Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №335/12101/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/12101/25 2/335/1674/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ТОВ «Він Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 632815 від 16.02.2019 у загальному розмірі 18688,90 грн., витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

На підтвердження позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

16.02.2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та гр. ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 632815.

Відповідно до індивідуальної частини договору № 242508 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000,00 грн.

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 632815 від 16.02.2019 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає ??????14280,00 грн., а саме: сума основного боргу – 7000,00 грн. Сума процентів – 3780,00 грн. Сума прострочених процентів – 0,00 грн. Сума пені – 3350,00 грн. Сума штрафів 150,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року – окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги –кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

11.06.2019 року укладено додаткову угоду № 20 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 20 від 11.06.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 632815 від 16.02.2019 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

31.12.2018 року укладено додаткову угоду б/н до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2019 року.

Договір про надання фінансового кредиту № 632815 від 16.02.2019 року укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 632815 від 16.02.2019 року - 14 280,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних – 1 286,37 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 3 122,53 грн. Разом заборгованість становить - 18 688,90 грн.

Ухвалою від 20.08.2026 заочне рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, задовольнити позовні вимоги та у разі неявки в судові засідання відповідача, провести заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, жодних заяв та клопотань не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши докази у справі, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що 16.02.2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та гр. ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) укладено договір про надання фінансового кредиту № 632815.

Відповідно до індивідуальної частини договору № 632815 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000,00 грн.

Відповідач підтвердив факт ознайомлення з наведеними умовами отримання кредиту та їх прийняття проставленням власного цифрового підпису.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір кредитної лінії №632815 від 16.02.2019 року було укладено в порядку передбаченому чинним законодавством, а саме ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 632815 від 16.02.2019 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає ??????14280,00 грн., а саме : Сума основного боргу – 7000,00 грн. Сума процентів – 3780,00 грн. Сума прострочених процентів – 0,00 грн. Сума пені – 3350,00 грн. Сума штрафів 150,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року – окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги –кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

11.06.2019 року укладено додаткову угоду № 20 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 20 від 11.06.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 632815 від 16.02.2019 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ«ВІН ФІНАНС»).

31.12.2018 року укладено додаткову угоду б/н до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2019 року.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25.07.2024 року було прийнято рішення про зміну найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В силу ч. 1ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - то ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 632815 від 16.02.2019 року пред`явлена до стягнення -загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов`язання 1097 днів 14 280,00 (сума боргу) + 3 122,53 (інфляційне збільшення) + 1 286,37 (штрафні санкціі) = 18 688,90 грн. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 632815 від 16.02.2019 року - 14 280,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних – 1 286,37 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 3 122,53 грн. Разом заборгованість становить - 18 688,90 грн.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір та додаткові угоди укладено в електронному вигляді за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Позивачем надані належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним договором. Дана обставина не спростована стороною відповідача.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №392552 від 31.10.2018 року відповідач не звертався.

Зазначений вище договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому підлягає виконанню.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

З огляду на викладене, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 632815 від 16.02.2019 року в розмірі 14 280,00 (сума боргу, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 3780 грн. - необхідно задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по штрафам/пенею в розмірі 3350 грн.+ 150 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою; правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України); різновидом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, зокрема розрахунок заборгованості та правильність його здійснення, перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково навести у рішенні відповідні мотиви та власний розрахунок.

Водночас у даній справі суд позбавлений можливості виконати зазначений процесуальний обов`язок, оскільки позивачем не надано належного та деталізованого розрахунку заборгованості, який би давав можливість перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення сум, зокрема штрафу/пені, періоду нарахування, що позбавляє суд можливості перевірити правильність та обґрунтованість заявлених до стягнення суми штрафу/пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

У ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 дійшов висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

У цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

Щодо нарахування позивачем інфляційних та 3% річних на суму процентів та штрафу, суд також зазначає, що стягнення неустойки є самостійною мірою відповідальності, а тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №915/14/14.

Також Верховний Суд у постанові від 12.03.2018 у справі №914/712/16 зробив висновок, що базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з 23.02.2019 до 23.02.2022, але лише на суму основного боргу 7000 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, згідно ст. 625 ЦК України, розраховується за формулою: Інфляційні нарахування = (Сума боргу) х (Індекс інфляції (%)) / 100% - (Сума боргу), де: (Сума боргу) сума простроченого боргу, (Індекс інфляції (%)) добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Індекс інфляції за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 = (100,90 : 100) x (101,0 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1,21866444

Інфляційне збільшення = 7000 x 1,21866444 - 7000,00 = 1530,65грн.

Штрафні санкції = (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 7000,00 x 3% x 1097 : 365 = 473,36 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 12 784,01 грн., яка складається із основного боргу - 7000,00 грн., відсотків - 3780,00 грн., та суми збитків з урахуванням 3% річних - 473,36 грн., інфляційні втрати — 1530,65 грн.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідачем заявлено вимогу про застосування строків позовної давності.

Щодо посилання у заяві про перегляд заочного рішення про пропущення строку позовної давності, то суд вбачає за необхідне вказати наступне.

Так, згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністр ів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 № 540-IX, тобто з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строки позовної давності були зупинені з 02.04.2020 року, а позивач звернувся з позовом до суду у грудні 2025 року. Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності на звернення до суду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, (задоволено 68,40 %) а тому з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1656,92 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦК).

Судом встановлено, що позивачем заявлено стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом встановлено, що 22.03.2024 між Адвокатським бюро «Анастасії Мінковської» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про надання правової допомоги № 33.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору № 33 від 22.03.2024, в якому міститься детальний опис робіт; копію акта підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн.

Зазначений розмір є обґрунтованим і відповідає обсягу наданих послуг, а тому заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3420,00 грн..

Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12,13, 76, 81,128,141, 211, 223, 247,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №632815 від 16.02.2019 на загальну суму 12 784 гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» суму сплаченого судового збору у сумі 1656,92 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3420,00 гривень.

В решті частині вимог відмовити.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Ю.В. Апаллонова