Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №460/8636/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 року м. Рівне№460/8636/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до12 Регіональної військово-лікарської комісії МО України

про зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до 12 Регіональної військово-лікарської комісії МО України про зобов`язання 12 Регіональну військово-лікарську комісію МО України переглянути причинний зв`язок захворювання та смерті військовослужбовця ОСОБА_2 відображений у Витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2755 від 19 серпня 2024 року по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (довідка військово- лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 року, виписок з медичної картки стаціонарного хворого №2744 від 08.02.2023, №6500 від 17.05.2023 року, №2545 від 02 червня 2023 року) та встановити причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , у формулюванні передбаченому підпунктом "ґ" пункту 21.5 розділу II Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 "захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №460/8636/26 визначено суддю Комшелюк Т.О.

Ухвалою судді Комшелюк Т.О. позовну заяву ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії МО України про зобов`язання вчинення певних дій залишено без руху.

До відкриття провадження у даній справі, головуючим суддею Комшелюк Т.О. подано заяву про самовідвід.

Ухвалою судді Комшелюк Т.О. заяву судді про самовідвід у справі №460/8636/26 задоволено. Адміністративну справу №460/8636/26 передано до Відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно автоматизованого розподілу справи №460/8636/26 і згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що її син ОСОБА_2 з 01.06.2022 проходив військову службу, брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони у Донецькій області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2026, та під час служби неодноразово отримував поранення і травми та проходив лікування. Зокрема, довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 №2608 підтверджено вогнепальне осколкове поранення правого стегна та закриту травму грудної клітки з переломами ребер, а випискою з медичної карти №2744 від 08.02.2023 – закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму та струс головного мозку; у виписці №2545 від 02.06.2023 серед супутніх діагнозів зазначено неалкогольну хворобу печінки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер під час стаціонарного лікування, а безпосередньою причиною смерті визначено «цироз печінки, поліорганна дисфункція». Актом спеціального розслідування від 09.11.2023 захворювання та причину смерті визначено такими, що пов`язані з проходженням військової служби. Водночас постановою 12 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленою протоколом від 19.08.2024 №2755, причинний зв`язок смерті встановлено лише з проходженням військової служби без визнання його пов`язаним із захистом Батьківщини. Позивачка вважає, що під час прийняття такого рішення відповідачем не було належним чином враховано попередню придатність ОСОБА_2 до військової служби, характер його участі у бойових діях, отримані ним поранення та травми, медичну документацію щодо динаміки стану здоров`я, у тому числі відомості про неалкогольну хворобу печінки, а також матеріали спеціального розслідування, у зв`язку із чим просить переглянути встановлений причинний зв`язок захворювання та смерті.

Відповідач – 12 Регіональна військово-лікарська комісія – подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти її задоволення та зазначив, що під час встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 комісією було досліджено надані медичні документи, матеріали спеціального розслідування, лікарське свідоцтво про смерть та інші матеріали, за результатами чого постановою, оформленою протоколом від 19.08.2024 №2755, встановлено, що захворювання «цироз печінки, поліорганна дисфункція», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби. Відповідач наголошує, що на момент прийняття оскаржуваної постанови до НОМЕР_3 РВЛК не було подано документів, які підтверджували б безпосередню участь ОСОБА_2 у бойових діях чи заходах із захисту Батьківщини, а тому підстав для встановлення причинного зв`язку смерті у формулюванні «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» не було. Крім того, відповідач посилається на медичну документацію, відповідно до якої ОСОБА_2 неодноразово проходив лікування з приводу психічних і поведінкових розладів, пов`язаних із вживанням алкоголю, токсичної енцефалопатії, а 22.10.2023 йому встановлено діагноз «цироз печінки»; безпосередньою ж причиною смерті згідно з лікарським свідоцтвом від 30.10.2023 №149 визначено «цироз печінки, поліорганна дисфункція». На думку відповідача, цироз печінки є хронічним прогресуючим захворюванням, яке формується внаслідок тривалого ушкодження печінкової тканини, а тому навіть наведені позивачкою періоди участі у бойових діях не підтверджують безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між такою участю та розвитком захворювання, яке призвело до смерті. З огляду на це відповідач вважає, що 12 РВЛК діяла в межах наданих повноважень, всебічно та об`єктивно дослідила наявні матеріали, а постанова від 19.08.2024 №2755 є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим підстави для її зміни та задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.06.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , до якої був призваний під час мобілізації, та проходив службу в районі виконання бойових завдань у Донецькій області.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2026, ОСОБА_2 у періоди з 01.06.2022 по 04.08.2022, з 06.08.2022 по 19.10.2022 та з 26.10.2022 по 10.11.2022 брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.04.2023 №162-РС ОСОБА_2 призначено на посаду робітника підсобного 2-го інженерного відділення 2-го інженерного взводу 3-ї інженерної роти, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 10.04.2023 №59 з 10.04.2023 він прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків.

У період проходження військової служби ОСОБА_2 неодноразово зазнавав ушкоджень та проходив лікування у медичних закладах. Зокрема, військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 у постанові №2608 від 28.12.2022 встановлено діагнози: зміцнілі рубці легкого вогнепального осколкового сліпого поранення від 19.10.2022 м`яких тканин правого стегна, відновлювальний період після закритої травми грудної клітки від 21.07.2022 у вигляді консолідації переломів 5, 6, 7 ребер справа без порушення функції, цервікалгія, торакалгія без радикулопатії, зниження гостроти зору, часткова низхідна атрофія зорового нерва.

Як вбачається з виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2744 від 08.02.2023, у ОСОБА_2 також діагностовано закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, струс головного мозку з помірно вираженим цефалгічним та астено-невротичним синдромами, вертеброгенну люмбалгію справа з помірним больовим та м`язово-тонічним синдромом на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта, при цьому вказано на ушкодження внаслідок військових операцій.

У виписці з медичної карти стаціонарного хворого відділення радіаційної психоневрології №2545 від 02.06.2023 як супутні діагнози зазначено хронічний панкреатит легкого перебігу, неалкогольну хворобу печінки, сечокам`яну хворобу та хронічний простатит у фазі загострення.

У зазначеній виписці також містилися рекомендації щодо подальшого лікування у Національному науковому центрі радіаційної медицини НАМН України.

З матеріалів спеціального розслідування вбачається, що ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою зі скаргами на головний біль, нудоту, біль у лівому оці, задуху та тремтіння рук, при цьому йому діагностовано розлад адаптації з поведінковим порушенням після вживання спиртних напоїв, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, струс головного мозку з помірно вираженим цефалічним та астено-невротичним синдромом, а також вертеброгенну люмбалгію справа.

В акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, затвердженому командиром військової частини НОМЕР_4 09.11.2023, також наведено службову характеристику ОСОБА_2 , згідно з якою він зарекомендував себе сумлінним, професійно підготовленим, дисциплінованим військовослужбовцем, який належним чином виконував накази, не мав дисциплінарних стягнень, виявляв відповідальність та підтримував належні стосунки з товаришами по службі.

Під час перебування на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону в м. Львові ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 04.11.2023 Березнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також лікарським свідоцтвом про смерть №149 від 30.10.2023, виданим Львівським ОКПЛ.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №277 від 19.08.2024 захворювання ОСОБА_2 – «цироз печінки, поліорганна дисфункція», яке призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено таким, що пов`язане з проходженням військової служби, що також узгоджується з висновками Акта проведення розслідування від 09.11.2023, у якому зазначено, що захворювання та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Разом з тим, у протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії №2755 від 19.08.2024 причини та обставини смерті ОСОБА_2 визначено таким чином, що, за матеріалами справи, не пов`язано його захворювання із безпосередньою участю у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.

Із наданих матеріалів також вбачається, що до призову на військову службу ОСОБА_2 проходив військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби без установлених обмежень.

У період проходження служби він неодноразово проходив лікування у зв`язку з отриманими пораненнями, травмами, акубаротравмами та іншими захворюваннями, а в медичних документах зафіксовано як бойові ушкодження, так і подальше виникнення захворювань внутрішніх органів, у тому числі неалкогольної хвороби печінки.

Необхідність позивача звернення до суду з даним позовом обумовлена правомірністю визначення військово-лікарською комісією причинного зв`язку захворювання та смерті ОСОБА_2 і, зокрема, питання щодо врахування під час такого визначення характеру та тривалості його участі у бойових діях, отриманих поранень і травм, даних медичної документації, а також висновків спеціального розслідування щодо зв`язку захворювання і смерті з проходженням військової служби.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402, основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 2 Розділу І Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Члени ВЛК повинні:

добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов`язки;

постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності;

не ухилятися від прийняття рішень;

не допускати зловживань та неефективного використання державної власності;

знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов`язків.

Коректність та ввічливість - у своїй поведінці члени ВЛК повинні дотримуватись правил коректності та ввічливості, прийнятних в українському суспільстві. Поведінка членів ВЛК не повинна провокувати виникнення конфліктних ситуацій.

Прозорість - члени ВЛК не повинні обмежувати доступ до інформації, що не є таємною чи конфіденційною. Члени ВЛК не повинні надавати будь-яку завідомо неповну або неправдиву інформацію з метою введення в оману.

Конфіденційність - члени ВЛК, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина або будь-яку конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала відомою у зв`язку з виконанням ним своїх повноважень, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законом випадків.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

У силу пункту 2.3.4. глави 2 Розділу І Положення, ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та інших осіб; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Згідно із п. 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений главою 21 розділу ІІ Положення № 402.

За пунктом 21.1 глави 21 Розділу ІІ Положення, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Відповідно до пункту 21.2 глави 21 Розділу ІІ Положення причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Отже, суд наголошує на тому, що, у разі, коли під час медичного огляду військовослужбовця встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, про що приймає постанову у формулюванні залежно від періоду виникнення та обставин розвитку і наслідків захворювання. Така постанова оформлюється, зокрема, довідкою та є обов`язковою до виконання.

Суд зазначає, що, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, він вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

У спірному випадку суд не може надавати оцінку постанові ВЛК щодо формулювання причинного зв`язку захворювання позивача, оскільки вирішення такого питання імперативно віднесено Положенням № 402 до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК при проведенні медичного огляду військовослужбовця.

За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення ().

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

З матеріалів справи судом встановлено, ОСОБА_2 проходив військову службу під час мобілізації, а в період проходження служби неодноразово отримував ушкодження здоров`я та проходив лікування у закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 №2608 від 28.12.2022 у ОСОБА_2 встановлено, зокрема, зміцнілі рубці легкого вогнепального осколкового сліпого поранення від 19.10.2022 м`яких тканин правого стегна, відновлювальний період після закритої травми грудної клітки від 21.07.2022 у вигляді консолідації переломів 5, 6, 7 ребер справа, цервікалгію, торакалгію, зниження гостроти зору та часткову низхідну атрофію зорового нерва.

Таким чином, ще у 2022 році, тобто невдовзі після призову на військову службу, медичними документами були зафіксовані отримані ОСОБА_2 вогнепальне поранення та закрита травма грудної клітки.

З виписки з медичної картки стаціонарного хворого №2744 від 08.02.2023 вбачається наявність у ОСОБА_2 закритої черепно-мозкової травми, акубаротравми, струсу головного мозку з помірно вираженим цефалгічним та астено-невротичним синдромами, вертеброгенної люмбалгії справа, при цьому у медичному документі безпосередньо зазначено про ушкодження внаслідок військових операцій.

Отже, наявні медичні документи відображають не одиничний епізод погіршення стану здоров`я, а послідовну сукупність травм, поранень та захворювань, що виникали та фіксувалися під час проходження ОСОБА_2 військової служби.

Водночас відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого відділення радіаційної психоневрології №2545 від 02.06.2023 серед супутніх діагнозів ОСОБА_2 зазначено, зокрема, неалкогольну хворобу печінки, а також хронічний панкреатит, сечокам`яну хворобу та хронічний простатит.

Наведена обставина, на переконання суду, має істотне значення для правильного вирішення питання про причинний зв`язок смерті, оскільки вона безпосередньо стосується стану печінки військовослужбовця за декілька місяців до смерті та повинна була бути співвіднесена з остаточним діагнозом «цироз печінки, поліорганна дисфункція».

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування на стаціонарному лікуванні. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 30.10.2023 №149 безпосередньою причиною смерті визначено «Цироз печінки. Поліорганна дисфункція», що не заперечується сторонами.

Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку (зникнення, аварії, смерті), затвердженим командиром військової частини НОМЕР_4 09.11.2023, досліджувалися обставини проходження ОСОБА_2 військової служби, його стан здоров`я та обставини смерті.

Суд звертає особливу увагу, що зазначений Акт спеціального розслідування від 09.11.2023 був одним із документів, на які сама НОМЕР_3 РВЛК послалася при прийнятті постанови від 19.08.2024 №2755.

Відповідач у відзиві прямо зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням медичних документів, лікарського свідоцтва про смерть та матеріалів спеціального розслідування.

Разом з тим зі змісту оскаржуваного протоколу не вбачається детального аналізу тих відомостей, які містилися в медичних документах ОСОБА_2 , у їх хронологічному розвитку та взаємозв`язку.

Так, із постанови неможливо встановити, яку саме оцінку комісією надано довідці ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 щодо отриманого ОСОБА_2 вогнепального поранення та закритої травми грудної клітки, виписці №2744 від 08.02.2023 щодо закритої черепно-мозкової травми, акубаротравми та струсу головного мозку, виписці №6500 від 17.05.2023, а також виписці №2545 від 02.06.2023, у якій зафіксовано неалкогольну хворобу печінки.

Суд наголошує, що питання полягає не в тому, чи кожне із зазначених ушкоджень окремо могло безпосередньо спричинити цироз печінки, а в тому, чи була ВЛК досліджена вся медична історія військовослужбовця у її динаміці, починаючи з його стану на момент призову, подальших бойових ушкоджень, багаторазового лікування, зафіксованих захворювань внутрішніх органів і закінчуючи захворюванням, яке безпосередньо призвело до смерті.

Матеріалами справи підтверджується, що до призову на військову службу ОСОБА_2 проходив військово-лікарський огляд та був допущений до проходження військової служби.

Ця обставина сама по собі не доводить, що захворювання, яке в подальшому призвело до смерті, виникло виключно внаслідок проходження військової служби або безпосередньої участі у бойових діях. Водночас вона є істотною складовою медичної історії військовослужбовця і повинна оцінюватися у сукупності з документами щодо подальшого стану його здоров`я.

Саме встановлення того, чи існувало відповідне захворювання до призову, коли воно вперше проявилося, якою була динаміка його розвитку, чи могло проходження військової служби та умови її проходження вплинути на його виникнення, розвиток або декомпенсацію, потребує спеціальної медичної оцінки.

Однак зі змісту постанови №2755 неможливо встановити, що зазначені питання були предметом окремого дослідження ВЛК.

Суд також враховує доводи відповідача про те, що під час розгляду матеріалів НОМЕР_3 РВЛК не мала документа, який у встановленій формі підтверджував безпосередню участь ОСОБА_2 у бойових діях. Відповідач наголошує, що така довідка на момент прийняття постанови від 19.08.2024 №2755 на розгляд комісії не подавалася.

Зазначена обставина підлягає врахуванню та не може бути поставлена у провину відповідачу як невиконання обов`язку дослідити документ, якого у його розпорядженні на час прийняття постанови не було.

Разом з тим це не усуває необхідності оцінки тих військово-медичних документів та матеріалів спеціального розслідування, які комісія фактично мала у своєму розпорядженні, а також не перешкоджає перегляду причинного зв`язку з урахуванням документів, які підтверджують істотні обставини проходження служби.

Зокрема, довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2026 підтверджено, що ОСОБА_2 у періоди з 01.06.2022 по 04.08.2022, з 06.08.2022 по 19.10.2022 та з 26.10.2022 по 10.11.2022 безпосередньо брав участь у відповідних заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи в районах їх здійснення.

Така довідка була видана вже після прийняття постанови №2755, а тому її відсутність у матеріалах, які розглядалися 19.08.2024, сама по собі не свідчить про процедурне порушення з боку ВЛК на той момент. Водночас її наявність на час вирішення спору є істотною обставиною для визначення належного способу поновлення порушеного права, оскільки документально підтверджує обставини проходження ОСОБА_2 військової служби, які можуть мати значення для спеціальної медичної оцінки причинного зв`язку.

При цьому суд критично оцінює наведене у відзиві твердження відповідача про те, що навіть за умови врахування зазначених періодів участі у бойових діях їх тривалість сама по собі виключає причинний зв`язок із розвитком цирозу печінки. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що цироз печінки є хронічним прогресуючим захворюванням, яке формується протягом тривалого часу, а декілька місяців участі у бойових діях не могли призвести до його формування.

Суд не надає власної медичної оцінки правильності такого твердження, оскільки це виходить за межі компетенції адміністративного суду. Водночас звертає увагу, що наведене розгорнуте медичне обґрунтування міститься саме у відзиві на позов, тоді як з оскаржуваної постанови №2755 не вбачається, що аналогічне дослідження та зіставлення усієї медичної документації було проведено безпосередньо під час прийняття рішення ВЛК.

Індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень повинен бути обґрунтованим саме на момент його прийняття. Деталізація мотивів уже після виникнення судового спору не може замінити відсутню або неповну оцінку істотних обставин під час первинного адміністративного розгляду.

Окремої уваги заслуговує посилання відповідача на неодноразове лікування ОСОБА_2 у зв`язку з розладами, пов`язаними із вживанням алкоголю, токсичною енцефалопатією та подальшим встановленням діагнозу «цироз печінки». Відповідач зазначає про лікування 09.01.2023, 24.01.2023, 11.04.2023, 30.04.2023, 17.05.2023 та встановлення 22.10.2023 діагнозу «Розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Цироз печінки».

Однак наведені дані не могли оцінюватися ізольовано від іншої медичної документації.

Зокрема, у виписці №2545 від 02.06.2023 зазначено саме неалкогольну хворобу печінки. Отже, матеріали містять різні медичні відомості щодо характеру патології печінки та її можливого походження, які потребували фахового співставлення.

Сам по собі факт наявності в окремих медичних документах відомостей про вживання алкоголю не звільняв ВЛК від обов`язку надати оцінку іншій медичній інформації, зокрема діагнозу «неалкогольна хвороба печінки», а також встановити, яка саме патологія існувала, коли вона виникла, яким чином розвивалася та які фактори могли вплинути на її прогресування.

Суд у цьому контексті не встановлює етіологію цирозу печінки та не вирішує, чи мав він алкогольне, неалкогольне, токсичне або інше походження. Проте наявність у документах різних відомостей щодо стану печінки сама по собі вимагала від спеціалізованого медичного органу їх чіткої оцінки та узгодження.

Водночас відповідач у відзиві фактично вибудовує однозначний причинний ланцюг від розладів, пов`язаних із вживанням алкоголю, через токсичну енцефалопатію до цирозу печінки, характеризуючи таку послідовність як клінічно обґрунтовану.

Проте з матеріалів справи не вбачається, що саме такий мотивований медичний висновок із дослідженням альтернативних відомостей, зокрема діагнозу «неалкогольна хвороба печінки», містився у постанові від 19.08.2024 №2755.

Так само суд не може погодитися з тим, що факт отримання ОСОБА_2 бойових травм не має значення для повторної оцінки лише тому, що вогнепальне поранення м`яких тканин стегна саме по собі, за твердженням відповідача, не має патогенетичного механізму розвитку цирозу печінки. Відповідач саме таким чином оцінює зазначене поранення у відзиві.

Позовні доводи стосуються не виключно одного локального поранення стегна. Медичні матеріали містять відомості про закриту травму грудної клітки з переломами ребер, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, струс головного мозку, неврологічні та психоневрологічні розлади, багаторазове лікування та захворювання внутрішніх органів.

Отже, належна процедура встановлення причинного зв`язку вимагала оцінки сукупного перебігу стану здоров`я військовослужбовця, а не лише встановлення відсутності прямого патогенетичного зв`язку між одним конкретним пораненням та цирозом печінки.

Поряд із цим суд звертає увагу на ще одну істотну обставину, а саме на те, що відповідно до Акта спеціального розслідування від 09.11.2023 захворювання та причина смерті ОСОБА_2 визначені такими, що пов`язані з проходженням військової служби.

Саме цей Акт був врахований 12 РВЛК під час прийняття постанови №2755, що прямо визнається відповідачем.

Власне постанова 12 РВЛК також містить формулювання: «Захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

Таким чином, між сторонами фактично відсутній спір щодо того, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , виникло або розвинулося у зв`язку з проходженням ним військової служби. Спірним є більш вузьке та юридично значуще питання: чи наявні підстави для причинного зв`язку саме у формулюванні «пов`язане із захистом Батьківщини».

Для вирішення такого питання ВЛК повинна була не лише встановити діагноз, який безпосередньо спричинив смерть, але й оцінити час виникнення та розвитку захворювання, характер проходження військової служби, підтверджені бойові ушкодження, медичну динаміку, відповідні матеріали спеціального розслідування та, за наявності, документи про безпосередню участь у заходах із захисту Батьківщини.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що сам факт перебування військовослужбовця у районі бойових дій автоматично не означає, що будь-яке захворювання, яке виникло у цей період, є пов`язаним із захистом Батьківщини. Так само отримання бойових поранень саме по собі не дозволяє суду зробити медичний висновок про причину цирозу печінки.

Однак це не спростовує обов`язку ВЛК провести повне дослідження всіх обставин та належним чином мотивувати, чому за конкретної медичної історії, часу виникнення захворювань, характеру проходження служби та підтверджених ушкоджень відсутні підстави для відповідного формулювання причинного зв`язку.

При цьому Положення №402 прямо передбачає, що штатна ВЛК вивчає подані документи та за потреби уточнює інформацію щодо особи, у тому числі шляхом направлення необхідних запитів. З матеріалів відзиву вбачається, що відповідач сам визнає необхідність всебічного, повного та об`єктивного дослідження документів при встановленні причинного зв`язку смерті.

Отже, якщо наданих матеріалів було недостатньо для встановлення характеру проходження ОСОБА_2 військової служби, часу та обставин отримання ним поранень, участі у відповідних заходах або розвитку захворювання, комісія мала передбачену нормативним регулюванням можливість уточнити необхідну інформацію.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова у частині визначення причинного зв`язку не демонструє повного дослідження та співставлення всієї медичної документації ОСОБА_2 , зокрема довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022, виписок із медичних карт стаціонарного хворого №2744 від 08.02.2023, №6500 від 17.05.2023 та №2545 від 02.06.2023, а також матеріалів спеціального розслідування.

Відсутність такого аналізу є істотною, оскільки саме ці документи відображають послідовність зміни стану здоров`я ОСОБА_2 під час проходження військової служби, отримані ним ушкодження та наявність захворювань, що передували встановленню остаточного діагнозу.

Наведені недоліки неможливо усунути шляхом надання відповідачем уже під час судового розгляду розгорнутого медичного пояснення щодо можливого патогенезу цирозу печінки. Суд оцінює насамперед те, чи було саме рішення суб`єкта владних повноважень прийнято за результатами належної процедури, на підставі повного дослідження матеріалів та з урахуванням усіх істотних обставин.

З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України переглянути причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2 , відображений у витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 19.08.2024 №2755, з повним та всебічним дослідженням усіх наявних матеріалів, у тому числі довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022, виписок із медичної картки стаціонарного хворого №2744 від 08.02.2023, №6500 від 17.05.2023, №2545 від 02.06.2023, матеріалів спеціального розслідування, а також інших належних документів щодо проходження військової служби та участі у відповідних заходах, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання 12 РВЛК безпосередньо встановити причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , у формулюванні «Захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини», суд зазначає наступне.

Встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій та каліцтв із військовою службою, у тому числі причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, належить до спеціальної компетенції військово-лікарських комісій.

Таке рішення ґрунтується на оцінці медичних показників, етіології та патогенезу захворювання, динаміки його розвитку, медичної документації, характеру та наслідків отриманих травм і поранень, а також інших спеціальних медичних критеріїв.

Адміністративний суд не володіє спеціальними медичними повноваженнями та не може самостійно визначати етіологію захворювання або встановлювати медичний причинно-наслідковий зв`язок між певними умовами проходження військової служби та виникненням чи прогресуванням конкретного захворювання.

Верховний Суд у практиці щодо оскарження рішень ВЛК також виходить із того, що встановлення діагнозу та причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії чи каліцтва належить до компетенції військово-лікарських комісій, тоді як судовий контроль спрямований на перевірку дотримання відповідної процедури, повноти дослідження матеріалів та правомірності прийнятого рішення, а не на самостійне вирішення медичних питань.

Такий підхід фактично визнає й сам відповідач, зазначаючи у відзиві, що встановлення причинного зв`язку належить до компетенції ВЛК та що підміна спеціалізованого органу судом при оцінці медичних критеріїв є неприпустимою. Відповідач також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої питання встановлення причинного зв`язку належить до компетенції ВЛК.

У цій частині суд погоджується з відповідним доводом відповідача.

Водночас наявність у ВЛК спеціальної компетенції не означає, що прийняті нею рішення взагалі не підлягають судовому контролю. Межа такого контролю полягає у тому, що суд вправі перевірити, чи досліджені всі належні документи, чи враховані істотні обставини, чи не є висновок суперечливим, немотивованим або прийнятим із порушенням установленої процедури, однак не вправі самостійно замість лікарів визначати той чи інший медичний причинний зв`язок.

Тому встановлені судом недоліки процедури та неповнота дослідження матеріалів є достатньою підставою для повторного розгляду питання компетентною ВЛК, але не для ухвалення судом замість неї постанови із заздалегідь визначеним формулюванням причинного зв`язку.

При повторному розгляді 12 РВЛК повинна самостійно, у межах наданої їй спеціальної компетенції, оцінити весь комплекс медичних та військових документів, у тому числі встановити час виникнення та динаміку розвитку захворювання печінки, надати оцінку відомостям про неалкогольну хворобу печінки, отримані травми, поранення та акубаротравми, обставини і характер проходження військової служби, дані Акта спеціального розслідування від 09.11.2023, а також документально підтверджені періоди участі ОСОБА_2 у заходах із захисту Батьківщини, після чого прийняти належним чином мотивоване рішення у передбаченому Положенням №402 формулюванні.

Наперед визначити результат такого повторного медичного дослідження суд не вправі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: належним способом захисту порушеного права є зобов`язання 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України переглянути причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2 , відображений у витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 19.08.2024 №2755, з урахуванням висновків суду та повним дослідженням медичних і військових документів.

Водночас у задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання 12 Регіональної військово-лікарської комісії встановити причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , саме у формулюванні «Захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини» слід відмовити, оскільки вирішення цього питання потребує спеціальної медичної оцінки та належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії, а суд не може підміняти такий спеціалізований орган і самостійно встановлювати медичні критерії причинного зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне поновлення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію МО України переглянути причинний зв`язок захворювання та смерті військовослужбовця ОСОБА_2 відображений у Витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2755 від 19 серпня 2024 року по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (довідка військоволікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 року, виписок з медичної картки стаціонарного хворого №2744 від 08.02.2023, №6500 від 17.05.2023 року, №2545 від 02 червня 2023 року), з урахуванням висновків рішення суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 12 Регіональної військово-лікарської комісії МО України судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - 12 Регіональна військово-лікарська комісія МО України (вул. Культури, 5,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61058, ЄДРПОУ/РНОКПП 24983125)

Суддя Н.В. Друзенко