Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №354/1754/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/1754/24

Провадження № 22-ц/4808/731/26

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І.О., Томин О. О.,

секретаря Петріва Д.Б.

представника апелянта адвоката Гончаренка С.М.

представників прокуратури Семаченко А.О. , Чернописької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 – адвоката Гончаренка Сергія Миколайовича на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганни Петрівни, державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова Андрія Вікторовича, державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Ярослава Дмитровича, про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації 22.08.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок загальною площею 0,6844 га, які розташовані у межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав на них.

В обгрунтування заявлених позовних вимог було зазначено, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000415 від 21.02.2024 (до виділення матеріалів – № 12020000000000441 від 06.05.2020) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28, ч.4 ст.190,ч.2 ст.28 ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України, встановлено порушення вимог законодавства під час формування і реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» за рахунок земель лісогосподарського призначення та реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на неї. Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були обізнані з протиправною схемою заволодіння земельними ділянками, адже одразу після придбання земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 видали посадовій особі органу місцевого самоврядування довіреність і саме він ініціював питання затвердження детального плану цієї території для її майбутньої забудови. Із урахуванням викладеного прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі, витребувати у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації земельні ділянки загальною площею 0,6844 га із кадастровими номерами 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097, що розташовані в межах села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області; скасувати рішення державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я.Д. від 08.06.2023 № 67936315, від 08.06.2023 № 67934391, від 08.0.2023 № 67932925, від 08.06.2023 № 67928900, від 07.06.2023 № 67925480, від 07.06.2023 № 67925398, від 07.06.2023 № 67925241, від 07.06.2023 № 67925095, від 07.06.2023 № 67924447, від 07.06.2023 № 67924199, від 07.06.2023 № 67923981, від 07.06.2023 № 679237742, від 07.06.2023 № 67922972, від 07.06.2023 № 67922607, від 07.06.2023 № 67922348, від 07.06.2023 № 67916207, від 07.06.2023 № 67915632, від 07.06.2023 № 67915394, від 07.06.2023 № 67914492, від 07.06.2023 № 67913952 і здійснену на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності відповідачів на спірні земельні ділянки, а також скасувати державну реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, припинивши право приватної власності відповідачів на них.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року частково задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г. П., державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова А. В., державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я. Д., про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав -задовольнити частково.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації земельні ділянки із кадастровими номерами 2611092001:22:002:4072 площею 0,0231 га, 2611092001:22:002:4075 площею 0,0215 га, 2611092001:22:002:4077 площею 0,0209 га, 2611092001:22:002:4079 площею 0,0202 га, 2611092001:22:002:4080 площею 0,0201 га, 2611092001:22:002:4081 площею 0,0308 га, 2611092001:22:002:4082 площею 0,0259 га, 2611092001:22:002:4083 площею 0,0283 га, 2611092001:22:002:4085 площею 0,0316 га, 2611092001:22:002:4086 площею 0,0322 га, 2611092001:22:002:4087 площею 0,0431 га, 2611092001:22:002:4088 площею 0,0276 га, 2611092001:22:002:4089 площею 0,0272 га, 2611092001:22:002:4090 площею 0,0268 га, 2611092001:22:002:4091 площею 0,0262 га, 2611092001:22:002:4093 площею 0,0241 га, 2611092001:22:002:4094 площею 0,0201 га, 2611092001:22:002:4095 площею 0,0257 га, 2611092001:22:002:4096 площею 0,0238 га, 2611092001:22:002:4097 площею 0,1852 га, що розташовані в межах села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092001:22:002:4072 площею 0,0231 га, 2611092001:22:002:4075 площею 0,0215 га, 2611092001:22:002:4077 площею 0,0209 га, 2611092001:22:002:4079 площею 0,0202 га, 2611092001:22:002:4080 площею 0,0201 га, 2611092001:22:002:4081 площею 0,0308 га, 2611092001:22:002:4082 площею 0,0259 га, 2611092001:22:002:4083 площею 0,0283 га, 2611092001:22:002:4085 площею 0,0316 га, 2611092001:22:002:4086 площею 0,0322 га, 2611092001:22:002:4087 площею 0,0431 га, 2611092001:22:002:4088 площею 0,0276 га, 2611092001:22:002:4089 площею 0,0272 га, 2611092001:22:002:4090 площею 0,0268 га, 2611092001:22:002:4091 площею 0,0262 га, 2611092001:22:002:4093 площею 0,0241 га, 2611092001:22:002:4094 площею 0,0201 га, 2611092001:22:002:4095 площею 0,0257 га, 2611092001:22:002:4096 площею 0,0238 га, 2611092001:22:002:4097 площею 0,1852 га, із припиненням усіх зареєстрованих щодо них речові права та їх обтяження.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Офісу Генерального прокурора сплачений судовий збір у сумі 33616,45 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора сплачений судовий збір у сумі 33616,45 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 – адвокат Гончаренко С. М. на рішення суду подав апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що 15.06.2022 відповідачі уклали із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М. за реєстром №1518 відповідно до якого набули у спільну часткову власність по 1/2 частці земельну ділянку, загальною площею 0,85 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, яка розташована у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської. Зазначена земельна ділянка була придбана відповідачами з метою ведення бізнесу, а саме: будівництво та продаж котеджів.

Через деякий час відповідачам стало відомо, що 12.08.2022 прокурор Офісу Генерального прокурора Бережник В.В. звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12020000000000441 від 06.05.2020 року, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700. Ухвалою слідчого судді від 23.08.2022 у задоволенні даного клопотання було відмовлено у зв`язку із відсутністю доказів того, що вказана ділянка є ділянкою із категорії земель запасу та належить ДП «Ворохтянське лісове господарство». 22.09.2022 прокурор подав повторне клопотання про арешт належної відповідачам ділянки, яке було задоволене. Проте постановою Київського апеляційного суду від 03.05.2023 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2022 по справі №757/25721/22-к скасовано та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.

Після цього, відповідачі, з метою подальшого продовження ведення бізнесу, прийняли рішення щодо поділу зазначеної земельної ділянки на 27 окремих земельних ділянок, яким було присвоєні відповідні кадастрові номери і 30.05.2023 відповідачі стали законними власниками новоутворених ділянок.

Надалі відповідачі розпочали будувати котеджі на деяких ділянках, з метою їх подальшого продажу та отримання прибутку.

Щодо законності придбання земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 та неможливості її витребування у добросовісних набувачів зазначено, що відповідачі стали власниками цієї ділянки на підставі відплатного договору купівлі-продажу. На момент придбання зазначена ділянка перебувала у власності продавця згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ІФ №020036, виданого 10.10.2002 виданого Поляницькою сільською радою, на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 11.07.2002 за №25, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000069.

Право власності ОСОБА_3 було зареєстроване державним реєстратором Калуської міської ради Івано-Франківської області 08.06.2022 року, номер запису про право власності: 47030994, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.06.2022 за індексним №302783741.

Також відповідно до п. 7 договору земельна ділянка на момент укладання цього договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, що підтвержувалось відповідною інформаційною довідкою з Державних реєстрів від 15.06.2022 за індексним №302783741. Вказаний договір купівлі-продажу на момомент розгляду справи ніким не оспорений та є чинним.

Таким чином, відповідачі не знали і не могли знати про існування будь-яких прав чи обтяжень, а тому набули право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень та є добросовісними набувачами, а тому земельні ділянки, які були утворені шляхом поділу даної земельної ділянки, не можуть бути витребувані у добросовісних набувачів, в порядку статей 387, 388 ЦК України із урахуванням правових позицій Верховного Суду та сталої практики ЄСПЛ.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 зазначено, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи викладене, вважають, що суд безпідставно задоволив позов.

Щодо позовних вимог про скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки зазначено, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Посилання у рішенні на те, що відповідачі мали були обізнані з протиправною схемою заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 є лише припущенням позивача і не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. Видача довіреності ОСОБА_4 , який на той момент був директором землевпорядної компанії, на зміну цільового призначення земельної ділянки, а не на розпоряджання та ініціювання питання затвердження детального плану території для майбутньої забудови, як це зазначає позивач, жодним чином не підтверджує те, що відповідачі були обізнані з протиправною схемою заволодіння спірною ділянкою. Відповідачі не знали і не могли знати, про будь-які схеми і, укладаючи договір купівлі-продажу, були абсолютно переконані в тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 є вільною від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Позиція інших учасників справи

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задоволити.

Представники прокуратури просили в задоволенні скарги відмовити за безпідставністю.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що на підставі наказу Міністерства лісового господарства України №57 від 26.05.1995 був створений Ворохтянський держлісгосп, який входив у підпорядкування Івано-Франківського обласного управління лісового господарства на правах юридичної особи.

На підставі розпорядження Івано-Франківської облдержадміністрації №85 від 07.02.1996 року Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству надано у постійне користування із земель запасу, які були у тимчасовому користуванні інших землекористувачів земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства загальною площею 11746 га.

Ворохтянський ДЛГ 03.01.2001 звернувся до Поляницької сільської ради із листом № 2/35, в якому просив затвердити матеріали інвентаризації земель ДЛФ лісгоспу по Поляницькому лісництву на площі 4378 га та видати державний акт на право постійного користування.

Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради №3 від 11.01.2001 затверджено матеріали інвентаризації земель ДЛФ Ворохтянського ДЛФ держлісгоспу по Поляницькому лісництву площею 4378 га із видачею державного акту на право постійного користування.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що перебувають у відкритому доступі, правонаступником ДП «Ворохтянське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

10.11.2001 Поляницькою сільською радою на підставі рішення №3 від 11.01.2002 видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №00001.

30.10.2001 ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036 на земельну ділянку площею 1,1000 га, що розташована на території Поляницької сільської ради, цільове призначення–для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, з яких 0,8500 га-сільсьгосподарські угіддя, в якому зазначено, що він виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №24 від 16.08.2001 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000128. Як зазначено у даному акті, його другий примірник зберігається у Яремчанському міському ВЗР ради народних депутатів.

У 2022 році ФОП ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_3 виготовив Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,8500 га, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, що розташована на участку ОСОБА_6 у с. Поляниця, в матеріалах якої міститься копія Державного акту на право приватної власності не землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого ОСОБА_3 30.10.2001 на підставі рішення Поляницької сільської ради №24 від 16.08.2001.

07.02.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г.П. була відкрита Поземельна книга на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220023700, площею 0,8500 га цільове призначення-01.03. для ведення особистого селянського господарства, в якій зазначено, що право власності ОСОБА_3 на вказану ділянку посвідчується Державним актом серії ІІ-ІФ №020036 від 30.01.2001.

15.06.2022 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцовою Н.М., зареєстрованого у реєстрі за №1518 ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, що розташована на уч. Вишні у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області у спільну часткову власність по частці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У пункті 3 договору зазначено, що вказана ділянка належить продавцю на підставі Дежавного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого 10.10.2002 на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №25 від 11.07.2002. зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000069, дата державної реєстрації права власності:08.06.2022, номер запису про право власності: 47030994, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 15.06.2022 №302783741. Ринкова вартість відчужуваної ділянки згідно висновку експерта від 09.02.2022 становить 46302,00 грн (п.4 договору).

У наданих на виконання ухвали суду матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення вказаного договору купівлі-продажу містяться: -Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №302451697 від 10.06.2022 з якого вбачається, що державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 проведена державним реєстратором виконавчого комітету Калуської міської ради Коваленко В.С. 08.06.2022 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого Поляницькою сільською радою 10.10.2002 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:63825593 від 10.06.2022); -копія Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036 від 10.10.2002 в якому зазначено, що він виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,100 га на підставі рішення Поляницької сільської ради №25 від 11.07.2002; -Витяг з ДЗК №НВ-9900800942022 від 15.06.2022, в якому зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 проведена Відділом №3 Управління надання адміністартивних послуг ГУ Держгеокадастру у Волинській області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої ФОП ОСОБА_5 25.05.2020; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №№302783652, 302783741 від 15.06.2022, якою підтверджується відсутність зареєстрованих обтяжень на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700.

Державна реєстрація права спільної часткової власності відповідачів по частці на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 проведена приватним нотаріусом Кузнєцовою Н.М. 15.06.2022, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №302808069 та №302807684 від 15.06.2022.

Рішенням Поляницької сільської ради №349-17-2022 від 28.07.2022 надано дозвіл на розроблення детального плану території в межах розміщення земельної ділянки площею 0,8500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з метою зміни цільового призначення земельної ділянки в землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Пунктом 1.9 рішення Поляницької сільської ради №391-20-2022 від 20.10.2022 затверджено детальний план території в межах розміщення земельної ділянки площею 0,8500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .. У матеріалах зазначеного детального плану містяться Викопіювання з генерального плану с. Поляниця, відповідно до яких вказана земельна ділянка розташрована у межах земель рекреаційного призначення.

У 2023 році ПП «Карпати геокадастр» на підставі заяви відповідачів від 09.02.2023 виготовив Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на 27 окремих земельних ділянок різної площі. У матеріалах даної документації містяться викопіювання з Кадастрової карти, на яких зафіксовано, що усі новоутворені у результаті поділу земельні ділянки знаходяться на території с. Поляниця у межах лісового масиву.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.08.2022 у справі №757/20561/22-к відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора Бережника В.В. про накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.05.2023 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2022 у справі 757/25721/22-к про накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Висновком експерта Державного НДЕКЦ МВС України №КСЕ-19-23/4550 від 04.05.2023 за результатами проведеної в рамках кримінального провадження №12020000000000441 від 06.05.2020 комплексної експертизи встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 накладаються на межі Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ», що відображено у матеріалах дослідження.

Секретаріат Кабінету Міністрів України на запит від 04.03.2024 №12/1/1-19258ВИХ-24 листом, який зареєстрований в Офісі Генерального прокурора 08.03.2023 за №55542-24 повідомив, що у період з 2001 року по дату надання відповіді Кабінетом Міністрів рішень про зміну цільового призначення та вилучення з користування філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу ДСГП «Ліси України» земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалося.

Аналогічні за змістом відповіді надала Івано-Франківська ОВА ,Виконавчий комітет Яремчанської міської ради , ДСГП «Ліси України» та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру .

Відповідно до повідомлення Поляницької сільської ради №1015/05-5 від 13.06.2024 земельний масив, за рахунок якого сформовано земельну ділянку з архівним кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, знаходиться у межах населеного пункту села Поляниця.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22.10.2024 та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, що перебувають у відкритому доступі, підтверджується, що кримінальне провадження №12024000000000415 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_5 за ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.28, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.1 ст.28, ч.4 ст.190 КК України перебуває на розгляді у Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області (справа №348/1779/24).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до ч.2 ст.1 ЛК України ліси України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частиною першою ст.8 ЛК України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 9 ЛК України користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

За приписами ст.21 ЛК України постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.42 ЛК України переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Згідно з п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом ст.ст.13,17 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема на землі лісового фонду.

Частиною другою ст.20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель(ст. 21 ЗК України).

Згідно зі ст. 56, 57 ЗК України землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення(викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ч.6-9 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін та погоджується з органом по земельних ресурсах природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Згідно положень ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Частиною третьою ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до норм ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Пунктом 12 «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до п.4 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VІ від 06.09.2012 у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

Згідно положень ч.1, 3, 4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера .

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 незаконність формування спірної земельної ділянки і відповідно незаконність державної реєстрації є підставою для скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно ч.13 ст.79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 Закону №3613-VI земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Частиною другою ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Частиною першою ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись із позовом, вказав, що спірні земельні ділянки сформовані за рахунок земель лісогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу ДСГП «Ліси України», а їх передача у приватну власність проведена всупереч діючого законодаства, без вилучення в установленому порядку у постійного землекористувача, що потягло за собою незаконну зміну цільового призначення земель, а відтак зазначені ділянки вибули з володіння держави в особі постійного землекористувача поза волею останнього та підлягають поверненню у державну власність.

На думку колегії суддів, розглянувши доводи позову та заперечення відповідачів, належно оцінивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Апеляційний суд погоджується з таким рішенням виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується дослідженими доказами, зокрема висновком проведеної у кримінальному провадженні №12020000000000441 від 06.05.2020 комплексної експертизи №КСЕ-19-23/4550 від 04.05.2023, планшетом № 4 планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Поляницького лісництва філії «Ворохтянське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», планами лісонасаджень Поляницького лісництва за 1996 і 2009 роки, картою-схемою лісових насаджень Поляницького лісництва, матеріалами фото- та відео зйомки із винесенням в натурі із використанням квадрокоптера спеціалістом ПП «ГеоБудІнформ Долина» повністю підтверджується той факт, що передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,8500 га, у с. Поляниця, якій був присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:3700 на момент набуття її у приватну власність знаходилась у межах Поляницького лісництва» та відносилась до земель лісового фонду, що перебували у державній власності та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 знаходились у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» (на даний час-ДСГП «Ліси України»), а відповідне рішення про її вилучення у постійного землекористувача та зміну цільового призначення уповноваженими органами в установленому порядку не приймалось.

Зазначена земельна ділянка та відповідно утворені у результаті її поділу спірні земельні ділянки, що належать на праві спільної часткової власності відповідачам у справі, є частиною лісового масиву та вкриті лісовою рослинністю.

Оскільки на момент передачі її у приватну власність спірна земельна ділянка належала до земель лісового фонду, наданих у постійне користування, то Поляницька сільська рада як орган місцевого самоврядування та її виконавчий комітет не були наділені відповідними повноваженнями щодо її вилучення у постійного землекористувача та розпорядження нею шляхом передачі у приватну власність, а відповідного розпорядження місцевої державної адміністрації про вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача, а також погодження в установленому порядку зміни її цільового призначення на землі для ведення особистого селянського господарства матеріали справи не містять і доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Водночас судом встановлено, що відповідне рішення про надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки на території села Поляниця Поляницькою сільською радою та її виконавчим комітетом взагалі не приймалося. Одночасна наявність у первісного набувача двох примірників Державних актів, що посвідчують право власності на одну й ту ж земельну ділянку та мають одинакову серію та номер, проте видані у різний час, на підставі різних рішень органу місцевого самоврядування та зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під різними номерами окрім того, що суперечить вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, чинної на дату видачі обох примірників державних актів, вони видані на підставі неіснуючих рішень органу місцевого самоврядування.

Вищенаведені докази у своїй сукупності свідчать про те, що набута ОСОБА_3 у приватну власність земельна ділянка площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства, якій був присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:3700 вибула із власності держави у протиправний спосіб, що одночасно потягнуло за собою незаконну зміну її цільового призначення та дає підстави для витребування ділянки в порядку ст..388 ЦКУ.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно визнав зокрема ОСОБА_1 недобросовісним набувачем земльної ділянки, оскільки він вжив максимальних заходів для перевірки контрагента та був впевний у добросовісності продавця. Відповідачі не знали і не могли знати про існування будь-яких обтяжень на земельну ділянку чи неправомірний характер її набуття власником, тому земельна ділянка не може бути витребувана у добросовісного набувача.

Даючи оцінку таким доводам, апеляційний суд погоджується з висновком суду, що апелянт не є добросовісним набувачем в розумінні ст.388 ЦКУ, оскільки по-перше, земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, по-друге, придбаваючи земельну ділянку, призначення якої «для ведення особистого селянського господарства» в гірській лісистій місцевості , покупець мав проявити розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що вказана ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, які не підлягають передачі у приватну власність для використання з метою ведення особистого селянського господарства.

Добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що містяться в державному реєстрі речових прав, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку , виявлення і докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Якщо перевірка нерухомого майна дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб , то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від придбання, в іншому разі, набувач не може вважатися добросовісним. Право власності першого власника згідно Державного акта на землю ( який як виявилося пізніше виданий на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування) було оформлене у 2001 році, а зареєстроване у 2022 році. Також звертає на себе увагу , що придбання ділянки неподалік курорту « Буковель» було вчинено за 46302 грн з цільовим призначенням – «для ведення особистого селянського господарства». Територія даної ділянки залишається бути залісненою без будь-яких ознак сільськогосподарського виробництва, однак у судовому засіданні представник апелянта зазначав, що ділянка була оглянула ОСОБА_1 при придбанні і там лісу не було.

При цьому, відповідач-апелянт знаючи про наявність кримінального провадження щодо правомірності набуття спірної ділянки, здійснив заходи щодо поділу такої ділянки на 27 окремих ділянок, що ставить під обґрунтований сумнів його добросовісність.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 на те, що згідно Ситуаційної схеми, виконаної ФОП ОСОБА_5 05.02.2025, належні відповідачам земельні ділянки відмежовані від ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4561, що перебуває у користуванні ДСГП «Ліси України», та не утворюють єдиного масиву не спростовують вищезазначених висновків суду та належність спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення, які на момент реєстрації права власності первісного набувача, перебували у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове госполарство».

Як зазначив суд першої інстанції, висновком проведеної у кримінальному провадженні №12020000000000441 комплексної експертизи№КСЕ-19-23/4550 від 04.05.2023, матеріалами фото та відео зйомки, виконаними ПП «ГеоБудІнформ Долина», викопіюваннями з Кадастрової карти, наявними у матеріалах Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, підтверджується, що набута у власність відповідачами земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на момент її придбання та поділу залишалась залісненою.

Щодо належності обраного судом способу захисту у формі скасування у Державному земельному кадастрі реєстрації спірних земельних ділянок , припинивши всі зареєстровані на них права, то суд належно обґрунтував таке з огляду на незаконність формування та реєстрації на території державного лісогосподарського підприємства спірних ділянок із цільовим призначенням-для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та зважаючи на те, що рішення суду про витребування нерухомого майна не призведе до поновлення незаконного зміненого цільового призначення земель.

Щодо доводів апелянта про порушення права власності в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід зазначити, що в цій частині суд також правильно зазначив, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції , є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України). Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України). Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Як встановлено судом, вилучення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду та її передача у приватну власність в порядку безоплатної приватизації відбулися всупереч вимог чинного законодавства за відсутності рішення уповноваженого суб`єкта щодо її вилучення у постійного землекористувача та надання у власність, що також призвело до неправомірної зміни цільового призначення даної земельної ділянки без одночасного вирішення питання збереження наявних на ній лісових насаджень.

Таким чином, у даній справі повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі за відсутності належної правової підстави (відповідного рішення органу місцевого самоврядування) переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Із урахуванням наведеного, з огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи встановлену незаконність вибуття земельної ділянки з володіння держави, суд обґрунтовано зазначив, що не вбачає невідповідності заходу втручання в право власності кінцевого набувача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес відповідача у збереженні права на земельну ділянку.

Приймаючи до уваги встановлений факт незаконності набуття ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства у с. Поляниця за відсутності належної для цього правової підстави, за рахунок земель лісогосподарського призначення, які вибули з володіння держави в особі постійного землекористувача всупереч його волі у протиправний спосіб, що в свою чергу вказує на відсутність у первісного набувача належних повноважень щодо розпорядження спірною ділянкою шляхом її реалізації на підставі договору купівлі-продажу на користь відповідачів, суд дійшов правильного висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги даних висновків не спростовують, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375,381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гончаренка Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: І. О. Максюта

О.О. Томин