Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №946/3459/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3459/26

Провадження № 2/946/3544/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права на приватизацію житла, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права на приватизацію житла. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач, маючи намір реалізувати своє право на приватизацію житла, 21.04.2026 року звернувся до виконкому Ізмаїльської міської ради щоб приватизувати квартиру АДРЕСА_1 , в який він зареєстрований. Листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № Ш-770 від 29.04.2026 року йому було відмовлено у прийнятті рішення про передачу у власність вищезазначеної квартири, мотивуючи тим, що позивач не в повному обсязі надав необхідні документи, а саме: відсутній ордер на квартиру, який отримувала ОСОБА_2 за життя. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті документи, серед яких знаходився ордер на квартиру, були втрачені та не можуть бути відновленим. Таким чином, отримати копію ордеру позивачу неможливо, так як в організації, де зберігаються ці документи, з невідомих причин ордер на квартиру відсутній. Після смерті ОСОБА_2 договір найму був переоформлено на ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно відмітки у паспорті ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Згідно розпорядженням виконкому № 105 р від 27.03.2026 року договір найму на кв. АДРЕСА_1 переоформлений у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 на його брата ОСОБА_1 . Відповідно до довідки філії Ізмаїльського відділення № 180 АТ «Державний Ощадний банк України» від 11.05.2026 року, позивач ОСОБА_1 житлові чеки не отримував та право своє на них не використав. Вищезазначена квартира не відноситься до житла, що не підлягає приватизації. З огляду на викладене позивач просить суд визнати за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином. Представник позивача – адвокат Бальжик К.Д. надала суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, справу розглянути у її відсутність та у відсутність позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надав, відзив на позов не надав, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивача.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та є наймачем житлового квартири, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб (а.с.5-7, 20).

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом ЗАГС УССР міста Ізмаїл 24.12.1970 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської Ради народних депутатів Одеської області 17.07.1996 року сином ОСОБА_2 є ОСОБА_3 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області 04.08.2006 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 11.03.2026 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Згідно відомостей УЖКГ виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 17.10.2006 року розпорядженням виконкому №629 від 21.09.2006 року договір найму на кв. АДРЕСА_3 переоформлений з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно розпорядження Ізмаїльського міського голови від 19.02.2016 року № 57р «Про перейменування вулиць, провулків та проспекту в м.Ізмаїлі Одеської області» вулицю Железнякова перейменовано на вулицю Телеграфну.

Відповідно до розпорядження Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 27.03.2026 року «Про зміну договору найму житлової площі» у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , наймача квартири АДРЕСА_1 , переоформлено договір найму житлової площі на ОСОБА_1 (а.с.13).

Як вбачається з відомостей КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» від 07.04.2026 року №270 ордер на квратиру АДРЕСА_1 в Кп «Житсервіс» відсутній (а.с.15).

На звернення ОСОБА_1 щодо передачі йому у власність квартири АДРЕСА_1 , листом №211-770 від 29.04.2026 року відмовлено у прийнятті рішення про передачу у власність вищезазначеної квартири, оскільки не в повному обсязі надано необхідні документи, а саме: відсутній ордер на квартиру (а.с.14).

Як вбачається з довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 11.05.2026 року № 80 ОСОБА_1 є в списках на приватизацію за адресою проживання: АДРЕСА_2 . Станом на 08.05.2026 року приватизаційний депозитний рахунок за житловими чеками не відкривався (а.с.21).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі-Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404.

Відповідно до ст. 1 Закону, приватизація державного житлового фонду (далі-приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 2 ст. 2 Закону визначено об`єкти, які не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей ); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Згідно змісту ч.ч. 3, 10 ст. 8 Закону, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 18 Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Судом встановлено, що спірна квартира не відноситься до об`єктів, які відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону не підлягають приватизації.

Позивач ОСОБА_1 вселений до спірного житла як член сім`ї колишніх наймачів квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , мати та брата позивача. В подальшому розпорядженням міського голови № 105р від 27.03.2026 року договір найму квартири переоформлено на ім`я позивача ОСОБА_1 . Відповідачем правомірності вселення позивача до спірної квартири та проживання в ній не спростовано.

Враховуючи, що відсутність ордеру на спірну квартиру з незалежних від позивача причин позбавляє останнього реалізувати своє право на приватизацію квартири, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 283-289 ЦПК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження юридичної особи: Одеська область, м.Ізмаїл, просп. Незалежності, 62, про визнання права на приватизацію житла – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко