Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №607/5864/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 Справа №607/5864/26 Провадження №1-кп/607/1337/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026211040000031 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Золотий Потік Чортківського (Бучацького) району Тернопілської області, громадянина України, із середньою освітою, інваліда 2 групи, безробітного, УБД, одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

за участю: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченого – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Так, в обвинуваченого ОСОБА_3 , який за постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2025 року, що набрала законної сили 09 вересня 2025 року, був притягнутим до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, 06 грудня 2025 року виник злочинний умисел, направлений на невиконання постанови суду, що набрала законної сили, реалізовуючи який він того ж дня близько 12 год. 30 хв. керував у стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «Додж Гранд Караван», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Злуки в м.Тернополі, де був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно вчинив вказане кримінальне правопорушення, про що щиро шкодує.

Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що їх підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Зважаючи на вказане, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, його вік, який по місцю проживання негативно не характеризується, виховує малолітню дитину, раніше не судимий, є учасником бойових дій, де отримав бойове поранення, унаслідок чого став інвалідом 2 групи, нагороджений відзнаками «Золотий хрест» та «За службу та звитягу ІІІ ступеня», а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а до обставин, що обтяжують – вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі на певний строк ближче до нижчої її межі.

Водночас, з урахуванням пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставин, загалом позитивних даних про його особу, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити даного обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язків, що буде необхідним та достатнім для виправлення даного обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки за вищенаведеного досягнення мети покарання ОСОБА_3 можливе без ізоляції останнього від суспільства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1). періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2). повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_1