Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №335/5913/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №335/5913/26

Суддя: Алєксєєнко А. Б.

1Справа № 335/5913/26 2/335/3221/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тивоненка Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження АСВП №49185457 з примусового стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач свої обов`язки щодо сплати аліментів не виконує у зв`язку із чим за період з 01 січня 2022 року по травень 2026 року утворилась заборгованість у розмірі 27 753,20 грн.

За вказаних обставин, враховуючи тривале невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати аліментів, посилаючись на положення ст.196 СК України просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) нараховану на період заборгованості у розмірі 192 882,79 грн.

28 травня 2026 року позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог у якій вона зазначила про те, що під час підготовки позову було допущено помилку у розрахунку пені та після повторного перерахунку сума пені, що підлягає стягненню становить 118 012,49 грн.

Ухвалою судді від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та сторонам надано строк для подання заяв по суті справи.

24 червня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тивоненка Д.Р. надійшов відзив на позовну заяву у якому він зазначив про те, що відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають вимогам ст.196 СК України з огляду на таке.

Так, позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлений до стягнення розмір заборгованості оскільки наданий нею розрахунок пені не забезпечує можливості здійснити його належну перевірку, містить ознаки неповноти та методологічної невизначеності, у зв`язку із чим заявлена до стягнення сума пені є спірною, недоведеною та такою, що потребує перевірки судом.

Крім цього, зазначає, що позивачем не надано доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме внаслідок умисних дій, свідомого ухилення або іншої винної поведінки відповідача.

Разом з цим, заявлений розмір пені є явно неспівмірним із розміром основної заборгованості та таким, що не відповідає вимогам ст.196 СК України виходячи із того, що згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем станом на 21.05.2026 року розмір заборгованості зі сплати аліментів становив 27 753,20 грн., водночас заявлений позивачкою розмір пені становить 118 012,49 грн, що перевищує розмір наявної заборгованості більше ніж у чотири рази, а відтак не узгоджується з положеннями ч.1 ст.196 СК України щодо обмеження розміру пені 100 відсотками заборгованості.

Також зауважив, що на дату подання відзиву заборгованість зі сплати аліментів відповідачем повністю погашена.

При цьому, зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок того, що відповідач одночасно ніс обов`язок із забезпечення потреб своєї новоствореної сім`ї, утримував дружину, яка не працювала, трьох малолітніх дітей, що суттєво впливало на його матеріальне становище та фінансові можливості.

26 червня 2026 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву у якій остання категорично не погоджуючись із доводами відповідача та вважає їх такими, що повністю спростовуються матеріалами справи. Зауважує, що розрахунок заборгованості здійснено відповідно до вимог законодавства та містить детальну інформацію щодо його обрахунку. При цьому, при здійсненні розрахунку було автоматично враховані положення ч.1 ст.196 СК України щодо обмеження пені у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості щомісячно, а не до сукупного боргу, як то помилково вважає відповідач.

Вважає, що сплата відповідачем заборгованості після її звернення до суду з цим позовом свідчить про намагання уникнути від відповідальності, проте погашення заборгованості не звільняє відповідача від цивільної відповідальності. Вважає доводи відповідача щодо відсутності доказів його винної поведінки та свідомого ухилення від сплати аліментів такими, що спростовуються матеріалами справи. В свою чергу, посилання відповідача на скрутний матеріальний стан та необхідність утримання інших членів родини не звільняють останнього від обов`язку утримувати свого рідного сина.

29.06.2026 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог у якій з урахуванням уточненого розрахунку просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) у сумі 85 399,32 грн.

01.07.2026 представником відповідача подано до суду письмові заперечення у яких у відповідь на відзив позивача зазначає, що враховуючи те, що позивачкою за час розгляду справи неодноразово змінювалась сума заборгованості заявленої до стягнення виникають обґрунтовані сумніви щодо правильності розрахунку. Також сторона відповідача не погоджується із доводами позивача про преюдиційність вини та умисність невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини оскільки останні належними доказами не підтверджені та ґрунтуються на суб`єктивній оцінці позивача. В свою чергу, вважає, що оскільки на час розгляду справи відповідачем повністю погашено заборгованість зі сплати аліментів провадження у справі підлягає закриттю.

Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог.

20.07.2026 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Тивоненком Д.Р. подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, враховуючи те, що згідно з актуальним розрахунком державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів повністю погашена.

19.08.2026 позивачем подано заперечення на клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі мотивоване тим, що предметом позову у цій справі є стягнення самостійної цивільно-правової санкції – неустойки (пені) за порушення строків виконання періодичних грошових зобов`язань у минулих періодах з січня 2022 року по квітень 2026 року. В свою чергу, заборгованість зі сплати аліментів відповідачем сплачена 05.06.2026, тобто після звернення позивача до суду з цим позовом. Таким чином, на час звернення до суду з цим позовом заборгованість зі сплати аліментів існувала та повне погашення заборгованості відбулося вже після подачі позову, отже підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Ухвалою суду від 31.08.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тивоненка Данила Руслановича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовлено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позовної зави підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, разом з тим у судове засідання з`явився його представник - адвокат Тивоненко Д.Р., який заперечував проти задоволення позовних вимог, враховуючи те, що відповідачем повністю сплачена заборгованість по аліментам, а тому підстави для стягнення неустойки (пені) відсутні.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019525343 від 06.02.2018 03.04.2012 між сторонами було укладено шлюб зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №62.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року у справі №321/237/15-ц провадження 2/321/141/2025 шлюб розірвано.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 21.04.2026 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2015 року у справі №321/1073/15-ц стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 серпня 2015 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/51142123).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу 25.06.2016 року позивачем змінено прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.06.2016 року.

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27 червня 2025 року у справі 335/918/25 змінено (зменшено) розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа, виданого Михайлівським районним судом Запорізької області у справі № 321/1073/15-ц від 23.09.2015 року, на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку на 1/5 частину з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП № 49185457 складеного старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.05.2026 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з січня 2022 року по травень 2026 року становить 27 753,20 грн.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається, у зв`язку з чим підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то він є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави для стягнення неустойки (пені) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 161/5211/22.

Оцінюючи доводи відповідача стосовно відсутності доказів того що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок умисних дій спрямованих на ухилення від або іншої винної поведінки з огляду на існування певних обставин суд оцінює критично.

Так щодо доводів відповідача стосовно того, що він є внутрішньо переміщеною особою та вимушене переміщення, втрата та суттєве ускладнення до стабільного працевлаштування, загальна нестабільність життєвих умов є істотними факторами, які безпосередньо впливають на можливість своєчасного виконання аліментних зобов`язань суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так з долученої до відзиву копії Витягу з реєстру територіальної громади від 20.01.2023 вбачається, що місце проживання відповідача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Водночас сам факт внутрішнього переміщення відповідача не звільняє останнього від обов`язку утримувати дитину та не є доказом вжиття ним усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання. Жодних доказів об`єктивної неможливості сплачувати аліменти - зокрема щодо стану здоров`я, розміру його доходів, працевлаштування, відповідачем суду не надано.

В свою чергу суд критично оцінює доводи відповідача щодо зміни його сімейного стану, зокрема наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей від стосунків з ОСОБА_7 та утримання малолітньої дитини та нинішньої дружини ОСОБА_8 , оскільки вона не працює та батько у дитини відсутній і відомості про нього у актовому записі записані зі слів матері.

Так, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.02.2019 та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно положень ст. 141, 150, 157, 180 Сімейного Кодексу України, .саме на батьків законодавством покладено обов`язок щодо утримання дітей до досягнення ними повноліття.

Разом з цим, наявність у відповідача неповнолітніх дітей від інших стосунків не звільняє останнього від обов`язку утримувати дитину від попереднього шлюбу.

Також суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 260 Сімейного Кодексу України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до ч.1 ст. 268 Сімейного Кодексу України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Разом з цим, як зазначає відповідач він одружився та проживає із матір`ю пасинка, на яку відповідно до яка вимог Сімейного кодексу України першочергово покладається обов`язок з утримання рідної дитини.

Доказів того, що ОСОБА_8 з об`єктивних підстав не має можливості отримувати дохід суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач презумпцію своєї вини не спростував, а заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з його вини.

Згідно зі ст. 549 ЦКУ країни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Так звертаючись до суду, позивачка з урахуванням зменшення позовних вимог надала розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з січня 2022 року по квітень 2026 року, відповідно до якого загальна сума неустойки (пені) становить 85 399,32 грн.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо порядку обчислення пені, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), відповідно до якої: зобов`язання зі сплати аліментів має періодичний характер і підлягає виконанню щомісяця, у зв`язку з чим при вирішенні спору про стягнення пені суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із періодичних платежів, установити строк, до якого кожне з таких зобов`язань мало бути виконане, та обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо, з дня порушення платником аліментів свого обов`язку і до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені (або до дня погашення заборгованості), підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів; кошти, сплачені боржником у порядку часткового виконання аліментного зобов`язання, підлягають зарахуванню передусім у рахунок погашення заборгованості, що виникла за попередні періоди, починаючи з місяця її виникнення, і лише за відсутності такої заборгованості - в рахунок сплати поточного платежу; передбачене частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України обмеження, за яким пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, застосовується до сукупного розміру заборгованості, на яку нараховується пеня за відповідний період (за відповідною позовною вимогою), а не до заборгованості за кожен окремий місяць.

Наданий позивачем розрахунок пені за період з січня 2022 року по квітень 2026 року (включно) здійснено з дотриманням наведеної правової позиції: часткові платежі відповідача зараховані в рахунок погашення заборгованості, пеня обчислена за кожен місяць окремо виходячи з суми несплачених аліментів за такий місяць та кількості днів прострочення.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості суд доходить до висновку, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам ч.1 ст.196 СК України. Відповідачем контррозрахунку заборгованості не надано та наданий позивачем розрахунок належними доказами не спростований.

З приводу доводів відповідача щодо погашення заборгованості за виконавчим провадження №49185457 у розмірі 27 753,20 грн. суд зазначає, що сплата відповідачем заборгованості по аліментам після звернення позивача до суду, не впливає на визначення розміру пені (неустойки), оскільки сплата заборгованості не звільняє його від сплати неустойки (пені) за період, в який ця заборгованість мала місце.

На підставі викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи та наявні у справі докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими такими, що підтверджені належними та допустими доказами у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з січня 2022 року - квітень 2026 року в сумі 85 399 (вісімдесят п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14.09.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua