Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №465/9411/24 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/9411/24

Провадження 2/465/251/26

РІШЕННЯ

іменем України

14.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря Беднар А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором №00794-03/2024 від 01.03.2024 в розмірі 70000,00 грн., а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

1 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44022416) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00794-03/2024. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефон відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з п.п. 3.3. п.3 Кредитного договору Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

24.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу 24062024, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24062024 від 24.06.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00794-03/2024 в розмірі 70000 грн., з яких: 20000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 50000 грн. сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 24.06.2024 позивачем не здійснювалось нарахування штрафних санкцій.

Позиція відповідача.

Вважає, що позов є незаконним та необгрунтованим, що є підставою для відмови в його задоволенні. Посилається на те, що позивач не довів набуття права вимоги за спірним кредитним зобов`язанням. Зокрема, до суду не надано додаткової угоди до договору факторингу, у якій були б зазначені дані ОСОБА_1 та реквізити кредитного договору, право вимоги за яким передано. Сам договір факторингу також не містить посилання на відповідача. Наданий позивачем витяг із договору факторингу складений ним в односторонньому порядку, без відміток іншої сторони, а тому, на думку відповідача, є неналежним та недопустимим доказом. Крім того, витяг підписаний ОСОБА_2 , яка, як зазначає відповідач, не мала відповідних повноважень, що підтверджується довіреністю, наявною в матеріалах справи.

Відповідач також зазначає, що позивачем не підтверджено дійсний розмір права вимоги, переданого за договором факторингу, а сума, заявлена до стягнення, документально не підтверджена.

Крім того, вказує, що не був повідомлений про заміну кредитора, у зв`язку з чим посилається на положення статей 517, 1082 ЦК України та вважає, що до надання доказів переходу права вимоги та належного повідомлення він не зобов`язаний виконувати зобов`язання новому кредитору.

Позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими також через відсутність доказів фактичного надання кредитних коштів. Зокрема, позивачем не надано доказів зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 та виписок із відповідного рахунку, що унеможливлює перевірку як факту виникнення кредитного зобов`язання, так і розміру коштів, сплачених чи несплачених відповідачем.

Посилаючись на статтю 203 ЦК України, звертає увагу на необхідність дотримання вимог закону щодо змісту та форми правочину.

Щодо нарахованих платежів відповідач зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» розмір штрафу та пені обмежений, а пеня не може перевищувати 15 % суми простроченого платежу.

Крім того, відповідач посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, зокрема від сплати неустойки (штрафу, пені), а нараховані з 24 лютого 2022 року відповідні платежі підлягають списанню.

Також посилається на пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого споживач у визначений законом період звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, у тому числі від сплати неустойки, штрафу, пені та інших платежів за прострочення, а також забороняється збільшення процентної ставки з підстав, не передбачених законом.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С. від 02.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Від відповідача на адресу суду 04.04.2025 надішов відзив на позовну заяву та заява про здійснення розгляду справи за його відсутності.

17.04.2025 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представником позивача надано відповідь на відзив, яка надійшла до суду засобами поштового зв`язку 18.04.2025. Представник позивача зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, який відповідно до погоджених сторонами умов є аналогом власноручного підпису позичальника. Відповідач самостійно подав заявку через особистий кабінет, погодив умови кредитування та підтвердив укладення договору шляхом введення отриманого СМС-коду, а тому договір є дійсним та підтверджує волевиявлення сторін.

Позивач стверджує, що фактично отримані відповідачем кредитні кошти не повернуті, доказів належного виконання зобов`язань або спростування розміру заборгованості відповідач не надав. Надані позивачем документи, на його думку, є належними та достатніми для підтвердження факту укладення договору і розміру боргу.

Щодо доказів перерахування кредитних коштів позивач зазначає, що не є первісним кредитором і не володіє оригіналами банківських та первинних документів, оскільки вони формуються та зберігаються банківськими установами, а інформація про банківські операції є банківською таємницею. Водночас позивач вказує, що надав усі документи, отримані від первісного кредитора, а також додатково долучив довідку про перерахування 20 000 грн на платіжну картку відповідача та розрахунок заборгованості.

Позивач також заперечує доводи відповідача щодо недоведеності розміру боргу, посилаючись на статтю 81 ЦПК України. Зазначає, що відповідач не надав власного розрахунку, не спростував наданий позивачем розрахунок належними доказами, не заявляв клопотання про проведення експертизи та не надав доказів повернення кредитних коштів.

Щодо процентів позивач вказує, що їх розмір був погоджений сторонами при укладенні договору, відповідач був ознайомлений із правилами кредитування та не висловлював заперечень щодо умов договору. Позивач наголошує, що не нараховував додаткових процентів чи штрафних санкцій після набуття права вимоги, а просить стягнути лише заборгованість, нараховану первісним кредитором.

Щодо переходу права вимоги позивач зазначає, що разом із позовною заявою надано витяг із договору факторингу та реєстр боржників, оскільки повний реєстр містить персональні дані інших осіб. На думку позивача, надані документи підтверджують належний перехід права вимоги, а договори факторингу є чинними та недійсними не визнавалися. Додатково позивач просить долучити копію договору факторингу, витяг із реєстру боржників та платіжну інструкцію.

Щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги позивач зазначає, що закон не встановлює обов`язку нового кредитора надавати докази отримання боржником такого повідомлення. При цьому, посилаючись на статті 516, 517 ЦК України та практику Верховного Суду, позивач вказує, що неповідомлення про заміну кредитора не звільняє боржника від обов`язку погашення заборгованості, а лише надає йому право виконати зобов`язання первісному кредитору.

Позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та недоведеними, такими, що суперечать умовам укладеного договору і вимогам законодавства, та вважає їх спрямованими на уникнення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Ухвалою суду від 23.04.2025 клопотання представника ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, фактичне місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку, відкритого у АТ КБ "Приватбанк", станом на 01.03.2024; інформацію щодо належності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; інформацію щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_2 01.03.2024 грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. за кредитним договором №00794-03/2024.

13.05.2025 представником позивача подано заяву, щодо заперечень на відповідь на відзив. Позивач заперечує доводи відповідача та зазначає, що між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і ОСОБА_1 01 березня 2024 року укладено кредитний договір № 00794-03/2024 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідач самостійно подав заявку, погодив істотні умови договору, зокрема суму кредиту 20 000 грн, строк кредитування та процентну ставку 2,5 % на добу, а тому, на думку позивача, договір є чинним та обов`язковим для виконання.

Щодо надання кредитних коштів позивач зазначає, що не є первісним кредитором і тому не володіє оригіналами банківських та первинних бухгалтерських документів. Водночас, за результатами звернення до первісного кредитора, до суду подано розрахунок заборгованості та інформаційну довідку про перерахування відповідачу кредитних коштів.

Щодо відступлення права вимоги позивач посилається на договір факторингу № 24062024 від 24.06.2024, витяг із реєстру боржників та платіжну інструкцію № 341 від 27.06.2024, які, на його думку, підтверджують набуття ним права вимоги саме до відповідача. Оригінали договорів факторингу та реєстрів боржників, як зазначає позивач, не надані через наявність у них конфіденційної інформації щодо інших боржників.

Позивач також вказує, що договором факторингу не передбачено обов`язку надавати докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги.

Вважає доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору, отримання коштів та переходу права вимоги необґрунтованими, оскільки надані ним документи, на його думку, у сукупності підтверджують існування кредитного зобов`язання, факт перерахування коштів, розмір заборгованості та набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, а тому просить не брати заперечення відповідача до уваги.

На виконання вищезазначеної ухвали суду 15.05.2025 на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надішли витребувані матеріали.

Від відповідача 15.05.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Просить відхилити відповідь на відзив на позов, та у задоволенні позову ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування інформації із АТ КБ «ПриватБанк». Судове засідання провести за відсутності відповідача. Наполягає на недоведеності переходу до позивача права вимоги, посилаючись на відсутність у матеріалах справи додаткової угоди до договору факторингу, яка б містила його дані та реквізити кредитного договору, а також вважає наданий витяг із договору факторингу неналежним доказом через його одностороннє складення та відсутність у особи, яка його підписала, відповідних повноважень. Також зазначає про недоведеність розміру переданої заборгованості.

Крім того, відповідач вказує на відсутність повідомлення про заміну кредитора, недоведеність фактичного отримання ним кредитних коштів та відсутність виписок із рахунку, що, на його думку, унеможливлює встановлення виникнення кредитного зобов`язання та розміру заборгованості.

Посилається також на статтю 203 ЦК України та положення Закону України «Про споживче кредитування» і ЦК України щодо обмеження розміру неустойки та звільнення позичальника від відповідальності за прострочення зобов`язання в період дії воєнного стану. Вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог належними та допустимими доказами.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 року відповідно до розпорядження керівника апарату №105/Р від 26.05.2025 справа передана судді Кузю В.Я.

Ухвалою суду від 04.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 року відповідно до розпорядження керівника апарату №428/Р від 21.10.2025 справа передана судді Коліщук З.М.

Ухвалою суду від 23.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача просив суд проводити розгляд справи без його участі та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся довідкою про доставку SMS повідомлення та судовою повісткою, проте про причини неявки суд не повідомив. У запереченнях на відповідь на відзив просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

01.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00794-03/2024.

Відповідно до п.1.1, 1.2 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит на власні потреби в розмірі 20000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 100 днів. Клієнт зобов`язаний погасити кредит відповідно до графіку платежів. Дата погашення кредиту 08.06.2024 року.

Денна процентна ставка 2,50%, застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2. цього договору.

Згідно з п.3.1. сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться за графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 4731-21хх-хххх-1256 .

Пунктом 5.3 договору передбачено сплату неустойки у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень встановленим чинним законодавством України . У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.

Договір, додаток до договору, що містить графік платежів, паспорт споживчого кредиту, підписані позичальником електронним підписом НОМЕР_3 .

Листом від 04.04.2026 року за вих. 3426_250404112308 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомлено про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 01.03.2024 року о 18:15:00 на суму 20000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 350842138, призначення платежу: зарахування 20000,00 грн на карту НОМЕР_2 .

З відповіді АТ КБ «Приват банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (ІBAN НОМЕР_5 ) на яку здійснено переказ коштів 01.03.2024 у сумі 20000,00 грн. інформація про платника IPAY_CREDIT_VISA1, Visa Direct.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00794-03/2024 за період з 01.03.2024 року по 24.06.2024 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», зазначено, що ОСОБА_1 оплату за отриманим кредитом не здійснював, має заборгованість: 20000,00 грн. за тіло кредиту, 12500,00 грн. за відстоки, 37500,00 грн. за прострочені відсотки.

24.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 24062024, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» передає (відступає) Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до додатку до Реєстру Боржників № 2 до договору факторингу № 24062024 від 24.06.2024 року, позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 70000,00 гривень, яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (номер у реєстрі №4264).

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування процентів.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до умов Правил відповідач акцептував оферту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення, в тому числі і реквізити банківської карти.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документо-обіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документо-обіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифі-кат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить Кредитний договір, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до умов Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договором визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання»(статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

У свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Указом ПрезидентаУкраїни№64/2022 від 24.02.2022«Провведеннявоєнногостану вУкраїні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом дії воєнного стану було неодноразово продовжено.

Згідно з п.18. Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 00794-03/2024 від 01.03.2024 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з порядком нарахування процентів, комісії та неустойки (штрафу), і погодився з ними, підписавши Паспорт споживчого кредиту, Заявку-анкету та сам Договір. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Оцінюючи доводи відповідача про недоведеність факту видачі кредитних коштів, суд виходить із такого. Враховуючи, що кредит згідно з умовами договору видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, правовідносини щодо здійснення платіжної операції регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року. Розрахунки між первісним кредитором та відповідачем проводилися за посередництвом платіжної системи сервісу iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»), а наданий позивачем лист цієї платіжної установи, який містить дату, час, суму операції, маску платіжної картки, номер транзакції та код авторизації банку, з огляду на пункт 159 розділу VIII зазначеного Положення є належним, допустимим і достатнім доказом фактичного перерахування кредитних коштів.

Крім того, цю обставину підтверджено відповіддю Акціонерного банку «Приват банк» від 30.04.2025 року, отриманою на виконання ухвали суду від 23.04.2025 року, згідно з якою платіжна картка № 4731219650891256 оформлена саме на ім`я відповідача до відкритого на його ім`я поточного рахунку, а 01.03.2024 року на цю картку зараховано переказ у сумі 20 000,00 грн. Доказів на спростування цих обставин, зокрема виписки з власного рахунку, відповідач суду не надав.

Щодо доводів відповідача про недоведеність переходу до позивача права вимоги, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу, а також передачу за ним права вимоги саме за спірним кредитним зобов`язанням. Відповідні відомості щодо відповідача, кредитного договору та розміру заборгованості містяться у документах, наданих позивачем на підтвердження переходу права вимоги. Сукупність поданих доказів дає можливість ідентифікувати спірне зобов`язання та встановити факт його переходу до позивача. Доводи щодо відсутності повноважень особи, яка підписала витяг із реєстру боржників, спростовуються наданим представником позивача витягом із реєстру боржників наданим як додаток до відповіді на відзив.

Посилання відповідача на те, що його не було повідомлено про заміну кредитора, також не є підставою для відмови у позові. Відповідно до статей 512, 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не потребує згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника про таку заміну саме по собі не припиняє та не робить недійсним перехід права вимоги. Передбачені статтею 517 ЦК України наслідки стосуються права боржника вимагати від нового кредитора доказів переходу до нього прав у зобов`язанні, а статтею 1082 ЦК України визначено порядок виконання грошового зобов`язання боржником фактору. Отже, зазначені відповідачем обставини не спростовують наявності у позивача права на звернення до суду та не є підставою для відмови у позові за умови встановлення судом факту переходу права вимоги.

Щодо посилань відповідача на обмеження розміру штрафу, пені та звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану суд зазначає, що такі доводи не впливають на вирішення заявлених позовних вимог. Позивачем не заявлено до стягнення штрафу чи пені як виду відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Відтак положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення від відповідальності у вигляді неустойки, штрафу, пені не підлягають застосуванню до вимог, які фактично заявлені позивачем.

Таким чином, наведені відповідачем заперечення не спростовують встановлених судом обставин щодо укладення кредитного договору, фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, а тому не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оцінюючи розмір заборгованості, суд виходить з такого.

Основна сума боргу (тіло кредиту) у розмірі 20 000,00 грн є доведеною та підлягає стягненню.

Вимога про стягнення заборгованості за відсотками підлягає задоволенню частково.

Кредитний договір № 00794-03/2024 укладено 01 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Водночас при визначенні допустимого розміру денної процентної ставки підлягають застосуванню передбачені пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасові обмеження, відповідно до яких протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 відсотка, а протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка.

Таким чином, за період з 01 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 відсотка, а з 23 квітня 2024 року по 08 червня 2024 року - 1,5 відсотка.

З 01.03.2024 по 25.03.2024 (25 днів) відповідно до розрахунку заборгованості за договором відповідачу нараховано 0 грн.

З 26.03.2024 по 19.04.2024 нараховано 12 500 грн. (25 днів ? 20 000 грн ? 2,5%).

З 20.04.2024 по 22.04.2024 нараховано 1 500 грн. (3 дні ? 20 000 грн ? 2,5%).

Водночас з урахуванням вищезазначених вимог закону з 23.04.2024 по 08.06.2024 сума нарахування мала здійснюватись в межах 1,5%, що становить 14 100 грн. (47 днів ? 20 000 грн ? 1,5%).

Отже, остаточний розмір непогашеної заборгованості становить: 20 000,00 грн – тіло кредиту; 28 100,00 грн – проценти. Всього: 48 100,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 70000,00 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2080,67 гривень (48 100,00 *3028,00 /70000,00).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 00794-03/2024 від 01.03.2024 у розмірі 48 100 (сорок вісім тисяч сто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 67 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", Код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Коліщук З.М.