Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №465/2646/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2646/26

Провадження 2-а/465/130/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М. І.

секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6578085 від 28.01.2026. Позовні вимоги мотивує тим, що 09.02.2026 року відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП. 17.03.2026 йому стало відомо про розгляд протоколу в Горохівському районному суді Волинської області. 17.03.2026 через ЄСІТС він звернувся до Горохівського районного суду Волинської області про надання копій матеріалів справи. 18.03.2026 він отримав частковий доступ до матеріалів справи, які були переведені з паперового в електронний формат. Ознайомившись з матеріалами справи він виявив копію постанови серії ЕНА № 6578085 від 28.01.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Ознайомившись з копією постанови він з`ясував, що вона винесена за його відсутності і не підписана посадовою особою, яка її склала. В постанові відсутній підпис, що особі роз`яснено зміст ст. 268 КУпАП. В постанові не зазначено жодного доказу його винуватості. Відповідно порушено процедуру розгляду та притягнення особи до адміністративної відповідальності та порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. У постанові відсутні відомості про те, що він отримав копію постанови та те, що постанова направлена поштою. З огляду на вище викладене, просить скасувати постанову серії ЕНА № 6578085 від 28.01.2026.

Ухвалою суду від 17.04.2026 клопотання позивача задоволено, поновлено строк для оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами, передбаченими ст. 286 КАС України, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24.04.2026 залучено у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, визначено відповідачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

28 квітня 2026 року представником відповідача Департаменту патрульної поліції Кутковською Л.В. через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції просить відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову у зв"язку з його безпідставністю. Зазначає, що постановою Франківського районного суду міста Львова від 10.03.2026 у справі №465/977/26 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, подія 28.01.2026 встановлена у постанові суду від 10.03.2026 у справі № 465/977/26 та має преюдиційне значення для вирішення справи. Також, постановою Шацького районного суду Волинської області від 23.07.2025 у справі №170/380/25 позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 130 КУАП. Відтак, позивач станом на 28.01.2026 був позбавлений права керування транспортним засобом, тому уповноважений працівник патрульної поліції, керуючись власною дискрецією, нормами чинного законодавства та наведеною постановою суду, абсолютно правомірно виніс відносно позивача відповідну постанову. Постанова винесена з урахуванням ст.283 КУпАП. Поліцейський мав усі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, ним була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що відповідач не подав до суду доказів того, що він був присутній при розгляді постанови про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП. Відеозапис розгляду справи відсутній. Крім того, відповідачем не надано до суду копії постанови від 28.01.2026 з відміткою про вручення постанови правопорушнику, роз`яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності отримати постанову, направлення постанови правопорушнику поштовим зв`язком.

Ухвалою суду від 18.08.2026 клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено не приймати до розгляду докази, подані представником відповідача Департаменту патрульної поліції з клопотанням від 23.06.2026, разом з тим постановлено витребувати з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції копію постанови серії ЕНА №6578085 від 28.01.2026.

24 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" представником відповідача - Департаменту патрульної поліції на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2026 надано копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №6578085 від 28.01.2026.

В подальшому позивачем подано клопотання, в якому він просить визнати подану до суду копію оскаржуваної постанови недопустимим та недостовірним доказом, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач дав аналогічні пояснення, викладеним у позовній заяві, зазначив, що не згідний з обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові, вважає, що порушена процедура притягнення до адміністративної відповідальності, він не був обізнаний про складення відносно нього оскаржуваної постанови. Зазначив, що відносно нього був складений лише протокол з приводу вчинення дорожньо - транспортної пригоди, який він підписував, а підписуючи постанову, йому сказали, що така також стосується обставин дорожньо - транспортної пригоди.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, разом з тим у відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції просить розглянути справи за відсутності сторони відповідача.

Суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28 січня 2026 року інспектором 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області майором поліції Сорокіним Михайлом Юрійовичем винесено постанову серії ЕНА №6578085 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Згідно постанови, 28.01.2026 о 10 год. 09 хв. у місті Львові по вулиці Володимира Великого 58 водій ОСОБА_1 , будучи причетним до ДТП, керув транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим Шацьким районним судом Волинської області 23.07.2025 права керування транспортними засобами та не мав поліса ОСЦВВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1.а ПДР України - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Даною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених Законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993, встановлюють Правила дорожнього руху (далі по тексту - ПДР України), затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху, зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.п.1.1. ПДР України, ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

П.1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.1.10. ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п.2.1.а ПДР України).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п.2.4. ПДР України).

Відповідно до змісту ст.15 Закону України "Про дорожній рух", забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Ч.4 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суб`єктом адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є особа, відносно якої застосоване адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Об`єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення є керування суб`єктом в період дії адміністративного стягнення транспортним засобом.

Зважаючи на те, що норми ст.15 Закону України "Про дорожній рух" не розділяють транспортні засоби на механічні, не механічні, електричні чи будь-які інші, то заборона керувати транспортними засобами розповсюджується на будь-які транспортні засоби, що приводяться в дію за допомогою двигуна.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог долучено довідку №19023-2026 від 10.02.2026 з інформаційної підсистеми "Адміністративна практика" інформаційно - комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" за підписом інспектора САП ВП №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУ НП у Волинській області М. Барчук.

З даної довідки вбачається, що місцевим загальним судом розглянуто протокол серії ОБ №111380 від 22.06.2025 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст.9 КАС України).

Ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ "Про доступ до судових рішень").

За змістом ст.6 цього закону кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у медіа, створення електронних баз даних судових рішень.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Судом встановлено, що постановою Шацького районного суду Волинської області від 23 липня 2025 в адміністративній справі №170/380/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнено в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

За даними реєстру постанова не оскаржена та набрала законної сили 05.08.2025.

За змістом ст.317-1 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

З оскаржуваної постанови вбачається, що така винесена 28.01.2026 о 11 год. 42 хв.

З п.8 постанови вбачається, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП ОСОБА_1 роз"яснено, про що свідчить його підпис.

З п.9 постанови вбачається, що ОСОБА_1 отримана копія постанови.

Як пояснив у судовому засіданні 24.06.26 позивач, на постанові його підпис, але йому сказали,що це стосується ДТП.

Крім оскаржуваної постанови, факт керування 28.01.2026 позивачем транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_1 підтверджується постановою Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2026 в адміністративній справі №465/977/26, з якої вбачається, що ОСОБА_1 28.01.2026 о 10 год. 09 хв. у місті Львові по вулиці Володимира Великого 58, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого скоїв зіткнення за автомобілем Skoda Detavia AS н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.10.9. ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постанова суду не оскаржена та набрала законної сили 20.03.2026.

Тобто, станом на день винесення оскаржуваної постанови - 28 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 не мав права керування всіма видами транспортних засобів, будучи позбавленим права керування постановою Шацького районного суду Волинської області від 23 липня 2025 в адміністративній справі №170/380/25, однак керував транспортним засобом - Skoda Octavia н.з. НОМЕР_1 .

Згідно із п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка доведена в законний спосіб.

Ч.1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. А отже, обов`язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідачем доведено правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б містили підстави для задоволення адміністративного позову.

Жодних доказів, які б спростовували факт вчинення правопорушення чи порушення процедури складення постанови , позивачем суду не надано, а наданий представником відповідача відзив на позовну заяву, підтверджує обставини, які узгоджуються із постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд вважає встановленим, що постанова у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень відповідача в порядок та спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про визнання оскаржуваної постанови недопустимим та недостовірним доказом, то таке задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Ч.1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами (п.1 ч.2 ст.72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.73 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Суд звертає увагу позивача, що копія оскаржуваної постанови серії ЕНА №6578085 від 28.01.2026 надана стороною відповідача на виконання ухвали суду від 18.08.2026, тобто у встановленому законом і судом процесуальному порядку, містить необхідну інформацію щодо предмета доказування (зокрема, дату, час, місце та обставини скоєння адміністративного правопорушення), дані, які містяться в оскаржуваній постанові пов"язані з подіями, викладеними в постанові суду, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, а саме під час керування 28.01.2026 о 10 год. 09 хв. у місті Львові по вулиці Володимира Великого 58 транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_1 .

Подання позивачем такого роду клопотання суд розцінює як спосіб ухилення від адміністративної відповідальності.

Суд вважає встановленим, що позивачу станом на 28.01.2026 достеменно було відомо про факт позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік на підставі рішення суду, разом з тим, не зважаючи на даний факт, в порушення судового рішення та вимог законодавства, він здійснював керування транспортним засобом без законних на те підстав.

Матеріалами судової справи є доведеним факт керування транспортним засобом позивачем, який був позбавлений права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку.

Пояснення позивача щодо винесення оскаржуваної постанови за його відсутності, нероз"яснення йому прав, передбачених ст.268 КУпАП, спростовуються самою постановою, та наявними в ній підписами позивача, визнанням позивача у судовому засіданні, що на постанові містяться підписи,виконані ним.

Таким чином, суд вважає, що обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають дійсності, а тому суд вважає, що у діях позивача на час розгляду справи наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За даних обставин, суд вважає, що доводи позивача зводяться лише до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача та зазначеними у ній фактичними обставинами адміністративного правопорушення, при цьому доказів про те, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови порушив вимоги чинного законодавства позивачем не долучено. Сумнівів щодо доведеності його вини, які б тлумачились на його користь, у суду немає.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП та вина позивача є доведеною, рішення відповідача слід залишити без змін, а позов без задоволення.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Постанову серії ЕНА №6578085 від 28 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП – залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач 1: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: м. Львів, вул. Перфецького, буд.19, код ЄДРПОУ 40108833;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , службова адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 3: Департамент патрульної поліції, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2026.

Суддя М. І. Гулієва