Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №619/5046/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5046/26

провадження № 2/619/2791/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

Справа № 619/5046/24

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження позов про стягнення аліментів.

Стислий виклад позиції сторін.

24 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягування з дня подання позову і до закінчення дитиною навчання, тобто до 30 червня 2027 року. В обґрунтування позову зазначила, що 07.10.2005 вона з відповідачем зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 128. Від спільного шлюбу мають двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після закінчення шкоди 01.09.2023 донька ОСОБА_5 вступила на навчання до Державного Біотехнологічного університету факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю м. Харкова. Форма навчання бюджет. Дата закінчення університету 30.06.2027. Перші роки відповідач допомагав їй матеріально на утримання дітей, як неповнолітньої ОСОБА_6 , так і на ОСОБА_7 , яка навчається. Дочка навчається на бюджеті, але потребує матеріальної допомоги, як на придбання одягу, підручників, проїзд з м. Харкова до м. Києва та м. Василькова та інших розходів. Вона працює продавцем, та має невеликий заробіток, проводить оплату за житло, одяг на дітей та різні витрати на проїзд, харчування, їй дуже важко і вона змушена звернутися до суду з вказаними вимогами.

Відповідач позов визнав та не заперечує щодо його задоволення, про що надав відповідну заяву.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

27 липня 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 10 год 30 хв 09 вересня 2026 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 26 серпня 2026 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 31 серпня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 04 вересня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, подав заяву про визнання позову, та справу просив розглядати у його відсутність.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, у поданій до суду заяві позов підтримала та просила його задовольнити, справу просила розглядати у її відсутність.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 07.10.2005 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 128, прізвище дружини після реєстрації шлюбу, ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

З огляду на Довідку від 23.05.2024 № 3237-7002041087 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Довідки від 19.06.2024 № 3237-7002058052 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Довідки від 04.06.2024 № 3237-7002049194 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою декана факультету Державного біотехнологічного університету факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю Наталії Пенкіної, вих. № 78 від 27.10.2025, ОСОБА_3 є студенткою 3 курсу факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю Державного біотехнологічного університету (навчальний заклад IV рівня акредитації): денної форми навчання; ступінь вищої освіти – бакалавр; спеціальність – 241 «Готельно-ресторанного господарства»; форма фінансування навчання – бюджет; дата вступу до університету – 01.09.2023; дата закінчення університету – 30.06.2027.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 роз`яснив судам, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 (справа № 346/103/17) вказав таке.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п.17 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз`яснив судам, що згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів на доньку саме у частці від доходу її батька.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставами для стягнення аліментів після досягнення дитиною повнолітня є: продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі; змога батьків у наданні такої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Судом установлено, що з 07.10.2005 сторони перебували у шлюбі, від якого мають двоє дітей, доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повнолітня донька ОСОБА_7 є студенткою 3 курсу факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю Державного біотехнологічного університету (навчальний заклад IV рівня акредитації): денної форми навчання; ступінь вищої освіти – бакалавр; спеціальність – 241 «Готельно-ресторанного господарства»; форма фінансування навчання – бюджет.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що не здатна в повній мірі матеріально забезпечувати повнолітню доньку ОСОБА_7 , яка продовжує навчання, оскільки, це потребує особистих додаткових зусиль для забезпечення матеріального рівня для гідного розвитку і існування.

Таким чином, судом встановлено, що повнолітня донька сторін ОСОБА_5 , яка перебуває на повному утриманні матері ОСОБА_1 , потребує матеріальної допомоги з боку батька, так як не працює, а продовжує навчання, а батько дитини може, але не надає матеріальної допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним

у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 81/2423/20 (провадження № 61-17937св21).

Крім того, суд враховує, що аліменти на утриманні повнолітньої дочки це платіж, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої позивач потребує у зв`язку із продовженням навчання, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та з урахуванням матеріального становища сторін та має виходити з фактичних обставин справи. Разом з тим, цей платіж повинен бути співрозмірним з урахуванням обов`язку, який є в обох із батьків дитини і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позову.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ураховуючи, що відповідач є працездатною особою, а також те, що він позов визнав, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

Вирішуючи питання, щодо дати початку стягнення аліментів, суд відзначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому аліменти мають бути стягнуті, починаючи з 24.07.2026.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судового збору у сумі 1331,20 грн за позовну вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання вказаного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягування з 24 липня 2026 року і до закінчення дитиною навчання, тобто до 30 червня 2027 року. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок