Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №500/3354/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3354/26

14 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронна база АІТС “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) відомостей відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 20.09.2013 №103;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести документально до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронна база АІТС “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) відомості відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 20.09.2013 №103.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є звільненим із служби цивільного захисту за станом здоров`я, непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 20.09.2013 №103.

01.04.2025 позивача автоматично програмою взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 . 08 травня 2026 року позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з приводу внесення відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” до електронної бази АІТС “Оберіг” актуальної інформації щодо непридатності до військової служби за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу від 20.09.2013 №103, виданого за результатами проходження медичного огляду ВЛК згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402) та затвердженого ЦЛЕК.

ІНФОРМАЦІЯ_6 надано відповідь на звернення відповідача, оформлене листом від 14.05.2026 № 3190, яким відмовлено у внесенні до електронної бази АІТС “Оберіг” (далі-Реєстр “Оберіг”) актуальної інформації стосовно непридатності позивача до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 20.09.2013 №103.

Вважаючи відмову суб`єкта владних повноважень, оформленою листом від 14.05.2026 №3190, протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного суб`єктивного права.

Ухвалою від 01.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив позовні вимоги. У відповіді на відзив позивач наполягає на зодовленні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами не заявлені клопотання про розгляд справи за їх участі у судовому засіданні.

Таким чином, суд розглядає цей спір у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

08 травня 2026 року позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з приводу внесення відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” до електронної бази АІТС “Оберіг” актуальну інформацію щодо непридатності до військової служби за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу від 20.09.2013 №103, виданого за результатами проходження медичного огляду лікарсько-експертної комісії Управління ДСНС у Тернопільській області та затвердженого ЦЛЕК.

Відповідачем 14.05.2026 надано відповідь №3190, з якої слідує, що 01.04.2025 згідно змін до Постанови Кабінету Міністрів України №932 ОСОБА_1 взято на військовий облік автоматично. Підтверджуючі документи про виключення ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні. Також повідомляє, що для актуалізації та уточнення військово-облікових даних ОСОБА_1 необхідно особисто прибути з військово-обліковим документом в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як слідує із свідоцтва про хворобу №103 від 20.09.2013 лікарською-експертною комісією Управління ДСНС України у Тернопільській області позивач на підставі статей 39 “а”, 41 “б”, 64 “б”, 23 “б”, 54 “в” графи ІІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У матеріалах справи наявна довідка ГУ ДСНС України у Тернопільській області від 08.07.2024 №164-ДВ/64, в якій зазначено, що з 01 жовтня 1991 року (наказ про прийняття ЛПТУ МВС України (по особовому складу) від 11 вересня 1991 року № 94) позивач проходив службу в системі МВС, МНС, ДІТБ України на посадах середнього та старшого начальницького складу по 18 жовтня 2013 року (наказ про звільнення Управління Держтехногенбезпеки у Тернопільській області (по особовому складу) від 15 жовтня 2013 року № 54). Наказом МВС України (по особовому складу) від 25 червня 1994 року №188 присвоєно первинне спеціальне звання "лейтенант внутрішньої служби".

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо визнання позивача військовозобов`язаним та таким, що перебуває на військовому обліку, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також є загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.33 Закону України №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.6 ст.37 Закону України №2232-XII (в редакції, чинні на момент спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема згідно п.3, визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (надалі - Порядок №1487).

Відповідно до п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) ТЦК та СП, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) ТЦК та СП, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017 (надалі - Закон України №1951-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону України № 951-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно зі ст.2 Закону України №1951-VIII основними завданнями Реєстру є, зокрема ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Згідно з ч.ч.8, 9 ст.5 Закону України №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) ТЦК та СП, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.14 Закону України №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Статтею 9 Закону України №1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Згідно із ч.4 ст.14 Закону України №1951-VIII надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Відповідно до п.3 вказаного Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із п.4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) ТЦК та СП або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) ТЦК тап або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За аналізом наведених положень, необхідно дійти висновку, що ведення військового обліку покладається, зокрема, на відповідні ТЦК та СП. При цьому, з метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі - Реєстр), органами ведення якого є, зокрема, районні ТЦК та СП. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. У разі невідповідності відомостей, зазначених, зокрема у військовому квитку відомостям, що містяться у Реєстрі, для внесення відповідних змін особа звертається із заявою до районного ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Тобто, у разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України, для внесення відповідних змін, повинен звернутися до районного ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку у паперовій формі або в електронній формі. В свою чергу, орган ведення Реєстру зобов`язаний розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Доводи позивача у цій справі обґрунтовані тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо внесення актуальних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про статус його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 20.09.2013 №103, затвердженого Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України. При цьому, таких висновків позивач дійшов внаслідок отримання відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_5 на заяву від 08.05.2026.

Разом з тим, аналізуючи заяву позивача від 08.05.2026 така стосувалася прохання «надати інформацію щодо законної підстави взяття на військовий облік та оголошення у розшук через відмову в отриманні мобілізаційного розпорядження». У той же час, вимог внести ІНФОРМАЦІЯ_4 відомості до ЄДРВПР про непридатість ОСОБА_1 до військової служби та виключити позивача з військової служби така заява не містила.

Суд не вбачає допущеної протиправності в діях відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про позивача, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виключення його з військового обліку, як того вимагають положення ст.9 Закону України №1951-VIII та п.4 Порядку №559. Разом з тим, по суті поданий позивачем запит про надання інформації не може вважатись особистим зверненням, яка подається для вчинення суб`єктом дій у сфері військового обліку, зокрема і внесення відомостей до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стосовно посилань позивача щодо незаконного перебування його на військовому обліку, слід зазначити наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі - Порядок №932), який визначає, зокрема, порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.3 Порядку №932 метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.

За пунктом 17-1 Порядку №932 стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, органами ТЦК та СП, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, взяття позивача на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено автоматично та без будь-якого втручання в цей процес у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932, про що також наголошував відповідач у цій справі.

Крім того, суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку. Так, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Виключення з військового обліку військовозобов`язаного має чітко визначений алгоритм дій, для здійснення якого Порядком №1487 (до 05.01.2023 Порядком №921) передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у РТЦК та СП, та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного).

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З положень ст.2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Пунктами 75, 77-79 постанови Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок №560) визначено, що придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони. Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов`язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд звертає увагу, що тривалий час, а саме, з 2013 року позивач не проходив військово-лікарську комісію та не з`являвся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх персональних даних.

Факт неявки позивача до відповідача для уточнення даних позивачем не заперечується.

Доказів проходження ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовозобов`язаних чи військовослужбовців до військової служби, позивачем до суду не надано.

Суд зауважує, що виключення позивача з військового обліку 20.09.2013 констатовано на підставі свідоцтва про хворобу №103, виданого відомчою лікарсько-експертною комісією Управління ДСНС України у Тернопільській області. Цей висновок визначав придатність особи до подальшої служби в ДСНС (спеціальний облік), а не придатність до військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях. Хоча постанова ЛЕК містила формулювання непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, однак таке стосувалося лише цілей звільнення позивача зі спеціального обліку ДСНС.

Для підтвердження статусу виключений з військового обліку за станом здоров`я у Реєстрі, позивач має пройти актуальний медичний огляд ВЛК при ТЦК та СП згідно з чинним Положенням, оскільки статус військовозобов`язаного є обов`язковим для громадян, які не виключені з обліку в законному порядку.

Позивач не надав відповідачу підтверджуючих документів щодо своєї непридатності до військової служби, а тому відсутні правові підстави для внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Доказів щодо зняття, виключення з військового обліку військовослужбовців після звільнення позивачем не надано. Суд зауважує, що позивачем не надано будь-яких військово-облікових документів, які б містили відмітки про виключення позивача із військового обліку, як це передбачено п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII у разі визнання непридатним до військової служби.

З поданих суду доказів слідує, що позивач ніколи не виключався з військового обліку. Твердження позивача про його виключення з військового обліку не відповідає фактичним обставинам справи. Позивачем не подано доказів, що після звільнення з органів ДСНС України, він дотримався порядку постановки, зняття, виключення з військового обліку.

Як визначено статтею 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Отже, не підпадають під мобілізацію військовозобов`язані, визнані відповідно до висновку ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я або ж повністю непридатними з виключенням з військового обліку.

Натомість, згідно із свідоцтвом про хворобу №103 від 20.09.2013 позивач підлягав звільненню з органів ДСНС через визнання непридатним до служби лікарсько-експертною комісією ДСНС, а не військово-лікарською комісією, як це передбачено наведеними вище вимогами закону.

Суд звертає увагу на те, що на час звільнення позивача зі служби цивільного захисту 18.10.2013, було чинним Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593.

Згідно з пунктом 170 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби цивільного захисту), військовозобов`язані громадяни, які прийняті на службу цивільного захисту, на час проходження такої служби в органах і підрозділах цивільного захисту знімаються з військового обліку військовозобов`язаних і перебувають на обліку кадрів в ДСНС відповідно до законодавства.

Керівники (начальники) органів і підрозділів цивільного захисту надсилають до військових комісаріатів витяги з наказів по особовому складу про прийняття військовозобов`язаних громадян на службу цивільного захисту за місцем їх реєстрації.

Особи рядового і начальницького складу, які звільнені із служби цивільного захисту і які не досягли граничного віку перебування у запасі Збройних Сил відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», направляються керівниками (начальниками) органів і підрозділів цивільного захисту до військових комісаріатів за місцем проживання з приписом та витягом з наказу по особовому складу про звільнення (для офіцерів запасу - також з другим примірником особової справи) для постановки їх на військовий облік військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані громадяни після прибуття до нового місця проживання зобов`язані у семиденний строк стати на військовий облік.

Відповідно до пункту 173 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби цивільного захисту) звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється:

у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», і за станом здоров`я придатні до військової служби;

у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби із зняттям з військового обліку.

Аналогічні положення містились також в частині першій статті 106 Кодексу цивільного захисту України.

З огляду на вищевказані положення, позивач як військовозобов`язаний у зв`язку з прийняттям на службу цивільного захисту, був знятий з військового обліку військовозобов`язаних, та на час проходження такої служби в органах і підрозділах цивільного захисту перебував на обліку кадрів в ДСНС, тобто спеціальному обліку.

Організацію діяльності органів військово-лікарської експертизи в органах та підрозділах системи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у мирний та воєнний час було визначено Положенням про діяльність органів військово-лікарської експертизи, затвердженим наказом МНС від 31.08.2007 №591 (далі - Положення №591, не діє з 11.03.2024).

Відповідно до пункту 1.2. глави 1 Положення №591 лікарсько-експертні комісії (далі - ЛЕК) - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі МНС з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів і підрозділів МНС і членів їх сімей, осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів МНС (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів МНС, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів і підрозділів МНС і колишніх військовослужбовців МНС.

Органами військово-лікарської експертизи є штатні й позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ЛЕК, що організовують і здійснюють військово-лікарську експертизу.

Органи військово-лікарської експертизи у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами України з питань військово-лікарської експертизи.

При звільненні осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів МНС України в запас та відставку з подальшою постановою їх на облік до військового комісаріату органи військово-лікарської експертизи керуються також нормативно-правовими актами з військово-лікарської експертизи, що діють у Збройних Силах України (п. 2.1 та 2.2. Положення №591).

Згідно із пунктом 2.7. Положення №591 постанови позаштатної ЛЕК згідно з цим Положенням розглядаються, контролюються, затверджуються, а за потреби переглядаються Центральною лікарсько-експертною комісією МНС (далі - ЦЛЕК).

Центральна лікарсько-експертна комісія є вищим органом військово-лікарської експертизи в системі МНС (п. 2.14 Положення №591).

Отже, лікарсько-експертні комісії відповідно до Положення №591 проводять лікарську експертизу кандидатів на службу цивільного захисту, осіб рядового і начальницького складу, осіб, звільнених зі служби, кандидатів до вступу.

Натомість визначення ступеня придатності призовників, військовозобов`язаних, військовослужбовців саме до військової служби, а не служби цивільного захисту, здійснюється військово-лікарськими комісіями.

Центральна лікарсько-експертна комісія ДСНС виконує функції, аналогічні військово-лікарській комісії, проте для системи ДСНС, а не Збройних Сил України.

Центральна лікарсько-експертна комісія ДСНС України є вищим органом, що визначає придатність до служби, причинний зв`язок захворювань/травм та приймає остаточні рішення щодо лікарської експертизи рятувальників, а не військовослужбовців.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2023 №1079 затверджено Положення про діяльність лікарсько-експертних комісій Державної служби України з надзвичайних ситуацій та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Положення про діяльність органів військово-лікарської експертизи в системі МНС» від 31 серпня 2007 року № 591, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07 вересня 2007 року за № 1044/14311.

Водночас, лікарсько-експертні комісії відповідно до вказаних наказів проводять лікарську експертизу кандидатів на службу цивільного захисту, осіб рядового і начальницького складу, осіб, звільнених зі служби, кандидатів до вступу.

Пунктом 5 Положення про діяльність лікарсько-експертних комісій Державної служби України з надзвичайних ситуацій передбачено, що ЛЕК у своїй роботі керуються нормативно-правовими актами з питань охорони здоров`я та цим Положенням.

Лише у питаннях встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у осіб, звільнених з військової служби у військах Цивільної оборони України, ЛЕК керується Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.

Отже, висновок про непридатність позивача до військової служби, який зазначений у свідоцтві про хворобу №103 від 20.09.2013, виданого Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України, стосується придатності особи до подальшої служби в ДСНС (спеціальний облік), а не придатності до військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях. Хоча постанова лікарсько-експертної комісії містить формулювання «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку", вона стосувалася лише цілей звільнення позивача зі спеціального обліку ДСНС.

Натомість, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

За змістом пункту 1.1 глави 2 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Відповідно до пункту 1.2. глави 2 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Пунктом 3.2. глави 2 розділу II Положення №402 передбачено, що військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз у 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.

Згідно із пунктом 22.3 глави 22 розділу II Положення №402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.

Отже, Положенням №402 встановлено, що визначення придатності особи до військової служби здійснюється військово-лікарськими комісіями. За результатами військово-лікарської експертизи приймається постанова, яка оформлюється свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

У спірному випадку, відомості про проходження позивачем з 2013 року по даний час у встановленому порядку медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення його придатності до військової служби у матеріалах справи відсутні.

Також необхідно зазначити, що Наказ Міністра оборони України №342 від 09.06.2006 затверджував зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002, щодо зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Наказ втратив чинність 15.01.2015 з прийняттям наказу Міністерства оборони України №24.

Так, 15.01.2015 наказом Міністра оборони України №24 були внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002, щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Окрім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства з питань проходження служби цивільного захисту» від 06.10.2022 № 2653-IX статтю 106 Кодексу цивільного захисту України викладено в новій редакції, частиною четвертою якої передбачено, що особи рядового і начальницького складу, звільнені із служби цивільного захисту, відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" направляються до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Як встановлено судом вище, до матеріалів справи позивач не надав військово-облікового документа про фактичне виключення позивача з військового обліку.

З огляду на те, що на час автоматичного формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі не було відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, підтверджених відповідними військово-обліковими документами, а тому в Реєстрі відображені актуальні відомості про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного. При цьому, виключення ОСОБА_1 з військового обліку може бути здійснено лише на підставі чинного законодавства, зокрема з підстав визнання непридатним до військової служби згідно постанови військово-лікарської комісії, прийнятої за результатом проходження позивачем військово-лікарської комісії відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити у задоволенні позову.

Аналогічних висновків дішли Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №380/21638/24 (постанова від 26.08.2025), Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 160/21450/25 (постанова від 10.02.2026), П`ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 400/10059/25 (постнова від 24.04.2026).

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат, розподіл таких не здійснюється, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.