Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №727/11718/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11718/26

Провадження № 2-а/727/229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 936 від 11.08.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000,00 грн, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням сторін. Відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить суд: у задоволенні адміністративного позову громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити за безпідставністю.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує такими доводами.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 936 від 11.08.2026, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Вказує, що оскаржувана постанова є незаконною та не відповідає обставинам події, ухвалена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів.

Зокрема, позивач вказує, що суть правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає в тому, що він, отримавши засобами поштових повідомлень Укрпошти повістку № 7343875 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.05.2026 о 09:00, у вказаний час і дату до вказаного відділу не з`явився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період з 17.03.2014.

Посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було взято до уваги те, що згідно з карткою контрольно медичного огляду військовозобов`язаних при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.08.2024 ОСОБА_1 визнаний «Не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 62А, 64А графи І розладу хвороб наказу МОУ № 402/2008.

Крім того, ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із інвалідністю ІІІ групи. Також, згідно з витягом з рішення експертної команди повсякденного функціонування особи, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності по причині загального захворювання строком до 09.05.2029.

Щодо складання протоколу ЧМ ТЦК (ООЦМ) № 936 від 04.08.2026 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, то вказує, що у його присутності такий документ не складався і про його існування йому стало відомо із оскаржуваної постанови, оскільки копія протоколу йому не була вручена відповідно до вимог законодавства.

Також зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на дату видачі повістки і також відсутні дані відправки поштового повідомлення Укрпошти за якою адресою взагалі надсилалася повістка.

При цьому також вказує, що під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, яке відбулося 11.08.2026, повідомив відповідача, що ніяких офіційних повісток він не отримував.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та вважає позов безпідставним. Доводи відповідача ґрунтуються на такому.

Відповідач зазначає, що на момент розгляду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 в Україні був продовжений строк дії воєнного стану, який був введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» та затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась.

З 17 березня 2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні діє особливий період.

Відповідно до частини 3 абзацу сьомого статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Пунктом 22 Постанови № 560 визначено, що резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Відповідно до пункту 34 Постанова № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів (з 18.05.2024 по 16.07.2024), відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі, коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/ задекларованого місця проживання.

Далі вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 936 було встановлено, що 04.08.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач, будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши Укрпоштою повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказаний час і дату до вказаного відділу не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, та в подальшому до вказаного відділу не з`являвся, чим порушив законодавство.

Відповідач вважає, що діяв в межа повноважень та закону, що матеріали адміністративної справи відповідають вимогам статті 235 КУпАП, протокол складено правильно, а оскаржувана постанова була винесена з дотриманням усіх необхідних норм, процедур та у встановленому законодавством порядку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Снігур С.В., не з`явилися, від адвоката надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки не повідомив.

Неявка учасників судового провадження, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, відповідно до частини 1 статті 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 936, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. Стягнення накладено за те, що в діях позивача встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено те, що згідно з протоколом, громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши засобами поштових повідомлень АТ Укрпошта повістку № 7343875 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.05.2026 о 09:00, у вказаний час і дату до вказаного відділу не з`явився. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, який розпочав діяти з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі матеріалів адміністративної справи, зокрема: 04.08.2026 о 09:08 в приміщенні Чернівецького обласного центру мобілізації відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводу адміністративних проваджень страшим солдатом ОСОБА_3 було складено протокол ЧМТЦК (ООМЦ) про адміністративне правопорушення № 936 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як встановлено судом спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції частини 3 статті 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України «Про оборону» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

На виконання статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було взято до уваги те, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням та визнаний «Не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 62А, 64А графи І розладу хвороб наказу МОУ № 402/2008». Зазначає, що складання протоколу ЧМ ТЦК (ООЦМ) № 936 від 04.08.2026 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відбулось без його присутності. Також зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на дату видачі повістки і також відсутні дані відправки поштового повідомлення Укрпошти за якою адресою взагалі надсилалася повістка.

Разом з тим, судом встановлено, що адміністративне стягнення на позивача було накладене за те, що останній, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши засобами поштових повідомлень АТ Укрпошта повістку № 7343875 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.05.2026 о 09:00, у вказаний час і дату до вказаного відділу не з`явився.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку, полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Суд зазначає, що це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Отже, спірним питанням у даному випадку є, зокрема, питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частина 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абзацу третього частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, зокрема, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560).

Відповідно до пункту 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Відповідно до 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

2) до відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ:

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно з пунктом 28 Постанови № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Пунктом 29 Постанови № 560 визначено, що повістці зазначаються:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;

мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

місце, день і час явки за викликом;

найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;

прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

реєстраційний номер повістки;

роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Так, судом встановлено, що у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності міститься посилання на повістку № 7343875 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.05.2026 о 09:00 у вказаний час і дату до вказаного відділу.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня повістка за № 7343875 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.05.2026 о 09:00.

З наведеного слідує, що відповідно до матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, його було притягнуто за те, що він не з`явився за викликом по повістці, яка разом з тим відсутня в матеріалах справи.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

На підставі викладеного, враховуючи положення Постанови № 560, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо решти доводів позивача суд зазначає, що ЄСПЛ в рішенні по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1 зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Внаслідок вказаного, решта доводів позивача є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду, зробленого за результатами розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З урахуванням наведеного в мотивувальній частині рішення, суд доходить висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, постанову № 936 від 11 серпня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, за вчиненняадміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, слід визнати протиправною та скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Щодо судових витрат

Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір за розгляд справи Шевченківським районним судом м. Чернівців в сумі 665,60 грн.

Разом з тим, Конституційний Суд в рішенні від 09 вересня 2026 року у справі № 10-р(ІІ/2026) визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн за розгляд даної справи підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 286, 292, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 936 від 11 серпня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Закрити на підставі частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП провадження.

Повернути ОСОБА_1 сплачений згідно з платіжною інструкцією № 78 від 14 серпня 2026 року судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Дата складання повного судового рішення 11 вересня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.