Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №345/4205/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4205/26

Провадження № 2/345/2921/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

14.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Гапоненка Р.В., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за виконані роботи за договором підряду,

в с т а н о в и в:

що позивач звернувся до тим суду із вищевказаним позовом. Позов обґрунтовує тим, що у період з 12 вересня 2022 року по 07 листопада 2022 року виконувала ремонтні роботи у приміщеннях відповідача на підставі усного договору підряду на виконання ремонтних робіт.

Протягом вказаного часу вона виконувала підрядні роботи по АДРЕСА_1 , а саме шпаклівка стін, шліфування стін, нанесення венеціанської штукатурки на кухні а також шпаклювання та шліфування відкосів по вул. Б. Хмельницького 141. Вказані обставини підтверджуються тим, що вона згідно до накладних купувала товари для роботи. Після завершення та передачі результату робіт, відповідач відмовилася оплатити вартість робіт. З метою врегулювання спору у досудовому порядку, вона звернулась до відповідача з заявою від 08.11.2022, в якій просила виплатити їй кошти за виконану роботу у розмірі 14000 грн. Відповіді не отримала. 08.11.2022 вона звернулась до Управління Держпраці Івано-Франківської області зі скаргою, відповіді також не отримала, у зв`язку з чим 18.01.2023 направила скаргу до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Не отримавши відповідь, 18.01.2023, 19.04.2023 подала повторні скарги до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. 25.01.2024 та 12.02.2024 знову подала скарги до Державної служби України з питань праці, відповіді не отримала. Таким чином, заходи досудового врегулювання та досудового вирішення спору були безрезультатними.

Згодом вона звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту трудових відносин та стягнення коштів. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.08.2025 у задоволенні позову було відмовлено. Під час розгляду вищевказаної справи № 345/412/25 відповідач подала до суду письмовий відзив на позовну заяву в якому визнала факт того, що вона дійсно виконувала вище перелічені ремонтні роботи за вказаними адресами. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Враховуючи дані обставини, просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь кошти за виконані роботи за договором підряду у сумі 14000 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву остання не скористалася, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримала від ПП ОСОБА_4 товар, а саме акрил 1 шт., фарба – перлина – 1 шт, фарба – гумова – 1 шт.. на загальну суму 830 грн., що підтверджується копією накладної №242 від 22.09.2022

Відповідно до копії накладної №288 від 03.10.2022 ОСОБА_2 отримала від ПП ОСОБА_4 товар, а саме рідкі цвяхи на загальну суму 70 грн.

З копій скарг від 12.02.2024 та 25.01.2024 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до Державної служби України з питань праці, в якій посилалась на те, що вона перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_2 та виконувала покладені на неї трудові відносини. До її повноважень відносилось проведення будівельних робіт, а саме шпаклювання та шліфування за адресою АДРЕСА_2 . За вказаними об`єктами вона працювала в період з серпня по жовтень (включно) 2022 року. З роботодавцем було обумовлено суму винагороди в розмірі 14 000 грн. ОСОБА_2 відмовилась їй виплачувати кошти за її роботу та після виконання робіт і відсутності розрахунку було встановлення, що її не було офіційно працевлаштовано, тобто податки не сплачувались і вказаний період не було зараховано до трудової діяльності. Неправомірними діями ОСОБА_2 її права були порушенні, а тому просить вжити заходів реагування до роботодавця.

Окрім цього схожі за змістом скарги були подані ОСОБА_1 18.01.2023 та 19.04.2023 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в яких просить провести перевірку підприємницької діяльності ОСОБА_2 та скласти відповідний акт про виконання робіт за зроблені нею роботи. Зобов`язати підприємця ОСОБА_2 повернути їй 14000 грн. за виконання нею ремонтних робіт за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . Зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй інструменти для виконання ремонтних робіт, які зберігалися за вказаними адресами.

Відповідно до відповіді заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, що 26.03.2024 отримано позивачкою, на її звернення повідомлено, що у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 в період з 28 по 29 лютого 2024 року проведено позаплановий захід контролю, в ході здійснення якого встановлено наступне. ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність в крамниці «Фараон» за адресою: АДРЕСА_4 ; вид господарської діяльності згідно з КВЕД - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах. Під час здійснення заходу контролю документального підтвердження факту її роботи у ФОП ОСОБА_2 не встановлено. ФОП ОСОБА_2 заперечила факт перебування з ОСОБА_1 у трудових відносинах та допуску її до роботи. Відповідно до пояснення ОСОБА_2 від 28.02.2024, трудового чи будь якого іншого договору з ОСОБА_1 вона не укладала, до роботи її не залучала, відповідно, і зобов`язань з оплати праці щодо неї не має. Таким чином, з даного питання склався трудовий спір, за розглядом якого рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України, визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1, ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 866 ЦК України, договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 867 ЦК України, передбачено, що замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.

Згідно з ст. 870 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу.

Звертаючись із позовом, позивачка вказала, що в період з 12 вересня 2022 року по 07 листопада 2022 року вона виконувала ремонтні роботи у приміщеннях відповідача на підставі усного договору підряду на виконання ремонтних робіт.

Крім того, зазначила, що вона зверталася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту трудових відносин та стягнення коштів. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.08.2025 у задоволенні позову було відмовлено. Під час розгляду вищевказаної справи № 345/412/25 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву в якому не заперечувала виконання ОСОБА_1 ремонтних робіт у квартирі, яка їй належить, проте зазначила, що між ними трудовий договір не укладався, не здійснювалось прийняття ОСОБА_1 на роботу з визначенням посадових обов`язків, не встановлено режиму роботи. Виконані роботи мали разовий характер та базувались на усній домовленості. Позивачка погодилась виконати окремі оздоблювальні роботи щодо ремонту квартири без оформлення жодних договорів. Усі умови обговорювались в усній формі. Оплата обговорювалась не як зарплата, а як оплата після завершення робіт.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта, п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17)).

Так, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.11.2025 у справі № 345/412/25 рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.08.2025 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати, було скасовано, встановлено, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів прийняття її на роботу відповідачкою, фактичне допущення її до роботи, наявність трудової книжки та внесення до неї відповідних записів, ознайомлення її з правами та обов`язками, умовами праці, правилами техніки безпеки, правилами внутрішнього трудового розпорядку, тривалістю робочого дня та відпочинку, наявність здійснення виплати заробітної плати. Колегія суддів вважає, що висновок суду про недоведеність заявлених вимог позивачкою правильний. Встановлені судом обставини справи свідчать про наявність між сторонами саме цивільно-правових відносин, а не трудових відносин, тому доводи апеляційної скарги про те, що за своїм характером правовідносини між сторонами фактично є трудовими, колегія суддів не приймає до уваги.

Суд приходить до переконання, що обставини, які встановлені вказаним судовим рішенням є преюдиційними для цієї справи.

Позивачка звертаючись у 2025 році із позовною заявою про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати не зазначила нових обставин про укладання договору підряду, а зазначила обставини, які вже були предметом судового розгляду.

Судом встановлено, що між сторонами в усній формі була досягнута домовленість про здійснення ОСОБА_1 певних ремонтних робіт у квартирі, яка належить ФОП ОСОБА_2 . Однак, вичерпний перелік видів робіт, що були замовлені позивачу, їх обсяг та технічні характеристики; види, вартість та кількість матеріалів; строки виконання робіт; розмір оплати за виконану роботу позивачем ні у позовній заяві, ні в інших документах доданих до позовної заяви не міститься.

При цьому, як встановлено судом, позивачем не було надано суду жодних доказів того, що відповідачем ФОП ОСОБА_2 були порушені умови усного договору чи зобов`язання за усним договором не були виконані.

Крім цього, договір підряду між позивачем та відповідачем був укладений в усній формі, а відтак, суд позбавлений можливості встановити його умови щодо строків виконання робіт, якості, форми, виду матеріалів з яких повинні були виконані ремонтні роботи , тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, оскільки позивачем не доведено наявність порушень умов усного договору на виконання ремонтних робіт з боку відповідача, тому у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення коштів у розмірі 14000,00 грн.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч.ч.1,3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу у розумінні ст.ст.77-78 ЦПК України на підтвердження того, що відповідачем було порушено законодавство про працю, умов колективного чи трудового договору та таких у судовому засіданні не здобуто.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які зазначає у позовній заяві у розрізі процесуального закону. Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновок суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 626, 837, 865-867, 870 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-78, 81, 89, 258-259, 263-265, 280-282, 350, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за виконані роботи за договором підряду - відмовити.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: