Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №465/1850/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/1850/26

Провадження 2-а/465/121/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М. І.

секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

представника позивача - адвоката Вишневського М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне порушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, від імені якого діє адвокат Вишневський Микола Станіславович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6689857 від 19.02.2026. Позовні вимоги мотивує тим, що 19.02.2026 інспектор 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Садова Ірина Василівна винесла постанову серії ЕНА № 6689857 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Відповідно до змісту постанови 19.02.2026, о 09.22 год., у м. Львові на пр. В. Чорновола, 45А, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "KIA SPORTAGE", реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеної дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР – на дорозі із смугою для руху маршрутних ТЗ забороняється рух та зупинка інших ТЗ. Зазначає, що відомості, викладені в постанові, не відповідають дійсним обставинам, тому дана постанова підлягає скасуванню. Зазначає, що 19.02.2026 після 09.00 год. позивач керував автомобілем марки "KIA SPORTAGE", реєстраційний номер НОМЕР_1 та з бічної вулиці виїжджав на пр. В. Чорновола у м. Львові та їхав в напрямку центру міста. Місце виїзду на пр. В. Чорновола не може вказати, оскільки погано орієнтується у м. Львові. Проїзна частина дороги в напрямку центру міста має дві смуги, з яких права смуга призначена для руху маршрутних транспортних засобів, а ліва смуга для всіх транспортних засобів. Щоб виїхати на ліву смугу необхідно було перетнути праву смугу. Переривчаста лінія, що розділяє смуги руху, дозволяла виконувати такий маневр. В той час на лівій смузі перебувало багато транспортних засобів і важко було виїхати на неї. Тому, дочекавшись певного моменту з правої смуги виїхав на ліву смугу. При виїзді на ліву смугу сталося зіткнення з автомобілем марки "Тойота", водій якого зупинилася, щоб позивач міг заїхати на ліву смугу та в певний момент розпочала рух, що призвело до зіткнення транспортних засобів, після чого поспішно залишила місце події. Позивач подзвонив на номер телефону "112" та повідомив про ДТП. Працівники патрульної поліції, які прибули на виклик, склали щодо нього оскаржувану постанову. В зазначеному місці поліцейська Садова І.В. розглядала справу про адміністративне правопорушення. Позивач пояснював, що не порушував правил дорожнього руху та рухався по смузі руху для маршрутних автобусів в дозволеному місці. Оскільки позивач не є юридично освіченим, не розумів, що в місці зупинки поліцейська Садова І.В. здійснювала розгляд справи. Зі сторони поліцейської йому не було оголошено та роз`яснено прав, а також не запропоновано звернутися до захисника – адвоката для надання правничої допомоги при розгляді справи, якої він потребував та не відмовлявся. З огляду на вище викладене, вважає, що дії працівників патрульної поліції є неправомірними щодо встановлення адміністративного правопорушення, а постанова про адміністративне правопорушення незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, визначено відповідачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У відзивах на позовну заяву представники відповідача просять відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову у зв"язку з його безпідставністю. Зазначає, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 19.02.2026 року близько 09 год. 23 хв. по просп. Чорновола, 45А у м. Львові позивач, керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по смузі для маршрутних транспортних засобів ,позначеною дорожнім знаком 5.8., тим самим порушив п. п. 17.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор УПП у Львівській області ДПП виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень. Справа про адміністративне правопорушення відносно позивача розглядалась в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (позивача). Розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочався із представлення особи, що розглядає справу, в даному випадку – інспектор УПП у Львівській області ДПП. Поліцейський, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно позивача, діяла в межах наданим повноважень відповідно до ст. ст. 276, 278, 279, 280, 283, 284,285 КУпАП, ЗУ «Про Національну поліцію», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, нею було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Інспектором було з`ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання для початку розгляду справи. В процесі розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву відеозаписами.

У судовому засіданні представник позивача дав аналогічні пояснення, викладеним у позовній заяві, зазначив, що позивач не згідний з обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові, вважає, що порушена процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач рухався у смузі для громадського транспорту, так як ліва смуга була в заторі, він виїжджав з вулиці Хімічної, в подальшому відбулося ДТП, після чого позивачем було викликано поліцію, зазначив, що поліцеська розглянула справу у своєму автомобілі в той час як позивач перебував у своєму автомобілі.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, разом з тим у відзиві на позовну заяву просять розглянути справи за відсутності управління.

Суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19 лютого 2026 року інспектором 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Садовою Іриною Василівною винесено постанову серії ЕНА №6689857 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Згідно постанови, 19.02.2026 об 09 год. 22 хв. у місті Львові на проспекті Чорновола 45А водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE р.н. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8., чим порушив п.17.1. ПДР України - на дорозі зі смугою для маршрнутних трансопртних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8. або 5.11. забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Даною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених Законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993, встановлюють Правила дорожнього руху (далі по тексту - ПДР України), затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху, зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.п.1.1. ПДР України, ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

П.1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.1.10. ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п.8.1. ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до знаку 5.8.“Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів”. Дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів.

Дорожній знак 5.11. передбачає “Смуга для руху маршрутних транспортних засобів”. Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Пунктом 17.1. Правил дорожнього руху визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних т/з, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка транспортних засобів на цій смузі.

Ч. 3 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Ч.1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами (п.1 ч.2 ст.72 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).

У судовому засіданні досліджені відеозаписи, які прікріплені в електронному варіанті до відзиву на позовну заяву, а також які містяться на диску DVD+R та долучені стороною відповідача до відзиву на позовну заяву.

З файлу "П_О_Чорновола_Хімічна_P042_V108_20260219092251_20260219092304 (1).mp4.", а саме з 0:00:02 секунди відео вбачається, як транспортний засіб "KIA SPORTAGE" під керуванням позивача, як встановлено матеріалами справи, здійснює рух по проспекту Чорновола в напрямку до центру міста, перетинаючи перехрестя з вулицею Хімічною далі в напрямку центру на смузі для руху маршрутних транспортних засобів.

З файлу "П_О_Хімічна_Чорновола_P042_V109_20260219092253_20260219092305 (3).mp4.", а саме з 0:00:06 секунди відео вбачається, як транспортний засіб "KIA SPORTAGE" під керуванням позивача, як встановлено матеріалами справи, здійснює рух по проспекту Чорновола в напрямку до центру міста, перетинаючи перехрестя з вулицею Хімічною далі в напрямку центру на смузі для руху маршрутних транспортних засобів.

Як вбачається з відеозаписів, долучених до матеріалів справи, транспортний засіб позивача чітко зафіксовано на смузі для маршрутних транспортних засобів, при цьому жодних дій з повороту чи розвороту позивачем не вчинялося, автомобіль був розташований прямо на смузі для руху маршрутних транспортних засобів перед певним маршрутним транспортним засобом жовтого кольору, який здійснював рух позаду автомобіля позивача.

Відтак, даними відеозаписами спростовуються пояснення представника позивача щодо виїзду автомобіля позивача з бічної вулиці на пр. В. Чорновола у м. Львові. Більш того, на автомобілі не були увімкнені світлові покажчики повороту при русі на вказаній ділянці смуги.

Відсутність на відео розміщення дорожнього знака 5.11. не спростовує того факту, що позивач здійснював рух саме смугою для руху маршрутних транспортних засобів, адже такий продубльовано дорожньою розміткою, зокрема, широкою білою лінією, що позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць, межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів або велосипедної смуги.

Отже, факт адміністративного порушення за ч.3 ст.122 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, наявний та доведений.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка доведена в законний спосіб.

Ч.1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. А отже, обов`язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідачем доведено правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б містили підстави для задоволення адміністративного позову.

Доводи позивача спростовуються належними та допустимими доказами, а саме відеозаписами, долученими представником відповідача до матеріалів справи.

Жодних доказів, які б спростовували факт вчинення порушення, позивачем суду не надано, а наданий представником відповідача відзив на позовну заяву, підтверджує обставини, які узгоджуються із постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд вважає встановленим, що постанова у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень відповідача в порядок та спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Працівниками поліції повністю дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності,що вбачається з наданих відеоматеріалів.

За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За даних обставин, суд вважає, що доводи позивача зводяться лише до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача та зазначеними у ній фактичними обставинами адміністративного правопорушення, при цьому доказів про те, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови порушив вимоги чинного законодавства позивачем не надано. Сумнівів щодо доведеності його вини, які б тлумачились на його користь, у суду немає.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та вина позивача є доведеною, рішення відповідача слід залишити без змін, а позов без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне порушення – залишити без задоволення.

Постанову серії ЕНА №6689857 від 19 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП – залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач 1: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: м. Львів, вул. Перфецького, буд.19, код ЄДРПОУ 40108833;

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя М. І. Гулієва