Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №953/1111/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1111/26

н/п 2/953/1858/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Правекс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Правекс Банк" (далі – Банк) звернулось до суд з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 616RPUS212320001, № 616RPUA202260001 в загальному розмірі 488 277,17 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 859,33 грн. Також просив розглянути справу за відсутності представника позивача, вказав, що не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Позовна заява мотивована тим, що 13.08.2020 і 20.08.2021 позивач і відповідач уклали два кредитних договори № 616RPUA202260001 та № 616RPUS212320001, відповідно, за якими відповідачу було надано кошти на умовах платності та повернення. Однак, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, які позивач просить стягнути.

Виклад позиції відповідача

20.04.2026 від представника відповідача надійшли відзив на позовом, в якому він заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на позов мотивовано таким:

-між сторонами було укладено два кредитні договори. Однак, розрахунок суми заборгованості банку за кредитним договором № 2 не співпадає із розрахунком погашення заборгованості і потребує додаткового коригування. Так, відповідно до інформації яка міститься у особистому кабінеті, сума заборгованості за договором № 616RPUS212320001 становить 157 560 грн;

-зобов`язання за вказаними договорами виконувалося належним чином до листопада 2024 року, однак, у зв`язку з широкомасштабним вторгненням відповідач залишив місце постійного проживання (м. Харків);

-у зв`язку з широкомасштабним вторгненням настали форс-мажорні обставини, а п. 11.12 – 11.17 укладених з банком договорів передбачено, що сторони за договором можуть припинити виконання зобов`язань через неможливість їх виконання без застосування відповідальності за порушення цих договірних зобов`язань;

-невиконання зобов`язань за кредитними договорами стало наслідком саме збройної агресії РФ, а тому у позивача відсутні правові підстави вважати дії відповідача порушенням кредитного договору;

-вказує також на інші життєві обставини (смерть близьких, виїзд за кордон, пошук прихистку). Зазначає, що Банк спір міг бути вирішений у позасудовому порядку.

Інші пояснення

21.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона вказує про безпідставність доводів відповідача.

Відповідь мотивована таким:

-розмір заборгованості за кредитними договорами підтверджується копіями відповідних договорів, детальними розрахунками заборгованості та банківськими виписками, які є належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні процесуального законодавства, а тому посилання відповідача щодо розміру заборгованості є необґрунтованими;

-відповідач, звертаючись із заявою про реструктуризацію боргу, не надав належним доказів, як вимагає цього Закон, а тому позивач не знайшов підстав для задоволення цієї заяви;

-посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не довів, в чому саме їх вплив. Такі обставини засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті Торгово-промислової палати України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист, в якому зазначено, що його видано на підставі статей 14, 134-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та статуту ТПП України. Зазначений лист є загальним офіційним документом там не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 09.02.2026 прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось за клопотаннями представника відповідача, зокрема, з посиланням на мирне урегулювання спору.

Суд ухвалою від 01.06.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався за клопотаннями представника відповідача, зокрема, до 14.09.2026.

09.09.2026 від представника відповідача надійшла заява, в якій він повідомив, що більше не здійснює представництво інтересів відповідача, у зв`язку з розірванням договору.

14.09.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання повісток до електронних кабінетів, що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням. Про обізнаність сторін про наявність судового провадження також вказують їхні заяви по суті. Жодних заперечень щодо проведення судового розгляду до суду не надходило.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, заяву позивача, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість проведення розгляду у відсутність учасників справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

13.08.2020 ОСОБА_1 (позичальник) і Банк уклали кредитний договір № 616RPUA202260001 (далі – кредитний договір 1), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Банк має право надати позичальнику грошові кошти (далі – кредит) на цілі, в сумі та на строк, зазначені у особливій частині договору. За користування грошовими коштами встановлюються процентна ставка, тип і розмір якої наведено у п. 4. Особливої частини договору.

Відповідно до п. 1 – 4 особливої частини договору: сума кредиту – 500 000,00 грн; строк, на який надається кредит – з 13.08.2020 до 12.08.2025, дата повернення – 12.08.2025; процентна ставка фіксована – 17,99 %, 28,99 % у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.7. загальної частини договору.

20.08.2021 ОСОБА_1 , (позичальник) і Банк уклали кредитний договір № 616RPUS212320001 (далі – кредитний договір 2), відповідно до відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Банк має право надати позичальнику грошові кошти (далі – кредит) на цілі, в сумі та на строк, зазначені у особливій частині договору. За користування грошовими коштами встановлюються процентна ставка, тип і розмір якої наведено у п. 4. Особливої частини договору.

Відповідно до п. 1 – 4 особливої частини договору: сума кредиту – 237 000,00 грн; строк, на який надається кредит – з 20.08.2021 до 19.08.2026, дата повернення – 19.08.2026; процентна ставка фіксована – 17,99 %, 28,99 % у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.7. загальної частини договору.

Згідно з положеннями п. 9.1. кредитних договорів 1, 2 Банк має право достроково припинити строк користування Кредитом та вимагати погашення заборгованості за Кредитом у повному обсязі, включаючи сплату суми боргу за Кредитом, що залишилася, належних процентів, пені та інших платежів та відшкодування завданих Банку збитків у разі настання будь-якої з подій, визначених в цьому пункті Договору, які Сторони домовилися вважати суттєвим порушенням умов цього Договору, а саме: 9.1.1. у разі невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов`язань по цьому Договору, у тому числі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з затримання Позичальником строків платежів, які встановлені п. 4.2., 4.3., даного Договору більше, ніж на один календарний місяць. Виконання Позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення Кредиту, належних до сплати процентів та інших платежів, відповідно до умов цього Договору (надалі – "Вимога"), повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Вимоги Банку. Сторони домовилися, що визначений у даному пункті строк починає відраховуватися відповідно до умов п. 9.3. Договору (п. 9.2. кредитних договорів 1, 2).

Розділами 11 кредитних договорів 1, 2 сторони узгодили особливі умови, зокрема, у п. 11.12. – 11.17. сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання зобов`язань викликане дією надзвичайних і необоротних у даних умовах обставин - форс-мажором (військові дії, повстання, страйки, епідемії, пожежі і стихійні лиха), а також внаслідок прийняття органами влади й управління України правових актів й/або здійснення дій, які роблять неможливим виконання Сторонами своїх зобов`язань. Якщо виконання зобов`язань за цим Договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, Сторони повинні повідомити одна одну про це протягом одного робочого дня з моменту настання або загрози настання вищезгаданих обставин форс-мажору. Після закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, що перебуває під їх дією, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом одного робочого дня з моменту припинення обставин форс-мажору. Доказом настання зазначених форс-мажорних обставин буде служити сертифікат, виданий або підтверджений Торгово-промисловою палатою України (або її регіональними підрозділами) або компетентним органом державної влади у управління України. Настання форс-мажорних обставин у момент невиконання або неналежного виконання Стороною своїх зобов`язань за цим Договором позбавляє таку Сторону права посилатися на обставини форс-мажору як на причину звільнення від відповідальності. У випадку порушення пп. 11.13. цього Договору Стороною, що перебуває під дією форс-мажорних обставин. вона втрачає право посилатися на обставини форс-мажору як на причину звільнення від відповідальності.

Обставини укладення договорів, їх положень та отримання коштів за такими відповідач не заперечував.

До матеріалів справи долучено виписки по особову рахунку відповідача за особовими рахунками НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (IBAN) за період з 13.08.2020 по 29.08.2025 за договором № 616RPUA202260001, за особовими рахунками НОМЕР_2 UAH (IBAN), АДРЕСА_2 (IBAN) за період з 20.08.2021 по 29.08.2025 за договором № 616RPUS212320001, в яких зафіксовано рух коштів, нарахування платежів за договорами.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача станом на 28.09.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором 1 становить 324 653,47 грн, з яких: 266 250,30 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 58 403,17 грн – проценти; за кредитним договором 2 складає 163 623,70 грн, з яких: 130 926,66 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 32 697,04 грн – проценти.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склались договірні відносини з надання кредиту. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав з позивачем два кредитних договори. Договори підписані сторонами та скріплені печаткою Банку. Відповідач підтвердив факт укладення таких договорів. Тобто сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що Банк за кредитними договорами 1, 2 надав відповідачу кредит, шляхом перерахування коштів, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача з за особовими рахунками НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (IBAN) за період з 13.08.2020 по 29.08.2025 за договором № 616RPUA202260001, за особовими рахунками НОМЕР_2 UAH (IBAN), АДРЕСА_2 (IBAN) за період з 20.08.2021 по 29.08.2025 за договором № 616RPUS212320001, тобто Банк виконав свої зобов`язання з надання коштів.

Суд зазначає, що виписки по рахункам відповідача є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Надані позивачам виписки по особовому рахунку відповідача містить посилання на кредитні договори 1, 2.

Банк надав розрахунок заборгованості за кредитними договорами 1, 2, які відповідають положенням договорів та узгоджуються з рухом коштів по рахунках відповідача, наданих Банком. Суд відхиляє заперечення відповідача щодо невідповідності розрахунку з огляду на те, що, по-перше, відповідач не надав свого контррозрахунку та не спростовував правильності нарахування процентів і тіла кредиту, що залишилась не сплаченою; по-друге, скріншот додатку, наданий відповідачем не містить жодних детальних даних щодо правочину, якого він стосується. До того ж, наданий скріншот містить різні показники, зокрема, 266 250, 30 грн, що відповідає тілу кредиту за кредитним договором 1. При цьому відповідач не зазначає, чому саме показник у розмірі 157 560 грн, на який він посилається є загальним розміром заборгованості за кредитним договором 1, оскільки такий (згідно з самим скріншотом) містить пояснення, що це розмір наступного платежу. Жодних заперечень щодо розміру заборгованості за іншим кредитним договором відповідач не висловив.

Отже, Банк виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування, однак в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

При цьому суд виходить з того, що обов`язок доведення обставин погашення заборгованості, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 08.06.2022 № 913/618/21), покладається на боржника. А тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Щодо форс-мажорних та інших обставин

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування інституту форс-мажору, зокрема, за висновком суду касаційної інстанції форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (див до прикладу постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/17252/23, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 та ін.).

У справі, що розглядається Банк заявив до стягнення суми заборгованості відповідача за тілом кредиту та процентами, жодних вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафу тощо) позивач не заявляв. Тобто обставини форс-мажору, навіть за їх наявності, не можуть застосовуватись під час вирішення питання щодо виконання основного зобов`язання (тіла, процентів), такий інститут застосовується до відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойки), якщо інше не передбачено договором. Суд також ураховує положення кредитних договорів 1, 2, на які посилається відповідач, в яких зафіксовано аналогічний підхід до обставин форс-мажору, а саме, що у разі настання таких обставин особа звільняється від відповідальності, а не від виконання основного зобов`язання. А тому такі доводи відповідача визнаються необґрунтованими.

Щодо решти посилань відповідача на складні особисті обставини суд зазначає, що такі можуть бути підставою для застосування іншого процесуального інституту (розстрочення, відстрочення виконання судового рішення), у разі доведеності відповідних обставин, однак не можуть бути підставою відмови в обґрунтованому позові. А тому такі доводи не враховуються судом, як підстава для відмови в позові.

Урегулювання заборгованості шляхом реструктуризації є правом відповідних договірних сторін, однак не досягнення такої згоди не може бути підставою для відмови у позові. Обставин вирішення такого спору у судовому порядку відповідач не наводив.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме за кредитним договором 1 у розмірі 324 653,47 грн (266 250,30 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 58 403,17 грн – проценти), за кредитним договором 2 – 163 623,70 грн (130 926,66 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 32 697,04 грн).

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5 859,33 грн.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 – 265, 353 – 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Правекс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Правекс Банк" суму заборгованості у розмірі 488 277,17 грн, з яких: за кредитним договором № 616RPUS212320001 від 13.08.2021 у розмірі 324 653,47 грн; за кредитним договором № 616RPUA202260001 від 20.08.2021 у розмірі 163 623,70 грн та витрати зі сплаті судового збору у розмірі 5 859,33 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Правекс Банк" (01021, Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2; ЄДРПОУ 14360920).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя Роман ВІТЮК