Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №439/6/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 439/6/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1

судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 10 листопада 2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141160000374 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Броди, Бродівського (зараз – Золочівського) району, Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.2 ст. 15 – п.5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

встановив:

ОСОБА_5 , у невстановлений судом день третьої декади вересня 2025 року, у другій половині дня на території гаражного масиву біля вулиці Зелена міста Броди Золочівського району Львівської області, у руїнах поваленої споруди автомобільного гаражу виявив ручну осколкову гранату Ф-1, яку шляхом привласнення знайденого незаконно придбав та переслідуючи мету мати бойовий припас з метою подальшого його використання і не маючи ні дійсного, ні уявного права на зберігання бойових припасів, у порушення вимог п.п. 3, 4 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ №576 від 12.10.1992 (із змінами) та п. 2.1 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і вихолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (із змінами), незаконно переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де заховав у стосі дошок і яку почав зберігати без передбаченого законом дозволу, до 10.11.2025 року, тобто до моменту її застосування за адресою: АДРЕСА_1 , куди незаконно переніс при собі.

Таким чином, ОСОБА_5 носив, зберігав та придбав бойовий припас без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.

В подальшому, ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання 10.11.2025 року близько 14 години 20 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, разом із ОСОБА_8 перебували на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , де між ними виникла сварка в ході якої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_5 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_8 , способом, небезпечним для життя багатьох осіб, який в свою чергу з метою уникнення подальшого розвитку конфлікту залишав місце виникнення сварки. В подальшому, ОСОБА_5 реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, навздогін потерпілому ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з мотивів особистої неприязні до потерпілого ОСОБА_8 , виниклої на фоні раптового конфлікту та будучи ображеним на нього за раніше нанесену образу, усвідомлюючи суспільнонебезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, дістав з кишені верхнього одягу, в який був одягнений, заготовлений раніше бойовий припас, а саме осколкову ручну гранату Ф-1, та тримаючи її в руці, знаходячись на відстані близько 5 м від потерпілого ОСОБА_8 привів у дію вищевказаний бойовий припас, відірвавши запобіжну чеку від підривача осколкової ручної гранати Ф-1 та кинув приведений в дію вказаний бойовий припас приблизно за 3 метри від місця знаходження потерпілого ОСОБА_8 , внаслідок чого вищевказаний бойовий припас здетонував та стався вибух.

Відтак ОСОБА_9 реалізуючи свій прямий умисел на умисне вбивство ОСОБА_8 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_8 будучи діючим військовослужбовцем ЗСУ та виявивши ознаки застосування щодо нього бойового припасу, розуміючи можливі наслідки його застосування, уникаючи ураження уламками бойового припасу стрибнув вперед, впав обличчям донизу та заховався за земляним насипом, у зв`язку із чим уламки утворені внаслідок вибуху тілесних ушкоджень йому не спричинили.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненого небезпечним способом для життя багатьох осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 - п.5 ч.2 ст.115 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст. 15-п.5 ч.2 ст. 115 КК України, щодо умислу на позбавлення життя потерпілого не визнав, надавши показання по суті обставин події. Зокрема, пояснив, що у 2014 році добровільно пішов добровольцем для участі в АТО, де познайомився з потерпілим. У подальшому вони разом працювали на будівництві, однак стосунків не підтримували. У нього були деякі інструменти, однак перфоратор він брав у потерпілого, який просив після використання класти на місце. В один із днів він поїхав за змінним взуттям та не повернув інструмент вчасно, у зв`язку з чим між ним та потерпілим виникла словесна перепалка. За його словами, під час цієї сварки потерпілий декілька разів кидав його на землю, брав за ноги та руки і тягнув по подвір`ю, а також викинув його взуття. Через таку поведінку потерпілого він образився. Після першого конфлікту він пішов до знайомої ОСОБА_10 , де сидів та обмірковував ситуацію, після чого вирішив ще раз піти до потерпілого, щоб помиритися. Другий раз він прийшов до потерпілого з наміром забрати взуття, що стало приводом для нової сварки. Потерпілий стояв на своєму, а він сказав йому, що так робити не можна. Після цього потерпілий виштовхнув його за подвір`я.

Крім цього, обвинувачений пояснив, що гранату він знайшов ще раніше у розваленому гаражі, де вона лежала в пакеті. Він думав здати її до поліції, однак боявся і залишив її там. Розповів про те, що повертаючись від знайомого по вул. Зеленій у м. Броди, вже коли було темно, побачив чоловіка в капюшоні, який копирсався в гаражі. Зайшовши до гаража, він побачив під щитом пакет, у якому знаходилася граната. Зазначив, що це було ще до ситуації з потерпілим. Надалі він переніс гранату з гаража та заховав її під щитом у гаражі навпроти свого будинку, нікому про це не розповідаючи. Обвинувачений пояснив, що вдруге пішов до потерпілого, оскільки хотів врегулювати конфлікт та забрати взуття. При цьому зазначив, що гранату взяв із собою з метою налякати потерпілого та змусити його попросити пробачення, а наміру кидати її в потерпілого чи позбавляти його життя не мав. З його слів, коли він прийшов із гранатою, потерпілий стояв біля гаража. Він витягнув гранату, при цьому кільце залишилося у нього на пальці, після чого взяв гранату в ліву руку. Побачивши гранату, потерпілий відскочив убік. Обвинувачений зазначив, що після цього кинув гранату в іншу сторону, після чого одразу стався вибух. Підкреслив, що гранату в напрямку потерпілого не кидав, а після вибуху побіг, оскільки злякався. Також пояснив, що в день події вживав алкоголь: зранку випив приблизно 150 грамів спиртного, а після ситуації з гранатою випив ще пляшку горілки. Щодо самого конфлікту пояснив, що другий конфлікт тривав приблизно 10 хвилин, він не намагався відбиватися від потерпілого, а просив його зупинитися. Пояснив, що хотів лише налякати потерпілого та загладити конфлікт, а гранату взяв саме для залякування. Пояснив, що усвідомлював наслідки використання гранати, однак, за його словами, не допускав, що використає її, оскільки спочатку мав намір лише налякати потерпілого. Зазначив, що гранатою раніше ніколи не користувався, бачив її лише один раз та тримав у руках під час військової служби, коли їм її показували. Про принцип дії гранати знав, оскільки бачив це в кіно. За словами обвинуваченого, він не встиг зорієнтуватися, після чого граната одразу вибухнула. Також повідомив, що у період з 2014 по 2015 рік добровільно проходив військову службу, після проходження ВЛК наразі перебуває у розшуку. Під час служби отримав травму. Обвинувачений зазначив, що після події розкаюється у вчиненому, просив пробачення у потерпілого та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, розповівши правоохоронним органам обставини події. Щодо місця падіння гранати пояснив, що праворуч її кидати не було куди, оскільки там був виноград і потерпілий, тому він кинув її ліворуч. Щодо вини у частині незаконного поводження з гранатою обвинувачений вину визнав повністю, водночас щодо наявності умислу на позбавлення життя потерпілого - заперечив.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні дав покази про те, що знав обвинуваченого ще з 2014 року, однак близьких стосунків із ним не підтримував. Він є колишнім військовим, проходив військову службу. Після звільнення з військової служби почав працювати на будівництві та у 2025 році разом із обвинуваченим виконував будівельні роботи на одному об`єкті. Між ними виник конфлікт через використання обвинуваченим без дозволу належних потерпілому будівельних інструментів. У день події обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, приходив до потерпілого, провокував конфлікт, після чого пішов. Через кілька годин він повернувся, висловив фразу «ти погано знаєш людей», а коли потерпілий відвернувся та почав іти до будинку, повідомив, що щось кине. Озирнувшись, потерпілий побачив у руках обвинуваченого гранату. Після цього почув звук висмикування чеки, падіння предмета та вибух. Після вибуху обвинувачений вигукнув: «це тобі». Потерпілий тілесних ушкоджень не отримав, однак вважає, що обвинувачений намагався позбавити його життя. Зазначив, що якби він не відскочив то враховуючи місце вибуху він би отримав значні ушкодження. Також зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, однак просив суд призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статей за якими він обвинувачується.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого знає як свого сусіда. Потерпілий ОСОБА_12 є чоловіком племінниці його дружини. Свідок зазначив, що потерпілий допомагав йому будувати гараж разом із ОСОБА_13 . ОСОБА_13 разом із ОСОБА_14 брали інструмент із будівельного майданчика. ОСОБА_12 дозволив їм брати інструмент, за умови його своєчасного повернення. Однак інструмент своєчасно не повернули. У зв`язку з цим свідок телефонував ОСОБА_13 , який повідомив, що зараз поверне інструмент. На той момент свідок перебував у Львові та безпосередньо події не бачив. Свідок пояснив, що телефонував ОСОБА_12 та запитував, чи всі живі. Додому він повернувся близько 22:00. На той момент із пошкоджень він бачив лише розбите вікно в автомобілі та яму на земельній ділянці в місці, де впала граната. Зазначив, що претензій щодо пошкодженого автомобіля не має. ОСОБА_13 знає давно, вони часто бачились, характеризує його як добру людину, яка завжди слухається. ОСОБА_15 події ОСОБА_12 йому не розповідав. Свідок також пояснив, що під час спільної роботи між ними склалися нормальні відносини. Щодо земельної ділянки зазначив, що це ділянка під забудову, яка була огороджена. За його словами, на ній, крім ОСОБА_12 , більше нікого не було. ОСОБА_12 телефонував йому вже після того, як на місці перебувало багато працівників поліції., а чому ОСОБА_13 кинув гранату, свідок пояснень не надав, оскільки безпосередньо момент події не бачив.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що у листопаді 2025 року вони разом працювали на будівництві. Того дня через слизький дах ОСОБА_13 поїхав додому за іншим взуттям, а свідку зателефонували та попросили занести інструменти. Після цього до свідка прийшов потерпілий ОСОБА_12 та запитував, де ОСОБА_13 , поводячись агресивно. Коли ОСОБА_13 повернувся, він був без настрою, після чого свідок сказав, що працювати більше не будуть через відсутність інструментів, і вони розійшлися. Свідок зазначив, що алкоголь того дня вони не вживали, а сварки між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 безпосередньо не чув. Також пояснив, що ОСОБА_13 після конфлікту сказав: «я більше так не можу». Вибуху свідок не чув, безпосередньо події не бачив. Після цього поїхав до доньки, а наступного дня йому телефонували працівники поліції. Щодо вислову ОСОБА_13 «я йому того не пробачу» пояснив, що не пам`ятає, до чого саме він стосувався.

Свідок ОСОБА_17 , у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_18 прийшли до неї працювати. Згодом ОСОБА_19 пішов перевзуватися. Після цього свідок почула, як ОСОБА_8 прийшов та почав сваритися з ОСОБА_14 , забираючи інструменти. Вона їх розборонила, після чого більше їх не бачила. Свідок зазначила, що, на її думку, вони не перебували у стані алкогольного сп`яніння. Коли ОСОБА_20 доробляв роботу, вона почула якийсь вибух. Щодо сварки пояснила, що між ними виникло непорозуміння з приводу інструментів.

Не враховуючи невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правпорушення передбаченого ч.2 ст. 15-п.5 ч.2 ст. 115 КК України а також повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, суд дійшов до висновкуйого вина підтверджується сукупністю дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою та не є суперечливими,а саме.

- витягами з ЄРДР (ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України);

-рапортом від 10.11.2025 відповідно до якого потерпілий ОСОБА_8 звернувся із повідомленням на службу «102» та повідомив , що під час сварки, візуально відомий чоловік на ім?я ОСОБА_19 , віком близько 40 років, кинув гранату, після чого відбувся вибух. Внаслідок вибуху був пошкоджений автомобіль «Івеко» р.н. НОМЕР_1 . травмованих осіб не має;

-рапортом від 10.11.2025 року старшого лейтенатна поліції ОСОБА_21 , згідно з яким 10.11.2025 року останній перебував в складі СОГ ВнП N?1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області. Близько 14:30 год. до ВнП N?1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 , що того ж дня у АДРЕСА_2 , під час попередньої словесної суперечки з невстановленою особою, яка себе представила як « ОСОБА_19 », вік орієнтовно 40 років, останній умисно продемонстрував предмет, зовні схожий на гранату Ф-1, та кинув його у напрямку потерпілого (під ноги заявника). Внаслідок підриву вибухового пристрою стався вибух, що створив реальну загрозу життю і здоров?ю потерпілого та осіб, які перебували поруч; внаслідок вибуху пошкоджено автомобіль марки «IVECO», держ. номер НОМЕР_3 . Потерпілих з тілесними ушкодженнями немає. В ході проведення оперетивно-пошукових заходів, було встановлено що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. АДРЕСА_1 . В подальшому якого близько 16:11 год. було виявлено на перехресті вулиць Львівської та Героїв Галичини що у м. Броди, де згідно ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» до гр. ОСОБА_5 , було застосовано спец засіб кайданки, оскільки останній чинив опір;

-протоколом огляду місця події від 10.11.2025 з якого вбачається, що місцем події є територія господарства за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглої ділянки вулиці, де виявлено шапку зеленого кольору із чорною підкладкою; епіцентр вибуху та 45 металевих уламків різних розмірів, різних форм; запобіжний важіль УЗРГМ із маркуваннями «З-76УЗРГМ УЗЧП» та маркуванням «386-46-76»; два чоловічих черевики, темних кольорів; полімерний пакет білого кольору з написом «Fashion Times» та із устілкою із взуття у ньому та додатками до нього;

-картою пам`яті із відеозаписом проведення огляду місця події, де відображено місце вибуху безпосередньо на території господарвства;

-фототаблицями огляду місця події від 10.11.2025;

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2025 відносно ОСОБА_5 , відповідно до якого останній перебував в стані алкогольного сп`яніння без ушкоджень;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.11.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України о 16 годин 11 хвилин 10 листопада 2025 року;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.11.2025 року за участю обвинуваченого ОСОБА_5 , під час якого він розповів про події, що мали місце 10.11.2025 за його участю по відношенню до потерпілого ОСОБА_8 показав місце, де знайшов вибуховий пристрій Ф-1, де перебував в моменті застосування і де перебував потерпілий, додатково вказав на свої подальші дії по відношенню до потерпілого та його дії в подальшому;

-додатком до протоколу, а саме цифровим носієм з відеофайлом проведення слідчого експерименту від 26.11.2025;, де ОСОБА_5 показує де і куди він кинув гранату

-протоколом проведення слідчого експерименту від 29.12.2025 за участю потерпілого ОСОБА_8 , відповідно якого останній розповів про події від 10.11.2025 під час яких по відношенню до нього зі сторони ОСОБА_5 було вчинено замах на його життя із застосуванням вибухового пристрою. Він розповів та показав місце свого перебування в момент висловлення погрози зі сторони ОСОБА_22 в його адресу, про місце перебування підозрюваного ОСОБА_5 в момент демонстрації гранати Ф-1 та показав куди впав уникаючи уламків гранати та можливого травмування. Також розповів про свої дії подальші дії після вибуху гранати; -

додатком до протоколу, а саме цифровим носієм з відеофайлом проведення слідчого експерименту від 29.12.2025; - висновком експерта № СЕ-19/114-25/29037-ВТХ від 24.12.2025 відповідно якого, надані обєкти для дослідження, а саме металева пластина та металеві осколки з місця вибуху є частинами та осколковими уламками, які утворились внаслідок вибуху бойового припасу - ручної осколкової гранати Ф-1. - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2025 відносно ОСОБА_8 , відповідно до якого останній не перебував в стані алкогольного сп`яніння з ушкодженнями.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, надані сторонами, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, та доведеною вину ОСОБА_5 у скоєнні закінченого замаху на умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, кваліфікуючи дії за ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115 КК України; у скоєнні незаконного носіння, придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфікуючи дії за ч.1 ст.263 КК України.

При кваліфікації вчиненого діяння суд приймає до уваги наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, якщо при цьому його не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Відповідно до положень пунктів 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажала її настання, однак смертельний наслідок не настав з причин, що не залежали від її волі.

Вирішуючи питання про спрямованість умислу обвинуваченого, суд виходить із сукупності всіх обставин кримінального правопорушення, враховуючи характер та послідовність його дій, поведінку до, під час та після події, характер взаємовідносин із потерпілим, спосіб вчинення кримінального правопорушення, використане знаряддя та його властивості, місце і обстановку вчинення діяння, а також інші встановлені судом обставини.

У судовому засіданні обвинувачений не визнав вини у вчиненні замаху на умисне вбивство, стверджуючи, що умислу на позбавлення потерпілого життя не мав, а гранату взяв із собою виключно з метою налякати потерпілого та змусити його попросити пробачення.

Суд критично оцінює такі доводи обвинуваченого та захисника, вважає їх способом захисту, спрямованим на заперечення наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, оскільки вони не узгоджуються із встановленими судом фактичними обставинами події та сукупністю досліджених доказів.

Так, із показань самого обвинуваченого вбачається, що після виникнення конфлікту з потерпілим він цілеспрямовано взяв гранату та прийшов із нею до місця перебування потерпілого. Таким чином, граната опинилася при обвинуваченому не випадково, а була ним свідомо взята перед повторним контактом із потерпілим.

Сам обвинувачений підтвердив, що знав про наявність у нього гранати, знав її призначення та усвідомлював її небезпечні властивості, оскільки раніше проходив військову службу та тримав гранату в руках під час навчання. Отже, обвинувачений не міг не усвідомлювати, що використання ручної осколкової гранати поблизу людини створює реальну небезпеку для її життя.

Згідно з висновком судової експертизи, надані на дослідження об`єкти є частинами та осколковими уламками, які утворилися внаслідок вибуху бойового припасу — ручної осколкової гранати Ф-1 із запалом.

Таким чином, предмет, використаний обвинуваченим під час конфлікту, за своїми властивостями є бойовим припасом, призначеним для ураження живої сили, а його вибух за своєю природою здатний спричинити смертельні наслідки.

При цьому суд бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що в день події між ним та обвинуваченим виник конфлікт. Через декілька годин обвинувачений повернувся, та потерпілий побачив у руках обвинуваченого гранату, після чого почув звук висмикування чеки, падіння предмета та вибух. Зазначені показання потерпілого суд оцінює у сукупності з показаннями обвинуваченого, який сам підтвердив факт перебування з гранатою біля потерпілого, її витягування та подальшого кидка, а також із висновком експерта щодо властивостей та походження виявлених після вибуху уламків.

Особливого значення суд надає послідовності дій обвинуваченого: де після конфлікту він не припинив своїх дій, а повернувся до потерпілого, попередньо взявши гранату; перебуваючи безпосередньо поблизу потерпілого, витягнув її, після чого відбувся вибух. Така поведінка обвинуваченогосвідчить про цілеспрямований характер його дій та не узгоджується з його версією про випадкове використання гранати.

Не погоджується суд і з доводами обвинуваченого про те, що гранату він взяв лише для залякування потерпілого. Якщо б метою обвинуваченого було виключно залякування потерпілого, для досягнення такої мети не було необхідності приводити в дію та кидати бойову осколкову гранату. Натомість обвинувачений, усвідомлюючи властивості такого бойового припасу, здійснив дії, безпосередньо пов`язані з його застосуванням, у результаті чого стався вибух.

При цьому обвинувачений сам пояснив, що знав про призначення гранати та її небезпечні властивості, а тому не міг не усвідомлювати, що її застосування поблизу потерпілого може призвести до його смерті. Посилання обвинуваченого на те, що він кинув гранату «в іншу сторону», а не безпосередньо в бікпотерпілого, також не спростовує спрямованості його умислу. Сам факт вибору гранати як знаряддя посягання, її приведення у дію та кидання під час безпосереднього конфлікту з потерпілим свідчить про усвідомлення ним реальної можливості заподіяння останньому смертельних наслідків. При цьому суд враховує, що потерпілий безпосередньо перед вибухом знаходився поблизу обвинуваченого та після того, як побачив у його руках гранату, відскочив убік. Обвинувачений усвідомлював місцезнаходження потерпілого та його близькість до місця застосування гранати. Той факт, що потерпілий унаслідок вибуху тілесних ушкоджень не отримав, не свідчить про відсутність у обвинуваченого умислу на його вбивство, оскільки для закінченого замаху достатнім є вчинення всіх дій, які особа вважала необхідними для доведення злочину до кінця, якщо злочин не закінчено з причин, що не залежали від її волі. У даному випадку смертельний наслідок не настав не внаслідок добровільної відмови обвинуваченого від доведення свого умислу до кінця, а внаслідок обставин, які не залежали від його волі.

Суд також критично оцінює посилання обвинуваченого та його захисника про те, що якби він бажав смерті потерпілому то кинув би гранату в інше,більш близьке до потерпілого місце. Так з протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього видно,що обвинуваченимй мав можливість кинути гранату в протилежному від потерпілого напрямку,де була відкрита місцнвість,однак не вчинив так, що доводить наявність умислу обвинуваченого саме на вбивство потерпілого.

Отже, оцінюючи в сукупності характер та послідовність дій обвинуваченого, попередній конфлікт із потерпілим, цілеспрямоване взяття та принесення гранати, усвідомлення її властивостей, перебування потерпілого безпосередньо поблизу місця вибуху, факт застосування бойового припасу, суд дійшов до висновку, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання смерті потерпілого та бажав її настання.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність у діях обвинуваченого прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, а його дії були безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Як встановлено, що обвинувачений для реалізації свого умислу використав ручну осколкову гранату Ф-1 із запалом, вибух якої супроводжується утворенням осколків та створює небезпеку заподіяння смерті або тілесних ушкоджень особам, які перебувають у зоні її ураження. Застосування такого бойового припасу під час конфлікту з потерпілим, у безпосередній близькості до нього, свідчить про усвідомлення обвинуваченим не лише небезпеки для життя потерпілого, а й небезпеки для інших осіб, які могли перебувати поблизу місця вибуху. За таких обставин суд вважає доведеним, що спосіб, обраний обвинуваченим для реалізації умислу на позбавлення життя потерпілого, за конкретних обставин створював небезпеку для життя багатьох осіб, у зв`язку з чим дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

Щодо ч. 1 ст. 263 КК України, суд зазначає наступне.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується його власними показаннями.

Обвинувачений пояснив, що знайшов гранату у розваленому гаражі, зберігав її, переміщував в інше місце, а згодом забрав із собою та приніс до потерпілого. При цьому будь-якого передбаченого законом дозволу на придбання, носіння чи зберігання бойового припасу він не мав. Сам обвинувачений підтвердив, що розумів призначення гранати та її небезпечні властивості. Його пояснення про те, що він нібито мав намір здати гранату до поліції, але боявся цього зробити, не спростовують факту її незаконного зберігання та носіння. Висновком експерта встановлено, що на дослідження були надані частини та осколкові уламки, які утворилися внаслідок вибуху ручної осколкової гранати Ф-1 із запалом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений без передбаченого законом дозволу придбав, носив та зберігав бойовий припас, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_5 вчинив умисний тяжкий злочин та особливо тяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_5 , за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, не працюючий, одружений, особа без інвалідності, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 263 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Із врахуванням усіх обставин кримінального провадження та раніше зазначених даних про особу обвинуваченого, який одружений, раніше не судимий, вчинив умисний тяжкий злочин та особливо тяжкий злочин, зважаючи на всі відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 за ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаних статей, остаточний розмір якого визначає з дотриманням положень ч.1 ст.70 КК України, що цілком відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України не вбачає.

В силу вимог ст. 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_23 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцем ОСОБА_24 застава в дохід держави не зверталась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе повернути грошові кошти в розмірі 665,600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, внесені на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області заставодавцю ОСОБА_24 , після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати на залучення експерта добровільно сплачені обвинуваченим ОСОБА_24 02.01.2026, відтак не підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 10.11.2025 по 18.06.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді застави.

Скасувати арешт на тимчасово вилучене майно на підставі ухвали слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 14.11.2025.

Речові докази, а саме: мобільний телефон з чохлом сірого кольору, шапку, пакет білого кольору, одна устілка для взуття, чоботи - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 ;

45 металевих уламків різних розмірів та форм, запобіжний важіль УЗРГМ із маркуванням «З-76УЗРГМУЗЧП» - знищити.

Заставу в розмірі 665 600 (шістсот шістдесять пять тисяч шістсот ) гривень внесені 18.06.2026 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_24 .

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 14.09.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3