Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №480/4769/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Справа № 480/4769/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4769/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 (пп НОМЕР_4 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Вимоги вмотивовані тим, що Військова частина НОМЕР_3 протиправно не здійснила нарахування та виплату грошового забезпечення у спірний період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зокрема, вказав, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким в тому числі були внесені зміни до пункту 4 постанови № 704. Таким чином, з дня набрання законної сили рішення у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.

Отже, з 29.01.2020 - з моменту набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 480/4769/25, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Військової частини НОМЕР_3 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Також представник звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.

У подальшому, представником Військової частини НОМЕР_3 подано клопотання про заміну неналежного відповідача на належного - Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2026 замінено у адміністративній справі № 480/4769/25 відповідача - Військову частину НОМЕР_3 (пп НОМЕР_4 ), правонаступником, яким є Військова частина НОМЕР_1 .

Військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання про залучення належного відповідача розпорядника коштів третього рівня - Військову частину НОМЕР_2 . Клопотання вмотивоване тим, що Військова частина НОМЕР_3 знаходилась на забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , яка і виплачувала грошове забезпечення позивачу у спірний період.

Ухвалою суду від 31.08.2026 залучено до участі у розгляді адміністративної справи № 480/4769/25 як другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

Представник Військової частини НОМЕР_2 надав пояснення, у яких зазначив, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 здійснювалось безпосередньо фінансово-економічним органом військової частини НОМЕР_3 на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_3 , відповідно розрахунково-платіжні відомості передавались лише для візування посадовими особами та командиром військової частини НОМЕР_2 та здійснення виплати на карткові рахунки. Оскільки правонаступником військової частини НОМЕР_3 є військова частина НОМЕР_1 , яка є самостійною юридичною особою та має власні рахунки, тому фактичне нарахування (перерахунок) та виплату грошового забезпечення за рішенням суду має здійснювати саме правонаступник.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 11.03.2015 № 82 ОСОБА_1 з 11.03.2015 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а. с. 23).

Військова частина польова пошта НОМЕР_4 01.07.2017 перейшла на умовне найменування військова частина НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.04.2025 № 115 ОСОБА_1 з 25.04.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а. с. 24).

Правонаступником військової частини НОМЕР_3 є військова частина НОМЕР_1 .

Спірним у цій справі позивач визначає період з 29.01.2020 до 19.05.2023.

Копіями карток особового рахунку ОСОБА_1 за 2020-2023 роки підтверджується, що позивачу у спірний період було нараховано та виплачено грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (а. с. 27-29).

При цьому розрахункова величина, яка використовувалась для проведення нарахування та виплати грошового забезпечення у вказаний період, був прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року (1762 гривні). Ці обставини підтверджуються листом Військової частини НОМЕР_3 від 23.05.2025 № 01/02/130/1410 (а. с. 20-22) та не заперечуються представником Військової частини НОМЕР_3 у відзиві на позовну заяву.

Вважаючи протиправною таку бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Так, пунктом 2 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

У свою чергу, відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності

Так, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності з 01.03.2018 року, далі - Постанова № 704), якою зокрема затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Втім, 21.02.2018 (тобто ще до набрання чинності Постановою № 704) відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (набрала чинності 24.02.2018 року, далі - Постанова № 103) та якою пунктом 6 до постанови КМУ № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто станом на час набрання Постановою № 704 чинності - 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

З огляду на зазначене, з 29.01.2020 була відновлена дія редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та відповідно до якої розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018, оскільки положення пункту 4 Постанови № 704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 щодо часового визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб як "01 січня 2018 р.", скасоване 29.01.2020 вищезазначеною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.

Судом враховано, що Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, якою абзац перший викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Суд зауважує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Поряд з цим постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у зазначеній справі касаційну скаргу Кабінету Міністрів України було задоволено та рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Таким чином, з урахуванням вказаного правового регулювання, обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням у спірний період з 29.01.2020 до 19.05.2023 мало здійснюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

При цьому станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і становить 2102 грн.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" і становить 2270 грн.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" і становить 2481 грн.

Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" і становить 2684 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, у спірний період грошове забезпечення позивача мало розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 (2102,00 грн), Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 (2270,00 грн), Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (2684,00 грн.)

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що при обрахунку та виплаті позивачу грошового забезпечення було застосовано розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Також судом враховано, що наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Правила), які визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1.3 Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, – розпорядники коштів нижчого рівня (далі – розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, – розпорядники коштів нижчого рівня (далі – розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

головний розпорядник – через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

розпорядники коштів другого рівня – через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

розпорядники коштів третього рівня – через фінансові органи військових частин.

Із змісту п. 1.5 Правил вбачається, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Згідно з п. 1.8 Правил командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов`язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальність за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов`язань, доході і видатків.

Командир військової частини зобов`язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.

Відповідно до пункту 4.3 Правил виплата грошового забезпечення, заробітної плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Отже, обов`язок щодо нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.

Таким чином, Військова частина НОМЕР_2 , як розпорядник коштів третього рівня, на фінансовому забезпеченні якого у спірний період перебувала військова частина НОМЕР_3 , в якій у вказаний період проходив службу позивач, здійснювала фінансування, у тому числі грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин, але підстави вказаних виплат суворо регламентовані і не передбачають розширеного тлумачення.

Отже, Військова частина НОМЕР_2 не є особою, відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення у період з 29.01.2020 до 19.05.2023, оскільки такими повноваженнями наділена була саме військова частина НОМЕР_3 .

При цьому судом встановлено, що на виконання директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.10.2025 № Д-321/125/дск, директивою Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.10.2025 № Д-88/дск Військова частина НОМЕР_3 (пп НОМЕР_4 ) приєднана до військової частини НОМЕР_1 та ліквідована як юридична особа, код ЄДРПОУ відсутній (більше не є окремим батальйоном). Правонаступником військової частини НОМЕР_3 є військова частина НОМЕР_1 (а. с. 54, 72, 74).

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 06.04.2026 замінено у цій справі відповідача - Військову частину НОМЕР_3 (пп НОМЕР_4 ), правонаступником, яким є Військова частина НОМЕР_1 , відтак, саме Військова частина НОМЕР_1 є відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення у спірний період.

Таким чином, враховуючи, що з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи у спірний період нарахування та виплату грошового забезпечення, розрахованого не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного року, діяла не у спосіб, передбачений чинним законодавством, такі її дії не відповідають критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, в даному випадку, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, однак, на думку суду, належним способом захисту прав позивача і відновленням його порушених прав буде саме визнання судом протиправними дій відповідача, оскільки бездіяльність є пасивною формою поведінки. Натомість, відповідачем здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення, однак у зменшеному розмірі.

Що стосується вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання перерахунок та виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 та від 08 травня 2025 року у справі № 380/6610/24.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку звернення до суду, суд вказує, що разом з позовною заявою позивач подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку, мотивоване тим, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю мобілізації, на цей час проходить військову службу. Відтак, вважає, що проходження ним військової служби може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 23.06.2025 вказав, що спірний період у цій справі розпочався ще до обмеження строку звернення про стягнення належної працівнику заробітної плати трьома місяцями, тому позивачем не пропущений строк звернення до суду за спірний період з 29.01.2020 до 18.07.2022. Щодо спірного періоду в частині позовних вимог з 19.07.2022 до 19.05.2023, суд вказав, що оскільки позивача згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.04.2025 № 115 виключено зі списків особового складу частини з 25.04.2025, а з цими вимогами позивач звернувся до суду з позовом 11.06.2025 (дата, вказана на поштовому конверті), то позивачем не пропущено 3-місячний строк звернення з позовом до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві щодо необхідності сплати позивачем судового збору за подання цього позову до суду, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення є вимогами, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Своєю чергою, п.п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI визначено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, судовий збір за подання позивачем цього позову до суду не має сплачуватись, а тому вказані вище доводи відповідача щодо судового збору суд не приймає до уваги як необґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб:

грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб":

за період з 29.01.2020 до 31.12.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт;

за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт;

за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт;

за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко