Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №455/1658/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1658/26

Провадження № 3/455/731/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2026 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М., розглянувши матеріали справ, що надійшли з Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера

за ч.2 ст.173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

31.08.2026 року до Старосамбірського районного суду Львівської області з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №219124 від 14.07.2026, складеного ДОП СП ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Кіс Х.Р., ОСОБА_1 , 14.07.2026 року о 16 год 08 хв, у АДРЕСА_1 перебував в місці проживання (перебування) постраждалої особи за вищевказаною адресою, чим порушив терміновий заборонний припису стосовно кривдника серії АА №613019 від 12.07.2026 року терміном на 10 діб, а саме заборону на вхід та перебування в місці проживання ( перебування) постраждалої особи.

Даними протоколами констатовано, що ОСОБА_1 не виконав вимогу термінового заборонного припису серії АА №613019 від 12.07.2026 і такі його дії кваліфіковано за ч.2 ст.173-8 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Судову повістку отримав 31.08.2026 року.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч.1 ст.254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи орган (посадова особа) встановлює у визначеному законом порядку на основі будь-яких фактичних даних, тобто доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст.251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч.2 ст.173-8 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні указаного правопорушення додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №219124 від 14.07.2026; рапорт старшого інспектора - чергового ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Пукаса Ю. від 14.07.2026, письмові пояснення ОСОБА_2 від 14.07.2026, записані з її слів працівниками поліції, копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №613019 від 12.07.2026 у якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання припису, свідками такої відмови зазначена сама потерпіла ОСОБА_2 , та особа яка винесла тимчасовий заборонний припис, поліцейський Фарило О.І.

Відмова ОСОБА_1 в отримані примірника термінового заборонного припису не зафіксована на нагрудні камери поліцейських, потерпіла та працівник поліції який виніс тимчасовий заборонний припис не можуть вважатися належними свідками такої відмови, оскільки є зацікавленими особами.

Пояснення потерпілої записані працівницею поліції дрібним почерком, що викликає обґрунтовані сумніви, що жінка 1939 року змогла їх прочитати, оскільки навіть судді важко було в прочитанні пояснень.

Тому достатніх, належних та допустимих доказів, які б з достовірністю вказували на вчинення ОСОБА_1 дій зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме невиконання вимог термінового заборонного припису стосовно кривдника, не має.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Жодних інших належних та допустимих доказів (фото- чи відеоматеріалів, записів розмов) які б та свідчили про ознайомлення ОСОБА_1 з заходами припису, строк їх дії та умисел ОСОБА_1 порушити вимоги заборонного припису не надано.

Беручи до уваги наведене, вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинялися протиправні дії, тобто доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, яке діє в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах, зокрема, «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, вважаю, що провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.8, 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою щодо якої її винесено, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.М. Івасенко