Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №613/2492/25 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/2492/25 Провадження № 2/613/365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уварової Ю.В.,

за участі секретаря – Семененко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/2492/25 провадження № 2/613/365/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Процент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому представник просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 30186 від 17.03.2025 у розмірі 6300,00 грн. та понесені судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2422, 40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.03.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30186.

У кредитному договорі сторони погоди всі істотні умови, зокрема щодо розміру кредиту, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та у повному обсязі.

У свою чергу, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначила, що вона не погоджується із позовними вимогами ТОВ «Фінансова компанія «Процент» у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке. Між позивачем та відповідачем дійсно був укладений кредитний договір № 30186 від 17.03.2025. Разом з тим, після виникнення прострочення сторони досягли домовленості про врегулювання заборгованості у розмірі 7000 грн., що підтверджує добросовісну позицію відповідача щодо виконання зобов`язань. Однак згодом, без відома та без погодження відповідача, умови домовленості були змінені позивачем в односторонньому порядку, що є неприпустимим та суперечить принципам цивільного законодавства України.

Заявлена до стягнення сума є необґрунтованою та завищеною, зокрема в частині:

• нарахованих процентів;

• можливих штрафних санкцій;

• витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, які є явно неспівмірними із складністю справи та розміром основного боргу.

Відповідно до положень ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони є надмірними.

З урахуванням викладеного, відповідач просила відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Процент» у задоволенні позовних вимог у частині необґрунтованих процентів, штрафів та витрат на правничу допомогу. У разі визнання заборгованості — зменшити її розмір до фактично обґрунтованого. Врахувати досягнуту між сторонами домовленість щодо суми 7000 грн.

02.02.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.uaта підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, укладення Відповідачем з Позивачем Договору № 30186 від 17.03.2025 це право, а не обов`язок Відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд Відповідачем, який є вільним у своєму виборі. Відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором.

Окрім цього, представник позивача звернув увагу Відповідача на те, що будь-які зміни умов Договору № 30186 від 17.03.2025 року не вносилися.

Щодо нарахування Позивачем відсотків за Договором № 30186 від 17.03.2025представник позивача зазначив, що відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 730 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору (далі по тексту – Графік платежів). Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.02.2026 5 Відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги Позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у Розрахунку заборгованості (додається), порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Щодо правомірності стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача у розмірі 10 000,00 грн., представник позивача зазначив наступне.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем до позовної заяви було долучено ряд документів, які є належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем.

11.02.2026 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких вона зазначила, що вона визнає суму основного боргу та має намір добровільно та у повному обсязі виконати зобов`язання. Також відповідач повідомила, що 11.02.2026 відповідач здійснила платіж у розмірі 3000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 30186.

Крім того, відповідач просила розстрочити виконання рішення суду, посилаючись, зокрема на матеріальний стан, той факт, що вона самостійно утримує дитину, вимушено проживає за кордоном через введення воєнного стану в Україні.

16.02.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просила зменшити ціну позову, виключивши з неї необґрунтовані нарахування, що помилково або навмисно віднесені до основного боргу; зарахувати платіж від 11.02.2026 у розмірі 3 000 грн. та надати розстрочення на залишок суми (виходячи з домовленості у 7 000 грн.) без відкриття виконавчого провадження; відмовити у стягненні штрафу 7 000 грн. та витрат на адвоката 10 000 грн.

Зазначила, що в ухвалі суду від 27.01.2026 зазначено ціну позову у розмірі 6 300 грн. Проте, згідно з даними внутрішньої системи Позивача (Особистого кабінету), тіло кредиту становить 3 500 грн. Позивач не надав обґрунтованого розрахунку, яким чином сума основного боргу зросла з 3 500 грн. до 6 300 грн. Відповідач вважала це спробою штучного збільшення суми основного боргу за рахунок прихованих комісій, що є незаконним. Крім того, відповідач зазначила, що позивач досі не надав суду банківську платіжну інструкцію про перерахування кредиту у розмірі 3 500 грн. на її рахунок. Без цього документа договір вважається неукладеним. Крім того, звернула увагу, що позивач раніше погоджувався на закриття боргу шляхом сплати коштів у розмірі 7 000 грн., але порушив домовленість. Попри це, відповідач діє добросовісно і 11.02.2026 внесла платіж у розмірі 3 000 грн. Відповідач просила суд врахувати цю оплату та зменшити на неї суму позову. Також відповідач вважала нарахування штрафу у розмірі 7 000 грн. (200% від реального тіла кредиту) незаконним.

Також відповідач просила надати їй можливість виконати рішення суду без відкриття виконавчого провадження.

17.02.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких представник позивача зазначив, що умови кредитного договору між сторонами були погоджені, зокрема в частині відсоткової ставки.

Щодо долучених Відповідачем скріншотів, представник позивача звернув увагу на те, що відповідач запропонованими Позивачем пропозиціями щодо погашення кредиту на лояльних умовах не скористалася, тому Позивач був змушений звернутися до суду задля врегулювання погашення заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою суду від 20.03.2026 задоволено клопотання ТОВ «ФК «Процент» про витребування у АТ «Універсал Банк» доказів.

Представник позивача надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі ТОВ «ФК «Процент».

Відповідач ОСОБА_1 також надала суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 17.03.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30186 /а.с.14-19/.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідачу надано кредит у розмірі 3500,00 грн., строком на 730 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.0 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (365,00 %) (п.1.1., 1.2., 1.3.).

Відповідно до п. 1.6. договору, Товариство переказує суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Згідно з п. 1.12. договору, продовження строку надання Кредиту вказаного в п.1.3 Договору не передбачено.

Відповідно до п. 4.1. договору, сума Кредиту та проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку №1. Сторінка 5 із 16 4.2. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання Позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб Позичальника), до дня повернення суми Кредиту, визначеної у Додатку 1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за Кредитом.

Згідно з п. 4.4. договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за Кредитом, Позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування Кредитом станом на дату оплати та інших платежів за цим Договором.

Відповідно до п. 4.5. договору, позичальник здійснює платежі за Договором у розмірі та у строки визначені цим Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання Позичальником за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства такій черговості: - у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; - у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; - у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Відповідно до п. 4.6. договору, зарахування грошових коштів на виконання зобов`язань Позичальника при здійснені оплати процентів та закриття цього Договору до дати повернення Кредиту, здійснюється в такій послідовності: - у першу чергу сплачуються проценти згідно Додатку №1 до цього Договору - у другу чергу сплачується сума Кредиту, яка підлягає сплаті у строк, визначений п. 1.3. Договору; - у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору. 4.7. У разі порушення Позичальником строків сплати нарахованих процентів на строк більше ніж на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення Кредиту, строк повернення якого ще не настав, в повному обсязі.

Згідно з п. 6.1. договору, даний Договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 6.2. З метою отримання Кредиту, Позичальник проходить реєстрацію в ІКС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація Позичальника в ІКС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІКС, Позичальнику створюється Особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані.

Відповідно до п. 6.3. договору, після проходження реєстрації та ідентифікації в ІКС Товариства, Позичальник в Особистому кабінеті в ІКС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму Кредиту. Верифікація електронного платіжного засобу проводиться відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем в залежності від умов договору між Товариством та платіжним сервісом (фінансовою установою/установою що має сертифікат, який відповідає стандартам PCI DSS). Позичальник може додавати необмежену кількість електронних платіжних засобів в Особистому кабінеті (у разі якщо дозволяють функціональні можливості ІКС), за умови проходження процедури верифікації електронного платіжного засобу. Позичальник зобов`язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Товариством своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 6.5. договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис з одноразовим ідентифікатором у випадках визначених чинним законодавством або електронний підпис.

Згідно з п. 6.8. договору, Товариство надсилає Позичальнику електронний підпис з одноразовим ідентифікатором шляхом направлення повідомлення на телефонний номер Позичальника, що вказаний в Особистому кабінеті.

17.03.2025 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, у якому викладені умови кредитування /а.с.22-24/.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Разом з цим суд зазначає, що з кредитного договору № 30186 від 17.03.2025 укладеного між ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора 424494, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

Отже, факт укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» доведено належними доказами.

Факт переказу кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується копією повідомлення директора ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішне перерахування коштів на платіжну карту уклієнта з маскою НОМЕР_2 від ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» на суму 3500,00 грн. /а.с.25/.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23, в яких зазначено, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшла відповідь, у якій АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» зазначив, що банківська картка НОМЕР_2 була емітована Банком на ім?я ОСОБА_2 (РНОКІП: НОМЕР_3 ). Щодо поповнення картки НОМЕР_2 , 17.03.2025 дійсно було зарахування коштів у сумі 3500.00 грн.

Фінансовий номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною 4441111051093288 у період з 17.03.2025 по 22.03.2025 зазначено НОМЕР_4 . Інші номери телефонів, які знаходяться в анкетних даних

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ): НОМЕР_5 , НОМЕР_6 /а.с.194/.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ч.1 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості, тіло кредита становить 3500,00 грн. Відсотки нараховані за процентною ставкою у розмі 1.00 % в день, що становить 35,00 грн. Відсотки нараховані за період з 17.03.2025 по 13.09.2025 у загальному розмірі 6300,00 грн. /а.с.26-28/.

Отже, відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування та за відсотковою ставкою, яка була погоджена у кредитному договорі.

Крім того, нарахування відсотків у зазначеному розмірі узгоджується з положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач надала суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що вона визнає суму основного боргу у розмірі 3500,00 грн. та надала суду копію платіжної інструкції № A9X0-T878-2T7T-C02E від 11.02.2026 про добровільну сплату заборгованості на рахунок позивача у розмірі 3000,00 грн. /а.с.171/.

Отже, враховуючи, що позивач заявляв вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, беручи до уваги розрахунок заборгованості, який узгоджується з умовами кредитного договору, зміст п. 4.5. кредитного договору, у якому передбачена черговість внесення платежів, а також зважаючи на той факт, що відповідач здійснила часткове погашення заборгованості у розмірі 3000,00 грн. на банківський рахунок позивача, який вказано у п. 9 (Реквізити) кредитного договору, суд вважає за можливе зарахувати часткове погашення заборгованості у розмірі 3000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 3300,00 грн.

Щодо стягнення штрафу, то у суду також відсутні підстави для їх стягнення на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо вимоги відповідача про надання можливості виконати рішення суду без відкриття виконавчого провадження, то положення ст. 265 ЦПК України не передбачають окремого зазначення можливості добровільного виконання рішення суду без відкриття виконавчого провадження, а відповідач не позбавлена права добровільно виконати рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.

З п. 3 ч. п. 1 статті 133 ЦПК Українивбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно доч.ч.3,4 ст.137ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:

- копію договору № 3/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та ФОП ОСОБА_3 ;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг № 55 від 24.07.2025;

- копію витягу з реєстру № 1 до акту приймання-пердачі наданих послуг № 55, згідно з яким виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 30186 від 17.03.2025 та клопотання про витребування доказів вартістю 9000,00 грн., а також склав адвокатський запит про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором № 30186 від 17.03.2025 вартістю 1000,00 грн.

- копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2941 від 01.08.2025 про оплату за надання юридичних послуг по Договору № 03/06/2024 від 03.06.2024 згідно з Актом № 55 від 24.07.2025.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідач у додаткових поясненнях просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки заявлений розмір є завищеним, неспівмірним, необґрунтованим. Надані матеріали не містять належних доказів фактичного понесення таких витрат, їх обсягу. Крім того, справа є типовою (малозначною), не потребує значного часу для підготовки.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 873/212/21 зробив висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22 вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Вирішуючи питання про розмір витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд, враховує, що відповідач заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з положень ст.137 ЦПК, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи ціну позову, перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, а також, враховуючи, що позов задоволено частково, доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню, у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи, що позов задоволено на 52 % (3300 х 100% / 6300), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1259,65 грн.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, а саме виписки, що підтверджує факт переказу відповідачу кредитних коштів у розмірі 6300,00 грн. суд зазначає про таке.

Відповідач заперечувала існування боргу у розмірі 6300,00 грн., та вважала, що розмір заборгованості становить 3500,00 грн., що є тілом кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно відповідачу видано кредит у розмірі 3500,00 грн., однак позовна вимога була заявлена позивачем про стягнення з відповідача саме відсотків за користування кредитом, отже суд вважає недоцільним задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає про таке.

Згідно з ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

ступінь вини відповідача у виникненні спору;

щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан;

стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочення виконання рішення, мають оціночний характер, оскільки законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, посилалась на свій скрутний матеріальний стан, оскільки вона самостійно утримує дитину, без допомоги батька, вимушено проживає за кордоном через введення воєнного стану в Україні, крім того відповідач має проблеми зі здоров`ям.

Також відповідач зазначила, що її майно постраждало внаслідок обстрілу з боку РФ, що безпосередньо впливає на її майновий стан та можливість одноразового виконання фінансових зобов`язань.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано медичну документацію на підтвердження стану здоров`я, копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення про розірвання шлюбу, копію витягу з ЄРДР, фотозображення пошкодженого майна /а.с. 89-91, 106-109, 112-117, 104,105, 198-206/.

Надані докази суд вважає такими, що дійсно свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду про стягнення коштів на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ».

Суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, тривалість розгляду справи, суму, яка підлягає стягненню, майновий стан відповідача, стан здоров`я відповідача, та вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, розстрочити виконання рішення суду на 5 місяців, виходячи із загальної суми, яка підлягає до стягнення за рішенням суду у розмірі 7 559, 65 грн., починаючи з дати ухвалення рішення суду, шляхом сплати відповідачем на користь позивача рівних платежів щомісяця на 1 число відповідного місяця в сумі 1 511,93 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 355, 435 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ 41466388, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) заборгованість за Кредитним договором № 30186 від 17.03.2025 у розмірі 3 300 (три тисячі триста гривень 00 копійок), судовий збір у сумі 1 259 (одна тисяча двісті п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі гривень 00 копійок), а всього – 7 559 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок).

В іншій частині відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду на 5 (п`ять) місяців, починаючи з дати ухвалення рішення суду, шляхом сплати ОСОБА_4 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» рівних платежів щомісячно на 1 число відповідного місяця в сумі 1 511 (одна тисяча п`ятсот одинадцять гривень) 93 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.

Відповідач – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя