Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №946/10364/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №946/10364/25

Суддя: Присакар О. Я.

Справа № 946/10364/25

Провадження № 2/946/2207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Воронової В.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року позивач звернулась до суду з позовними вимогами, які заявою від 11 вересня 2026 року уточнила та просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що нотаріусом їй було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечує проти їх задоволення, крім цього вказала, що ОСОБА_6 увесь час проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що ОСОБА_5 проживала за адресою:

АДРЕСА_1 , разом з нею проживала ОСОБА_4 до її смерті. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_3 шляхом спільного проживання. ОСОБА_3 робила ремонт в будинку, обробляла город, платила комунальні послуги та підтримувала будинок у належному стані.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 належить житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду м. Ізмаїл від 20 лютого 1951 року, рішення виконкому Ізмаїльської міської ради №696 від 26 грудня 1957 року, рішення виконкому Ізмаїльської міської ради №322 від 10 червня 1965 року.

Відповідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу.

Відповідно до актового запису про смерть №48 від 18 січня 1980 року, складеного Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 85484205 від 03 червня 2026 року, наданого Ренійською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - відсутня.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_5 являється:

-донька ОСОБА_4 , що підтверджено архівною довідкою №К-58/1, виданою 12 вересня 2025 року КУ «Ізмаїльський архів».

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв станом на 2003 рік, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, в редакції, яка діяла станом на 2003 рік, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, ЗУ «Про власність», ЗУ від 07.12.1990 року № 553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25.12.1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вступила у володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено поясненнями, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тобто вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської Ради народних депутатів Одеської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 85467708 від 02 червня 2026 року, наданого Ренійською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 - відсутня.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_4 являються:

-донька ОСОБА_9 , що підтверджено довідкою №7059/06-20, виданою 17 жовтня 2025 року Державним архівом Одеської області;

-син ОСОБА_6 , що підтверджено архівною довідкою №2059/06-20, виданою 21 квітня 2026 року Державним архівом Одеської області.

Згідно до ст. 527 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , повторно виданим 17 вересня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, тобто до відкриття спадщини після смерті її мати ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 254 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно до ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Встановлено, спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 являється:

- онука ОСОБА_3 , що підтверджено актовим записом про народження ОСОБА_9 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_3 №00053672112 від 17 вересня 2025 року, де у графі мати вказана ОСОБА_9 .

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вступила у володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено поясненнями, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тобто вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім цього в судовому засіданні встановлено, та цей факт був підтверджений в судовому засіданні поясненнями відповідача ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , що ОСОБА_6 не вступив у володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини не проживав зі спадкодавцем та у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України,ст. 525, 529, 549 ЦК УРСР (1963 року), суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua