Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №500/2314/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 10 вересня 2026 р.

Справа: №500/2314/26

Суддя: Подлісна Ірина Миколаївна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2314/26

11 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (надалі – Позивач, ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даних Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного (форми № 3), виданого 13.08.2008 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 , Позивач є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі статті 86-а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994 р. та Наказу МОУ № 207 від 12.07.1999 р. «Про внесення змін та доповнень до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2».

Відповідно до пункту «Відомості щодо прийняття, зняття (виключення) з військового обліку», Позивач 26.11.2008 р. був «Виключений з військового обліку за станом здоров`я 26.11.2008 р.».

Позивачу було протиправно відмовлено у праві надати письмові докази його непридатності, які підтверджують незворотний характер його вроджених захворювань, а саму процедуру ВЛК проведено формально, без належного обстеження, всупереч вимогам Наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України.

Зазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте без врахування об`єктивного медичного стану Позивача, наявності вроджених вад та попереднього правового статусу особи, виключеної з військового обліку за станом здоров`я. У подальшому, 17.10.2025 року, Позивача, без його згоди, було примусово переміщено до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

Позивач вважаючи дії відповідачів протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 04.05.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленою довідкою військово-лікарської комісії від 15.10.2025 №2025-1015-1934-2718-3, Позивача визнано придатним до військової служби.

Обґрунтовуючи протиправність вищезазначеного висновку військово-лікарської комісії, позивач зазначає, що вказаний висновок сформований без проведення належного медичного огляду та обстеження.

Позивач не скористався своїм правом та не звернувся до Центральної ВЛК для перегляду висновку ВЛК від моменту проходження медичного огляду 15.10.2025 до 09.04.2026 - коли скаргу подано було не самим Позивачем, а його адвокатом.

Представником Позивача надано до суду копію картки медичного обстеження Позивача, заповненої належним чином та копію довідки ВЛК від 15.10.2025 №2025 1015-1934-2718-3 зі встановленим діагнозом.

На переконання Відповідача, у наданих документах не вбачається ознак неналежно проведеного медичного обстеження.

Так, Позивачу встановлено за результатами медичного огляду та обстеження діагноз за графою ІІ статті 62"в" Розкладу хвороб, що відповідно до Положення №402 в редакції, чинній на момент проведення медичного огляду визначає ступінь придатності військовозобов`язаного як “придатний”. Отже, висновок про придатність Позивача до військової служби встановлено правомірно.

Відтак, Позивач на момент призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, був військовозобов`язаним, придатним до військової служби за станом здоров`я, не користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а отже, підлягав призову на військову службу на загальних підставах.

Відповідно до наданої копії тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , до графи 5 “Придатність до військової служби” внесено запис (нерозбірливо): "26.11.2008 …. неприд. до в/сл з виключ. з в/о за гр. І ст. 86а Н-з МОУ № 2-94 р., № 207-99р."

Тобто, Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі Наказу Міністерства оборони України № 2 від 04.01.1994 та Наказу Міністерства оборони України № 207 від 12.07.1999 «Про внесення змін та доповнень до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2» 26.11.2008.

Проте, у зв`язку з набуттям чинності Положення №402 від 14.08.2008 Наказ МОУ № 2 від 04.01.1994 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони N 402 ( z1109-08 ) від 14.08.2008.

Так, у тексті Наказу №402 від 14.08.2008 пунктом 3 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 ( z0177-94 ) "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386 (зі змінами). Без установлення жодних додаткових строків чи перехідних періодів.

Тобто, з 14.08.2008 медичний огляд призовників, військовозобов`язаних та резервістів мав проводитись та ступінь придатності їх до військової служби мав визначатися за Положенням №402.

Отже, не можна вважати достатньою підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаного, ступінь придатності якого визначений за нормативним актом, що втратив чинність на момент медичного огляду.

На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 04.05.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Порядок відрахування курсанта з навчального центру визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.10.2025 №298 «Нижчепойменованих військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , вважати такими, що прибули у відрядження на навчання, з “18” жовтня 2025 року зарахувати в списки прикомандированого особового складу частини. З вечері “18” жовтня 2025 року зарахувати на продовольче забезпечення (триразове харчування за каталогом): 8 навчальна механізована рота: солдата ОСОБА_1 .

Підстава: наказ командира в/ч НОМЕР_4 №914 від 08.10.2025, посвідчення про відрядження від 17.10.2025, продовольчий атестат №2544-2546, 2551, 2556, 5/040585, 2564, 2552, 2676.». Зокрема, позивач у військовій частині НОМЕР_1 перебував на посаді «Курсант» та прибув у відрядження з військової частини НОМЕР_2 з метою проходження базової загальновійськової підготовки.

Відповідно до п.32 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, до списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин. Такі особи зараховуються до прикомандированого особового складу частини.

Відповідно до Закону №2232-XII, виключно на підставі статті 26 військовослужбовці звільняються з військової служби, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі Інструкція №170).

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008 (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них).

Відповідно до пункту 6.5. Розділу 6 Інструкції №170 після успішного завершення підготовки в навчальних частинах (центрах) та у військових навчальних закладах військовослужбовці отримують документи про завершення підготовки та направляються для подальшого проходження військової служби до військових частин, з яких вони були відряджені на навчання.

У разі невиконання програми підготовки або відмови від подальшого навчання, а також у разі виявлення недисциплінованості військовослужбовці відраховуються з навчання та направляються до військових частин, з яких вони були відряджені на підготовку до навчальних частин (центрів) та військових навчальних закладів. До цих військових частин надсилаються також витяг із наказу про відрахування з навчання та документи, що були підставою для цього.

Крім того, солдат ОСОБА_1 з 10 листопада 2025 року вважається таким, що самовільно залишив лікувальну установу та з 09 грудня 2025 року виключений зі списків прикомандированого особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.10.2025 №298 та 09.12.2025 №352.

Таким чином, командир військової частини НОМЕР_1 не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення по звільненню позивача з військової служби та позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 12.05.2026 залучено до участі у справі, в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Відповідач Військова частина НОМЕР_2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 21.05.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Статус позивача у військовій частині НОМЕР_2 , як такий, що самовільно залишив військову частину, а саме не повернення з відрядження.

На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивачем викладені доводи, які за своєю суттю аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві.

Ухвалою суду від 18.06.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Представником позивача 10.09.2026 надіслано заяву про уточнення позовних вимог, а саме:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 року № 2413 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» — в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.10.2025 року № 295 — в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення та призначення на посаду;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та звільнити його з військової служби;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) витрати на правничу допомогу у розмірі, що підтверджений відповідними доказами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Справа розглянута з урахування періоду перебування головуючої судді у основній щорічній плановій відпустці.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного (форми № 3), виданого 13.08.2008 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 , Позивач є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі статті 86-а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994 р. та Наказу МОУ № 207 від 12.07.1999 р. «Про внесення змін та доповнень до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2».

Згідно з чинним законодавством України, наведене вище унеможливлює повторне взяття на облік, повторне проходження медичного огляду ВЛК, розшук, примусове доставлення чи призов такої особи на військову службу.

Незважаючи на це, 15.10.2025 року близько 15:00 год. у м. Чортків працівники поліції та працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 , зупинивши автомобіль Позивача, шляхом введення в оману (обіцяючи лише внести дані про виключення з обліку до електронної системи), фактично затримали його та протиправно доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , Позивач був позбавлений засобів зв`язку, особистих документів та волі пересування. Попри неодноразові усні заяви Позивача про його виключення з військового обліку за станом здоров`я, а також попри візуальну наявність у Позивача вроджених фізичних вад (синдактилія пальців обох стоп, виражена деформація опорно-рухового апарату), посадові особи цього ж ІНФОРМАЦІЯ_4 та члени позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 проігнорували ці обставини. Позивачу було протиправно відмовлено у праві надати письмові докази його непридатності, які підтверджують незворотний характер його вроджених захворювань, а саму процедуру ВЛК проведено формально, без належного обстеження, всупереч вимогам Наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яким затверджено Положення про військово лікарську експертизу в Збройних силах України.

У зв`язку з викладеним, законним представником Позивача було подано скаргу до 16 Регіональної військово-лікарської комісії на рішення позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким ОСОБА_3 безпідставно визнано «Придатним до військової служби». Зазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте без врахування об`єктивного медичного стану Позивача, наявності вроджених вад та попереднього правового статусу особи, виключеної з військового обліку за станом здоров`я. У подальшому, 17.10.2025 року, Позивача, без його згоди, було примусово переміщено до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

Після прибуття до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 неодноразово повідомляв командування частини про незаконність своєї мобілізації, вказуючи на нестерпний біль у ногах та спині, зумовлений вродженими фізичними вадами, а саме: синдактилією пальців обох стоп, дисплазією нігтевих фаланг, двобічною плоскостопістю ІІ ст. з порушенням функції ходи, деформуючим артрозом таран човноподібних суглобів, кіфосколіозом та порушенням функції зовнішнього дихання ІІІ ст.

Незважаючи на критичний стан здоров`я, який об`єктивно унеможливлює виконання будь-яких фізичних навантажень, командування частини НОМЕР_1 систематично ігнорувало скарги Позивача на здоров`я, обмежуючись наданням знеболювальних препаратів («Диклоберл» та інші), що не усувало патологічних причин болю.

Накази командування щодо виконання фізичних вправ призводили до неодноразової втрати свідомості Позивачем через гіпоксію та больовий шок. Дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо примусового затримання, формального медичного огляду та мобілізації особи, яка вже виключена з військового обліку, є грубим порушенням конституційних прав Позивача, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Наказу МОУ від 14 серпня 2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Таким чином, мобілізація Позивача відбулася внаслідок незаконних дій суб`єктів владних повноважень, які вчинили примус, проігнорували статус виключеного з обліку та допустили формалізм при оцінці стану здоров`я, що спричинило порушення прав Позивача на життя та здоров`я.

Службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю проігнорували факт виключення Позивача з військового обліку, чим, всупереч вимогам чинного законодавства, здійснили його незаконне затримання, формальне проходження медичного огляду ВЛК, примусове переміщення та мобілізацію.

Поновлення Позивача на військовому обліку та його мобілізація порушують принцип правової визначеності як складову верховенства права, адже істотно погіршують його правове становище, знову покладаючи на нього обов`язки військовозобов`язаного, від яких він був звільнений у встановленому законом порядку.

Протиправний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині, що стосується Позивача, спричинив низку незаконних дій інших уповноважених органів.

На його підставі було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 про призов та зарахування Позивача до списків особового складу, а також здійснено його повторне взяття і подальше зняття з військового обліку. Унаслідок чого відбулася протиправна зміна правового статусу ОСОБА_1 з «невійськовозобов`язаного» на «військовослужбовця».

Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 15.10.2025 р. № 2413 (у частині, що стосується Позивача), а також наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу є протиправними і підлягають скасуванню як такими, що прийняті з порушенням Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас самі по собі визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.10.2025 р. № 2413 не забезпечать повного та ефективного поновлення порушених прав Позивача, оскільки внаслідок такого призову Позивача було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу від 15.10.2025 року № 295.

Таким чином, заявлені Позивачем вимоги перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку: протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову > наказ про призов № 2413 > зарахування Позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу № 295 > подальше проходження військової служби.

Саме тому одночасний розгляд зазначених вимог є необхідним для забезпечення повного, ефективного та реального поновлення порушених прав Позивача.

Не погодившись із протиправними діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII, у редакції від 07.09.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

Частина 7 цієї ж статті передбачає, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів;

процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Як стверджує позивач, відповідно до пункту «Відомості щодо прийняття, зняття (виключення) з військового обліку», Позивач 26.11.2008 р. був «Виключений з військового обліку за станом здоров`я 26.11.2008 р.».

У зв`язку з викладеним, представником Позивача було подано скаргу до 16 Регіональної військово-лікарської комісії на рішення позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким ОСОБА_1 безпідставно визнано «Придатним до військової служби». Зазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте без врахування об`єктивного медичного стану Позивача, наявності вроджених вад та попереднього правового статусу особи, виключеної з військового обліку за станом здоров`я. У подальшому, 17.10.2025 року, Позивача, без його згоди, було примусово переміщено до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022).

Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Згідно з п. 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 30.07.2023 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За нормами п. 15-1 Порядку № 1487 до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: - організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; - здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; - проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; - організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; призовників, - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; - проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Як зазначено вище, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку (п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ).

Відтак, відомостями, які містяться у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного підтверджується той факт, що Позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та 26 листопада 2008 року виключено з такого.

Водночас, суд звертає увагу, що виключення з військового обліку означає, що особа втрачає статус військовозобов`язаного та на неї не поширюються обов`язки з військового обліку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 15.10.2025 р. № 2413 (у частині, що стосується Позивача), який був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку не відповідає вимогам законодавства, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.10.2025 №295 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , то суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XIІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XIІ визначено види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008), визначається порядок проходження громадянами України (далі – громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

За змістом пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі – військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 6 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.

Суд встановив, що, згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 15.10.2025 №2413, солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу та направлений у військову частину НОМЕР_1 .

Таким чином, з дня відправлення позивача до в/ч НОМЕР_1 позивач вважається таким, що проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».

Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, серед яких: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку із скасуванням наказу про призов.

При цьому, доказів того, що позивач звертався до в/ч НОМЕР_2 із рапортом про звільнення, із зазначенням підстав звільнення передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, матеріали справи не містять та про такі сторона позивача не зазначає.

Також слід зазначити, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Аналогічні норми встановлені Положенням № 1153/2008.

Відповідно до пункту 144-3 Положення № 1153/2008 звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.

У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.

Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:

видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;

організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;

надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Крім того, відповідно до норм пункту 144-5 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпункту «е» пункту 1, підпункту «е» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини п`ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «д» пункту 2 частини п`ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.

В силу пункту 144-6 Положення № 1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Пунктом 229 Положення № 1153/2008 передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

Тобто, правовідносини з позивачем з приводу можливості його звільнення з військової служби перейшли у нову площину та порядок такого звільнення вже визначається іншими нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судом обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 року № 2413 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» — в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_6 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 );

- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua