Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №560/22375/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/22375/25

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відповідно до свідоцтва про хворобу № 874 від 28.05.2019 та запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 ; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відповідно до свідоцтва про хворобу № 874 від 28.05.2019 та запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

У позові пояснює, що позивачем пройдено медичний огляд Центральною лікарсько-експертної комісії ДСНС України, за результатами якого ОСОБА_1 визнано не придатним до служби з виключенням з військового обліку, що також підтверджується відповідними відмітками, що містяться на сторінці № 27 військового квитка серії НОМЕР_1 , зокрема, про зняття з військового обліку від 10.06.2019 та про виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 . При авторизації в інформаційній системі «Резерв+» позивачем сформовано військово-обліковий документ, згідно відомостей якого зазначено, що він перебуває на військовому обліку в якості військовозобов`язаного в ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку позивача відповідно до свідоцтва про хворобу № 874 від 28.05.2019 та запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Відповідно до ухвали суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено до участі у справі як другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Позивачем пройдено медичний огляд в Центральній лікарсько-експертній комісії ДСНС України, за результатами якого ОСОБА_1 визнано не придатним до служби з виключенням з військового обліку, що стверджено копією свідоцтва про хворобу № 874 від 28.05.2019 (арк. спр. 9).

Наведене також підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_1 , зокрема, про зняття з військового обліку від 10.06.2019 та про виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. спр. 10-15).

При цьому, інформацією з «Резерв+» стверджено, що позивач перебуває на військовому обліку в якості військовозобов`язаного в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Старокостянтинів) (арк. спр. 16).

Позивач звертався до відповідача із заявою про внесення змін до військово-облікового документу, однак ІНФОРМАЦІЯ_4 не вніс таких змін (арк. спр. 6-8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента та триває станом на цей час.

Позивач зауважує, що взяття (поновлення) на військовий облік є протиправним, оскільки він був знятий 10.06.2019 з військового обліку.

Суд звертає увагу, що приписи статті 37 Закону № 2232-XII визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Так, відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

Законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року №280/2880/24.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей свідоцтва про хворобу № 874 від 28.05.2019 Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України, за результатами огляду ОСОБА_1 визнано не придатним до служби з виключенням з військового обліку (арк. спр. 9).

Наведене також підтверджується відповідними відмітками, що містяться на сторінці № 27 військового квитка позивача серії НОМЕР_1 , зокрема, про виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. спр. 14).

Враховуючи вищезазначене суд робить висновок, що ІНФОРМАЦІЯ_4 незаконно та протиправно вніс дані стосовно ОСОБА_1 про включення його на військовий облік.

З врахуванням встановленого судом, також підлягає задоволенню вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень не довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Щодо заявленого позивачем клопотання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду не має підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому вимога про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення не задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача у позовній заяві, на підтвердження суми 20000,00 грн, надав Договір № 02-12/11-25 про надання правової допомоги від 20.11.2025, Додаткову угоду № 2 від 29.12.2025, Квитанцію до прибуткового касового ордеру від 29.12.2025, Акт № 2 приймання – передачі наданих послуг від 31 грудня 2025.

У відповідності до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд вважає, що зазначена представником позивача вартість послуг в розмірі 20000,00 грн є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи суд вважає, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн є значно завищені.

Суд зазначає, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 8000,00 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши надані представником позивача докази щодо витрат позивача на правничу допомогу, з врахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача за рахунок відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 8000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відповідно до свідоцтва про хворобу № 874 від 28.05.2019 та запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відповідно до свідоцтва про хворобу № 874 від 28.05.2019 та запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 9211,20 (дев`ять тисяч двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 вересня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович