Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №344/9073/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/9073/26

Провадження № 33/4808/507/26

Категорія ч.2 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С.,

з участю:

секретаря с/з Шемрай Г.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Крупея С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника Крупея С.Є. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року –

в с т а н о в и в:

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови, ОСОБА_1 06 травня 2026 року о 12-04 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Привокзальній, 1, керував транспортним засобом марки "Volkswagen Crafter" д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, повторно протягом року. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник Крупей С.Є. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події. Стверджує, що суд не дослідив повною мірою всі матеріали справи та відеозаписи з бодікамер поліцейських, оскільки проглянув лише фрагментовані моменти зупинки й спілкування, проігнорувавши ключові доводи сторони захисту. Крім того, суд безпідставно зазначив у постанові про наявність направлення до закладу охорони здоров`я, яке фактично у матеріалах справи відсутнє, чим порушив право особи на справедливий суд та захист. Вказує, що справа не містить доказів висловлення працівниками поліції Щипанському чіткої вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, як і доказів факту відмови від його проходження. Замість категоричної вимоги із роз`ясненням правових наслідків поліцейські лише запитували про готовність пройти огляд та зазначали про право вибору водія, а відеозаписи не зафіксували відмови водія, демонструючи лише його пасивну поведінку через неусвідомлення правового статусу. Суд першої інстанції проігнорував аргументи захисту та не забезпечив мотивованості судового рішення. Також було порушено право ОСОБА_1 бути належно поінформованим про суть і характер обвинувачення, оскільки поліцейські спочатку оголосили про складання протоколу за ч.2 ст.130 КУпАП, потім за ч.1 ст.130 КУпАП, а у підсумку склали протокол за ч.2 ст.130 КУпАП, позбавивши особу можливості належно підготувати захист. Долучена до справи довідка про повторність не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 та Інструкції №1395, оскільки не містить дати видачі, найменування юридичної особи та реєстраційного індексу, що ставить під сумнів її автентичність і допустимість як доказу. У працівників поліції були відсутні законні підстави для проведення огляду, адже відеозаписи підтверджують адекватну поведінку водія та відсутність ознак сп`яніння, а самі лише показання поліцейських не можуть бути єдиним доказом вини. В діях ОСОБА_1 на переконання апелянта відсутня суб`єктивна сторона правопорушення у формі умислу, оскільки через суперечливі дії поліцейських він не усвідомлював протиправності своєї поведінки та того, що перед ним ставлять саме вимогу проходження огляду. Судом першої інстанції порушено стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» та принцип презумпції невинуватості, адже сам факт складання протоколу без підкріплення іншими належними й допустимими доказами не доводить вину особи, а всі сумніви мають тлумачитися на її користь.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження щодо ОСОБА_1 у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винуватим та стверджував, що попередня постанова Коломийського районного суду від 21.01.2026 року за ст.130 ч.1 КУпАП оскаржена в апеляційному порядку, тобто не набрала законної сили. Чи є результати апеляційного розгляду йому невідомо.

Для перевірки апеляційних доводів та пояснень ОСОБА_1 , апеляційний суд оголосив перерву та надав можливість стороні захисту надати додаткові документи, зокрема рішення апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову Коломийського районного суду від 21.01.2026 року за ст.130 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

В судове засідання 09.09.2026 року ОСОБА_1 не з`явився та подав додаткові пояснення, в яких просив розглянути справу за участю його захисника у межах наявних матеріалів справи та поданої апеляційної скарги. В поясненнях він зазначив, що не зобов`язаний доводити свою невинуватість та надавати суду рішення апеляційного суду. Посилався на ст.63 Конституції України.

Захисник Крупей С.Є. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин викладених в протоколі.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №658540 від 06.05.2026 року (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 (а.с.2), згідно якого останній відмовився від проходження огляду; довідкою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.6); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.8).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Так, на відеозаписах з камер працівників поліції (а.с.8), зафіксовано момент зупинки мікроавтобуса під керуванням ОСОБА_1 , який займався перевезенням пасажирів. ОСОБА_1 не мав посвідчення водія та був з явними ознаками алкогольного сп`яніння – запах алкоголя. Його поведінка не відповідала обстановці оскільки він повідомляв працівникам поліції неправдиву інформацію – зокрема повідомляв, що раніше не притягався до адміністративної відповідальності. На неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і у медичному закладі, водій відмовився. Також було встановлено, що ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортним засобом і протягом року знов керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від огляду в порядку визначеному законом. Після чого були складені відповідні адміністративні матеріали.

Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами.

Саме по собі неврахування судом запропонованого стороною захисту тлумачення окремих фрагментів відеозапису не свідчить про те, що відповідний доказ не був досліджений або досліджений неповно.

Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону. У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок, дослідивши усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку.

Твердження апелянта про відсутність у матеріалах справи направлення до закладу охорони здоров`я спростовується самим направленням від 06 травня 2026 року, на яке суд першої інстанції послався у постанові (а.с. 3). Разом з цим, направлення не має вирішального значення, оскільки ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду на стан сп`яніння.

Доводи захисника про відсутність чіткої вимоги пройти огляд також є необґрунтованими, оскільки значення має зміст звернення поліцейських, а не конкретна словесна форма. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд як на місці, так і в закладі охорони здоров`я, від чого він відмовився.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис не фіксує відмови, а поведінка ОСОБА_1 була лише пасивною, зводиться до іншої оцінки доказів. Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши відеозаписи, встановив неодноразове пропонування пройти огляд та відмову від нього.

Необґрунтованими є також доводи про відсутність у працівників поліції підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. В акті огляду (а.с.2) зафіксовано такі ознаки алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідала обстановці. Ці обставини оцінювалися судом першої інстанції у сукупності з відеозаписами події.

Не знайшли підтвердження і доводи про порушення права ОСОБА_1 бути поінформованим про суть адміністративного обвинувачення у зв`язку зі згадуванням працівниками поліції під час спілкування ч.1 та ч.2 ст.130 КУпАП. У складеному щодо нього протоколі зазначено кваліфікацію за ч.2 ст.130 КУпАП та викладено фактичні обставини правопорушення, а сам протокол підписаний ОСОБА_1 . Крім того, у письмових поясненнях до суду першої інстанції він заперечував саме наявність у своїх діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а його захисник підтримував відповідну позицію. Отже, як ОСОБА_1 , так і його захиснику була відома та зрозуміла правова кваліфікація правопорушення, а тому вони мали можливість належним чином здійснювати захист.

Перевіряючи інші доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень ОСОБА_1 , які надійшли на адресу суду 09.09.2026 року, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Разом з тим апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Наведене положення закону спрямоване на забезпечення повного та об`єктивного апеляційного перегляду судового рішення та не виключає можливості подання учасниками провадження доказів на підтвердження доводів, на які вони посилаються під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання.

Таким чином, одним із проявів засади змагальності під час розгляду справ про адміністративні правопорушення є забезпечення особі реальної можливості наводити свої доводи та подавати на їх підтвердження докази, які вона вважає необхідними для захисту своєї позиції.

При цьому реалізація такого права не означає покладення на особу обов`язку доводити власну невинуватість та не звільняє орган, уповноважений на складання матеріалів про адміністративне правопорушення, від обов`язку належного формування доказової бази. Разом з тим, коли сторона захисту ставить під сумнів конкретні відомості, що вже містяться у матеріалах справи, вона не позбавлена можливості подати суду докази на підтвердження своїх заперечень, а суд, своєю чергою, зобов`язаний забезпечити їй таку процесуальну можливість.

Як убачається з матеріалів справи, однією з підстав апеляційного оскарження є твердження сторони захисту про неналежність та недопустимість довідки старшого інспектора з відділу АП капітана поліції Маринчук Ю. (а.с.6), відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. На переконання сторони захисту, недоліки оформлення цієї довідки ставлять під сумнів її автентичність, а відтак і наявність у діях ОСОБА_1 ознаки повторності, необхідної для кваліфікації за ч.2 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд надав можливість ОСОБА_1 реалізувати права передбачені вищенаведеними нормами права, з`ясувати результати апеляційного перегляду постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, та надати ці результати для прийняття законного та справедливого рішення. Саме з метою забезпечення можливості стороні захисту надати відповідний документ та належним чином реалізувати свої процесуальні права розгляд справи було відкладено до 09 вересня 2026 року.

Однак до наступного судового засідання ні ОСОБА_1 , ні його захисником відповідного судового рішення або іншого документа, який би спростовував відомості, зазначені у довідці, суду не надано. Натомість ОСОБА_1 подав додаткові письмові пояснення, у яких просив здійснювати апеляційний розгляд за наявними у справі матеріалами та стверджував, що надання ним відповідного судового рішення суперечило б ст.63 Конституції України, праву не свідчити проти себе та принципу безсторонності суду.

Такі доводи апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують достовірність наявної у матеріалах справи довідки.

При цьому ненадання ОСОБА_1 відповідного документа не тягнуло для нього будь-якої самостійної юридичної відповідальності та не розцінюється судом як доказ його винуватості. Суд лише констатує, що стороні захисту, яка поставила під сумнів достовірність конкретної обставини, була забезпечена достатня можливість подати докази на підтвердження такої позиції. Проте, доказів, які б спростовували відомості довідки про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційному суду надано не було.

Слід зазначити, що у даному провадженні суд апеляційної інстанції не підміняв собою орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не формував замість нього доказову базу обвинувачення та не покладав на ОСОБА_1 обов`язок надати доказ власної вини. Відомості щодо попереднього притягнення останнього до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП вже містилися у матеріалах спрямованих на розгляд суду, а питання щодо них виникло саме у зв`язку із запереченнями сторони захисту.

Щодо доводів захисника про невідповідність довідки старшого інспектора з відділу АП капітана поліції Маринчук Ю. вимогам ДСТУ 4163:2020 та відсутність у ній окремих реквізитів, апеляційний суд зазначає, що самі по собі недоліки оформлення документа не свідчать про недостовірність викладених у ньому відомостей та не є безумовною підставою вважати такі відомості такими, що не відповідають дійсності.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, визнання доказів недопустимими може мати місце тоді, коли вони здобуті з істотними порушеннями фундаментальних прав та свобод фізичних чи юридичних осіб.

Довідка, що міститься у матеріалах адміністративного провадження, була предметом оцінки суду першої інстанції та містить конкретні відомості про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Сам ОСОБА_1 цей факт підтвердив, проте зауважив про апеляційне оскарження постанови Коломийського районного суду від 21.01.2026 року за ст.130 ч.1 КУпАП.

Будь-яких належних доказів того, що відповідне судове рішення було скасоване або наведені у довідці відомості з інших причин не відповідають дійсності, стороною захисту не надано.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Крупея С.Є. залишити без задоволення.

Постанову судді Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.2 КУпАП щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт