Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №724/1945/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1945/26

Провадження № 2/724/998/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: Ахмедова Р. А.,

за участю секретаря судового засідання: Корневської Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

02.07.2026 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 01.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5353598 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «32529».

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 7500 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 01.03.2025 року по 24.02.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало надавши їй кредит в сумі 7500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Пунктом 1.2.1. Договору передбачено, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом перешого платежу за Договором, відповідно до графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

15.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір по Договору № 5353598 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Сума кредиту, яка була надана згідно з Додатковим договором складає 3000 грн.

Відповідно до зазначених вище умов Додаткового договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало надавши їй кредит в сумі 3000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п 1.2-1.3 Додаткового договору) сума кредиту на дату укладеного Договору, склала 10500 грн.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. У період з 01.03.2025 по 30.12.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора у розмірі 9051,07 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,02 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5756,67 грн.

Позивач стверджує, що оплата відповідачем суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами на рахунок первісного кредитора є підтвердженням факту отримання боржником від первісного кредитора грошових коштів у сумі, що визначена п. 1.2. Договору.

30.12.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 30/12/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Враховуючи зазначене, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу від 30.12.2025 року №30/12/2025 перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5353598 від 01.03.2025 року загальна сума заборгованості склала 37742,42 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 10499,98 грн., заборгованості за процентами – 24236,82 грн., штрафні санкції – 3005,62 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 30.12.2025 року №30/12/2025, строк дії Договору № 5353598 від 01.03.2025 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31.12.2025 року по 24.02.2026 року (56 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5586,00 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 5353598 від 01.03.2025 року загальною сумою 40322,80 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 10499,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 24236,82 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 56 календарних днів – 5586,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 06 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хотинського районного суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів з 01.03.2025 по 10.03.2025 р., на дану платіжну картку банком-емітентом, якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 7500 грн., за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів з 10.03.2025 по 15.03.2025 р., на дану платіжну картку банком-емітентом, якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 3000 грн., за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

На виконання ухвали суду від 13.07.2026 року судом 27.07.2026 року одержано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено зарахування коштів на суму 7500 грн. за період 01.03.2025-01.03.2025 р. та на суму 3000 грн. за період 10.03.2025-15.03.2025 р.

Від представника відповідача ОСОБА_2 27.07.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання у повному обсязі встановлюється сувора черговість погашення: 1) у першу чергу сплачуються прострочена сума кредиту та прострочені проценти; 2) у другу чергу - поточна сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору. Таким чином, спрямування первісним кредитором сплачених коштів НЕ на погашення суми кредиту та відсотків (І та ІІ черга), а на комісію (відноситься до ІІІ черги), призвело до завищення суми кредиту та нарахованих відсотків. Дана обставина беззаперечно призвела до обмеження прав споживача, який згідно ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування», здійснивши часткове погашення, розраховував, що сплачені кошти зменшать суму кредиту та як наслідок – наступні нарахування відсотків будуть меншими. Однак, направивши платежі на першочергове погашення комісії та неустойки (які відносяться до ІІІ черги), первісний кредитор порушив імперативні вимоги ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки залишок заборгованості за основною сумою кредиту на той момент погашено не було. Крім того, утримання штрафних санкцій взагалі відбулося без законної підстави. Відтак, утримані первісним кредитором кошти (2 244,38 грн нікчемних штрафних санкцій та 1 050,00 грн передчасно списаної комісії) підлягали обов`язковому зарахуванню у рахунок погашення наявної заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) та відсотками. Також надав свій контррозрахунок, в якому розмір заборгованості за кредитним договором міг становити 27 460,16 грн, а не 40 322,80 грн, як на тому безпідставно та необґрунтовано наполягає Позивач, та складатися із: 6 876,75 грн – тіло кредиту; 19 533,41 грн – відсотки; 1 050,00 грн – комісія. Просить позовні вимоги позивача залишити без задоволення у зв`язку із їх безпідставністю та недоведеністю, та вирішити питання про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн., понесених відповідачем.

31.07.2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - Столітній М.М. подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають дійсності, просить позов задовольнити у повному обсязі та відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. Розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

04.08.2026 року представник відповідача Карпюк М.С. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи та аргументи позивача у відповіді на відзив не спростовують позиції Відповідачки, зважаючи на наступне. У відзиві було наведено контр розрахунок, згідно якого розмір заборгованості за кредитним договором становить 27 460,16 грн, а не 40 322,80 грн, та складається із: 6 876,75 грн – тіло кредиту; 19 533,41 грн – відсотки; 1 050,00 грн – комісія. Жодних заперечень до контр розрахунку Позивач не надав та взагалі проігнорував його у своїй відповіді на відзив. Крім того, Позивач обґрунтованого клопотання про зменшення витрат не заявляв. Позивач у відповіді на відзив лише просив відмовити у їх стягненні без будь-якого належного обґгрунтування їх неспівмірності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, по наявним в справі матеріалам.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, та заяви сторін, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено електронний договір № 5353598 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кошти у розмірі 7500 грн, строком на 360 днів, із процентною ставкою 0,95 % в день. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису «32529».

Крім того, 01.03.2025 року відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису, що свідчить про ознайомлення ОСОБА_1 про основні умови кредитування.

Як вбачається з довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 01.03.2025 року об 21:33:08 ТОВ «Лінеура Україна» було успішно перераховано кошти на суму 7500 грн. на карту НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-667776001, призначення платежу: зарахування 7500 грн на карту НОМЕР_1 .

Додатком №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5353598 від 01.03.2025 року встановлений графік погашення платежів та сформовано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта.

Крім того, 15.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено додатковий договір до договору № 5353598 про надання споживчого кредиту від 01.03.2025 року, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кошти у розмірі 3000 грн, сума кредиту на дату укладення цього Договору складає 10500 грн. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису «23817».

15.03.2025 року відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту до укладення додаткового Договору № 5353598 за допомогою електронного підпису, що свідчить про ознайомлення ОСОБА_1 про основні умови кредитування.

Як вбачається з довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» 15.03.2025 року о 19:56:22 ТОВ «Лінеура Україна» було успішно перераховано кошти на суму 3000 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 .

Додатком №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5353598 від 01.03.2025 року в редакції Додаткової угоди № 5353598 від 15.03.2025 року встановлений графік погашення платежів та сформовано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Згідно Розрахунку заборгованості за Договором № 5353598 від 01.03.2025 року у період з 01.03.2025 року по 30.12.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 29993,49 грн., штрафних санкцій у сумі 5250 грн. та комісію за надання кредиту у розмірі 1050 грн. Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту розмірі 0,02 грн., оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 5756,67 грн., оплату штрафних санкцій у сумі 2244,38 грн. та оплату комісії за надання кредиту у розмірі 1050 грн. Таким чином, станом на 30.12.2025 року загальна сума заборгованості Відповідача за Договором № 5353598 від 01.03.2025 року становить 37742,42 грн, з яких: тіло кредиту – 10499,98 грн., заборгованість за процентами – 24236,82 грн., штрафні санкції – 3005,62 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 має заборгованість за Договором № 3930998 від 27.08.2023 загальною сумою 34 768,45 грн, яка складається з: суми заборгованості з тіла кредиту – 4 989,47 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 21 894,28 грн., нарахованимх процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 79 календарних днів – 7 884,20 грн.

Крім того, судом встановлено, що 30.12.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 30/12/2025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги по вказаному кредитному договору.

Відповідно до п.1.1. договору факторингу №30/12/2025 Фактор виконав свої зобов`язання перед Клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією №9427 від 30.12.2025 року на суму 2598801,59 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 31 грудня 2025 року до Договору факторингу №30/12/2025 від 30 грудня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором №5353598 про надання споживчого кредиту від 01.03.2025 року за 56 календариних днів (31.12.2025-24.02.2026) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5586,00 грн.

Відповідно до листа – відповіді, виданого АТ КБ «Приват Банк» від 17.07.2026 року №20.1.0.0.0/7-260714/100888-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено зарахування коштів на суму 7500 грн. за період 01.03.2025-01.03.2025 р. та на суму 3000 грн. за період 10.03.2025-15.03.2025 р.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Договір був укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальником електронним цифровим підписом.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір № 5353598 від 01.03.2025 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), згідно зі статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Положеннями Цивільного кодексу України не містять жодних обмежень щодо предмету договору факторингу (право грошової вимоги), за критерієм віднесення носія вказаної заборгованості до кола суб`єктів господарювання. Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною першою статті 1082 ЦК України передбачено зобов`язання боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Отже, як слідує з доказів наданих суду, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №5353598 від 01.03.2025 року становить 40322,80 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту – 10499,98 грн., заборгованості за нарахованими відсотками первісним кредитором – 24236,82 грн., заборгованості за нарахованими відсотками новим кредитором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 56 календарних днів – 5586,00 грн.

Суд не приймає до уваги контррозрахунок представника відповідача, в якому розмір заборгованості за кредитними договором становить 27460,16 грн., а не 40322,80 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У даному випадку, суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, оскільки він є належним, обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи і вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення, а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки, тому зобов`язаний його виконувати в повному обсязі. Жодних порушень нарахувань чи неправильності вказаного розміру заборгованості щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, судом не встановлено.

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, суду не надано.

Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позові вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 10000 гривень.

Вирішуючи заяву представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п.1, 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 (справа №904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020 року, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію рахунку на оплату наданих адвокатом послуг №20546-12/06-2026 від 12.06.2026 року, копію акту №20546 прийому-передачі виконаних робіт, копію заявки №20546 на виконання доручення.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є завищеною і непропорційною до предмету спору.

Відтак, з урахуванням викладеного, складності цієї справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити з 10000 грн. до 5000 грн.

Щодо вимог представника відповідача - адвоката Карпюка М.С. про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. з позивача на користь відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені повністю, а як наслідок, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач, покладаються на останнього.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог представника відповідача - адвоката Карпюка Михайла Савовича про стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст. 206, ст.ст.258 - 260,263 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місця знаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, 03045) заборгованість за кредитним договором №5353598 від 01.03.2025 року у розмірі 40322 (сорок тисяч триста двадцять дві) гривні 80 копiйок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місця знаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, 03045) судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місця знаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, 03045) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса місця знаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя: Р. А. АХМЕДОВ