Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №500/2519/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2519/26

11 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 Ме796-ХІ (надалі, Закон №796-ХII), подавши необхідні документи.

Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, за екстериторіальним розподілом заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі- відповідач), яке своїм рішенням від 24.02.2026 №192650015372 відмовило позивачеві в призначенні пенсії за відсутністю правових підстав.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надала відповідне посвідчення, та документи щодо необхідного страхового стажу. Тому має право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 25.05.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зниження пенсійного віку.

Особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали у зоні не менше 4 років знижується на 2 роки (початкова величина на зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які проживали або працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково на і рік за 3 роки проживання, роботи, але не більш як на 5 років.

За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи Необхідний страховий стаж становить: не менше 26 років

Страховий стаж позивачки становить: 34 років 10 місяців 19 днів.

Згідно довідки № 58 від 12.02.2026р. та витягу про місце реєстрації позивачки період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р. складає 02 роки 06 місяців 01 день.

Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зниження пенсійного віку ОСОБА_1 згідно Законів України «Про статус і соціальний й захист громадян, які постраждали в наслідок чорнобильської і, катастрофи» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного періоду перебування в зоні посиленого радіологічного контролю.

Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’.

Таким чином, у цій справі для правильного вирішення спору слід встановити період (кількість років) проживання чи працевлаштування позивача в зоні посиленого радіологічного контролю в цілому.

Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Звертають увагу суду на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, викладені в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, які зводяться до того, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Крім того, у постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості.

При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Враховуючи цей перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю.

На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 22.06.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

У відповіді на відзив представником позивача викладені доводи, які за своєю суттю аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Справа розглянута з урахування періоду перебування головуючої судді у основній щорічній плановій відпустці.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджується згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 07.12.1998 Чортківським РВ УМВС України в Тернопільській області та досягнення віку 55 років на час звернення до пенсійного органу.

17.02.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норми статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви, за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач своїм рішенням від 24.02.2026 №192650015372 відмовив позивачці в призначенні пенсії, мотивуючи недостатністю періоду проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, оскільки вважає за 02 роки 06 місяців 01 день.

Визначаючись із страховим стажем позивача, відповідач за наданими документами підтвердив 34 роки 10 місяців 19 днів.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.03.2026 за №1900-0215-8/12656 позивачка повідомлена з приводу рішення про відмову у призначенні пенсії із конкретизацією причин такої відмови та порядку його оскарження.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з позовом для захисту прав та законних інтересів.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту, потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХII.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 р. населений пункт м. Чортків Чортківського району Тернопільської області відносилось до території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №796-ХII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно постраждали проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років,- категорія 4 (п. 4 ч.1 ст.14 Закону №796-ХII).

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, Закон №1058-IV).

Зокрема, особам які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років- на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що у разі призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надаються також документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Відповідно до вимоги ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (ст.55). Тобто особам, якщо вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій у розрахунку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Отже, системний аналіз положень статей 9, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у поєднанні із нормою ч.3 ст.65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказам проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене чи/або не скасоване посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 згаданого Закону є підставою для встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», включаючи зниження пенсійного віку.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій, та допускається за умови не менше 4-х років проживання (робота) станом на 01.01.1993 на територіях радіоактивного забруднення, в іншому підстави відсутні.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

З наведено слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХII є відповідне посвідчення. При цьому, різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 15.01.2021 у справі №520/7846/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, тому згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачці ОСОБА_1 . Тернопільською обласною державною адміністрацією 09.08.1993 було видано посвідчення громадянина потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 (Категорія 4).

Як видно з довідки Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації від 25.03.2026 №03/2-05/591 підтверджено той факт, що ОСОБА_1 , дійсно було видано посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого контролю, за умови, що вона станом на І січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років, категорії 4, серії В-П, № 191249. Посвідчення видано згідно протоколу від 25.12.1993 р. №68 про вручення республіканських посвідчень особам, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, місце вручення м. Чортків. Будь-яке рішення з приводу визнання недійсним чи незаконним вищезазначеного посвідчення цією адміністрацією не приймалося.

Отже, під час видачі позивачці цього посвідчення уповноваженим органом здійснювалася перевірка стосовно її постійного проживання (робота, навчання) на території зони посиленого радіоекологічного контролю за станом на 01.01.1993. За інших умов, видача посвідчення особи потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС не проводиться, що слід врахувати суду, визначаючись з періодом проживання на такій території як безумовним фактором.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним вказаного посвідчення як на момент звернення позивачки із заявою до пенсійного органу за призначенням пенсії, так і на момент розгляду цієї справи.

Таким чином, під час звернення позивачки до суду матеріали справи не містять доказів щодо визнання недійсним чи скасування посвідчення, а тому документ є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однією із пільг є зниження віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Як видно з довідки Чортківського медичного коледжу від 12.02.2026 №58, ОСОБА_2 дійсно навчалася в Чортківському медичному училищі з 01.09.1988 (наказ №162 від 22.08.1988 р.) і закінчила повний курс денної форми навчання 01.03.1991 (наказ № 47 від 01.03.1991 р.).

Як видно з Акту про встановлення факту проживання від 27.03.2026 р., засвідченого написом 09.04.2026 виконавчого комітету Чортківської міської ради Тернопільської області, документ стверджує те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно постійно проживала в АДРЕСА_1 з квітня 1990 року по вересень 1993 року без реєстрації під час зведення домоволодіння за цією адресою. Подальше з 08.10.1993 до тепер тут же.

Вказане корелюється з випискою з рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради Тернопільської області від 18.04.1990 №112 «Про розгляд заяв громадян з питань індивідуального будівництва», у відповідності з яким ОСОБА_3 (чоловік позивачки) надано дозвіл на побудову житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуального житлового будинку і господарських споруд від 03.08.2004 р., житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 є прийнятим в експлуатацію.

На підставі свідоцтва про право власності, виданого 06.11.2015 Чортківською державною нотаріальною конторою стверджується те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пережившою дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та належить 1/2 (одна друга) частка у праві спільної часткової власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, і складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №705.

Відповідно до паспорта серії НОМЕР_1 позивачка має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 з 08.10.1993 до тепер.

ОСОБА_1 постійно проживала в м. Чорткові Тернопільської області з вересня 1988 по грудень 1992, що становить 04 роки 04 місяці 01 день.

Отже, цим спростовуються доводи відповідача стосовно проживання позивачки на радіоактивно забрудненій території за станом на 01.01.1993 р. лише 02 роки 06 місяців 01 день.

Також за записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.09.1993 позивачкам працює на території м. Чорткова Тернопільської області з 13.09.1993 до тепер (станом на 31.12.2014).

Більше того, на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія) позивачка народила двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 /повторно/ від 17.02.2026 р.), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 18.05.1994 р.). При цьому їм було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи відповідно серії НОМЕР_6 від 21.12.1993 та серії НОМЕР_7 від 10.02.1996.

Як слідує з медичної карти амбулаторного хворого за №3478 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання - АДРЕСА_1 , номер пільгового посвідчення НОМЕР_8 перебувала на деспансерному обліку місцевого лікувального закладу (м. Чортків), яка отримувала щеплення в періоди з 28.06.1990 по 10.12.1996.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 /повторно/ від 11.02.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрували 10.06.1989 шлюб. Після реєстрації прізвища обох - ОСОБА_6 , актовий запис №12.

Отже, у сукупності і співставлення письмових доказів, суд має підстави дійти до переконання, що за станом на 01.01.1993 року, позивачка проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років, і в подальшому до 31.12.2014 року більше 20 років.

Враховуючи викладене, суд має підстави дійти до висновку про те, що у позивачки є необхідний період проживання (навчання, роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, зокрема, шляхом перетину зазначених періодів, а тому вважати про наявність у позивачки права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХII щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за додатковою умовою 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Тобто, ОСОБА_1 має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХII.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-56Оцс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550це18), Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 (№К/9901/25886/20).

Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону Мо 796-ХІ мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Подібної думки є Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 31.07.2025, залишаючи без змін рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2750/24 від 02.07.2024.

У відповідності до ч.І ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з І січня 2026 року по 31 грудня 2026 року- не менше 33 років. Отже, зі зниженням на 5 років страховий стаж позивачки повинен становити не менше 28 років.

Як видно з оскаржуваного рішення відповідача, вік заявниці 55 років 0 місяців 09 днів, її страховий стаж становить 34 роки 10 місяців 19 днів, аналогічно вбачається з розрахунку стажу (форма РС- право, дата звернення: 17.02.2026 р.).

У розрізі вищенаведеного, суд має підстави вважати, що орган Пенсійного фонду України, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.02.2026 №192650015372 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні спірної пенсії, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно норми статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням висновку суду.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1331.20 грн. згідно квитанції від 20.04.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.02.2026 №192650015372 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за винятком підтвердженого страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити з 09.02.2026 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений судовий збір в розмірі 1331 грн (одна тисяча триста тридцять одна) 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під.,2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769) .

Головуючий суддя Подлісна І.М.