Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №464/6237/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6237/26

пр.№ 2/464/3863/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої – судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань – ФІТЬО В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 18 липня 2008 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. актовий запис №1423.

Позов мотивує тим, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_5 . Зазначає, що однією сім`єю проживали до середини 2020 року, через різні погляди на життя, цінності та спільне майбутнє, подальше сімейне життя не склалось. З цього часу проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть. З початку повномаштабного вторгнення у 2022 році переїхала з донькою до Республіки Польща, де проживають постійно, до України періодично навідуються, донька регулярно провідує свого батька влітку на канікулах. Не мають наміру, як подружжя, відновлювати стосунки, збереження шлюбу та сім`ї є неможливим, а подальше збереження такого суперечитиме їхнім інтересам та інтересам дитини, тому у вжитті заходів для примирення потреби немає. Просить позов задоволити.

Сторони у судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про таке належно та вчасно.

Представник позивачки ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивачки, просить позов задоволити.

Відповідач подав заяву про розгля справи у його відсутності, позов визнав та просив такий задоволити.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 31 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до озгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено до судового розгляду на 14 вересня 2026 року.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , строни зареєстрували шлюб 18 липня 2008 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. актовий запис №1423.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_7 , її батьками є сторони у справі, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 березня 2015 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.

Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є небажання позивачки будувати у подальшому сімейні стосунки через різне відношення до інституту сім`ї, припинено подружні стосунки у середині 2020 року, а з початку повномаштабного вторгнення разом з донькою виїхала на постійне місце прожвиання до Польщі, не ведеться спільне господарство, шлюб існує формально.

Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Положення ст.24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.

Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647/98).

Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Матеріалами справи встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені і відновлювати останні наміру не мають.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім`ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивачки, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права подружжя та дитини.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач позов визнає, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати, оскільки такий носить виключно формальний характер.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

З огляду на викладене та враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 532 грн. 48 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на відповідача необхідно покласти іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 532 грн. 48 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18 липня 2008 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №1423.

Повернути ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 532 грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати в розмірі 532 грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК