Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №450/3468/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Суд: Пустомитівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №450/3468/26

Суддя: Мусієвський В. Є.

Справа № 450/3468/26 Провадження № 2/450/2783/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в:

Представник позивача Величко Л.М. через систему «Електронний Суд» звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року у розмірі 697805 грн. 21 коп., яка складається з 74991 грн. заборгованості за тілом кредиту, 619936 грн. 66 коп. заборгованості за відсотками та 2877 грн. 55 коп. заборгованості по комісії.

Мотивувала вимоги тим, що 22.08.2023 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 455886-КС-004, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 60000 грн. строком на 24 тижні, а саме до 06.02.2024 року, зі сплатою 1,15012611% в день за зниженою процентною ставкою, 2% на день за стандартною процентною ставкою та 9000 грн. комісії за видачу кредиту. 29.08.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти в сумі 15000 грн. 03.10.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, за умовами якої термін дії договору продовжено до 11.06.2024 року. 26.12.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, за умовами якої термін дії договору продовжено до 10.12.2024 року. 18.03.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, за умовами якої термін дії договору продовжено до 09.06.2025 року. 26.05.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, за умовами якої термін дії договору продовжено до 07.12.2025 року. 23.07.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, за умовами якої термін дії договору продовжено до 28.04.2026 року. Вказала, що відповідач не виконала в повному обсязі свого обов`язку щодо повернення заборгованості, частково сплативши грошові кошти на виконання умов договору, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити. Крім цього, просила витребувати у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 06.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 06.07.2026 року клопотання представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Величко Л.М.про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Величко Л.М. на отримання у АТ «Універсал Банк» витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду.

22.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказав, що матеріали цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували незмінність умов кредитного договору, його цілісність, а також факт підписання такого відповідачем. Зауважив, що нараховані відсотки за кредитним договором є явно завищеними і не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності, а відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг, з врахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не могла ефективно реалізувати своє право бути поінформованою про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах. Додатково вказав, що позивач не привів у відповідність умови кредитного договору в частині нарахування відсотків у відповідності до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року. Крім цього, надання грошових коштів за укладення кредитного договору є обов`язком банку, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Таким чином, умови договору та додаткової угоди до нього про нарахування комісії за надання кредиту у загальному розмірі 11250 грн. є нікчемними та такими, що суперечать засадам цивільного законодавства, у зв`язку із чим сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в якості погашення заборгованості по комісії в сумі 8372 грн. 45 коп. слід врахувати в якості сплати заборгованості по тілу кредиту та відсотками.

22.07.2026 року представником позивача Виноградов Ю.Е. подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказав, що кредитний договір №455886-КС-004 від 22.08.2023 року укладений між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця в особистому кабінеті позичальника та підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно абз. 2 ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Оригінал цілісного та незмінюваного кредитного договору був розміщений в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця в цілодобовому постійному доступі, а також був додатково направлений на електронну адресу позичальника, яку вона вказала під час заповнення своїх анкетних даних. Сторона відповідача належним чином не обґрунтувала те, що додані до позовної заяви файли кредитного договору, а також оферти та акцепту на його укладення, начебто не є їх оригіналами, та начебто не є цілісними та незмінюваними. Стороною відповідача не надано суду жодних доказів на спростування цілісності та незмінюваності вказаних вище файлів. Звернув увагу, що під час укладення кредитного договору відповідач проходила відео-верифікацію, запис якої долучив до матеріалів відповіді на відзив. Крім цього, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача. Додатково вказав, що умовами кредитного договору №455886-КС-004 від 22.08.2023 року та додаткової угоди № 1 до нього від 29.08.2023 року встановлена саме комісія за надання кредитних коштів, а не комісія за обслуговування та/або користування кредитом тощо, тому жодні «додаткові чи супутні банківські послуги» комісією за надання кредиту не передбачені. ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, з огляду на що покликання сторони відповідача в цій частині є безпідставними. Крім цього, вказав, що Львівський апеляційний суд у постанові від 11.06.2024 року у справі № 464/8856/23 аналізуючи умови кредитного договору № 401690-КС-0041 від 20 вересня 2021 року та правила надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика», дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту і включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

23.07.2026 року представником позивача Виноградов Ю.Е. подано заяву про роз`яснення ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2026 року про витребування доказів в частині способу її виконання представником позивача, у задоволенні якої відмовлено ухвалою від 18.08.2026 року.

28.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив.

28.07.2026 року представником позивача Виноградов Ю.Е. подано додаткові письмові пояснення.

05.08.2026 року представником позивача Виноградов Ю.Е. подано клопотання про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 18.08.2026 року.

05.08.2026 року представником позивача ОСОБА_3 подано додаткові письмові пояснення.

17.08.2026 року від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані судом докази.

21.08.2026 року представником позивача Виноградов Е.Ю. подано додаткові письмові пояснення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу вимог ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 22.08.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Бізнес Позика» договір № 455886-КС-004 про надання споживчого кредиту, шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразових ідентифікаторів UA-4275, UA-5468, внаслідок чого отримала кредит у розмірі 60000 грн. строком на 24 тижні, а саме до 06.02.2024 року, зі сплатою 1,15012611% в день за зниженою процентною ставкою, 2% на день за стандартною процентною ставкою та 9000 грн. комісії за видачу кредиту.

29.08.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-2342, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти в сумі 15000 грн., а також встановлено зобов`язання зі сплати комісії за надання кредиту в сумі 2250 грн.

03.10.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-7121, за умовами якої відбулась зміна відсоткової ставки зі сплатою 0,8625946% в день за пільговою процентною ставкою та 1,15012611% на день за стандартною процентною ставкою, а термін дії договору продовжено до 11.06.2024 року.

26.12.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-0843, за умовами якої термін дії договору продовжено до 10.12.2024 року.

18.03.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-3095, за умовами якої термін дії договору продовжено до 09.06.2025 року.

26.05.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-8909, за умовами якої термін дії договору продовжено до 07.12.2025 року.

23.07.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-6688, за умовами якої термін дії договору продовжено до 28.04.2026 року.

З візуальних форм послідовності дій клієнта вбачається, що ОСОБА_1 на її особистий номер телефону НОМЕР_1 скеровано електронні підписи у виді одноразових ідентифікаторів UA-4275, UA-5468, UA-2342, UA-7121, UA-0843, UA-3095, UA-8909, UA-6688, для підписання договору № 455886-КС-004 про надання споживчого кредиту від 22.08.2023 року, та додаткових угод до нього, які нею введені, що спростовує твердження представника відповідача в частині відсутності доказів на підтвердження цілісності і незмінності умов кредитного договору.

Окрім наведеного, звертаючи увагу суду на вказані вище обставини представником відповідача Швець Д.Ю. не наведено підстав для наявності обґрунтованих сумнівів щодо цілісності кредитного договору № 455886-КС-004 про надання споживчого кредиту від 22.08.2023 року та додаткових угод до нього, зокрема не вказано які саме положення підписаних документів не відповідають погодженим між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , зважаючи на наявність в останньої примірників таких.

Номер мобільного телефону НОМЕР_1 зазначено представником відповідача Швець Д.Ю. у відзиві на позовну заяву в якості належного ОСОБА_1 , з огляду на що, суд критично ставиться до покликань сторони відповідача в частині відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження укладення останньою кредитного договору. Окрім наведеного, вказані покликання спростовуються долученим відеозаписом відеоверифікації позичальника.

Із анкети клієнта вбачається, що ОСОБА_1 вказала в якості платіжного засобу, на який слід перерахувати кредитні кошти, банківську картку № НОМЕР_2 .

Як вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТзОВ «ПрофітГід» та «Fondy», 22.08.2023 року позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 60000 грн., які скеровано на банківську картку № НОМЕР_3 , що особисто вказана ОСОБА_1 при укладенні договору № 455886-КС-004 про надання споживчого кредиту від 22.08.2023 року.

Факт зарахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкриту в АТ «Універсал Банк», грошових коштів за кредитним договором № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року в сумі 60000 грн. та додаткової угодою № 1 до нього від 29.08.2023 року у розмірі 15000 грн., а всього в сумі 75000 грн., підтверджується долученими до матеріалів цивільної справи рухом коштів (виписками) за картковим рахунком.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до умов договору відповідач зобов`язалась погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання, однак свої зобов`язання не виконала в повному обсязі, частково сплативши 186344 грн. 94 коп. за таким, у встановлений строк кредит не повернула та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами і комісію за надання кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 697805 грн. 21 коп., яка складається з 74991 грн. заборгованості за тілом кредиту, 619936 грн. 66 коп. заборгованості за відсотками та 2877 грн. 55 коп. заборгованості по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою про стан заборгованості від 14.06.2026 року.

З цього приводу слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 , здійснивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, вчинила конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і наявності у неї зобов`язань за таким.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, позивач, незважаючи на те, що кредитний договір № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, який укладено до прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, однак продовжив свою дію після набрання вказаним законом чинності, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки, продовжив після 21.08.2024 року нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1,15012611% на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії позивача безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування з 21.08.2024 року щоденної відсоткової ставки у розмірі 1,15012611% на день значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із наступними умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу відсотків:

-за період з 22.08.2023 року по 28.08.2023 року відсотків за користування кредитом в сумі 60000 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 4830 грн. 56 коп. (7 днів * 690 грн. 08 коп.);

-за період з 29.08.2023 року по 03.10.2023 року відсотків за користування кредитом в сумі 75000 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 31053 грн. 24 коп. (36 днів * 862 грн. 59 коп.);

-за період з 04.10.2023 року по 28.11.2023 року відсотків за користування кредитом в сумі 75000 грн. у розмірі 0,8625946% на день, які становлять 36229 грн. 20 коп. (56 днів * 646 грн. 95 коп.);

-за період з 29.11.2023 року по 12.12.2023 року відсотків за користування кредитом в сумі 75000 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 12076 грн. 26 коп. (14 днів * 862 грн. 59 коп.);

-за період з 13.12.2023 року по 26.12.2023 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 12074 грн. 86 коп. (14 днів * 862 грн. 49 коп.);

-за період з 27.12.2023 року по 27.01.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 0,8625946% на день, які становлять 20699 грн. 84 коп. (32 дні * 646 грн. 87 коп.);

-за період з 28.01.2024 року по 18.03.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 43986 грн. 99 коп. (51 день * 862 грн. 49 коп.);

-за період з 19.03.2024 року по 13.05.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 0,8625946% на день, які становлять 36224 грн. 72 коп. (56 днів * 646 грн. 87 коп.);

-за період з 14.05.2024 року по 26.05.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 11212 грн. 37 коп. (13 днів * 862 грн. 49 коп.);

-за період з 27.05.2024 року по 21.07.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 0,8625946% на день, які становлять 36224 грн. 72 коп. (56 днів * 646 грн. 87 коп.);

-за період з 22.07.2024 року по 23.07.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 1724 грн. 98 коп. (2 дні * 862 грн. 49 коп.);

-за період з 24.07.2024 року по 10.08.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 0,8625946% на день, які становлять 11643 грн. 66 коп. (18 днів * 646 грн. 87 коп.);

-за період з 11.08.2024 року по 20.08.2024 року відсотків за користування кредитом в сумі 74991 грн. у розмірі 1,15012611% на день, які становлять 8624 грн. 90 коп. (10 днів * 862 грн. 49 коп.).

Однак, починаючи з 21.08.2024 року щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1%, за відсутності домовленості сторін про менший розмір відсотків.

Таким чином, за період з 21.08.2024 року по 28.04.2026 року (в межах строку кредитування) – 616 днів, позивач, виходячи з розміру непогашеного тіла кредиту 74991 грн., мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 749 грн. 91 коп. на день (1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище термін, право на стягнення яких має позивач, складає 461944 грн. 56 коп. (616 днів * 749 грн. 91 коп.).

Відтак, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року, за відсутності сплати грошових коштів в якості погашення заборгованості, повинен становити 814800 грн. 86 коп. та складатись з 75000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 728550 грн. 86 коп. заборгованості за процентами (4830 грн. 56 коп. + 31053 грн. 24 коп. + 36229 грн. 20 коп. + 12076 грн. 26 коп. + 12074 грн. 86 коп. + 20699 грн. 84 коп. + 43986 грн. 99 коп. + 36224 грн. 72 коп. + 11212 грн. 37 коп. + 36224 грн. 72 коп. + 1724 грн. 98 коп. + 11643 грн. 66 коп. + 8624 грн. 90 коп. + 461944 грн. 56 коп.) та 11250 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено в якості погашення заборгованості за кредитним договором № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року грошові кошти в загальній сумі 186344 грн. 94 коп., з яких 9 грн. враховано в якості погашення заборгованості по тілу кредиту, 177963 грн. 49 коп. в якості погашення заборгованості по відсотках, 8372 грн. 45 коп. в якості погашення заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц наголосив на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 455886-КС-004, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика» 22.08.2023 року, становить 628455 грн. 92 коп., яка складається з 74991 грн. заборгованості за тілом кредиту (75000 грн. – 9 грн.), 550587 грн. 37 коп. заборгованості за відсотками (728550 грн. 86 коп. – 177963 грн. 49 коп.) та 2877 грн. 55 коп. заборгованості по комісії за видачу кредиту (11250 грн. – 8372 грн. 45 коп.).

Покликання сторони відповідача в частині незаконності нарахування комісії за надання кредиту не відповідає дійсності та спростовується положеннями ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», згідно якого до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Вказане відповідає висновкам Львівського апеляційного суду у постанові від 11.06.2024 року у справі № 464/8856/23.

Відтак, судом здійснено перевірку розрахунку заборгованості, наданого позивачем, внаслідок чого встановлено його часткову відповідність умовам кредитного договору і чинного законодавства та наявності у ОСОБА_1 зобов`язання перед ТзОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року у розмірі 628455 грн. 92 коп.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року в розмірі 628455 грн. 92 коп., яка складається з 74991 грн. заборгованості за тілом кредиту, 550587 грн. 37 коп. заборгованості за відсотками та 2877 грн. 55 коп. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7541 грн. 47 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 455886-КС-004 від 22.08.2023 року у розмірі 628455 грн. 92 коп., яка складається з 74991 грн. заборгованості за тілом кредиту, 550587 грн. 37 коп. заборгованості за відсотками та 2877 грн. 55 коп. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»– відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 7541 грн. 47 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua