Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №766/8153/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №766/8153/26

Суддя: Скриль Ю. А.

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 766/8153/26

Провадження № 2/947/6365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу 766/8153/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменьшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

До Херсонського міського суду Херсонської області 19.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу виданого Білозерським районним судом Херсонської області від 15.06.2018 року, справа 648/1533/18, з 1/4 частини всіх видів заробітку до 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законої сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі судового наказу виданого Білозерським районним судом Херсонської області від 15.06.2018 року, справа 648/1533/18 з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 06 червня 2018 та до повноліття дитини. Судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні в Білозерському відділі державної виконавчої служби у Херсонському районі. Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем станом на 11.05.2026 №20.9/9940, його заборгованість зі сплати аліментів становить 102 128 грн 71 коп. 09.02.2026 позивач уклав шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №06 від 19.02.2026 року. Від шлюбу у них народився спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.09.2025. У зв`язку із викладеним, враховуючи зміну сімейного стану, позивач вважає, що аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, є завищеним розміром, і наявність у нього на утриманні ще однієї дитини є підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів. Зменьшення розміру аліментів до 1\6 частини забезпечить належне утримання дитини та дасть можливість позивачу покривати власні мінімальні життєві потреби та витрати, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відзив на позовну заяву

24.07.2026 відповідачка надала відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги про зменшення розміру аліментів до 1\6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не визнала у повному обсязі та зазначила, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Вказала, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою та зазначила, що триваючий час позивач взагалі не сплачував аліменти і тому накопився певний борг по аліментах у розмірі 102 128 грн 71 коп, який до цього часу повністю не погашений. Також звернула увагу суду на те, що до позовної заяви надана довідка від 05.11.2025 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частиі НОМЕР_3 . Тому враховуючи, що позивач офіційно працевлаштований та отримує постійну заробітну плату вважає, що позивач має змогу виконувати свій батьківський обов`язок по утриманню своєї дитини. Враховуючи, вище зазначене вбачається, що позивач намагається штучно зменшити розмір аліментів на спільну доньку, апелюючи народженням другої дитини від іншої жінки. Закон чітко визначає: діти від різних шлюбів мають абсолютно рівні права на матеріальну підтримку. Спроби зменшити розмір аліментів виключно через появу другої дитини порушують майнові права нашої спільної доньки. Крім того, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Зокрема, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дитиною від іншого шлюбу. Враховуючи, що дитина народилась у 2023 році, а позов про зменшення розміру аліментів подається у лютому 2026 і додаткових доказів про погіршення майнового стану позивачем не надано, вважає, що позивачем не доведено необхідність зменшення розміру аліментів на дитину. Оскільки позивач не довів погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, що може бути визначено у ст. 192 СК України підставою для зменшення розміру аліментів тому позов про зменшення розміру аліментів не підлягає до задоволенню.

Відповідь на відзив

Правом подання відповіді на відзив сторона позивача не скористалась.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з вказаним позовом.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22.05.2026 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А. від 07.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачці визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідачки.

24.07.2026 до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходив.

Інші заяви/клопотання, письмові пояснення від сторін та/або їх представників, у тому числі із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, до суду не надійшли.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини справи

Судом встановлено, що у період з 30 червня 2016 року по 07 травня 2019 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 13.12.2013.

На підставі судового наказу виданого Білозерським районним судом Херсонської області від 15.06.2018 року, справа 648\1533/18 з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 06 червня 2018 та до повноліття дитини.

Судовий наказ від 15.06.2018 року, справа 648\1533/18 знаходиться на примусовому виконанні в Білозерському відділі державної виконавчої служби у Херсонському районі.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем станом на 11.05.2026 №20.9/9940, у позивача наявна заборгованість зі сплати аліментів яка становила 102 128 грн 71 коп та на цей час у повному розмірі не погашена.

09.02.2026 позивач уклав шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №06 від 19.02.2026 року.

Від шлюбу у них народився спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.09.2025.

У зв`язку із викладеним, враховуючи зміну сімейного стану, позивач вважає, що аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, є завищеним розміром, та наявність у нього на утриманні ще однієї дитини є підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів. Вважає, що зменьшення розміру аліментів до 1/6 частини забезпечить належне утримання дитини та дасть можливість йому - позивачу покривати власні мінімальні життєві потреби та витрати, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав такі докази: копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , копію судового наказу від 15.06.2018 справа 648/1533/18, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.05.2026 №20.9/9940 у розмірі 32 804,76 грн., копію витягу з реєстру територіальної громадм від 05.01.2026, копію паспорту громадянина ОСОБА_1 та копію РНОКПП ОСОБА_1 .

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так само і положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 51 КонституціїУкраїни та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Також згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Виходячи з предмету позову, суду слід керуватися частиною першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно яких держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ч. 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ч. 1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В ч. 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив зменшити розмір аліментів, стягнутих за судовим наказом від 15.06.2018, посилаючись на те, що змінились обставини, які існували станом на час стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої доньки, та доводить, що у нього змінилося матеріальне становище, внаслідок народження ще однієї дитини від іншого шлюбу, і наявність на утриманні ще однієї дитини є підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.

Тобто істотно змінились обставини, які існували станом на 15.06.2018 - на момент видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 .

Водночас, посилаючись на зміну сімейного стану, позивач не надає будь-яких доказів майнового стану сім`ї.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з моменту мобілізації проходить військову службу в умовах воєнного стану у військовій частині НОМЕР_3 , отже є працезданим та працевлаштованим та отримує стабільний дохід.

Доказів щодо погіршання стану здоров`я, медичні висновки, довідки МСЕК, виписки з лікарень, чеки на придбання ліків, довідки про доходи з податкової або з місця роботи (для підтвердження зниження заробітку), трудову книжку із записом про звільнення або довідку з центру зайнятості, на підтвердження вимоги про зменшення розміру аліментів, матеріали справи не містять.

Таким чином позивачем не доведено обставин, визначених ст.192 СК України, які є підставою для зменшення розміру аліментів. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо того, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати доньку ОСОБА_3 та сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини позивачем не надано.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що він одружився та в нього народилась ще одна дитина, тобто змінився сімейний стан, що є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі №56/2017/19 Верховний Суд вказав, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц (провадження №61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 (провадження №61-5168св24).

Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі та знаходження на утриманні теперішньої дружини та її дітей без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Визначений судовим наказом від 15.06.2018 розмір аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення на підставах, зазначених позивачем, суперечитиме інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем належними та достатніми доказами не доведено факту того, що зміна його сімейного стану спричинили значне погіршення його матеріального становища, зважаючи на те, що він і надалі є спроможним сплачувати аліменти, враховуючи доводи відповідачки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст.4,12,89,141,247,259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменьшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце реєстрації згідно з довідкою ВПО: АДРЕСА_2 .

Рішення суду підписане 14.09.2026.

Суддя Ю. А. Скриль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua