Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №560/10997/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10997/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),в якому просить визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту '"г" пункту 3 частини 5, абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ за сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого" ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 підпункту "г" пункту 3 частини 5, абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII за сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з огляду на те, що позивач є сином, який може здійснювати догляд за хворою матір`ю, останній подав рапорт №27/52030/26-Вн від 14.05.2026 року про звільнення з військової служби у зв`язку необхідністю здійснювати догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи на підставі підпункту г пункту 3 частини 5, пункту 3 частини 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Листом від 25.05.2026 №08/56829/26-Вих відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для його звільнення з військової служби, посилаючись на невідповідність медичних документів та відсутність доказів відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому в звільненні з військової служби, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що вважає відмову у звільненні обґрунтованою та законною, оскільки альтернативних дій у начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до подальшого звільнення позивача не було, окрім як відмовити у задоволені рапорту.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач проходить військову службу, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.081.2023 №534-ОС «Про особовий склад» зарахований до списків особового складу та всі види забезпечення у зв`язку з прибуттям для подальшого проходження служби з НОМЕР_2 прикордонного загону, з 14.08.2023.

Згідно наказу начальника загону від 09.06.2026 №632-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду.

14.05.2026 за №27/52030/26-Вих позивач звернувся з рапортом, в якому порушив питання звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю у матері інвалідності та необхідністю здійснювати постійний догляд за нею на підставі підпункту г пункту 3 частини 5, пункту 3 частини 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

До поданого рапорту позивач додав зокрема, довідку лікарсько-консультативної комісії КНП «Хмельницька ЦРЛ» Хмельницького району від 07.11.2025 року №1018 про потребу в постійному сторонньому догляді, копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 від 31 жовтня 2025 року, що підтверджує факт відсутності чоловіка, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 від 12.березня 2024 року, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_5 від 17 листопада 2011 року, копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 серія НОМЕР_6 від 3 червня 1971 року, що підтверджує факт відсутності батьків, свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 ОСОБА_7 , довідка про проходження військової служби, службове посвідчення - підтверджує факт наявності сина (рідного брата позивача), який також проходить військову службу, а також копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №131/25/1341/В від 28.10.2025 ОСОБА_3 .

Листом від 25.05.2026 №08/56829/26-Вн позивачу надана відповідь, що документи долучені до рапорту не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду та відсутність інших осіб першого або другого ступеня споріднення.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому в звільненні з військової служби, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян, до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Частиною 12 вказаної статті врегульовано питання звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або із інших поважних причин.

Згідно з абз.3 п.п. "г" п.2 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ визначено, що під час дії військового стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Згідно з абзацом 13 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції № 170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.

Тобто, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність наступних обставин: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; відсутність в особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи II групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Суд зазначає, що наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи II групи та необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою, підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №131/25/1341/В від 28.10.2025 року та свідоцтвом про народження позивача серія НОМЕР_8 від 18.01.1994 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 від 31 жовтня 2025 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 від 12 березня 2024 року, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_5 від 17 листопада 2011 року, копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 серія НОМЕР_6 від 3 червня 1971 року, свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 ОСОБА_7 (сина, рідного брата позивача), довідкою про проходження ним військової служби, службове посвідчення, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

Враховуючи наведене суд зазначає, що позивачем до рапорту було додано вказаний вище перелік документів, який необхідний для підтвердження наявності підстав, що дозволяють військовослужбовцю звільнитися з військової служби.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 викладено правовий висновок, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

Суд також зазначає, що аргументи відповідача щодо недопустимості довідки №1018 від 07.11.2025 року лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді, є безпідставними з огляду на те, що абзац 4 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Суд зазначає, що висновок ЛКК, є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа потребує постійного догляду про що також зазначає Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі 520/21316/23.

МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а ЛКК визначає потребу в сторонньому нагляді щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.06.2024 у справі 520/21316/23.

Суд встановив, що позивачем до рапорту про звільнення на підставі підпункт «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ надано довідку лікарсько-консультативної комісії КНП «Хмельницька ЦРЛ» Хмельницького району від 07.11.2025 року №1018, що за станом здоров`я матір позивача потребує постійного стороннього догляду, а тому суд вважає, що вказаний висновок ЛЛК є належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Суд також зазначає, що свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 від 31 жовтня 2025 року підтверджує факт відсутності у матері позивача чоловіка.

Також, свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 від 12.березня 2024 року, свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_5 від 17 листопада 2011 року, свідоцтво про народження ОСОБА_6 серія НОМЕР_6 від 03 червня 1971 року підтверджує факт відсутності батьків у матері позивачки.

При цьому, свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 ОСОБА_7 , довідка про проходження військової служби, службове посвідчення - підтверджує факт наявності сина (рідного брата позивача), який також проходить військову службу.

З наданих позивачем документами підтверджується, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_7 , який проходить військову службу, шлюб з її чоловіком розірвано, батьки відсутні, та при цьому інші особи, окрім ОСОБА_1 , першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_3 відсутні.

Відмовляючи позивачу у погодженні рапорту фактично з підстав відсутності документа (документів), який неможливо надати, відповідач покладає на позивача надмірний тягар по збиранню доказів.

Натомість, суд зазначає, що відповідачем застосовано формальний підхід та не надано належної оцінки всім документам, долученим до рапорту позивача про звільнення зі служби.

З урахуванням наведеного, на думку суду, позивачем вжито всіх передбачених чинним законодавством України заходів та подано сукупність належних і допустимих доказів, якими підтверджено відсутність у ОСОБА_3 осіб першого та другого ступеня споріднення, які могли б фактично здійснювати постійний догляд за нею.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 (щодо меж дискреційних повноважень військового командування при звільненні) зазначено, що закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів дій суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця у разі встановлення судом факту наявності підстав для його звільнення.

Оскільки позивачем поданий повний та вичерпний перелік документів, які безальтернативно підтверджують його право на звільнення зі служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, у відповідача відсутні дискреційні повноваження діяти на власний розсуд.

У цьому випадку уповноважений орган зобов`язаний прийняти єдине можливе законне рішення - про звільнення військовослужбовця.

Відтак, враховуючи те, що позивачу протиправно відмовлено у звільненні з військової служби, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде покладення на відповідача зобов`язання прийняти рішення про його звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_10 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук