Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №645/8081/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/8081/25

Провадження № 3/645/88/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Костіної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання- Васько К.О.,

захисника – адвоката Варфоломєєвої С.В.,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2025 року о 01 год. 50 хв. у м.Харкові пр. Героїв Харкова, 138 А, водій керував транспортним засобом NISSAN X-TRAIL без державної реєстрації на території Україні в стані алкогольного сп`яніння. Водій пройшов огляд на стан алкогольного спяніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest 7510, покази приладу 0,66 % проміле. З результатом огляду водій згоден. Водій відмовився від проходження медичного огляду у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ м.Харків вул. Ахієзерів, 18а на стан алкогольного сп`яніння у лікаря нарколога, чим порушив п.2.9.а ПДР – керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Захисником ОСОБА_1 – адвокатом Варфоломєєвою С.В. до канцелярії суду подані письмові пояснення до матеріалів справи, у яких захисник просить закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у звязку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності. В письмових поясненнях захисник посилається на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не підписаний з використанням електронного цифрового підпису, що вказує на недопустимість цього доказу. Також, із змісту протоколу вбачається, що водій ОСОБА_1 10 листопада 2025 року о 01:50 годині керував Т3 у стані алкогольного сп`яніння, однак вказані обставини не доведені, оскільки наявні в справі документи містять суперечності між собою, та не можуть братися до уваги судом. Так, ОСОБА_1 не був відсторонений працівниками поліції від керування Т3, автомобіль не було вилучено, документи на автомобіль, авто не було передано іншій особі, що у сукупності з іншими доказами свідчить про порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, та вказує на недійсність результатів. Як вбачається із відеозапису з бодікамери 470123 ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою газоналізатора тільки об 01:58(59): годині 10 листопада 2025 року, тоді як чек газоаналізатора, який мається в матеріалах справи міститься інший час - 01:55:36 годин 10 листопада 2025 року, що свідчить про суперечність доказів між собою. Направлено ОСОБА_1 на огляд до лікаря-нарколога згідно направлення об 01:56 годині 10 листопада 2025 року, тобто ще до проходження огляду на «місці зупинки Т3», тобто це є підробка достовірних даних. Вказане вище свідчить про суперечливість документів із відезаписами, їх непослідовність, невідповідність порядку, що у свою чергу, на думку захисника, свідчить про недійсність проведеного відносно ОСОБА_1 огляду на стан сп?яніння. Крім того, якщо працівники поліції у протоколі зазначають що водій ОСОБА_1 , пройшов огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки ТЗ та згоден з результатами цього огляду - закон не вимагає його направляти до найближчого закладу охорони здоров?я, оскільки виключно у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки чи незгоди із результатами огляду на місці - водій направляється на огляд до закладу охорони здоров`я. Враховуючи ж те, що направлення було складено ще до проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ, вірним є лише те, що ОСОБА_1 не був згоден з результатами проведеного на місці зупинки огляду. Зазначене свідчить про недійсність результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, захисник наголошує на відсутність підстав для зупинки авто, оскільки порушення комендантської години не є підставою для такої зупинки. Так автомобіль, який міститься на відеозаписі, є військовим автомобілем, зовнішній вигляд якого дає підстави вважати що ним керують військові, у яких відсутня заборона пересування у період дії комендантської години. Тому, для вимагання документів працівники поліції мали навести інші обставини.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року.

Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Незважаючи на вказану позицію сторони захисту, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке мало місце 10.11.2025 та полягало у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 508553 від 10.11.2025, згідно якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;

- роздруківкою результату огляду за допомогою Drаger Alcotest 7510 прилад ARLМ-0290 із результатом 0,66 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- рапортом поліцейського Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Д. Науменко від 10.11.2025р.;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2025 року;

- дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з відеореєстратора 70 маі, 474461,472534, 470123 на яких зафіксовано рух та зупинку ТЗ NISSAN X-TRAIL під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки ТЗ працівниками поліції було виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння, і запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 погодився. Після цього, працівником поліції було зроблено тест (контрольне замірювання у Драгер) який показав відсутність показників алкоголю у приладі, після чого ОСОБА_1 продув газоаналізатор Drаger Alcotest, результат 0,66 проміле. Водієві розяснено, що у разі його незгоди з результатом Драгеру, він може проїхати з ними до лікаря нарколога для проходження медичного огляду, на що ОСОБА_1 відповів «і що воно мені дасть?». ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції, що бажає пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Після цього, у водія було вилучено посвідчення водія, повідомлено, що подальший рух заборонено та роз`яснено водієві права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після складання матеріалів за ч.1 ст. 130 КУпАП, водія було ознайомлено з протоколом та відсторонено від керування ТЗ.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність порушення в діях ОСОБА_1 п. 2.9.а ПДР України.

Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд, у розумінні ст. 251 КУпАП, визнає їх належними, допустимими та такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 у вказаному вище правопорушенні.

Доводи сторони захисту не спростовують вказані висновки суду у зв`язку з наступним.

Щодо доводів захисника ОСОБА_1 – адвоката Варфоломєєвої С.В. про безпідставність зупинки військового автомобіля під час комендантської години працівниками поліції, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, у тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення.

Згідно з п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Згідно з п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов`язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.

У п. 16 Порядку зазначено, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.

Отже, сам факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для його зупинки працівниками патрульної поліції.

Що стосується доводів захисника щодо неврахування поліцейськими у водія статусу військовослужбовця та виконання останнім у той час бойового завдання, у звязку з чим, на думку захисника, як наслідок -неможливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Будь-яких документів, які б беззаперечно підтверджували, що на час вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби стороною захисту не надано, а матеріали справи їх не містять. Тому, на той момент, у працівників поліції існувала обґрунтована презумпція для застосування загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Що стосується посилань сторони захисту на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не підписаний з використанням електронного цифрового підпису, що вказує на недопустимість цього доказу, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Матеріальний носій це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 року (справа 487/5684/19, провадження № 51-1569км21) зазначив, що оригіналом електронного документу в правовому значенні визнається будь-який примірник електронного документу незалежно від електронного носія інформації, якщо немає обґрунтованих сумнівів в достовірності (незмінності) змісту первинно створеного електронного документу. Необхідність встановлення первинного електронного документу («оригіналу цифрового файлу») може виникнути у разі наявності сумнівів в достовірності електронного документу (зокрема, ознак зміни чи втручання до змісту файлу).

Долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення СД-диски з відеозаписом були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у справі, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на бодікамері поліцейського в електронному вигляді у виді файлів.

Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Крім того, КУпАП не містить вимог щодо додання до протоколу про адміністративне правопорушення носія, на який безпосередньо було здійснено відеозапис; підписання відеозапису цифровим підписом.

Щодо доводів захисника про невиконання вимог ст. 266 КУпАП щодо не відсторонення ОСОБА_1 працівниками поліції від керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.

З аналізу ч.1 ст.266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що ним керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.

Як було встановлено з відеозапису, поліцейськими, після складання протоколу про адміністративне правопорушення, водій був відсторонений від керування транспортним засобом з дотриманням порядку, передбаченого ч.1 ст.266 КУпАП; транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушення ПДР. Поліцейський повідомив, що подальший рух заборонено та що водій відстороняється від керування транспортного засобу.

Щодо доводів захисника про те, що поліцейські не повинні були складати направлення водія до закладу охорони здоров`я, оскільки таке направлення складається виключно у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки чи незгоди із результатами огляду на місці, суд зазначає наступне.

Так, направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку коли водій погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я або не погоджується з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Водночас, у цій справі водій пройшов огляд на місці зупинки та відмовився від проходження огляду у медичному закладі охорони здоров`я, тому у поліцейського були взагалі відсутні правові підстави для складення такого направлення, а направлення, що долучене до справи носить формальний характер. Наявність такого формального направлення на проходження огляду не зумовлює необхідності закриття провадження у цій справі.

Твердження захисника у судовому засіданні стосовно не роз`яснення працівниками поліції прав водієві, повністю спростовуються дослідженим під час судового засідання відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було роз`яснено права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

З приводу доводів захисника стосовно невідповідності часових відміток у письмових доказах суд зазначає, що вказана невідповідність є суто формальною, і не впливає на встановлення судом обставин вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення.

Оцінюючи вищенаведені доводи сторони захисту в цілому, суд також вважає необхідним зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 2а-475/09/1370 застосовані релевантні для цієї справи висновки та практика ЄСПЛ, за якими не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.

Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».

При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Захисником не зазначено та судом не встановлено порушень, які б ставили під сумнів законність та справедливість процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознак вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

При розгляді клопотання захисника про закриття адміністративного провадження про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП, судом не встановлено, а захистом не доведено наявність обставин вчинення дії особою в стані крайньої необхідності, а тому відмовляє у задоволенні клопотання сторони захисту.

Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1ст. 130 КУпАП як керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з довідки, виданої інспектором ВАП УПП в Харківській області В. Бурикіної, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 .

Відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

Відповідно пункту 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1086 від 17 грудня 2008 року, тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії .

При обранні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 , з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке складає 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Керуючись ст. 40-1, 130, 284 КУПАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. (отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача ЄДРПОУ: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, ЄДРПОУ суду: 02893723).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк, до неї може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Направити копію постанови суду до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції - до відома.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 14.09.2026р.

Суддя І.Г. Костіна