Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №354/934/26 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/934/26

Провадження по справі № 2/354/668/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 02.07.2026 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини-дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та на її утримання у розмірі 6000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 10.12.2025 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем і ще до реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . Фактино з лютого 2026 року вони із відповідачем проживають окремо, а малолітня донька залишилася проживати разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач офіційно не працює, проте має постійну роботу на замовлення та непогано заробляє, стан здоров`я у нього задовільний, інших утриманців немає. Позивачка на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, а тому не працює та не має ніякого доходу. Із відповідачем у добровільному порядку розмір аліментів на утримання дитини та надання фінансової допомоги на утримання позивачки не погоджено, самостійно вона не має можливості утримувати себе та доньку, а тому змушена звернутись до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.07.2026 відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

09.09.2026 позивачка подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 5000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття та аліменти на своє утримання у розмірі 4000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити у повному осбязі із урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог. Зазначила, що між ними із відповідачем досягнуто рішення про сплату ним аліментів у вказаному розмірі, однак вона наполягає на ухваленні рішення, оскільки вважає, що відповідач за відсутності судового рішення може відмовитись у подальшому сплачувати аліменти у добровільному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою за його особистим підписом. Відзиву на позовну заяву не подавав.

Відповідно до приписів ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи у судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку у випадках: 1) неявка у судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про прочини неявки, які судом визнано поважними.

У разі якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони у справі з 10.12.2025 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 10.12.2025 Яремчанським відділом ДРАЦС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

До реєстрації шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Яремчанським відділом ДРАЦС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 10.12.2025). Батьками дитини у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Витягами з реєстру територіальної громади, сформованими 08.01.2026 та 19.01.2026, підтверджується, що позивачка з 07.06.2012 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і за цією ж адресою з 19.01.2026 зареєстрована її малолітня донька ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, які перебувають у відкритому доступі, рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09.09.2026 шлюб між сторонами у справі розірвано.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч.1, 2 ст.3).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.75 Сімейного Кодеку України (надалі-СК України) дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до положень ч.ч.2,4,6 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Згідно зі ст.85 СК України право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ст.79 СК України аліменти на утримання одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною другою ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.ч.1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою ст.181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно із ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня 2026 року становить: 2817 гривень.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає разом із матір`ю позивачем ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, а відповідач зареєстрований та проживає окремо від сім`ї.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати спільну з позивачкою дитину, передбачених положеннями СК України судом не встановлено.

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 5000,00 грн щомісячно, однак не доведено належними доказами достатності заробітку (доходу) платника аліментів, щоб сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Так позивачкою не надано суду будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача офіційного місця працевлаштування та отримання ним відповідного доходу, наявності у нього на праві власності нерухомого чи рухомого майна, чи витрат, що перевищують його заробіток (дохід) та щодо яких відсутні відомості про джерело їх походження, із клопотанням про витребування зазначених доказів позивачка у ході судового розгляду до суду не зверталась.

Суд враховує те, що стягнення аліментів має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їм не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт відсутності у батька або матері можливості надання дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідач, будучи належно повідомлений про день та час судового розгляду у судове засідання не з`явився, відзиву на позов та будь-яких доказів на підтвердження свого майнового стану та стану здоров`я, перебування у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб суду не надав.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені правові норми та подані суду докази, приймаючи до уваги розмір законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, відсутність будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання доньки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також рівності обов`язку батьків щодо утримання дітей, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати предв`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що стягнення аліментів у вказаному розмірі буде достатнім для забезпечення дитині належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, а також відповідатиме чинному законодавству та реальній можливості платника аліментів сплачувати їх, не порушуючи також і інтересів і становища, як відповідача так і позивача.

При цьому, суд зауважує, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини, суд виходить з положень ст.84 СК України беручи до уваги відсутність у матеріалах справи відомостей про те, що відповідач за станом здоров`я, у зв`язку із непрацездатністю чи з інших причин не може надавати такої допомоги.

Суд звертає увагу, що у Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнуті судом на утримання одного з подружжя. При цьому, суд при прийнятті рішення враховує прожитковий мінімум та кошти, що необхідні на життєві потреби особи.

Слід зазначити, що аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Суд при прийнятті рішення в кожному конкретному випадку має виходити із матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328 гривень.

Як встановлено судом, позивачка після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_4 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, дитина зареєстрована та проживає разом із матір`ю, яка посилається на те, що матеріально не може себе забезпечувати та потребує допомоги.

Відповідач у добровільному порядку коштів на утримання дружини у необхідному розмірі не надає, доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення його від обов`язку утримання дружини суду не подав.

Із урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги те, що позивачка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та у силу зазначеної обставини не може самостійно повноцінно себе утримувати та потребує допомоги, зважаючи на те, що відповідач є особою працездатного віку, що надає йому можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки, виходячи з принципу справедливості та розумності суд вважає, що у цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Враховуючи те, що позивачка на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років –задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини- доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 02 липня 2026 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК