Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №460/9570/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 року м. Рівне№460/9570/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (Здолбунів) щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та зобов`язання Комісію з розгляду питань надання відстрочок від призову па військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (Здолбунів) повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку га мобілізацію" та прийняти відповідне рішення про надання відстрочки під призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Ухвалою суду від 04.06.2026 року відкрито спрощене провадження то справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини від 19.02.2026 №36-РС був звільнений у запас через сімейні обставини у зв`язку з наявністю трьох і більше дітей віком до 18 років, а 26.03.2026 виключений зі списків особового складу частини, що підтверджується відповідними наказами. Після звільнення позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою №20260331-598829 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак рішенням комісії, оформленим протоколом від 15.04.2026 №94, йому відмовлено з підстави: «Ви не вказані батьком ОСОБА_2 ». Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025, яким встановлено факт утримання ним неповнолітньої ОСОБА_2 , а також посвідченням батьків багатодітної сім`ї від 13.05.2021, чинним до 10.07.2027, у якому ОСОБА_1 зазначений батьком трьох вказаних дітей. Наголошує, що закон пов`язує право на відстрочку з перебуванням на утриманні особи трьох і більше дітей віком до 18 років, а тому відповідач безпідставно не врахував встановлений судовим рішенням факт утримання ОСОБА_2 та інші подані документи. Крім того, рішення про відмову у наданні відстрочки позивач не отримав, а на адвокатський запит його представника відповідь не надано. У подальшому позивач звернувся зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак листом від 23.05.2026 у її задоволенні відмовлено, у зв`язку із чим, вважаючи відмову у наданні відстрочки протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації комісією прийнято рішення про відмову у її наданні, оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_2 батьком зазначено іншу особу, а позивачем не подано передбачених додатком 5 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, документів, які підтверджують відсутність у падчерки батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або неможливість таких осіб з поважних причин надавати їй належне утримання. Відповідач наголошує, що обов`язок подання документів, які підтверджують право на відстрочку, покладається на військовозобов`язаного, тоді як комісія не наділена повноваженнями самостійно збирати чи витребовувати такі докази та вирішує питання виключно на підставі документів, поданих на момент розгляду заяви. На думку відповідача, сам факт перебування позивача у шлюбі з матір`ю ОСОБА_2 не є достатнім підтвердженням виникнення у нього обов`язку щодо її утримання, а законність оскаржуваного рішення підлягає оцінці з урахуванням документів, які були надані комісії на час його прийняття. Також відповідач вважає посилання позивача на звільнення з військової служби у зв`язку з наявністю трьох і більше дітей необґрунтованим, оскільки звільнення з військової служби та надання відстрочки від призову під час мобілізації є самостійними правовими інститутами, мають різний порядок реалізації та регулюють різні правовідносини. З огляду на неподання позивачем повного переліку документів, необхідних для підтвердження права на відстрочку, відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним, а позовні вимоги — безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді навідника 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.02.2026 №36-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із сімейними обставинами — наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, що підтверджується відповідним наказом, долученим до матеріалів справи.

26.03.2026 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення — з 27.03.2026, та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується матеріалами справи.

Після звільнення з військової служби та зарахування на військовий облік позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) із заявою №20260331-598829 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посилаючись на перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується відповідною заявою та долученими до неї документами.

За результатами розгляду вказаної заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у наданні відстрочки, оформлене протоколом від 15.04.2026 №94. Підставою для прийняття такого рішення зазначено: «Ви не вказані батьком ОСОБА_2 », що підтверджується відомостями рішення комісії за результатами розгляду заяви №20260331-598829.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, зазначає, що на його утриманні фактично перебувають троє неповнолітніх дітей, а відповідні сімейні відносини та факт утримання дітей підтверджуються сукупністю належних документів.

Так, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , дошлюбне прізвище — ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується відповідним записом про батьків у свідоцтві про народження.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що також підтверджується відомостями про батьків, зазначеними у свідоцтві про народження.

Щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивач зазначає, що хоча він не зазначений її батьком у свідоцтві про народження, факт перебування цієї неповнолітньої дитини на його утриманні встановлений у судовому порядку.

Зокрема, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025 встановлено факт утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією відповідного судового рішення, наявною у матеріалах справи.

Крім того, сімейний статус позивача та перебування у складі багатодітної сім`ї підтверджуються посвідченням батьків багатодітної сім`ї, виданим 13.05.2021 Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації. Відповідно до вказаного посвідчення матір`ю зазначено ОСОБА_5 , батьком — ОСОБА_1 , а дітьми — ОСОБА_2 , 2009 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2017 року народження. Строк дії посвідчення встановлено до 10.07.2027, що підтверджується його копією, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, за твердженням позивача, наявність на його утриманні трьох дітей віком до 18 років підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025 про встановлення факту утримання ОСОБА_2 , посвідченням батьків багатодітної сім`ї, а також документами, що підтверджують сімейний стан позивача.

Поряд із цим позивач звертає увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2026 №36-РС його було звільнено з військової служби саме через сімейні обставини, пов`язані з наявністю у нього трьох і більше дітей віком до 18 років, що, на його думку, додатково підтверджує наявність відповідних сімейних обставин на час звернення із заявою про надання відстрочки.

Позивач вважає, що пункт 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язує право на відстрочку від призову під час мобілізації з фактом перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, а тому відсутність у свідоцтві про народження ОСОБА_2 запису про ОСОБА_1 як її батька сама по собі не спростовує факту перебування цієї дитини на його утриманні, який встановлено рішенням суду.

У зв`язку із цим позивач стверджує, що під час вирішення питання про надання йому відстрочки комісією не надано належної оцінки рішенню Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025, посвідченню батьків багатодітної сім`ї та іншим поданим ним документам, натомість відмову фактично обґрунтовано виключно відсутністю запису про нього як батька ОСОБА_2 у свідоцтві про її народження.

Разом з тим позивач зазначає, що рішення комісії про відмову у наданні відстрочки після його прийняття він не отримав. З метою отримання копії такого рішення представник позивача — адвокат Чоланюк С.Ю. — звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідним адвокатським запитом. Однак, за твердженням позивача, відповіді на адвокатський запит та копії рішення комісії йому надано не було.

У подальшому позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 зі скаргою, у якій просив перевірити обставини розгляду його заяви та ненадання відповіді на адвокатський запит, вирішити питання щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про надання такої відстрочки.

У відповідь на зазначену скаргу ІНФОРМАЦІЯ_10 листом від 23.05.2026 повідомлено про відсутність підстав для її задоволення, що підтверджується відповідною відповіддю, долученою до матеріалів справи.

Позивач вважає рішення про відмову у наданні йому відстрочки протиправним, оскільки відповідачем не враховано сукупність поданих документів, які, на його переконання, підтверджують факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, у тому числі рішення суду, яким безпосередньо встановлено факт утримання ним ОСОБА_2 .

Вважаючи, що відповідачем неправомірно звужено передбачені пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстави для отримання відстрочки виключно до факту біологічного батьківства, а подані ним докази фактичного утримання трьох неповнолітніх дітей безпідставно не враховано, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок військову службу" № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період". Цей Порядок визначає: зокрема процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

У цьому Порядку у розділі "Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення" чітко передбачено алгоритм дій ТЦК:

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

У додатку 5 до постанови КМУ №560 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:

-свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або

-рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю),

-або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним,

- або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,

- або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,

- а також договір про сплату аліментів на дитину.

Так, визначальною умовою для виникнення права на відстрочку за наведеною нормою є перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років за відсутності встановленого законом виключення щодо заборгованості зі сплати аліментів.

Процедуру реалізації такого права визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560).

Порядком №560 передбачено, що військовозобов`язаний, який має підстави для одержання відстрочки, подає заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, а комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Таким чином, розгляд заяви про надання відстрочки не зводиться виключно до формальної констатації наявності чи відсутності окремого документа. На комісію покладено обов`язок дослідити подані військовозобов`язаним документи у їх сукупності, встановити юридично значимі обставини та надати їм належну оцінку з огляду на конкретну підставу для відстрочки, на яку посилається заявник.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.02.2026 №36-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини – у зв`язку з наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. 26.03.2026 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Здолбунів) із заявою №20260331-598829 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду заяви комісією прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, причиною відмови зазначено: «Ви не вказані батьком ОСОБА_2 ». Водночас у відзиві відповідач додатково послався на неподання позивачем документів, які свідчать про відсутність у ОСОБА_2 батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про неможливість таких осіб з поважних причин надавати їй належне утримання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей.

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зазначені батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, батьківство позивача щодо двох дітей віком до 18 років підтверджується безпосередньо свідоцтвами про їх народження та відповідачем не заперечується.

Спірним у межах цих правовідносин є врахування при визначенні кількості дітей, які перебувають на утриманні позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки у свідоцтві про її народження серії НОМЕР_5 батьком зазначено ОСОБА_8 . На цій обставині відповідач фактично ґрунтує правомірність прийнятого рішення.

Водночас суд вважає такий підхід відповідача неповним та надмірно формальним з огляду на таке.

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір`ю ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , дошлюбне прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Більше того, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025 встановлено факт утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спірних правовідносин, оскільки додатком 5 до Порядку №560 серед документів, які можуть підтверджувати відповідні обставини для отримання відстрочки, прямо передбачено рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного.

Таким чином, у спірному випадку позивач посилався не лише на сам факт перебування у шлюбі з матір`ю ОСОБА_2 , а на наявність судового рішення, яким у встановленому законом порядку підтверджено юридичний факт утримання ним цієї неповнолітньої дитини.

Поряд із цим 13.05.2021 Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації видано посвідчення батьків багатодітної сім`ї, відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зазначені батьками ОСОБА_2 , 2009 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2017 року народження. Строк дії посвідчення визначено до 10.07.2027.

Отже, на підтвердження відповідних сімейних обставин наявна сукупність документів: свідоцтва про народження двох дітей, у яких позивач безпосередньо зазначений батьком; свідоцтво про шлюб з матір`ю дітей; рішення суду від 29.12.2025, яким встановлено факт утримання позивачем ОСОБА_2 ; а також чинне посвідчення батьків багатодітної сім`ї.

Суд звертає особливу увагу на те, що законодавець у пункті 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» використав конструкцію «на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років». Отже, юридично значимою обставиною для застосування цієї норми є саме перебування відповідної кількості дітей на утриманні військовозобов`язаного, а не виключно наявність запису про його батьківство у свідоцтві про народження кожної з таких дітей.

Саме тому встановлений судовим рішенням факт утримання ОСОБА_2 не міг бути залишений комісією поза належною правовою оцінкою лише з тієї причини, що позивач не зазначений її батьком у свідоцтві про народження.

Більше того, сам відповідач у відзиві зазначає, що додатком 5 до Порядку №560 серед документів передбачено, зокрема, «рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності)». За таких обставин посилання комісії виключно на відсутність запису про батьківство без належної оцінки судового рішення про встановлення факту утримання дитини не відповідає змісту процедури розгляду заяви про відстрочку.

Суд також критично оцінює твердження відповідача про те, що комісія не наділена повноваженнями самостійно збирати або витребовувати інформацію на підтвердження права особи на відстрочку. У відзиві відповідач саме з цих мотивів стверджує, що обов`язок подання всіх підтвердних документів покладений виключно на військовозобов`язаного.

Водночас Порядок №560 прямо передбачає, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки та, за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, яка підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Отже, хоча первинний обов`язок подати заяву та документи на підтвердження права на відстрочку дійсно покладений на військовозобов`язаного, це не означає, що діяльність комісії зводиться виключно до формальної перевірки комплектності документів. За наявності поданих заявником доказів, які вказують на існування відповідної юридично значимої обставини, та необхідності її додаткової перевірки Порядок №560 надає комісії відповідний механізм отримання інформації.

Тому, якщо комісія вважала подані позивачем документи недостатніми для остаточного встановлення обставин щодо утримання ОСОБА_2 або вважала необхідним встановити наявність інших осіб, зобов`язаних надавати дитині утримання, вона повинна була діяти відповідно до передбаченої Порядком №560 процедури та належним чином з`ясувати такі обставини, а не обмежуватися формальним висновком про те, що позивач не зазначений батьком дитини.

Суд не заперечує, що додатком 5 до Порядку №560 встановлено конкретний перелік документів, необхідних для підтвердження відповідної підстави для відстрочки, а комісія не вправі на власний розсуд відступати від установленої процедури. Водночас дотримання формалізованої процедури не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку надати оцінку всім поданим заявником документам, зокрема судовому рішенню, яким безпосередньо встановлено обставину, що має значення для вирішення питання про право на відстрочку.

Не спростовує наведеного й посилання відповідача на те, що законність рішення комісії повинна оцінюватися виключно з урахуванням документів, які були подані на момент розгляду заяви. Визначальним для вирішення цього спору є не можливість врахування нових доказів, поданих після прийняття оскаржуваного рішення, а повнота та належність оцінки комісією тих обставин і документів, якими позивач обґрунтовував наявність у нього передбаченої пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII підстави для відстрочки.

Окремо суд враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2026 №36-РС ОСОБА_1 було звільнено з військової служби саме через сімейні обставини – у зв`язку з наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що звільнення з військової служби та надання відстрочки від призову під час мобілізації є різними правовими інститутами, які регулюються різними нормами законодавства та передбачають самостійні процедури їх реалізації, на що відповідач обґрунтовано звертає увагу у відзиві.

Водночас наведене не означає, що наказ про звільнення позивача взагалі не має доказового значення у цій справі. Суд не розглядає зазначений наказ як документ, що автоматично породжує право позивача на відстрочку, однак враховує його у сукупності з іншими доказами як документ, який підтверджує, що безпосередньо перед зверненням за відстрочкою компетентним органом у межах інших правовідносин уже встановлювалися сімейні обставини, пов`язані з наявністю у ОСОБА_1 трьох і більше дітей віком до 18 років.

Також суд враховує, що відповідно до Порядку №560 за результатами розгляду заяви комісія зобов`язана прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, а у разі відмови військовозобов`язаному повідомляються її конкретні причини.

Необхідність зазначення причин відмови має забезпечувати особі можливість зрозуміти, які саме обставини або документи визнані недостатніми та з яких правових підстав комісія дійшла висновку про відсутність права на відстрочку. Відтак мотивування рішення не може бути суто формальним та повинно відображати результати оцінки істотних доводів і документів заявника.

Натомість у спірному випадку причину відмови сформульовано як «Ви не вказані батьком ОСОБА_2 ». Таке мотивування не містить оцінки рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025 про встановлення факту утримання позивачем цієї дитини та не дає можливості встановити, чому зазначене судове рішення не було визнане належним підтвердженням відповідної обставини або чому воно не могло бути враховане разом з іншими поданими документами.

При цьому наведене у відзиві додаткове обґрунтування щодо неподання документів про відсутність у Дарії батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або неможливість таких осіб здійснювати її утримання саме по собі не усуває недоліків мотивування оскаржуваного рішення, оскільки правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється насамперед виходячи з тих фактичних та юридичних підстав, які були покладені в основу його прийняття.

За таких обставин суд доходить висновку, що при розгляді заяви ОСОБА_1 комісією не забезпечено повного та належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про наявність у позивача права на відстрочку, не надано належної оцінки рішенню суду про встановлення факту утримання ним ОСОБА_2 , а рішення про відмову фактично зведено до відсутності запису про позивача як батька цієї дитини у свідоцтві про її народження.

Такий підхід не відповідає змісту пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який визначальним критерієм встановлює перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, а також вимогам Порядку №560 щодо повного вивчення заяви та підтвердних документів і оцінки законності підстав для надання відстрочки.

Сукупність встановлених обставин дає суду підстави для висновку, що оскаржуване рішення прийнято без належного врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому не відповідає критеріям обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та підлягає скасуванню.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Вирішення питання про надання відстрочки передбачає перевірку комісією наявності всіх установлених законом умов, дослідження документів, поданих військовозобов`язаним, а за необхідності – отримання додаткової інформації у передбаченому Порядком №560 порядку.

Суд не повинен підміняти компетентний орган та самостійно здійснювати адміністративну процедуру, яка не була проведена відповідачем належним чином. Водночас повторний розгляд заяви не може зводитися до формального відтворення попередньої відмови, а повинен здійснюватися з обов`язковим урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді заяви ОСОБА_1 комісія зобов`язана надати належну оцінку рішенню Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025, яким встановлено факт утримання позивачем неповнолітньої ОСОБА_2 , свідоцтвам про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , свідоцтву про шлюб, посвідченню батьків багатодітної сім`ї від 13.05.2021 та іншим документам, поданим позивачем на підтвердження відповідної підстави для відстрочки, а за необхідності – здійснити передбачені Порядком №560 заходи для перевірки відповідних відомостей.

При цьому сама по собі обставина, що ОСОБА_1 не зазначений батьком ОСОБА_2 у свідоцтві про її народження, за наявності судового рішення про встановлення факту перебування цієї дитини на його утриманні не може бути самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні відстрочки без оцінки такого судового рішення та інших документів у їх сукупності.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та характер допущених відповідачем порушень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (Здолбунів) про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання Комісії повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення про надання відстрочки з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне поновлення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати Комісію з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при 4 відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 (Здолбунів) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення про надання відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Стягути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (Здолбунів) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Суддя Н.В. Друзенко