Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №388/449/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 388/449/26

провадження № 22-ц/4809/1588/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Проценко Оксани Миколаївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року у складі судді Кнурова О. А. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 492472167 від 27.05.2023 у розмірі 88 325,07 грн, судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 27.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем був укладений кредитний договір № 492472167 в електронній формі, за яким відповідачу було надано кредитні кошти, при цьому загальна сума кредиту після її збільшення становила 18 850,00 грн.

Договір був укладений відповідно до вимог ЦК України та ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом реєстрації відповідача на сайті кредитодавця, заповнення заявки, проходження ідентифікації, погодження з умовами кредитування та підписання договору одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом).

Право вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося за договорами факторингу: спочатку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», потім від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом — до ТОВ «ФК «Ейс».

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, кредит та проценти у встановлені договором строки не повернула, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 88 325,07 грн, з яких 18 850,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 69 475,07 грн — заборгованість за процентами.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 492472167 від 27.05.2023 у розмірі 88 325 грн 07 коп, з яких: тіло кредиту – 18 850 грн; проценти за кредитом – 69 475,07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» у рахунок відшкодування судових витрат – 7 662 грн 40 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 18 850 грн підтверджено належними доказами, зокрема даними банку, при цьому відповідач жодних платежів на погашення заборгованості не здійснила.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування процентів відповідно до погоджених сторонами умов договору та встановив заборгованість у загальному розмірі 88 325,07 грн, з яких 18 850,00 грн — тіло кредиту та 69 475,07 грн — проценти.

Також суд першої інстанції установив належний перехід права вимоги за договорами факторингу до ТОВ «ФК «Ейс», у зв`язку з чим визнав позивача належним кредитором, а позовні вимоги — обґрунтованими та доведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Проценко О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року частково та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків.

Апеляційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, безпідставно визнавши доведеним розмір заборгованості за процентами.

Правила надання грошових коштів, на які посилається позивач, не підписані сторонами, а тому не можуть вважатися складовою кредитного договору та належним доказом погодження відповідних умов.

Нараховані проценти у сумі 69 475,07 грн при тілі кредиту 18 850,00 грн скаржник вважає непропорційно великими, такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності й розумності та вимогам законодавства про споживче кредитування.

Крім того, строк кредитування становив 30 днів, а належних доказів його пролонгації позивач не надав, тому нарахування договірних процентів після закінчення цього строку є безпідставним.

Новий кредитор за договором факторингу набуває право вимоги в тому обсязі, який існував на момент його переходу, та не мав права надалі нараховувати проценти за користування кредитом, унаслідок чого сума процентів неправомірно збільшилася з 22 851,48 грн до 69 475,07 грн.

В апеляційній скарзі ставиться під сумнів належність електронного кредитного договору та його складових як доказів, оскільки суд першої інстанції не перевірив їх цілісність, незмінюваність, спосіб направлення відповідачу та можливість одностороннього редагування.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ТОВ «ФК «Ейс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу адвоката Проценко О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 88 325 грн 07 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 492472167 від 27.05.2023, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV9W38K».

За умовами договору кредит надавався траншами, дисконтний період кредитування становив 30 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 26.06.2028.

Протягом дисконтного періоду передбачалась процентна ставка 0,48 % на день, у разі його пролонгації — 1,20 % на день, а після закінчення дисконтного періоду — 2,98 % на день від суми залишку кредиту.

На виконання договору кредитодавець перерахував відповідачу на її картковий рахунок кредитні кошти кількома траншами на загальну суму 18 850,00 грн, що підтверджується відомостями АТ КБ «ПриватБанк».

Право вимоги за кредитним договором № 492472167 від 27.05.2023 послідовно відступалося на підставі договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомогу» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з урахуванням укладених до нього додаткових угод, надалі — до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, а згодом — до ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за процентами, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1081 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 492472167 у формі електронного документа (а. с. 35-44).

За умовами пп. 2.3–2.5 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії окремими траншами, перший з яких у розмірі 4 400 грн надається 27.05.2023, а наступні транші можуть бути отримані протягом дисконтного періоду в межах кредитного ліміту.

Відповідно до п. 3.1 договору дисконтний період кредитування становить 30 днів від дати отримання першого траншу, протягом якого позичальник має право збільшувати суму кредиту шляхом отримання наступних траншів.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків — до повного та належного їх виконання. При цьому п. 7.3 договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 26.06.2028.

Пунктом 8.3.1 договору передбачено, що протягом дисконтного періоду до 26.06.2023 проценти нараховуються за ставкою 175,20 % річних, що становить 0,48 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Відповідно до п. 8.3.2 договору у разі пролонгації дисконтного періоду застосовується індивідуальна процентна ставка 1,20 % на день, а згідно з п. 8.4 після закінчення дисконтного періоду — 2,98 % на день від суми залишку кредиту.

За змістом п. 7.2 договору основна сума кредиту підлягає поверненню не пізніше 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення, а відповідно до п. 7.4.2 після закінчення дисконтного періоду проценти підлягають сплаті щоденно.

На виконання кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на належний їй картковий рахунок кредитні кошти окремими траншами: 27.05.2023 — 4 400 грн, 28.05.2023 — 4 350 грн та 9 000 грн, 31.05.2023 — 800 грн та 300 грн, а всього 18 850 грн, що підтверджується відомостями, наданими АТ КБ «ПриватБанк» у відповіді № 20.1.0.0.0/7 від 19.03.2026 (а. с. 10-12).

Відомості про здійснення позичальником платежів у рахунок погашення кредиту в розрахунку заборгованості відсутні.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступати фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор — приймати такі права та здійснювати їх фінансування. Під правом вимоги сторони визначили всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог щодо сплати кредиту, процентів та інших належних платежів, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а. с. 92-97).

У подальшому сторони укладали додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 до договору факторингу № 28/1118-01, якими, зокрема, змінювали його редакцію та продовжували строк дії договору (а. с. 98-104).

01.08.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано Реєстр прав вимоги № 242 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 492472167 від 27.05.2023 на загальну суму 41 701,48 грн, з яких 18 850 грн — заборгованість за основним боргом та 22 851,48 грн — заборгованість за процентами (а. с. 90-91).

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого ТОВ «ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» — прийняти їх та надати клієнту фінансування. Під правом вимоги за цим договором розумілися всі права ТОВ «Таліон Плюс»» за кредитними договорами, зокрема грошові вимоги, строк виконання яких настав, та вимоги, які виникнуть у майбутньому (а. с. 84-88).

27.05.2024 сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 1, відповідно до витягу з якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 492472167 на загальну суму 88 325,07 грн, з яких 18 850 грн — заборгованість за основним боргом та 69 475,07 грн — заборгованість за процентами (а. с. 82-83).

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги до боржників, перелік та розмір яких визначалися Реєстром боржників (а. с. 75-80).

Згідно з витягом із Реєстру боржників від 15.07.2025 до договору факторингу № 15/07/25-Е до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 492472167 від 27.05.2023 на загальну суму 88 325,07 грн, з яких 18 850 грн — прострочена заборгованість за тілом кредиту та 69 475,07 грн — прострочена заборгованість за процентами (а. с. 71-74).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 492472167 від 27.05.2023 станом на 26.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» обліковувалась у загальному розмірі 88 325,07 грн, з яких 18 850 грн — прострочена заборгованість за сумою кредиту та 69 475,07 грн — прострочена заборгованість за процентами; заборгованість за штрафними санкціями відсутня (а. с. 58).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З аналізу встановлених судом обставин слідує, що умови щодо розміру процентних ставок та порядку їх нарахування були погоджені сторонами безпосередньо у кредитному договорі.

При цьому, закінчення 30-денного дисконтного періоду не означало припинення дії договору, оскільки він був укладений на п`ять років, а після завершення дисконтного періоду договором прямо передбачався інший порядок нарахування процентів.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є послідовним, містить періоди, ставки та суми нарахувань, а відповідач його належними доказами не спростувала та власного контррозрахунку не надала.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 69 475,07 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що Правила надання грошових коштів не підписані відповідачем, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки істотні для вирішення спору умови щодо строку кредитування, порядку повернення кредиту та нарахування процентів визначені безпосередньо у підписаному сторонами кредитному договорі.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що строк кредитування становив лише 30 днів, є помилковим, оскільки 30 днів становив саме дисконтний період, тоді як строк дії договору становив п`ять років, при цьому, дата 26.06.2023 була визначена як рекомендована дата дострокового повернення кредиту, а після закінчення дисконтного періоду договором передбачалося подальше нарахування процентів за іншою ставкою.

Доводи апеляційної скарги про непропорційність суми процентів порівняно з тілом кредиту також не є підставою для відмови у їх стягненні, оскільки розмір та порядок нарахування процентів були погоджені сторонами при укладенні кредитного договору, а відповідні умови договору відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися.

Посилання апелянта на законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки також не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки нарахування заявлених до стягнення процентів за кредитним договором здійснювалося у період з 27.05.2023 по 23.10.2023 та було завершено до 24.12.2023 — дати набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, яким запроваджено відповідне обмеження денної процентної ставки.

Не заслуговує на увагу і довід про те, що після відступлення права вимоги новий кредитор не мав права нараховувати проценти, адже відступлення права вимоги не припинило кредитного зобов`язання та не змінило його умов, а до нового кредитора перейшли права за кредитним договором у тому обсязі, який передбачав можливість виникнення і подальших грошових вимог.

Доводи щодо неналежності електронного кредитного договору як доказу також є необґрунтованими, адже договір був укладений із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону відповідача, після чого примірник договору було направлено їй в електронній формі та розміщено в особистому кабінеті. При цьому, доказів того, що договір укладено іншою особою, його зміст змінювався після підписання або поданий до суду примірник не відповідає фактично укладеному договору, відповідач не надала.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, що оскаржується, без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Проценко Оксани Миколаївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року в частині, що оскаржується, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник