Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №953/2553/25 — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №953/2553/25

Суддя: Губська Я. В.

Справа № 953/2553/25

н/п 2/953/208/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року . м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губській Я.В.

за участю секретаря судового засідання Мисниченко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі ТОВ «ФК «Пінг-Понг») через представника звернулось до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначило, що 20.03.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») було укладено Договір про споживчий кредит № 100371946.

ТОВ «Мілоан» на електронну адресу ОСОБА_1 (електронним повідомленням) був направлений одноразовий ідентифікатор, при проведенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов Договору про споживчий кредит, який також знаходиться у власному кабінеті ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан».

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. 00 коп.

08.07.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №04Т, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним договором № 100371946 від 20.03.2021 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача.

24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ ПОНГ» (далі – ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ чи/або Позивач) укладено Договір факторингу № 1/15 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 100371946 від 20.03.2021.

Сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 23000 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками в сумі 18000 грн. 00 коп., яку просило стягнути з ОСОБА_1 разом із витратами зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витратами на професійну (правничу) допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла в провадження судді Глос М.Л.

Ухвалою суду від 24 березня 2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

25.04.2025 року відповідач, у відповідності до ст. 178 ЦПК України, надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необгрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, зазначив, що до суду не надано будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів перерахування кредитних коштів за кредитним договором. Зазначає, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Стосовно нарахування відсотків за користуванням кредитам, вважає, що заборгованість по відсотках у розмірі 18 000 гривень, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦK України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Крім того, вважає, що розмір витрат на оплату послуг представника, заявлений у позовній заяві, не є співмірним із складністю справи та виконаних представником робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Також вважає, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу не надано акту прийому-передачі наданих послуг, а також не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, чим не виконано вимоги статті 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

07.05.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача, надійшли письмові пояснення, в яких відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Кредитор свої зобов`язання за Договором виконав належним чином надавши Позичальнику у користування кредитні кошти, а Позичальник в свою чергу порушив умови Договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв`язку з чим Позивач був вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Щодо доводів представника Відповідача, щодо перерахунку коштів, ТОВ«МІЛОАН» є зареєстрованою у належному порядку фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання договору про споживчий кредит між відповідачем та первісним кредитором, підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача вказаний при укладенні договору та для обґрунтування розміру заборгованості відповідача. Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору про споживчий кредит № 100371946 від 20.03.2021 перерахувало Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26117796 від 20.03.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Позивачу невідомий номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться Позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі L q через яку здійснюються платежі. ТОВ «МІЛОАН» - це фінансова установа, а не банківська, яка не має права відкривати рахунки Позичальнику, а лише перераховує кредитні кошти на наданий Позичальником рахунок. Таким чином, платіжне доручення №26117796 від 20.03.2021 р., враховуючи вимоги Інструкції, яка була чинною на момент перерахування кредитних коштів, відповідає вимогам та зразку, наведеному у додатку до Інструкції, містить усі обов`язкові реквізити, тобто є належним доказом по справі, а отже доводи Відповідача, що в матеріалах справи не має жодного доказу первинного документу, котрий би вказував на факт укладення кредитного договору, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду. Поряд з цим, звертаємо увагу суду, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитора, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК ПІНГ-ПОНГ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, а також відповідно до п. 35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

Щодо розрахунку нарахованої заборгованості Відповідача за договором про споживчий кредит № 100371946. Як зазначалося у позовній заяві, та не оспорюється Відповідачем у відзиві на позовну заяву, між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100371946 від 20.03.2021. Згідно з п. 1.2. Кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Відповідно доп.1.3. Кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 20.03.2021 (строк кредитування). Пунктом 1.4. Кредитного договору, визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 19.04.2021. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації (пункт 2.4.2 кредитного договору). у матеріалах даної справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у строк до 19.04.2021 (п. 1.4. кредитного договору).

Відповідно він продовжував користуватись кредитними коштами, а тому строк кредитування був пролонгований відповідно до умов договору.

Тому наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Отже, наявні правові підстави для задоволення вимог про стягнення процентів у повному обсязі.

За весь період перебування права грошової вимоги у позивача, останній не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача, всі нарахування відсотків здійснювались виключно первісним позикодавцем у відповідності до договору та додатків до нього.

Щодо правничої допомоги позивача, зазначив, що складання позовної заяви у вартість витрат на правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів Позивача. Таким чином, Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволенню у повному обсязі. Крім того, що Відповідач заперечує перерахунок коштів, представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів із АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ:14360570), а саме виписку про рух коштів по картці на підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

Просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг» про стягнення заборгованості у повному обсязі.

20.05.2025 відповідач на адресу суду подав письмові пояснення, в яких заперечував щодо задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.

17.07.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну назви позивача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі ТОВ «ФК «Солвентіс») замість ТОВ «ФК «Пінг-Понг» в зв`язку зі зміною найменування товариства.

01 серпня 2025 року ухвалою Київського районного суду міста Харкова клопотання представника позивача задоволено та витребувано у АТ «ПриватБанк» виписку про рух коштів відповідача.

15.09.2025 на адресу суду від АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали від 01.08.2025 надано виписку по рахунку ОСОБА_1

08 жовтня 2025 року ухвалою Київського районного суду міста Харкова клопотання представника позивача задоволено та витребувано у АТ «ПриватБанк» виписку про рух коштів відповідача за період 20.03.2021-22.03.2025.

20.11.2025 на адресу суду від АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали від 08.10.2025 надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період 20.03.2021-22.03.2025.

18.12.2025 на підставі Розпорядження керівника апарату №01-06/477 справу передано в провадження судді Губської Я.В. у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 .

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. У відзиві на позовну заяву просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 20.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100371946, відповідно до умов якого, сума кредиту становила 5000 грн. 00 коп., строком кредитування 30 календарних днів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит.

Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг в ТОВ «Мілоан», суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві від 20.03.2021 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.

В супереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України Банк не надав суду доказів погодження з ОСОБА_1 зазначених у позовній заяві умов договору кредиту. А саме електронний підпис відповідача в договорі про надання споживчого кредиту №100371946 від 20.03.2021, паспорті споживчого кредиту, анкеті заяві №100371946, графіку платежів відсутній.

Надані позивачем договір про надання споживчого кредиту №100371946 від 20.03.2021, паспорті споживчого кредиту, анкеті заяві №100371946, графіку платежів, де також зазначені процентні ставки та інші відомості щодо кредиту, не означає укладення договору про споживчий кредит, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми та погодження умов ( див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23.05.2020 по справі № 393/126/20).

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Надана виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 20.03.2021 року по 22.03.2025 року свідчить про те, що відповідач отримав кредитні кошти на суму 5000,00 грн, користувався ними та виконував зобов`язання щодо їх повернення.

Оскільки матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_1 прийняв пропозицію укласти кредитний договір, тому за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, Банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19).

Згідно даних виписки по рахунку відповідач отримав 5000,00 грн.

Водночас Банк на регулярній основі безпідставно стягував з відповідача відсотки за користування кредитом у розмірі 18000,00 грн, про нарахування яких сторони у справі у встановленому порядку не домовились.

Тому підстави для стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у зазначеному в позові розмірі відсутні.

Щодо відступлення права вимоги суд зазначає наступне:

08.07.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №04Т, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним договором № 100371946 від 20.03.2021 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача.

24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ ПОНГ» (далі – ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ чи/або Позивач) укладено Договір факторингу № 1/15 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 100371946 від 20.03.2021.

Сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 23000 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками в сумі 18000 грн. 00 коп.

01.07.2025 року державним реєстратором зареєстровано зміну найменування юридичної особи ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (код ЄДРПОУ: 43657029) на ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відступлення права вимоги відповідає умовам кредитного договору (п. 3.2.6), а також положенням ст. ст. 1077, 1080, 1082 ЦК України. В силу вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, вимоги щодо стягнення тіла кредиту в сумі 5000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 18 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували правомірність нарахування відповідачу процентів саме у заявленому розмірі. Сам по собі факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн не свідчить про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми процентів у розмірі 18 000,00 грн.

При цьому обов`язок доведення розміру заборгованості та правових підстав для її стягнення покладається на позивача. Суд не може ґрунтувати висновок про наявність у відповідача заборгованості на припущеннях або наданому кредитором розрахунку, який не дає можливості перевірити правильність та законність нарахування відповідних сум.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, права вимоги за яким перейшло до позивача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню в сумі 5000 грн. 00 коп., з яких 5000 грн. 00 коп. - тіло кредиту, позовні вимоги про стягнення 18 000,00 грн процентів є недоведеними, а тому в цій частині позову слід відмовити

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України.

Судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 5000 грн. 00 коп. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 532,92 грн. 24 коп.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що позивачем були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується укладеним між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М. договором про надання правової допомоги № 43657029 від 01.11.2024 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 100371946 до договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01.11.2024 року, за надання послуг клієнт сплачує грошову суму у розмірі 6000 грн. 00 коп.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 року у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно сума витрат на професійну правничу допомогу 1000 грн. 00 коп.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СОЛВЕНТІС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 100371946 від 20.03.2021 у розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судовий збір у розмірі 532,92 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Я. В. Губська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua