмова від огляду не утворюють замкненого й узгодженого ланцюга доказів того, що саме вона виконувала функції водія під час руху транспортного засобу.

При цьому, суд погоджується з аргументами захисника щодо того, що матеріали справи не містять належної ідентифікації електросамоката, зокрема його марки, моделі, номерного знака, потужності електродвигуна та інших індивідуальних ознак, які б давали можливість достовірно встановити технічні характеристики транспортного засобу та вирішити питання щодо його належності до механічних транспортних засобів у розумінні законодавства.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функції водія під час руху такого засобу».

Необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доказуванню підлягає, серед іншого, факт керування особою транспортним засобом.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30.09.2010 р. Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), «Карелін проти росії" (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суд.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Під юридичним складом адміністративного правопорушення розуміють передбачену нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що матеріали справи спростовують доведеність допустимими та належними доказами порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 а ПДР та наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не зафіксовано обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.33, 247, 283, 284, 285, ч. 1 ст.130 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду.

Суддя Д.Я. Роїк