Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №520/12391/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 вересня 2026 року № 520/12391/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Куп`янського відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Куп`янського відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Кооперативна, буд. 12/14, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61003, код ЄДРПОУ 41430620), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Куп`янського ВДВС у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна, що належить мені на праві власності, накладеному на підставі повідомлення, серія та номер : б/н, виданого 30.10.2003 року ВДВС в Куп`янському районі Харківської області, обтяження № 4885724, № 4884201, № 4884250;

- зобов`язати Куп`янський відділ державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі повідомлення, серія та номер : б/н, виданого 30.10.2003 року ВДВС в Куп`янському районі Харківської області, реєстраційні номери обтяження № 4885724, № 4884201, № 4884250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником нерухомого майна, на яке відповідачем накладено арешт за відсутності будь-яких відкритих виконавчих проваджень та, відповідно, підстав для накладення арешту. У знятті арешту з майна в позасудовому порядку відповідач відмовив, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а наявність чинного арешту протягом тривалого часу (понад 10 років) є порушенням прав позивача, що стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 29.06.2026 по 13.07.2026 та з 30.07.2026 по 31.07.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Позивачу на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.03.2000 року Виконкомом Моначинівської сільської ради належить 1/4 частка житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта зареєстровані обтяження № 4885724, № 4884201, № 4884250, вид обтяження : арешт нерухомого майна, підстава обтяження : повідомлення, серія та номер : б/н, видане 30.10.2003 року, видавник : ВДВС в Куп`янському районі Харківської області, особа, майно/права якої обтяжуються : ОСОБА_1 , опис предмета обтяження : все майно.

Позивач повідомив, що вказаного повідомлення про арешт майна не отримував та дізнався про існування накладеного спірного арешту на майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

24.04.2026 року Позивач звернувся до Куп`янського ВДВС у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, в якій просив зняти арешт з належного йому нерухомого майна, однак було відмовлено з посиланням на відсутність законних підстав для зняття арешту з майна.

Куп`янський ВДВС у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.05.2026 року надав відповідь, що за даними про зареєстровані обтяження про арешт нерухомого майна належного ОСОБА_1 , що містяться в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, неможливо встановити номер виконавчого провадження, який було присвоєно виконавчому документу при реєстрації.Перевіркою відомостей, що містяться у Автоматизованій системі виконавчого провадження, встановлено, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_1 в системі не містяться.

Одночасно Позивачу повідомили, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Протягом 2007 року (рік накладення арешту) і по день звернення позивача до суду діяльність органів виконавчої служби регулювали різні закони в часі. Так, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 втратив чинність 05.01.2017 з набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (чинного на час накладення арешту), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.11 вказаного Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон № 606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ст.50 Закону №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 59 чинного Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 2 червня 2016 року визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

З огляду на пункт 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (далі за текстом - Порядок №2274/5, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції №2302/5 від 19.07.2017) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно пункту 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Згідно поданих до суду письмових пояснень позивач повідомив, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження № 4885724, № 4884201, № 4884250 було внесено на підставі повідомлення, серія та номер : б/н, видане 30.10.2003 року ВДВС в Куп`янському районі Харківської області. Відповідне повідомлення, на підставі кого було внесено запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на ім`я ОСОБА_1 у відділі не обліковуються. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві відділу не зберігаються та в електронному реєстрі не містяться. Витребуваний документ, на підставі якого був внесений запис про арешт майна позивача або відповідні документи не виявляється за можливе по причини їх знищення та відсутності електронних копій.

Тобто, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо наявності відкритих виконавчих проваджень відносно позивача або наявності відкритого виконавчого провадження, в рамках якого було накладено спірний арешт на нерухоме майно, що на даний час належить позивачу.

Більш того, відповідачем повідомлено суд про відсутність документа, на підставі якого було накладено спірний арешт.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 висловився щодо захисту прав боржника у виконавчому провадженні в разі повного виконання рішення суду.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21 та в постанові від 29 травня 2024 року по справі № 643/5147/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати й заборона відчуження майна позивача.

При цьому, відповідачем не доведено наявності відкритих виконавчих проваджень, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача.

Згідно з інформацією, наявною в автоматизованій системі виконавчих проваджень, відкриті виконавчі провадження, в яких позивач є боржником, відсутні.

Відтак, під час розгляду справи судом встановлено відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно позивача.

Крім того, існування арешту нерухомого майна позивача при відсутності перебування на виконанні виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури.

Незняття державною виконавчою службою арешту з майна позивача саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності знаходження в арешті майна позивача.

Суд враховує, що накладення арешту на майно позивача, свідчить про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання виконавчого документу, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний вчинити усі дії передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції чинній на час розгляду справи), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення про зняття арешту з майна боржника виноситься органом, яким накладено арешт.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд вважає, що з метою ефективного та належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, позовна заява підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Куп`янського ВДВС у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та зобов`язання Куп`янський відділ державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі повідомлення, серія та номер : б/н, виданого 30.10.2003 року ВДВС в Куп`янському районі Харківської області, реєстраційні номери обтяження № 4885724, № 4884201, № 4884250.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Так, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Куп`янського відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Кооперативна, буд. 12/14, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61003, код ЄДРПОУ 41430620) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Куп`янського ВДВС у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .

Зобов`язати Куп`янський відділ державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі повідомлення, серія та номер : б/н, виданого 30.10.2003 року ВДВС в Куп`янському районі Харківської області, реєстраційні номери обтяження № 4885724, № 4884201, № 4884250.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куп`янського відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Кооперативна, буд. 12/14, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61003, код ЄДРПОУ 41430620) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.