Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №520/6490/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 вересня 2026 року №520/6490/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 13.06.2023 №14775-2410-2517/01-02-2022 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік;

2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн;

3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №14775-2410-2517/01-02-2022 від 13.06.2023 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік незаконне та підлягає скасуванню, оскільки не містить всіх обов`язкових реквізитів, необхідних для ідентифікації об`єкта оподаткування, а містить лише загальні відомості про розташування земельної ділянки та її загальну площу. Позивачу на праві користування належать земельні ділянки з кадастровими номерами 7424488600:03:001:0078 та 7424488600:03:001:0077, за які податковим органом нараховувалась орендна плата за 2022 рік податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2022 №200274-2410-2517. За зверненням позивача податкове повідомлення рішенням від 26.09.2022 №200274-2410-2517 скасовано (відкликане) відповідачем відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, податку за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" від 11.04.2023 №3050-Х. Інших земельних ділянок у користування позивача не знаходиться, у зв`язку з чим відсутні підстави для повторного нарахування податкових зобов`язань з орендної плати за землю на 2022 рік.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до п.п.69.25 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (у редакції Закону №3050) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією: юридичні особи та фізичні особи-підприємці за 2022 рік – з 01 березня по 31 грудня. Податкові зобов`язання з орендної плати за землю нараховані позивачу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, відтак податкове повідомлення-рішення від 13.06.2023 №14775-2410-2517/01-02-2022 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник позивача надіслав суду відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вказуючи на порушення відповідачем абзацу 1 пп.69-14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Представник відповідача у відзиві на позовну заву зазначає, що в 2022 році за даним інформаційних баз даних ДПС України у громадянки ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 16.08.2012 року №742448864001326 у користуванні перебувала земельна ділянка, яка знаходиться за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, Сиберізька сільська рада, площею 190 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що на ім`я ОСОБА_1 до відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" надійшов лист від Головного управління ДПС у Чернігівській області з податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2023 року №14775-2410-2517/01-02-2022.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 13.06.2023 року №14775-2410-2517/01-02-2022 встановлено, що позивачу на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України за 2022 рік визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 27047,55 грн за користування земельною ділянкою розташованої на території Чернігівської області, Чернігівського району Ріпкинська територіальна громада, площею 190 га, кадастровий номер земельної ділянки - не вказано, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що податкове повідомлення-рішення складено відповідачем з порушенням форми та порядку надіслання визначених чинним законодавством, дані інформаційних баз ДПС України не є підставою для нарахування земельного податку відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, а позивач має податкову пільгу зі сплати земельного податку з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік, що підтверджено листом Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.06.2023 №173/Б/25-01-24-10-16.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 13.06.2023 року №14775-2410-2517/01-02-2022 безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161 «Про оренду землі» (далі - Закон №161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону №161).

Згідно зі ст.21 Закону №161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалі

Згідно з п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п.286.1 ст. 286 ПК України (у редакції, чинній з 06.05.2023) підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 ПК України).

Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2022) нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 13.06.2023 №14775-2410-2517/01-02-2022 не містить інформації про кадастровий номер земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Крім того, в копії податкового повідомлення-рішення від 13.06.2023 №14775-2410-2517/01-02-2022 наданого позивачем та представником відповідача до матеріалів справи міститься розбіжність в зазначенні місцезнаходженні земельної ділянки, а саме: в наданому рішенні позивач зазначено, що земельна ділянка находиться за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, Ріпкинська територіальна громада, площею 190 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; а в рішенні відповідача - місцезнаходження земельної ділянки вказано: Чернігівська область, Чернігівський район, Сиберізька сільська рада, площею 190 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На переконання суду зазначені розбіжності є суттєвими для визначення об`єкта та суми оподаткування.

11 квітня 2023 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3050- ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" (далі - Закон № 3050-ІХ), який набрав чинності 06.05.2023.

Законом №3050-ІХ підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено в новій редакції.

Так, діюча редакція абз.1 пп.69-14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладена законодавцем наступним чином: "за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

При цьому представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, Сиберізька сільська рада здійснено позивачу як фізичній особі за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 року.

Відповідно до абз.4 пп. 69-14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до абз.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. №1364 перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22 грудня 2022 року №309 було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Пунктом 2.10. підрозділу 2 розділу 1 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України територія Чернігівської міської територіальної громади в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 року визначено територією активних бойових дій, в подальшому територією можливих бойових дій.

Оскільки земельна ділянка, розташована на території Чернігівської області (Чернігівська область, Чернігівський район, Сиберізька сільська рада) в 2022 році відносилась до території активних бойових дій, то в даному випадку застосуванню підлягає положення абз.1 пп.69-14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо пільг зі сплати земельного податку.

Суд бере до уваги лист Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.06.2023 №173/Б/25-01-24-10-16, наданого на звернення ОСОБА_1 з питань скасування (відкликання) податкових повідомлень-рішень по орендній платі за земельні ділянки за 2022 рік, в яких податковим органом вказано, що відповідно до п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, за період з 1 січня 202 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2023 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідолмення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Крім того в листі зазначено, що відповідно до Переліку територій, затвердженому наказом №309, вся територія Чернігівської області віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 по 03.04.2022. Враховуючи зазначене вище, податкові повідолмення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області, якими визначено суми податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік підлягають скасуванню, а грошові зобов`язання та податковий борг - анулюванню.

Беручи до уваги, що нарахування орендної плати позивачу було здійснено як фізичній особі на підставі п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України шляхом направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також того, що не доведеністю відповідачем наявними у справі доказами факту наявності у позивача як фізичної особи-підприємця в користуванні земельних ділянок у 2022 році, а також наявність податкової пільги, визначеної абз.1 пп.69-14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про безпідставне нарахування ОСОБА_1 орендної плати за користування у 2022 році, в тому числі за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, земельними ділянками розташованими за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, Сиберізька сільська рада.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13.06.2023 №№14775-2410-2517/01-02-2022 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 26000,00 гривень, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням "НЕОФЕЛІС ЛО ГРУП", на підставі договору про надання правової допомоги від 28.12.2023 б/н.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 06.05.2024 (Додаток до Договору про надання правничої допомоги від 28.12.2023), рахунок від 28.12.2023 №79 на оплату послуг, квитанція про оплату від 30.12.2023 №54986595.

Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 06.05.2024 (Додаток до Договору про надання правничої допомоги від 28.12.2023), клієнт відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги від 28.12.2023 та рахунку №79 від 28.12.2023 сплатив Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 26000,00 грн за такі послуги:

1) консультування ОСОБА_1 з приводу порядку оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.06.2023 №14775-2410-2517/01-02-2022 з попереднім вивченням наданих документів - 0,5 годин, вартість за тарифами 1300,00 грн/годину, сума - 650,00 грн,

2) написання та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2023 №14775-2410-2517/01-02-2022 - 5 години, вартість за тарифами 2600,00 грн/годину, сума - 13000,00 грн,

3) написання та подання до Харківського окружного адміністративного суду відповіді на відзив у справі №520/6490/24 - 5 години, вартість за тарифами 2600,00 грн/годину, сума - 13000,00 грн,

4) написання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №520/6490/24 - 2 години, вартість за тарифами 600,00 грн/годину, сума - 1200,00 грн,

Загальна вартість складає 27850,00 гривень. Загальний час роботи адвоката складає 12,5 годин. Сторони між собою погодили, що кінцева вартість наданих Адвокатським об`єднанням Клієнту та зазначених в цьомі Акті послуг складає 26000,00 грн та біла оплачена Клієнтом на умовах попередньої оплати.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами першою, третьою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі №816/2096/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2021 року по справі №520/5311/2020 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Поряд з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

При вирішенні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи нескладний предмет спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, заперечення представника відповідача про надмірність заявлених позовних вимог, які майже дорівнюють сумі визначеного податковим органом податковому зобов`язанню, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл витрат на правову допомогу та стягнення за рахунок відповідача судові витрати у розмірі 5000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 13.06.2023 №14775-2410-2517/01-02-2022 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО