Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №464/4763/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4763/26

пр.№ 2/464/3150/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №537384-КС-002 про надання кредиту від 12.05.2025 в розмірі 30 120 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 17100 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 2200 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1800 грн.

Обґрунтовує позов тим, що 12.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №537384-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивач 12.05.2025 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №535250-КС-002 про надання кредиту, а відповідач прийняв пропозицію про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3696, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 12.05.2025 між позивачем і відповідачем укладено Договір №537384-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 9000 грн, а відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання, у боржника станом на 05.06.2026 утворилась заборгованість в розмірі 30120 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 17100 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 2220 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1800 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути примусово і відшкодувати понесені судові витрати.

Матеріали позову надійшли 29.06.2026 до Сихівського районного суду міста Львова через систему «Електронний Суд», відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 головуючою суддею у справі визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 14.07.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Крім цього, вказаною ухвалою витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Копія ухвали згідно з п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України направлена відповідачу, ним отримана 02.08.2026.

У наданий відповідачу строк останній правом на подання відзиву не скористався.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 12.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №537384-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.05.2025 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №537384-КС-002 про надання кредиту.

12.05.2025 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №537384-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3696, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником введено/відправлено.

Таким чином, 12.05.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Договір №537384-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2. кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

З`ясовано, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 9000 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача, що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням), а також витребуваними доказами, а саме відповіддю з банку, в якій АТ КБ «Приватбанк» підтверджує, що ОСОБА_1 є клієнтом їхнього банку та на його ім`я емітовано карту, а також випискою з рахунку, в якій підтверджується зарахування 12.05.2025 9000 грн.

З огляду на зазначене судом встановлено, що відповідачем підписано кредитний договір, отримано кредитні кошти у визначеному договорами розміром, що є підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Суд звертає увагу, що у договорі про надання кредиту прописані усі істотні умови договору, відповідач належним чином ознайомлений з такими умовами.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачеві на номер його мобільного телефону надходив одноразовий ідентифікатор для підписання договору. Також, саме вказаний номер мобільного телефону відповідача закріплений за ним, як фінансовий номер, в ТОВ «Бізнес позика».

У справі № 524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують перерахування відповідачу коштів за договором позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, оскільки не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом у повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості станом на 05.06.2026 за Договором №537384-КС-002 від 12.05.2025 про надання кредиту в розмірі 30120 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 17100 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 2220 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1800 грн.

В той же час, відповідачем не надано суду жодних розрахунків, котрі б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи названим позивачем.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тому суд приходить до висновку, що сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 17100 грн слід стягнути з відповідача.

Разом з тим, як вбачається зі змісту п.2.5 Договору №537384 - КС-002 про надання кредиту від 12.05.2025 комісія за видачу кредиту 1800 грн нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення Договору про сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 1800 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору комісії у розмірі 1800 грн. задоволенню не підлягають.

Крім цього згідно з п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи договір укладено з відповідачем 12.05.2025, тобто після 24.02.2022, а введений в Україні воєнний стан не припинений та не скасований, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2220 грн - заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України є безпідставними та задоволенню також не підлягають.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 26100 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 17100 грн.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2306,97 грн судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (86,6%) (2662,40 грн х 86,65%: 100%).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №537384-КС-002 про надання кредиту від 12.05.2025 в сумі 26100 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 17100 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України та за комісію - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати в розмірі 2306 грн 97 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Бізнес Позика»», місцезнаходження: м.Київ, б.Лесі Українки, 26 офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Олена ГОРБАНЬ