Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №302/1986/23 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1986/23

Провадження № 2/302/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

представниці позивачки адвокатки Гренджі В.Ю.,

представника відповідача адвоката Рішка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення виплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка), звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів. В обґрунтування позову посилалась на те, що сторони перебували в шлюбі під час якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилась спільна дитина – дочка ОСОБА_3 . Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2019 року на користь позивачки, на утримання спільної неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідача було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 його доходу щомісячно починаючи з 08.04.2019 і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 річного віку. Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилась заборгованість по виплаті аліментів станом на 01.09.2023 в сумі 35 463,03 грн. У зв`язку з порушенням строків сплати аліментів позивачка здійснила нарахування пені, розмір якої за період прострочення з 25.10.2022 по 01.09.2023 склав 83 497, 24 грн. З урахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України позивачка просила стягнути з відповідача нараховану пеню за прострочення сплати аліментів, станом на 01.09.2023 в сумі 35 463,03 грн.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В. від 15.11.2023 було відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Рішко С.І. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі в Збройних Силах України. Представниця позивачки ОСОБА_1 – адвокатка Гренджа В.Ю. заявою від 30 листопада 2023 року просила клопотання сторони відповідача про зупинення провадження в справі вирішити на розсуд суду.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2023 року було задоволено клопотання представника відповідача – адвоката Рішка С.І. та зупинено провадження в справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

23 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Рішко С.І. подав до суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції стверджував, що, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, відповідач сплачував їх у добровільному порядку. З 23 листопада 2020 року, після пред`явлення позивачкою виконавчого листа до органів державної виконавчої служби, рішення суду виконувалось у примусовому порядку. А саме, після відкриття виконавчого провадження державний виконавець скерував виконавчий лист за місцем роботи відповідача, відтак роботодавець у встановленому законом порядку проводив відрахування аліментів із заробітної плати ОСОБА_2 . Зауважив, що ОСОБА_3 у червні 2022 року закінчила 4-ий курс факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» і отримала диплом бакалавра, тобто завершила етап навчання. В липні-серпні 2022 року ОСОБА_3 успішно здала іспити та вступила на магістратуру цього ж факультету й продовжила навчання. За таких обставин, за доводами сторони відповідача, стягнення аліментів мало припинитись не пізніше 30.06.2022, проте відповідач добровільно сплачував аліменти. З 24 жовтня 2022 року відповідач був призваний на військову службу у зв`язку з мобілізацією та з того часу проходить військову службу в Збройних Силах України в різних військових частинах. За заявами позивачки про призов відповідача на військову службу й зарахування його до особового складу військових частин державним виконавцем зверталось стягнення на заробітну плату та інші види доходів у відповідних частинах. 08 квітня 2024 року ОСОБА_3 виповнилось 23 роки. Станом на дату подання стороною відповідача відзиву на позов, військовою частиною за місцем служби ОСОБА_2 були проведені відрахування із його грошового забезпечення в повному обсязі, заборгованість зі сплати аліментів погашена, виконавче провадження № 63783778 було закінчено. Відтак сторона відповідача стверджує, що заборгованість зі сплати аліментів виникала не з вини ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для нарахування і стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів.

17 червня 2025 року наказом голови Міжгірського районного суду Закарпатської області відраховано зі штату Міжгірського районного суду Закарпатської області суддю Сидоренко Юлію Володимирівну у зв`язку з достроковим закінченням її відрядження до Міжгірського районного суду Закарпатської області на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 10.06.2025 № 1231/0/15-25 «Про дострокове закінчення відрядження судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В. до Міжгірського районного суду Закарпатської області та одночасне відрядження судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В. до Перечинського районного суду Закарпатської області для здійснення правосуддя».

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2025 року, цивільна справа № 302/1986/23 (провадження № 2/302/19/25) розподілена судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчику О.І.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчика О.І. цивільну справу № 302/1986/23 (провадження №2/302/19/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по виплаті аліментів, провадження по якій зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України – було прийнято до провадження.

Ухвалою судді від 10 серпня 2026 року було поновлено провадження в справі та призначено її до розгляду на 03 вересня 2026 року, про що повідомлено учасників. За клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Рішка С.І. судове засідання було відкладено на 10 вересня 2026 року.

В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та наполягала на задоволенні позову.

Представниця позивачки – адвокатка Гренджа В.Ю. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Ствердила, що відповідач допустив прострочення зі сплати аліментів, а тому відповідачка нарахувала йому пеню за період порушення строків їх виплати. Зауважила, що розмір аліментів нею було обмежено до 100% заборгованості. На підставі цього та з врахуванням доводів, викладених у позовній заяві наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Рішко С.І. проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. Зауважив, що виконання судового рішення про стягнення аліментів після його ухвалення здійснювалось ОСОБА_2 у добровільному порядку. Після видачі судом на виконання рішення суду виконавчого листа й пред`явлення його позивачкою до органів державної виконавчої служби – виконання судового рішення здійснювалось відповідними органами в примусовому порядку, шляхом стягнення із заробітної плати на підставі відповідної постанови державного виконавця. Зауважив, що стягнення аліментів за період перерви у навчанні ОСОБА_3 в липні-серпні 2022 року є безпідставним. Зауважив, що оскільки стягнення аліментів здійснювалось у примусовому порядку органами державної виконавчої служби – заборгованість зі сплати аліментів виникла саме внаслідок їх зволікання із зверненням стягнення на заробітну плату та інші доходи при зміні відповідачем місця проходження служби. Заявив, що на час розгляду справи судом заборгованість із сплати аліментів погашена в повному обсязі. Ствердив, що оскільки вина ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів відсутня – немає законних підстав для стягнення з нього аліментів. Відтак наполягав на безпідставності позовних вимог і просив відмовити в задоволенні позову повністю.

11 вересня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим оголосив перерву до 14 вересня 2026 року до 16:00.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши їх позиції викладені в заявах по суті й висловлені в судовому засідання, перевіривши їх доводи й заперечення, дослідивши наявні докази та перевіривши їх на відповідність критеріям належності, допустимості, достовірності й достатності у взаємозв`язку для вирішення спору, суд установив такі фактичні обставини й дійшов таких висновків.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2019 року (а.с. 5) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, на період навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 08.04.2019 до закінчення навчання але не більше як до досягнення нею 23 річного віку.

12 червня 2019 року Міжгірський районний суд Закарпатської області видав виконавчий лист (а.с. 6) на виконання судового рішення від 06 травня 2019 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 63783778 від 02 грудня 2019 року (а.с. 8) підтверджується відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 12 червня 2019 року.

З розрахунку боргу по аліментам в АСВП № 63783778 (а.с. 7) вбачається, що з жовтня 2022 року по серпень 2023 року допускалось прострочення сплати аліментів, унаслідок чого виникла заборгованість із аліментних платежів у загальній сумі 35 463,03 грн.

З листа Немирівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30 серпня 2023 № 10051 (а.с. 9) слідує, що у вказаному відділі державної виконавчої служби перебуває на виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідачки аліментів у розмірі 1/4 його доходів на період навчання ОСОБА_3 , але не більше як до досягнення нею 23 річного віку. 10 вересня 2021 року була винесена постанова про звернення стягнення на дохід боржника, яка була направлена на виконання до ТзОВ «Барлінек Інвест». Відповідно до листа ТзОВ «Барлінек Інвест» ОСОБА_2 був звільнений з місця роботи 24.10.2022, до вказаної дати було нараховано й утримано аліменти. 30 листопада 2022 року було винесено постанову про звернення стягнення на дохід боржника, яку направлено на виконання до Військової частини НОМЕР_1 . Здійснено розрахунок заборгованості та 14.04.2023 винесено постанову про звернення стягнення на дохід ОСОБА_2 , яку направлено до Військової частини НОМЕР_2 . Заборгованість за аліментами станом на 01.01.2023 складала 5 695,85 грн. Зобов`язано військову частину нарахувати заборгованість за аліментами з 01.01.2023 по 31.03.2023 (додавши до вказаної суми боргу) та здійснювати утримання від усіх видів доходу боржника в розмірі 50% доходу. 23 серпня 2023 року військовою частиною НОМЕР_2 надано звіти щодо здійснених відрахувань та виплат із доходів ОСОБА_2 24 серпня 2023 року військовою частиною НОМЕР_2 надано розрахунок заборгованості з виплати аліментів за період з 01.01.2023 по 31.03.2023, відповідно до якого загальна сум боргу склала 35 463,03 грн. Станом на 30 серпня 2023 року з доходів ОСОБА_2 здійснювалось відрахування в розмірі 50% від усіх доходів: 1/4 всіх видів його заробітку на користь ОСОБА_1 на період навчання його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не довше як до досягнення нею 23-х річного віку та 1/4 всіх видів його доходу на користь ОСОБА_4 утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до повноліття дитини. Зазначено, що утримання заборгованості за аліментами в сумі 35 463,03 грн буде здійснюватись після припинення утримань поточних аліментів, оскільки загальний розмір відрахувань склав 50% доходів ОСОБА_2

24 жовтня 2022 року, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, ОСОБА_2 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 до лав Збройних Сил України по мобілізації та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України.

До мобілізації ОСОБА_2 працював на посаді помічника оператора на автоматичних та напівавтоматичних лініях у деревообробленні у ТОВ «Барлінек Інвест» (код ЄДРПОУ 34004579). Наказом ТОВ «Барлінек Інвест» від 17.10.2022 №192-к/тр ОСОБА_2 було звільнено з роботи у зв`язку із призовом на військову службу з 24.10.2022. За період роботи відповідача ТОВ «Барлінек Інвест» здійснювало відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на погашення аліментів та подавало відповідні звіти до Немирівського ВДВС.

25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 письмово повідомила Немирівський ВДВС про те, що ОСОБА_2 був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_3 .

29 листопада 2022 року ОСОБА_1 письмово повідомила Немирівський ВДВС про необхідність направлення постанови про примусове стягнення аліментів із ОСОБА_2 за місцем проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_4 в АДРЕСА_1 . Постановою заступника начальника Немирівського ВДВС ОСОБА_6 від 30.11.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника було зобов`язано військову частину НОМЕР_4 щомісячно здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення аліментів та подавати звіти до Немирівського ВДВС.

Листом від 26.12.2022 №3159/в командир військової частини НОМЕР_5 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про вибуття ОСОБА_2 до нового місця служби та повернув до органу ДВС постанову про стягнення аліментів у виконавчому провадженні №63783778.

Листами від 13.01.2023 №3/176 та від 23.01.2023 року №3/289 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_6 .

22 лютого 2023 року військова частина НОМЕР_5 подала до Немирівського ВДВС звіт про здійснення відрахування та виплати аліментів із заробітної плати ОСОБА_2 у січні 2023 року на суму 3198,52 грн.

Листом від 13.03.2023 №18/297 т.в.о. начальника штабу військової частини НОМЕР_5 повідомив Немирівський ВДВС про вибуття ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_7 для продовження проходження служби з 09.12.2022.

Постановою заступника начальника Немирівського ВДВС ОСОБА_6 від 14.04.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника було зобов`язано військову частину НОМЕР_2 щомісячно здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення аліментів та подавати звіти до Немирівського ВДВС.

Листом від 20.04.2023 №3/1796 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_6 .

У зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та проходженням служби, враховуючи неодноразові переведення з однієї військової частини в іншу, у період з 24.10.2022 по 31.03.2023 у ОСОБА_2 виникла заборгованість зі сплати аліментів на суму 35463,03 грн у виконавчому провадженні №63783778.

08 квітня 2024 року ОСОБА_3 виповнилося 23 роки.

ОСОБА_2 продовжує проходити військову службу у військовій частини НОМЕР_2 . За цей період військовою частиною НОМЕР_2 були проведені відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 і в повному обсязі погашено заборгованість зі сплати аліментів перед ОСОБА_1 . Постановою головного державного виконавця Немирівського ВДВС Хоменко І.В. від 19.11.2024 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено виконавче провадження №63783778 (а.с. 201).

Обставини щодо періодів працевлаштування, призову на військову службу, проходження військової служби та здійснення нарахування й утримання аліментів із заробітної плати й грошового забезпечення підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб (а.с. 24-26), витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 24.10.2022 (а.с. 27), посвідченням серії УБД (а.с. 28) та матеріалами виконавчого провадження (а.с. 41-201).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Частинами 1-3 ст. 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частинами першою та другою статті 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Частиною першою статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд установив, що внаслідок прострочення сплати аліментів в період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року виникла заборгованість із аліментних платежів у загальній сумі 35 463,03 грн. Виникнення вказаної заборгованості в зазначений період підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Оцінюючи заперечення представника відповідача – адвоката Рішка С.І. щодо наявності підстав для припинення нарахування й стягнення аліментів на час навчання ОСОБА_3 з червня 2022 року, з часу закінчення останньою 4 курсу факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» й отримання диплому бакалавра та закінчення даного етапу навчання суд зауважує про таке. Сторонами по справі визнається й доводиться довідкою від 12.09.2023 (а.с. 173), що ОСОБА_3 продовжила навчання в ДВНЗ «Ужгородський національний університет» по 31 грудня 2023 року. Суд бере до уваги правові висновки щодо застосування ст. 199 СК України, висловлені в постанові ОП КЦС ВС від 10 квітня 2023 року в справі № 752/20152/16-ц й зауважує про таке.

Аналіз змісту частини другої статті 199 СК України дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.

Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та:

1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або

2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю,

незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

Відтак суд відхиляє доводи сторони відповідача про наявність підстав для припинення нарахування й виплати аліментів у зв`язку з закінченням ОСОБА_3 4-го курсу факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» й отримання диплому бакалавра та закінчення даного етапу навчання.

Відповідач заперечив наявність підстав для нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментів

Щодо нарахування пені за прострочення сплати аліментів суд бере до уваги, що факт порушення строків сплати аліментів визнається сторонами й доводиться наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані статтею 8 СК України, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення частини 1 статті 9 ЦК України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини 1 статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1 та 2 статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається.

Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Суд визнає слушними, й такими, що ґрунтуються на положення законодавства, доводи сторони відповідача, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини боржника. Водночас звертає увагу на тому, що в даних правовідносинах діє презумпція винуватості платника.

Відповідач стверджував про відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, пов`язуючи її виникнення з його чисельними переведеннями під час проходження військової служби до різних військових частин. Звертав увагу на тому, що виконання рішення про стягнення аліментів здійснювалось органами державними виконавчої служби.

Суд звертає увагу на тому, що відповідач безумовно був обізнаний про стягнення з нього судовим рішенням на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 всіх видів заробітку щомісячно на період навчання дочки ОСОБА_3 . Водночас зазначене рішення могло виконуватись не тільки в порядку примусового виконання, а й добровільно.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії. На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність певних непереборних обставин, які б перешкодили відповідачу подати відповідну заяву при переведенні його до нового місця несення служби або ж відмови від прийняття такої заяви командуванням. Окрім того, відповідач був обізнаний із розміром його грошового забезпечення та щомісячно при отриманні виплат бачив, що з нього не проводиться утримання аліментів, зважаючи на їх розмір – 1/4 грошового забезпечення. За умови добросовісної та сумлінної поведінки, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості з`ясувати причини припинення стягнення аліментів і вжити заходів для їх нарахування й сплати.

Суд зауважує, що положеннями ст. 196 СК України не встановлено вимог до форми вини платника аліментів. У випадку прострочення сплати аліментів, для настання відповідальності у виді неустойки (пені) не має суттєвого значення чи діяв платник аліментів із умислом або ж порушення було допущено внаслідок необережності.

Допущення платником заборгованості зі сплати аліментів, при недоведенні відсутності вини боржника в будь-якій її формі – надає право стягувачу нарахувати пеню, відповідно до зазначених нормативних приписів.

У статті 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Отже, з урахуванням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачкою було нараховано пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 35 463,03 грн. Відповідач, заперечив проти наявності підстав для нарахування пені в цілому, при цьому зауважень чи заперечень щодо проведеного розрахунку не подавав.

Розглядаючи цю справу в межах позовних вимог, суд погоджується з нарахованим розміром пені в сумі 35 463,03 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, з врахуванням принципу диспозитивності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю та стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у сумі 35 463,03 грн.

З врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір у сумі 1 073,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 259, 263-265 та 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення пені за прострочення виплати аліментів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 35 463,03 грн (тридцять п`ять тисяч чотириста шістдесят три гривні 03 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2026.

Суддя О. І. Повідайчик