Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №480/8393/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Справа № 480/8393/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8393/24 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Матусенко про відкриття виконавчого провадження № 20428544 від 20.07.2010, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: № 10068642, яке зареєстровано 23.07.2010 реєстратором: Сумська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, тип обтяження "арешт нерухомого майна", об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно;

- визнати протиправною бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Матусенко про відкриття виконавчого провадження № 20428544 від 20.07.2010, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: № 10068642, яке зареєстровано 23.07.2010 реєстратором: Сумська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, тип обтяження "арешт нерухомого майна", об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно;

- зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти (скасувати) арешт з майна ОСОБА_1 , який був накладений на підставі постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Матусенко про відкриття виконавчого провадження № 20428544 від 20.07.2010, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: № 10068642, яке зареєстровано 23.07.2010 реєстратором: Сумська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, тип обтяження "арешт нерухомого майна", об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

За наслідками автоматизованого розподілу справ у Сумському окружному адміністративному суді зазначена справа була розподілена судді Бондарю С.О.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2024 скасував ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26.12.2024 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 10.12.2024 № 3578/0/15-24 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 № 55-ОС відповідно до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу Сумського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/8393/24.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справа була розподілена судді Опімах Л.М.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при перевірці інформації щодо позивача за її РНОКПП у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про наявність записів про арешт нерухомого майна. Зокрема, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться записи № 10068642 від 23.07.2010 та № 10099225 від 02.08.2010 про арешт майна ОСОБА_3 , однак у відповідних записах помилково зазначено РНОКПП позивача - НОМЕР_1 .

З метою з`ясування підстав накладення арешту 17.07.2023 позивач звернулася до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми. Листом від 07.08.2023 їй повідомлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 20428544 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3899 від 20.07.2010, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». При цьому у листі зазначено, що виконавче провадження було знищено, у зв`язку з чим перевірити документи, на підставі яких до реєстру внесено ідентифікаційний номер боржника, неможливо.

Вказує, що вона не є та ніколи не була стороною виконавчого провадження № 20428544, не має жодного відношення до ОСОБА_3 та не має заборгованості перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

26.01.2024 позивач звернулася до Зарічного ВДВС із заявою про зняття арешту та припинення обтяження її речових прав, однак листом від 16.02.2024 №10/29976, відповідач відмовив у знятті арешту, посилаючись на відсутність правових підстав для його зняття, однак зазначив, що відповідні дії можуть бути вчинені у разі надходження рішення суду.

З урахуванням наведених обставин, враховуючи, що арешт, накладений у межах виконавчого провадження № 20428544 щодо майна ОСОБА_3 , помилково пов`язаний із РНОКПП позивача, яка не є боржником у зазначеному виконавчому провадженні та не має жодного відношення до майна, на яке накладено арешт, позивач просить суд припинити обтяження її речових прав та скасувати записи про арешт її майна, що зумовило необхідність звернення до суду.

Ухвалою суду від 31.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/8393/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали суду від 31.12.2024 була направлена відповідачу через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 31.12.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.39). Проте, відповідач не скористався правом на подання заперечень - відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 11.09.2026 допущено заміну найменування відповідача - Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40211137) у справі № 480/8393/24 на Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 40211137).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ПІБ позивача - ОСОБА_1 та РНОКПП НОМЕР_1 містяться записи про арешт нерухомого майна.

Зокрема, 23.07.2010 зареєстровано обтяження № 10068642 - арешт невизначеного майна, всього майна, на підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 20428544 від 20.07.2010. У записі власником майна зазначено ОСОБА_3 , однак замість його РНОКПП зазначено РНОКПП позивача - НОМЕР_1 .

02.08.2010 зареєстровано обтяження № 10099225 - арешт 1/3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №20428544. Власником майна також зазначено ОСОБА_3 , проте в реєстрі вказано РНОКПП позивача.

Разом з тим, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ПІБ та РНОКПП позивача зареєстрованих речових прав на нерухоме майно не виявлено.

З метою з`ясування підстав внесення до реєстру зазначених відомостей та накладення арешту 17.07.2023 позивач звернулася до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми із відповідним запитом.

Листом від 07.08.2023 Зарічний ВДВС повідомив позивача, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №20428544 з примусового виконання виконавчого листа №2-3899 від 20.07.2010, виданого Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

При цьому Зарічний ВДВС зазначив, що матеріали виконавчого провадження №20428544 були знищені відповідно до акта вилучення виконавчих проваджень для знищення, у зв`язку із чим перевірити документи, на підставі яких до відомостей про боржника було внесено його ідентифікаційний номер, неможливо.

26.01.2024 позивач звернулася до Зарічного ВДВС із заявою про зняття арешту з усього її нерухомого майна, припинення відповідного обтяження її речових прав та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт за реєстраційним номером №10068642.

Листом Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми від 16.02.2024 №10/29976 позивача повідомлено, що за результатами перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено перебування з 20.07.2010 на виконанні у Відділі виконавчого провадження №20428544 з примусового виконання виконавчого листа №2-3899, виданого 20.07.2010 Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 13 256,94 грн.

02.08.2010 державним виконавцем у межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 24.09.2010 - постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач також повідомив, що матеріали виконавчого провадження № 20428544 знищені у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання, а тому надати їх копії та перевірити документи, на підставі яких до відомостей про боржника було внесено його ідентифікаційний номер, неможливо.

Щодо заяви позивача про зняття арешту відповідач зазначив, що правові підстави для самостійного зняття арешту з нерухомого майна відсутні. Водночас повідомлено, що у разі надходження відповідного рішення суду державним виконавцем будуть вчинені дії щодо зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.ч 1 - 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) (в редакції, що діяла станом на час винесення відкриття виконавчого провадження № 10068642) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина п`ята вказаного Закону).

Частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 49 Закону № 606-XIV).

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 № 1404 "Про виконавче провадження".

За обставин цієї справи судом встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08.07.2010 по справі №2-3899 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 12765,29 грн заборгованості за кредитним договором та 491,65 грн судових витрат.

За результатами перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено перебування з 20.07.2010 на виконанні у Відділі виконавчого провадження №20428544 з примусового виконання виконавчого листа №2-3899, виданого 20.07.2010 Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 13 256,94 грн.

02.08.2010 державним виконавцем у межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ПІБ позивача - ОСОБА_1 та РНОКПП НОМЕР_1 містяться записи про арешт нерухомого майна.

Зокрема, 23.07.2010 зареєстровано обтяження №10068642 - арешт невизначеного майна, всього майна, на підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 20428544 від 20.07.2010. У записі власником майна зазначено ОСОБА_3 , однак замість його РНОКПП зазначено РНОКПП позивача - НОМЕР_1 .

02.08.2010 зареєстровано обтяження №10099225 - арешт 1/3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №20428544. Власником майна також зазначено ОСОБА_3 , проте в реєстрі вказано РНОКПП позивача.

Отже, з наведених обставин вбачається, що виконавче провадження № 20428544 було відкрито на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.07.2010 у справі № 2-3899 та виконавчого листа про стягнення заборгованості саме з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 учасником зазначеної судової справи та боржником у вказаному виконавчому провадженні не була.

Водночас у записах про обтяження № 10068642 та № 10099225, внесених до державних реєстрів у межах цього виконавчого провадження, поряд із даними ОСОБА_3 як боржника/власника майна зазначено РНОКПП ОСОБА_1 . Унаслідок цього відомості про арешт майна, накладений у виконавчому провадженні щодо ОСОБА_3 , були пов`язані з РНОКПП позивача.

Таким чином, наявні у державних реєстрах записи містять невідповідність між даними особи, щодо якої здійснювалося виконавче провадження, та її РНОКПП, оскільки замість РНОКПП ОСОБА_3 зазначено РНОКПП ОСОБА_1 . При цьому з наведених обставин не вбачається будь-якого зв`язку позивача із судовим рішенням, кредитним зобов`язанням чи виконавчим провадженням № 20428544.

Разом з тим, відповідач у листі від 07.08.2023 повідомив, що матеріали виконавчого провадження №20428544 були знищені відповідно до акта вилучення виконавчих проваджень для знищення, у зв`язку із чим перевірити документи, на підставі яких до відомостей про боржника було внесено його ідентифікаційний номер, неможливо.

Так, відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, який був чинним станом на час відкриття ВП №20428544 (далі - Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Аналогічні положення містяться і в чинних на час судового розгляду даної справи Правилах ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 (п.п. 1, 2 розділу ХІ).

За приписами п. 1, 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016 (далі Положення) це Положення, розроблене відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», та визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження.

Автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ХІІ Положення незавершені виконавчі провадження, відомості про які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, підлягають перенесенню до Системи.

Підлягають перенесенню до Системи виконавчі провадження, за якими скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що в разі закінчення виконавчого провадження, державний виконавець при винесенні відповідної постанови, зазначає в ній, зокрема, про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Після чого, завершене виконавче провадження, після спливу трирічного строку, який обчислюється з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством, підлягає знищенню.

Незавершені виконавчі провадження підлягають перенесенню до Системи.

Разом з тим, листом Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми від 16.02.2024 № 10/29976 позивача повідомлено, що у межах виконавчого провадження № 20428544 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3899, виданого 20.07.2010 Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 13 256,94 грн 24.09.2010 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконавче провадження № 20428544, у межах якого було накладено арешт на майно боржника ( ОСОБА_3 ), було закінчено 24.09.2010. Водночас доказів того, що одночасно із закінченням виконавчого провадження державним виконавцем було вжито заходів щодо зняття накладеного арешту та припинення відповідної заборони на відчуження майна, матеріали справи не містять.

Таким чином, аналізуючи встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд враховує, що виконавче провадження № 20428544, у межах якого було накладено арешт на майно боржника, було закінчено 24.09.2010, а матеріали зазначеного виконавчого провадження в подальшому знищено у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання.

Водночас відповідач не надав доказів того, що після закінчення виконавчого провадження було вжито заходів щодо зняття накладеного арешту та припинення відповідної заборони на відчуження майна. При цьому відомості про зазначений арешт продовжують міститися у державних реєстрах, а відповідні записи містять РНОКПП позивача, яка взагалі не була боржником у виконавчому провадженні № 20428544.

За таких обставин, з урахуванням тривалого часу, що минув з моменту накладення арешту, закінчення 24.09.2010 виконавчого провадження № 20428544, відсутності матеріалів цього виконавчого провадження та будь-яких відомостей про існування на теперішній час невиконаного виконавчого документа або іншого виконавчого провадження щодо позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав для подальшого існування накладеного арешту та заборони на відчуження нерухомого майна позивача.

Так, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21 та в постанові від 29 травня 2024 року по справі № 643/5147/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 4 статті 59 чинного Закону №1404-VIII визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, способом захисту права власника арештованого майна, є зняття арешту з майна та прийняття державним виконавцем відповідної постанови. При цьому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, не пов`язано з правомірністю такого арешту.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 № К/800/18629/13.

З огляду на встановлені судом обставини, відсутність у відповідача відомостей про чинне виконавче провадження та правових підстав для подальшого існування арешту, а також враховуючи положення частини п`ятої статті 59 Закону України № 1404-VIII, відповідно до якої арешт може бути знятий за рішенням суду, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з належного позивачу майна, який був накладений на підставі постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у ВП № 20428544.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, виконавче провадження № 20428544 було відкрито 20.07.2010 на підставі виконавчого листа № 2-3899, виданого Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 13 256,94 грн. У межах зазначеного виконавчого провадження 02.08.2010 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, на момент винесення постанови про арешт майна державний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень та мав право застосувати арешт майна боржника як захід, спрямований на забезпечення реального виконання судового рішення.

Разом з тим, відповідач листом від 07.08.2023 повідомив, на теперішній час відсутня можливість перевірити документи, на підставі яких до відомостей про боржника було внесено відповідний ідентифікаційний номер.

Таким чином, з огляду на відсутність матеріалів виконавчого провадження суд позбавлений можливості достеменно встановити, на підставі яких саме документів та за яких обставин до відомостей про ОСОБА_3 як боржника у виконавчому провадженні № 20428544 було внесено РНОКПП, який належить ОСОБА_1 .

Водночас зазначені обставини самі по собі не спростовують встановленого факту існування виконавчого провадження № 20428544, відкритого щодо ОСОБА_3 , та повноважень державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника в межах такого виконавчого провадження.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача саме щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження № 20428544, оскільки на момент його накладення існувало відкрите виконавче провадження та невиконаний виконавчий документ, а застосування арешту було передбаченим законом заходом забезпечення виконання рішення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна позивача суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що на момент розгляду звернення позивача від 26.01.2024 відповідач мав передбачені законом повноваження самостійно зняти зазначений арешт у позасудовому порядку.

Відтак, позовні вимоги належить задовольнити частково.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиціїУкраїни про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пр. Перемоги, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 40211137) зняти арешт з належного ОСОБА_1 майна, який був накладений на підставі постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у ВП № 20428544.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пр. Перемоги, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 40211137) суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах