Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №480/2479/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Справа № 480/2479/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що з 24.02.2022 року до 06.04.2022 року я проходив військову службу на посаді помічника командира бригади з правової роботи – начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. До його повноважень було віднесено надання консультацій командуванню щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права.

Близько 14 години 27.02.2022 року дружина знайомого ОСОБА_3 телефоном повідомила, що в районі повороту з автошляху до с. Низи її чоловіка разом з іншими особами захоплено у полон. У цей час ОСОБА_1 перебував у розташуванні своєї військової частини. Після цього він вдягнувся у цивільний одяг, залишив зброю, узяв з собою посвідчення адвоката і близько 14.40 виїхав на автомобілі до зазначеного місця з метою з`ясування стану полонених та проведення перемовин щодо їх звільнення. По дорозі зустрів автомобіль у якому знаходилися військовослужбовці армії РФ. Один з них, погрожуючи зброєю наказав позивачу вийти з транспортного засобу, покласти руки за голову та стати на коліна. ОСОБА_1 виконав вимогу та повідомив, що є адвокатом, зброї не має. Військовослужбовці армії РФ, одни з яких був поранений, сіли у автомобіль позивача та погрожуючи зброєю наказали керувати автомобілем та рухатися по дорозі прямо. Близько 15 години доїхали до повороту на с. Низи, де знаходились військовослужбовці рф разом з військовою технікою та озброєнням. На узбіччі дороги сиділи зв`язані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші особи. Військовослужбовці армії РФ погрожуючи зброєю змусили ОСОБА_1 вийти з автомобіля, стати на коліна та покласти руки за голову та не рухатися. Позивач виконав вимогу, повідомив також, що є адвокатом полонених та просив їх звільнити, пред`явив посвідчення адвоката. Неодноразово звертався до старшого за званням серед військовослужбовців з приводу звільнення полонених, але отримав відмову. Мої пояснення про те, що взяті у полон цивільні особи мали при собі зброю виключно з метою самозахисту та не мали намірів нападати на будь-яких осіб, були залишені поза увагою.

Усвідомивши можливість свого викриття як військовослужбовця у зв`язку з наявністю особистого смартфону, розуміючи неможливість досягнути бажаного результату, позивач почав просити старшого лейтенанта відпустити його. Після мінометного обстрілу та чергового прохання ОСОБА_1 був звільнений. Через неможливість рухатися на автомобілі змушений був його залишити, рухаючись пішки в обхід доріг по полях дістався до командного пункту своєї бригади у м. Суми, де доповів про зазначені обставини командиру військової частини НОМЕР_1 у присутності інших військовослужбовців.

З метою встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України 31.10.2025 направив на адресу Міністерства оборони України та командира військової частини НОМЕР_1 заяви у яких просив надати довідку про перебування його як особи, з числа визначених п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" у період з 14 г. 40 хв. До 17 г. 30 хв. 27.02. 2022 у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Міністерством оборони України заява направлена для розгляду до військової частини НОМЕР_1 , якою ініційовано проведення службової перевірки. Подав клопотання у якому просив опитати ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , долучити до матеріалів службової перевірки копії довідки від 14.06.2025 року № 1236, постанови про визнання та залучення потерпілого від 24.12.2025 року та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.12.2025 року. У задоволенні клопотання відповідачем відмовлено. За результатами службової перевірки в/ч НОМЕР_1 прийнято рішення про відсутні підстав для видачі довідки про перебування в місцях несвободи.

Вважає, що відповідача допущено бездіяльність, яка полягає у неоформленні та не видачі довідки, чим порушено п.2, п.4 та п.5 "Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року № 55. Порушено право права на отримання довідки та встановлення на її підставі факту позбавлення мене особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що передбачено п.1 ч.1 ст.2 та п.п. а) п.2 ч. 1 ст.4 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" .

Просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та командира військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неоформленні та невидачі ОСОБА_1 довідки про перебування у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та командира військової частини НОМЕР_1 оформити та видати ОСОБА_1 довідку про перебування у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України у період з 14.40 год. 27 лютого 2022 р. По 17.30 год. 27 лютого 2022 р.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, що на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла заява підполковника ОСОБА_1 від 31.10.2025, колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 з проханням видати йому довідку про його перебування у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

З метою встановлення обставин перебування позивача у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, наявності підстав для видачі довідки наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 року № 1884 проведено службову перевірку.

Перевіркою встановлено, що позивач у своїй заяві стверджує, що був позбавлений волі військовослужбовцями армії РФ у проміжку часу з 14 год. 40 хв. до 17 год. 30 хв. 27.02.2022. Добровільно, без наказу командування, діючи самостійно, вирішив здійснити гуманітарну місію з надання правової допомоги цивільним особам у якості адвоката. Під час спрямування до місця призначення був зупинений ворожими військовими, які спрямували в його бік автоматичну вогнепальну зброю, наказали рухатися у визначеному напрямку. Після прибуття на місце ОСОБА_1 не був перевірений на наявність у нього вогнепальної зброї, не був зв`язаний, не утримувався під охороною у спеціально визначеному місці, не переміщувався до тилу противника та не передавався іншим підрозділам ворога. Після цього був звільнений та пішки дістався до м. Суми. Тобто з 14.40 год. До 17.30 він міг перебувати у стані примусу та психологічного тиску, після чого був добровільно звільнений ворожими військовими без будь-який умов. ОСОБА_1 не був повністю втрачений контроль над своєю свободою, ворог не мав намір захопити та утримувати його як військовополоненого. За твердженням позивача про обставини свого затримання він після повернення до місця розташування військової частини доповів командиру військової частини НОМЕР_1 у присутності майора ОСОБА_6 , майора ОСОБА_7 , майора ОСОБА_8 та інших військовослужбовців штабу.

З названих позивачем осіб майор ОСОБА_7 та майор ОСОБА_6 начебто чули як ОСОБА_1 розповідав про обставини свого затримання та звільнення військовослужбовцями ворога, але повідомити щось більш докладно не змогли. Майор ОСОБА_8 повідомив, що не пам`ятає щоб ОСОБА_1 розповідав про своє затримання російськими військовими. Молодший лейтенант ОСОБА_9 пояснив, що йому взагалі з цього приводу нічого не відомо.

У журналі бойових дій за 27.02.2022 відсутні записи про доведення ОСОБА_1 будь-яких завдань, а також про його перебування у місцях несвободи. З журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 встановлено які саме бойові завдання на яких напрямках та якими підрозділами виконувались починаючи з 24.02.2022. Інформація про перебування ОСОБА_1 у полоні у журналі бойових дій відсутня. Також відсутні дані розвідки, відомості з інших державних установ та відомств з цього приводу. Про перебування у полоні ОСОБА_1 відомо лише з його пояснень, такий факт не підтверджуються будь-якими іншими матеріалами. Переповідання обставин самим позивачем іншим особам через певний проміжок часу не може підтвердити або спростувати факти, викладені ним у заяві. Погроза зброєю та виконання позивачем вимог противника в умовах загрози життю може розцінювати як короткочасний примус та тактичний інцидент.

Крім того, в ході службової перевірки не встановлено відомостей, які б вказували на те, що військовою частиною НОМЕР_1 було поставлено завдання ОСОБА_1 , яке викладене у його заяві, документальне підтвердження цьому відсутнє. Відповідач вважають, що навіть за умови підтвердження викладених позивачем фактів, військова частина НОМЕР_1 до зазначених подій не має відношення.

Таким чином, підстав для видачі ОСОБА_1 довідки про перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи не вбачається.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та представник відповідача — в/ч НОМЕР_1 вимоги та заперечення підтримали із зазначених підстав. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 24.02.2022 призначений на посаду помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної служби ( а.с. 7-8).

Відповідно до довідки від 14.06.2025 №1236 в/ч НОМЕР_1 у період з 24.02.2022 до 06.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с.17-18).

31.10.20205 ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 з заявою, просив видати довідку про перебування його як особи з числа визначених п. 1 ч. 1 ст. 2 закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" у період з 14 год. 40 хв. 27 лютого 2022 року до 17 год. 30 хв. 27 лютого 2022 року у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (а.с. 67-68).

У заяві ОСОБА_1 зазначив, що з 24.02.2022 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді помічника командира бригади з правової роботи — начальника юридичної служби. 27.02.2022 з дзвінка дружини свого знайомого ОСОБА_3 дізнався, що його інших осіб було на автодорозі Суми-Лебедин поблизу повороту до с. Низи захоплено у полон військовослужбовцями армії РФ. Прийняв рішення з`ясувати стан полонених та провести перемовини з метою їх звільнення. Для цього вдягнув цивільний одяг, узяв своє посвідчення адвоката, без зброї залишив місце розташування військової частини, та виїхав на автомобілі у зазначеному напрямку. По дорозі зустрів двох військовослужбовців ворожої армії, один з яких був поранений. Другий погрожуючи позивачу зброєю змусив довезти їх до перехрестя доріг, повороту на с. Низи. Там ОСОБА_10 побачив військовослужбовців та техніку ворога. Поблизу дороги знаходилися зв`язані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші особи.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 2 закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" (далі Закон № 2010-IX) його дія поширюється на громадян України, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року.

За твердженням позивача саме до цієї категорії осіб він відноситься як військовослужбовець Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 п. А підпункту 1 "Женевської конвенції про поводження з військовополоненими" від 12.08.1949 військовополоненими, у розумінні цієї Конвенції, є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій: 1)особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 3 Закону № 2010-IX прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України. Завданнями Комісії є: 1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених статтею 4 цього Закону, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 3) аналіз практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до вимог підпункту а) пункту 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2010-IX підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону є один із таких документів: а) довідка Міністерства оборони України, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа, визначена пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах.

На виконання наведеної норми закону України Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 55 затверджено "Порядок оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах" (далі Порядок № 55)

Згідно п. 2, 4 Порядку № 55 довідка оформляється: громадянам України з числа осіб, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначенихЖеневською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року за зразком згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 55 “Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах”. Для отримання довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”, у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах або інтернування в нейтральних державах особа звертається особисто або через законного представника чи члена сім`ї із заявою в довільній формі про видачу відповідної довідки до Міноборони, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення із правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до закону військового формування чи органу, що належить до складу сил безпеки і сил оборони України. Довідка оформляється протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви.

Як було зазначено, 27.02.2022 ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 . Для видачі йому довідки має бути підтверджений факт перебування його у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Закон Закон № 2010-IX та Порядок № 55, як і Женевська конвенція про поводження з військовополоненими та Додатковий протокол до неї не містять визначення місць несвободи. Зі змісту зазначеної Женевської конвенції та Додаткового протоколу вбачається, що місцями несвободи є усі види приміщень, будівель, територій де здійснюється примусове утримання зокрема військовополонених ( табори, збірні пункти, місця відбування покарань, медичні заклади, тощо).

Для перевірки обставин, що були повідомлені ОСОБА_1 у заяві, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 1884 призначено службову перевірку. За її результатами складено доповідну записку (а.с. 62-66). Відповідно до дослідженої судом доповідної записки під час проведення службової перевірки було досліджено журнали бойових дій за вказаний позивачем період. Отримані пояснення від осіб, яких ОСОБА_10 вказує у своїй заяві. Виконання військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 , у тому числі і ОСОБА_10 будь-яких завдань у місці, що зазначено позивачем у заяві, не встановлено. Також відсутні будь-які записи про захоплення ОСОБА_10 військовослужбовцями ворога.

Позивач зазначив, що після повернення до розташування військової частини доповів про своє затримання ворогом командиру військової частини НОМЕР_1 у присутності майора ОСОБА_6 , майора ОСОБА_7 , майора ОСОБА_8 та інших осіб.

З досліджених судом пояснень ОСОБА_7 вбачається, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, точніше не пам`ятає, чув як ОСОБА_1 комусь розповідав, що був затриманий, а потім звільнений військовими РФ. Будь-які додаткові обставин ОСОБА_7 повідомити не зміг ( а.с .70-71)

ОСОБА_6 пояснив, що приблизно наприкінці лютого- початку березня 2022 року чув як ОСОБА_1 розповідав командиру в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_11 про те, як ходив у бік с. Низи, але для чого ОСОБА_6 не відомо. Подробиць пояснити не зміг. (а.с. 71-72).

ОСОБА_8 , пояснив, що не пам`ятає щоб ОСОБА_1 розповідав про своє затримання ворогом ( а.с. 72-73).

З пояснень ОСОБА_9 вбачається, що йому нічого не відомо про захоплення ворогом та перебування ОСОБА_1 27.02.2022 у місцях несвободи. Журнали бойових дій не містять ніяких записів з цього приводу, а також записів про доведення будь-яких завдань ОСОБА_1 ( а.с. 73-75)

Зазначені особи у своїх поясненнях не підтвердили, що ОСОБА_1 після повернення 27.02.2022 до місця розташування військової частини доповів про факт свого затримання, перебування у місцях несвободи та звільнення ворогом, зокрема командиру військової частини.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що у лютому 2022 року проходив службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді начальника штабу - заступника командира. 27.02.2022 виконував обов`язки командира, оскільки командир військової частини на той час не знаходився у місці розташування частини та з ним не було зв`язку. Пам`ятає, що ОСОБА_1 повідомив про захоплення військовослужбовцями РФ на автодорозі поблизу міста кількох добровольців та про свій намір як адвоката спробувати їх визволити. Надав йому такий дозвіл. Пізніше, можливо наступного дня, ОСОБА_1 повідомив, що їздив на місце, просив обміняти захоплених добровольців на військовослужбовців РФ, яких підібрав по дорозі та підвіз. Повідомив, що йому погрожували зброєю, ставили на коліна. Спроба виявилась невдалою, захоплених не відпустили. Самого ОСОБА_1 через деякий час відпустили. Знає, що позивач їздив без зброї.

Допитані у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що 27.02.2022 їх та ще чотирьох осіб було захоплено військовослужбовцями РФ на автодорозі поблизу повороту на с. Низи. Через деякий час на автомобілі дружини ОСОБА_4 прибув ОСОБА_1 . Він представився адвокатом та намагався домовитися про звільнення затриманих. Йому погрожували зброєю та примушували виконувати накази, ставати на коліна. Знаходився у цей час він окремо від усіх інших затриманих, на перехресті дороги. Чи був ОСОБА_1 при цьому зв`язаний чи якось інакше обмежений у можливості пересуватися точно пояснити не змогли. Через деякий час розпочався обстріл, їх перемістили далі. Куди і коли подівся ОСОБА_1 , коли та за яких обставин він звільнився свідкам не відомо. Через деякий час ОСОБА_4 повернули телефон для організації обміну. Зателефонував дружині та дізнався, що ОСОБА_1 приблизно о 21-22 годині ще рухався пішки у напрямку м. Суми. Машину з місця подій наступного дня забрала сама дружина, коли проводились перемовини про обмін.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що разом з іншими був захоплений військовослужбовцями армії РФ. Під час затримання отримав тілесні ушкодження. Йому надавалась допомога, тому не помітив коли прибув ОСОБА_1 , але на місці подій його бачив. Тримали його окремо, чи був він при цьому зв`язаним свідок точно сказати не може. Те, що ОСОБА_1 намагався домовитися про їх звільнення дізнався від інших затриманих. Як і коли він зміг звільнитися свідку не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що був захоплений військовими РФ поблизу перехрестя доріг, повороту у бік с. Низи. Через отримання ушкоджень періодично втрачав свідомість та не може точно пояснити коли на місце подій прибув ОСОБА_1 , але точно пам`ятає, що бачив його за кілька метрів від себе. Коли та як ОСОБА_1 звільнився пояснити не зміг.

З наведених пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий та деякий час, до трьох годин, перебував під примусом з боку військовослужбовців РФ. При цьому знаходився окремо від інших затриманих, у місцях несвободи не перебував.

Відповідно до п. 6 Порядку № 55 підставою для оформлення довідки зазначається заява особи або лист Українського національного центру розбудови миру з датою і номером реєстрації, а також документ (відповідне повідомлення, офіційна інформація, списки осіб тощо) з його реєстраційними даними, який підтверджує факт перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах.

Інших підстав для оформлення довідки Порядок № 55 не передбачає. Ні Закон № 2010-IX ні Порядок № 55 не передбачають встановлення відповідачами обставин шляхом допиту свідків чи дослідження інших, крім передбачених п. 6 Порядку № 55 документів. За таких обставин посилання позивача як на підставу для визнання протиправною бездіяльності відповідачів, на відмову допитати свідків та не прийняття до уваги відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань суд вважає необґрунтованими.

У зв`язку з тим, що будь-якого документу, який підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у місцях несвободи, з передбачених п. 6 Порядку № 55, у розпорядженні відповідачів не було, суд вважає відмову у видачі довідки обґрунтованою. Протиправної бездіяльності допущено не було, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у неоформленні та невидачі довідки про перебування у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, зобов`язання оформити та видати довідку відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя О.В. Соп`яненко