Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №459/1746/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1746/26

Провадження № 2/459/747/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №6499799 від 01.11.2019 року в сумі 22540,00 гривень та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6499799 (надалі – Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі 7 000 грн, строком на 20 днів, із процентною ставкою 2,00% в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Даний кредитний договір був укладений відповідно до чинного законодавства в електронній формі. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідач умови договору належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 22540 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 11200 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 840 грн., заборгованість по штрафах/пені - 3500 грн. 31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення прав вимоги 46-МЛ від 31.01.2020. Відповідно до вищевказаного Договору відступлення прав вимоги 46-МЛ та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором. Представник вказує, що відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення заборгованості, однак останній у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором. Враховуючи вищенаведене, представник просить позовну заяву задовольнити.

Ухвалою від 08.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті.

08.09.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи, були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач подав до суду письмові заперечення щодо розміру заявленої заборгованості, зазначивши, що отримання кредиту в сумі 7 000,00 грн не заперечує, однак із заявленою до стягнення сумою 22 540,00 грн не погоджується. Послався на графік розрахунків, відповідно до якого станом на 21 листопада 2019 року до сплати підлягало 10 640,00 грн, у тому числі 7 000,00 грн основної суми кредиту, 840,00 грн комісії та 2 800,00 грн процентів. Просив суд відмовити у стягненні сум, не підтверджених належними доказами або нарахованих без належної правової підстави та розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 14 вересня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 8 вересня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 14 вересня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.11.2019 відповідач подав ТОВ «Мілоан» Анкету-заяву на кредит №6499799, в якій зазначено: сума кредиту 7000 грн; строк кредиту– 20 днів, дата повернення кредиту 21.11.2019, сума до повернення 10640 грн, комісія за надання кредиту 840 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 12.00% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 2800 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 10 на звороті -11).

01.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6499799 (надалі – Договір) укладений в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 7000 гривень (п.1.2 Договору), а позичальник, у свою чергу, зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а. с. 7-9).

Кредит надається загальним строком на 20 днів з 01.11.2019 (дата надання кредиту) (п.1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 21.11.2019.

Відповідно до п.1.5.1. Договору кредиту комісія за надання кредиту складає 840 грн, яка нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.5.2 Договору кредиту проценти за користування кредитом становлять 2800 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п.1.6 Договору кредиту стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.1 Договору кредиту кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної картки.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2 Договору ).

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. Договору.

Відповідно до п. п. 2.3.1. Договору продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових умовах або стандартних (базових) умовах. Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пункт 2.4.1 Договору).

Згідно додатку №1 до Договору сторони погодили графік розрахунків, який містить розрахунок заборгованості, а саме: дату платежу – 21.11.2019, кредит - 7000 грн, проценти - 2800 грн, комісія за надання кредиту – 840 грн, загальна вартість кредиту – 7375 грн (а. с. 9 на звороті ).

Із довідки від 10.09.2025, складеної ТОВ «Мілоан», встановлено, що даною довідкою підтверджується те, що ОСОБА_1 , з яким укладений кредитний договір №6499799, ідентифікований в ТОВ «Мілоан», а укладений договір акцептований (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор V50406, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 01.11.2019, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380632124392 (а. с. 10).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконало та надало йому кредит в сумі 7 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №2898020 від 01.11.2019, де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору 6499799» (а. с. 11 на звороті).

Також факт перерахування 01.11.2019 ТОВ «Мілоан» грошових коштів підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» та випискою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 01.11.2019 по 08.11.2019, згідно з якою 01.11.20219 на платіжну картку емітовану в банку на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було зараховано платіж у сумі 7000 грн (а. с. 76-77).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за Договором за період з 01.11.2019 по 20.01.2020 становить 22 540 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7 000 грн, заборгованість за процентами – 11200 грн, заборгованість за комісією - 840 грн. (а. с. 12).

Згідно з п. 3.2.6. Договору кредитодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення права вимоги за цим договором кредитодавцеь отримує від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України позичальнику не повертаються, а зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

Згідно з Договором відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали даний договір, за умовами якого кредитор «ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Внаслідок такої передачі (відступлення) позивач набув право грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами (надалі – Договір відступлення прав вимоги) (а. с. 13 на звороті - 17).

Відповідно до п. 6.2.3 Договору про відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до нового кредитора в момент підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.

Із платіжної інструкції №17508 від 31.01.2020 встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило плату у сумі 1739844,13 грн за відступлення права вимоги за договором про відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31.01.2020 ТОВ «Мілоан» (а. с. 22 на звороті).

Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 31.01.2020 до Договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр боржників кількістю 2562, після чого з урахуванням умов даного договору до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги до боржників і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 22).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22540 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7 000 грн, заборгованість за процентами – 11200 грн, заборгованість за комісією - 840 грн, заборгованість по штрафах / пені - 3500 грн (а. с. 23).

01.04.2026 за вих. № 19456566/598 на адресу ОСОБА_1 направлено претензію з вимогою погасити заборгованість у сумі 22 540 грн (а. с. 23 на звороті).

У матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку за Договором складена ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно якої станом на 14.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 22540 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою процентів – 11200 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 840 грн., заборгованість по штрафах / пені - 3500 грн (а. с 13).

Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, боргу не погасив, позивач просить стягнути з нього наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6499799, з використанням інформаційно – телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі та був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «V50406», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується укладення між сторонами Договору, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищевказаний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір з ним не був би укладений.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконало та надало йому кредит в сумі 7 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №2898020 від 01.11.2019, де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору 6499799» (а. с. 11 на звороті) та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», випискою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 01.11.2019 по 08.11.2019.

Також факт зарахування кредитних коштів відповідачем не заперечується, що останній зазначив у письмових поясненнях.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений Договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних Договорі. Проте свої зобов`язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконував.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними первісним кредитором ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за Договором за період з 01.11.2019 по 20.01.2020 становить 22 540 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7 000 грн, заборгованість за процентами – 11200 грн, заборгованість за комісією - 840 грн.

У матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку за Договором, складена позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно з якою станом на 14.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 22540 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою процентів – 11200 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 840 грн., заборгованість по штрафах / пені - 3500 грн

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відповідач у письмових поясненнях не заперечував наявність заборгованості за тілом кредиту, а відтак позов у цій частині фактично визнав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 7000 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 11200 гривень суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач просить стягнути проценти за користування кредитними коштами у розмірі 11200 гривень, які нараховані первісним кредитором за період з 02.11.2019 до 20.01.2020.

Заперечуючи проти таких доводів, відповідач вказав, що проценти за кредитним договором можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, який становить 20 днів, тобто з 02.11.2019 до 21.11.2019 у сумі 2800 грн.

Суд з таким доводами відповідача погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.5.2 Договору кредиту проценти за користування кредитом становлять 2800 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2 Договору ).

Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору сторони погодили, що кредит надається строком на 20 днів з 01.11.2019 до 21.11.2019, тобто, кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 20 днів, починаючи з наступного дня надання після надання кредиту.

Згідно додатку №1 до Договору сторони погодили графік розрахунків, який містить розрахунок заборгованості, а саме: дата платежу – 21.11.2019, кредит - 7000 грн, проценти - 2800 грн, комісія за надання кредиту – 840 грн, загальна вартість кредиту – 10 640 (а. с. 9 на звороті ).

Крім цього, пунктом 2.3 Договору передбачена пролонгація строку кредитування. Так, зокрема, продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових умовах або стандартних (базових) умовах. Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан» вбачається, що проценти нараховувались первісним кредитором з 02.11.2019 до 20.01.2020.

Наведене свідчить, що первісний кредитор здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, передбаченого Договором.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та змінив дату повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Так, у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд вважає, що відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування визначено 20 днів, тобто з 02.11.2019 по 21.11.2019, тому правові підстави для стягнення заборгованості по процентах за користування позикою з 02.11.2019 до 20.01.2020 (включно) відсутні.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Саме по собі положення договору про його дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань не свідчить про продовження строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після спливу встановленого договором строку. Позов не містить вимоги про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами підлягає стягненню з відповідача в сумі 2800 гривень, тобто за процентами, нарахованими у межах строку кредитування.

Обгрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту за Договором в розмірі 840 гривень позивач стверджує, що такий розмір комісії передбачений умовами підписаного між сторонами договору, а правомірність її нарахування відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 840 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проте, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена дана комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 840 грн. суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по штрафах/пені за прострочення виконання взятих зобов`язань в сумі 3500 гривень.

Так, у п. 4.1 Договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань повернения кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору. Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 758/16162/19 про стягнення заборгованості за договором позики зазначено, що статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)».

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, передбачена пунктом 4.1 Договору пеня у розмірі 2,00 відсотки за кожен день прострочення підлягає застосуванню з урахуванням встановлених Законом обмежень.

Водночас, позивачем не надано розрахунку заявленої пені із зазначенням періоду її нарахування, кількості днів прострочення та розміру простроченого платежу, від якого здійснювалося нарахування. За відсутності такого розрахунку суд позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем встановлених законом обмежень щодо розміру пені.

Таким чином, вимога про стягнення пені у розмірі 3 500,00 гривень є недоведеною, у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Вирішуючи питання про перехід права вимоги до позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, що підтверджується укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» Договором відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020, витягом з реєстру боржників від 31.01.2020, копією платіжної інструкції №17508 від 31.01.2020, Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 31.01.2020.

Вищевказаний договір відступлення прав вимоги є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, суму боргу в добровільному порядку не повертає, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6499799 від 01.11.2019 у загальному розмірі 9 800 грн, з яких: 7000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2800 грн. – сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Представник позивача просить суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн та 2622,40 грн судового збору.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між АБ «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», адвоката Усенко М.І., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 та ордера від 20.10.2025, копію акту №д/21501 наданих послуг від 14.04.2026 та детального опису до нього, згідно з якими сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року по справі № 908/299/18 та від 08 червня 2021 року по справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року по справі № 910/12876/19.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги суд вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Заявлену суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд вважає завищеною, а тому вона підлягає зменшенню.

Таким чином, з відповідача у користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень, що буде відповідати критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №255746 від 23.04.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1157,57 грн, виходячи з такого розрахунку: 9800 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 22540 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40гривень (сума сплаченого судового збору)

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6499799 від 01.11.2019 у загальному розмірі 9 800 (Дев`ять тисяч вісімсот) гривень, з яких: 7000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2800 грн. – сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судовий збір в сумі 1157 (Одна тисяча сто п`ятдесят сім) гривень 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, буд. 1 корпус 28, 4-й поверх),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович