Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №601/1533/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1533/26

Провадження № 2/601/932/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого Мочальської В.М.,

з участю секретаря Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5392283 від 18.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 5392283.

За умовами кредитного договору № 5392283 від 18.03.2025 відповідачці надано кредит у сумі 8000 грн на строк 360 днів. Визначено процентну ставку у розмірі 0,95% від суми кредиту за 1 день користування кредитом.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за Договором № 5392283 від 18.03.2025 у повному обсязі.

28.11.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 28/11/2025, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки за Договором № 5392283 від 18.03.2025.

Відповідачка покладені кредитним договором № 5392283 від 18.03.2025 зобов`язання не виконала, унаслідок чого станом на день подання позову наявна заборгованість у загальному розмірі 32017,96 грн, а саме: тіло кредиту – 7655,71 грн; проценти за користування кредитом – 16725,60 грн, нараховані первісним кредитором; проценти за користування кредитом 7636,65 – грн, нараховані позивачем.

Крім того, позивач вказує, що відповідачці за кредитним договором № 5392283 від 18.03.2025 нарахований штраф в розмірі 4000 грн, однак з врахуванням чинного законодавства не заявляє вимогу про стягнення.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в загальному розмірі 32017,96 грн та судові витрати.

Відповідачка не скористалася наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подавала.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.06.2026 задоволено клопотання про витребування доказів.

20.07.2026 на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду надійшли докази.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» не з`явився, при цьому в матеріалах цивільної справи міститься клопотання згідно якого останній просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відзив до суду не надходив.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явилася у судове засідання, не подала відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 18.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5392283.

Також, 18.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписали паспорт споживчого кредиту, у якому узгодили основні умови кредитування, мету отримання кредиту, розмір процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також порядок повернення кредиту.

Договір підписано кредитодавцем шляхом накладення аналогу власноручного підпису та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 12935.

Підписанням Договору № 5392283 відповідачка підтвердила, що перед укладенням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Веб-сайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у кредит, що актуальні на дату укладання договору та редакція яких розміщена на Веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.9 Договору № 5392283).

На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8000 гривень (п. 1.2 Договору № 5392283).

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, що визначені в договорі (п. 1.3 Договору № 5392283).

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% (п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2 Договору № 5392283).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.9 Договору № 5392283).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 18.03.2025 або 19.03.2025 (п. 2.1, 2.2 Договору № 5392283).

Відповідно до повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» на виконання умов договору № 5392283 від 18.03.2025, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 18.03.2025 о 08 год. 54 хв. на суму 8000 грн, номер картки НОМЕР_2 ; номер транзакції в системі – a3cbd7e0-47f6-4cab-85ae-7e7b989fd8d9; призначення платежу: Зарахування 8000 грн на карту ЕПЗ 5168745670937082.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано картку № НОМЕР_2 . Також зазначено, що 18.03.2025 на картку № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 8000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Лінеура Україна», за період з 18.03.2025 до 28.11.2025 за Договором № 5392283 виникла заборгованість у загальному розмірі 28381,31 грн, а саме: тіло кредиту – 8000 грн; проценти за користування кредитом – 16725,60 грн; штраф – 4000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», за період з 29.11.2025 до 13.03.2026 за Договором № 5392283 виникла заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом – 7636,65 грн.

28.11.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 28/11/2025, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (Ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі відповідно до п. 3.3 цього Договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшли на рахунок клієнта підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (п. 1.2 договору факторингу № 28/11/2025).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору № 28/11/2025 від 28.11.2025 та акта прийому-передачі указаного реєстру до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 5392283 від 18.03.2025 у розмірі 28381,31 грн, а саме: тіло кредиту – 8000 грн; проценти за користування кредитом – 16725,60 грн; штраф – 4000 грн.

Указані реєстр та акт підписано клієнтом та фактором та містять їхні печатки.

З платіжної інструкції в національній валюті № 7705 від 28.11.2025 встановлено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти на загальну суму 2808618,09 грн з призначенням платежу «Сплата за договором факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025 Без ПДВ».

Оцінка суду.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом – Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Суд встановив, що згідно з вимогами викладених вище положень закону ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5392283 від 18.03.2025. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачкою електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Позивач довів суду, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало умови Договору № 5392283 від 18.03.2025 та надало відповідачці кредит у сумі 8000 грн.

Відповідачка покладені Договором № 5392283 від 18.03.2025 зобов`язання не виконала, не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані за період з 18.03.2025 до 13.03.2026 за відсотковою ставкою 0,95% за один день користування кредитом, що відповідає умовам Договору.

Відтак наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 5392283 від 18.03.2025 у сумі 8000 грн (сума кредиту) та 24362,20 грн (проценти за користування кредитом) доведено позивачем належними та достатніми доказами.

Також позивач довів, що унаслідок укладення зазначеного договору факторингу кредитором з правом вимоги до відповідача за Договором № 5392283 від 18.03.2025 станом на даний час є ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом дострокового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5392283 від 18.03.2025 на загальну суму 32017,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 8000 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 24362,20 грн.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано; договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., ордер згідно якого свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 9422/10 від 18 вересня 2020 видане Радою адвокатів Київської області на підставі рішення № 82 від 18 вересня 2020, заявку № 19988 від 27.04.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024; акт № 19988 від 26.05.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 згідно якого вартість послуг за 12 годин становить 10000 грн; Рахунок на оплату №19988-26/05-2026 від 26 травня 2026 згідно якого вартість послуг за 12 годин становить 10000 грн.

Судом враховано, що ОСОБА_1 не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.

Однак суд враховує, що справа розглянута в спрощеному позовному провадженні, що адвокатом було підготовлено позовну заяву, інші заяви по суті справи ним не готувалися, судове засідання проведено без участі адвоката.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідачки на його користь слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263 – 265, 280, 282-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором 5392283 від 18.03.2025 у розмірі 32017 (тридцять дві тисячі сімнадцять) гривень 96 копійок, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) гривні 60 копійок, та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса місця знаходження вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 10.09.2026.

Головуючий